Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-1189/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1189/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Твердохліб В.А.

при секретарі: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2012 року у справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Українська юридична спілка»до Державної податкової інспекції у Шевченківському району міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ЗАТ «Українська юридична спілка»звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 31 жовтня 2011 року №0007572312 та № 0007562312.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2012 року позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі міста Києва від 31.10.2011 року №0007572312 та № 0007562312.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Києва ДПС подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва на підставі постанови від 26.06.2011 року слідчого ОВС СВПМ ДПА у Житомирській області по кримінальній справі № 11/089002, яка порушена відносно директора ТОВ «Полісся Газенерго»ОСОБА_1 та фінансового директора ОСОБА_4, проведено документальну виїзну позапланову перевірку ЗАТ «Українська юридична спілка»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 01.05.2011 року за результатами якої складено акт № 2182/23-12/24259926 від 14.10.2011 року у якому зазначено порушення, виявлені під час перевірки, зокрема порушення:

пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств в результаті чого занижено с уму податку на прибуток підприємства за 2009 рік у розмірі 138 273 грн, в т.ч. за перший квартал 2009 року на суму 83 250 грн, за 3 квартал 2009 року на суму 10 021 грн, за 4 квартал 2009 року на суму 36 002 грн;

пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ в розмірі 110 618,35 грн, в т.ч. за березень 2009 року на суму 66 600 грн, за серпень 2009 року на суму 11 250 грн, за вересень 2009 року на суму 3 966,67 грн, за жовтень 2009 року на суму 7 933,34 грн та за листопад 2009 року на суму 20 868,34 грн.

31 жовтня 2011 року ДПІ у Шевченківському районі міста Києва на підставі акта перевірки від 14.10.2011 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0007562312 яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства»в розмірі 172 841 грн, у т.ч. 138 273 грн -основний платіж, 34 568 грн -штрафні (фінансові) санкції та № 0007372312 яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «Податок на додану вартість»в розмірі 138 272 грн в т.ч. 110 618 грн -основний платіж, 27 655 грн - штрафні (фінансові) санкції.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для прийняття повідомлення-рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв»язку з : придбанням або виготовленням товарів ( у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у т.ч. інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у т.ч. при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку (пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ»).

Згідно пп. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату робіт (послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетованих карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарі (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту сум и сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ( пп.7.4.5 п.7.5 ст. 7 Закону).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкового зобов»язання у 2-х примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Абзацом 1 пп.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченою ст. 9 цього Закону.

Відповідно до п.6.2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПІ України № 165 від 30.05.1997 року, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.03.2009 року між позивачем та ТОВ «Столиця-Консалт»укладено договір про юридичну допомогу № ДГ 45-09, відповідно до якого виконавець на умовах цього Договору надає замовнику на агентських умовах послуги за переліком обумовлених питань, а т.ч. за питанням експертно-аналітичної роботи -послуги з розробки стандартного пакету документів для здобування інвестиційних проектів та внесення до нього необхідних змін, доповнень, правовий аудит документів, наданих для здобування інвестиційних проектів з наданням юридичного висновку, технічна та фінансово-економічна експертиза інвестиційних проектів, тощо.

Надання ТОВ «Столиця-Консалт»послуг позивачу підтверджується актами приймання-передачі послуг № 1 від 24.03.2009 року на суму 299 600 грн, № 2 від 31.08.2009 року на суму 67500 грн, № 3 від 30.09.3009 року на суму 23800 грн, №4 від 30.10.2009 року 47600 грн, № 5 від 18.11.2009 року на суму 47500 грн, № 7 від 30.11.2009 року на суму 77710 грн, а всього на суму 663 710 грн ( у т.ч. ПДВ 110 618,35 грн. Всі акти підписані керівниками позивача та його контрагента.

ТОВ «Столиця-Консалт» за фактом надання послуг виписало накладні, які підписані керівником ОСОБА_5 та скріплені печаткою підприємства. Суми ПДВ у розмірі 110 618,35 грн по зазначених податкових накладних включені позивачем до складу податкового кредиту за відповідні періоди 2009 року.

Оплата за надані послуги здійснювалась позивачем шляхом перерахування коштів з банківських рахунків позивача на рахунки банківські контрагентів, що підтверджується копіями платіжних доручень, банківських виписок по рахунку позивача та оборотно-сальдових відомостей по рах.31 та субрах. 631.

Так, із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Столиця-Консалт»здійснювало первинне накопичення, обробку даних, а ЗАТ «Українська юридична спілка»- аналітичні висновки та кінцевий результат робіт за договорами, укладеними позивачем з іншими суб»єктами господарської діяльності Факти надання позивачем юридичних послуг відповідач не оспорював та зафіксував в акті перевірки.

Податковим органом не оспорюється та обставина, що позивач та його контрагенти задекларували та сплатили суми податку на додану вартість за наслідками господарських операцій.

Крім того, суд враховує практику Європейського Суду

Так, у справі «Булвес»АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини визнав про платник ПДВ не повинен нести відповідальності за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про низ знати.

У справі Інтерсплав проти України Європейський суд з прав людини визнав, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що позивач як платник ПДВ не втрачає права на податковий кредит та бюджетне відшкодування у випадку вчинення зловживань його контрагентами за ланцюгом постачання товару, а отже доводи відповідача в цій частині не узгоджуються з нормами як вітчизняного законодавства, так і з нормами Міжнародного права.

Щодо посилань відповідача в апеляційній скарзі, які стосуються недійсності (нікчемності) право чинів, укладених позивачем з контрагентами, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до статті 204 ЦК України, правочин є недійним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинам и 1-3,5,6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом ( нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення пошкодження майна, незаконне заволодіння ним.

Суд не вбачає підстав, визначених чинним цивільним законодавством, для визнання недійсними ( нікчемними) правочинів, що укладались між позивачем та його контрагентами. Доказів, які б свідчили про недійсність (нікчемність) договорів, укладених між позивачем та його контрагентами, відповідачем не надано.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про законність постанови суду першої інстанції, оскільки вона ухвалена на підставі повно і всебічно з'ясованих обставинах в адміністративній справі, підтвердженими доказами, що були досліджені в судовому засіданні. Доводи апеляційної скарги позивачів не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 червня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текс виготовлено:18 вересня 2012 року.