Постанова

від 11.09.2012 по справі 2а-3946/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-3946/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2012 року в справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної Податкової Служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ «Колос ЛТД»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2012 року № 0000812307/3743.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, позивач ТОВ «Колос ЛТД»подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалити нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ДПІ у Дарницькому районі міста Києва на підставу наказу про проведення перевірки від 23.01.2012 року № 48-П, постанови слідчого СВ ПМ ДПА у Харківській області від 01.12.2011 року, проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Колос ЛТД»з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності повноти, своєчасності нарахування та сплати податків при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Луганський торгівельний холдинг»за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 870/2307/25266354 від 09.02.2012 року у якому викладено виявлені та встановлені податковим органом порушення вимог чинного законодавства ТОВ «КОЛОС ЛТД», а саме:

пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з чим товариством занижено суму ПДВ за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року у розмірі 47500 грн за періоди: вересень 2009 року -3333грн; листопад 2009 року -14 167 грн.

Згідно пп. 54.3.4, п.54.3 ст. 54 Податкового Кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від»ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від»ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, якщо: рішення суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків».

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від»ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від»ємного значення суми податку на додану вартість платника податків тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 25% суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої суми від»ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від»ємного значення суми податку на додану вартість.

Так, в ході апеляційного розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ Луганський торгівельний холдинг укладено договір № 194 від 10.02.2009 року, відповідно до якого виконавець надає послуги з розробки бізнес плану, обробки бухгалтерської та фінансової інформації для отримання замовником фінансування.

В обґрунтування висновків акту перевірки податковий орган зазначив, що укладена між позивачем та його контрагентом угода, мала на меті завідомо суперечливий державі та суспільству інтерес .

Погодитись з доводами податкового органу та з доводами суду першої інстанції, які викладені у постанові, колегія суддів не може, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.7.2.1, п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону - податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно пп.7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

За змістом пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»обов'язковою умовою включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) в складі ціни за товари (роботи, послуги) є наявність податкової накладної, виданої продавцем. Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Із матеріалів справи вбачається, що надані контрагентом позивача податкові накладні № 586 від 17.09.2009 року та № 687 від 01.10.2009 року оформлені належним чином у встановленому законом порядку.

Крім того, факт реальності господарських операцій по договору підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт, фінансовими документами про перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 285 000 грн за отриману послугу з розробки бізнес-плану, обробки бухгалтерської та фінансової інформації та отримання фінансування (кредиту) позивачем в банківський установі.

Щодо посилання в акті перевірки податкового органу на матеріали кримінальної справи, то суд відноситься до них критично.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є недійним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинам и 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий право чин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд не вбачає підстав, визначених чинним цивільним законодавством, для визнання недійсними ( нікчемними) правочину що був укладений між позивачем та його контрагентом. Крім того, доказів, які б свідчили про недійсність договору, відповідачем не надано.

Посилання ДПІ на покази осіб, які надавали явку з повинною у рамках порушеної кримінальної справи по контрагентам позивача, на думку колегії суддів, не може бути доказом недійсності договору, укладеного позивачем з контрагентом, та відсутності господарської діяльності, що направлена на настання реальних наслідків у позивача.

На момент укладення договору з ТОВ «Луганський торгівельний холдинг»останнє було зареєстроване як платники податку та зареєстроване в ЄДРПОУ.

Крім того, чинне законодавство України не покладає обов'язку на платника податку перевіряти, чи на законних підставах було прийнято на роботу керівника товариства.

Так, у справі «Булвес»АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини визнав про платник ПДВ не повинен нести відповідальності за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про низ знати.

У справі Інтерсплав проти України Європейський суд з прав людини визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач як платник ПДВ не втрачає права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у випадку вчинення зловживань його контрагентами за ланцюгом постачання товару.

Доказів, які б свідчили, що позивачу було відомо чи могло бути відомо про такі зловживання відповідач в ході розгляду справи не надав.

Позивач оформив господарські взаємовідносини з ТОВ «Луганський торгівельний холдинг»у повній відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема пп. 7.2.6 п.7.2, пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7, пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону.

Отже, у суду є всі підстави вважати, що позивач правомірно включив до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «Луганський торгівельний холдинг»за період, що перевірявся податковим органом.

Відповідно до ст. 71 частини 2 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги ТОВ «Колос ЛТД», а тому вважає за необхідне постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити у справі нову постанову про задоволення позову.

Відповідно до ст. 198,202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Колос ЛТД»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від17 травня 2012 року скасувати та ухвалити у справі нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000812307/3743 від 01 березня 2012 року Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.