Постанова

від 28.02.2012 по справі 2а-12272/11/0170/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2012 р. (12:33) Справа №2а-12272/11/0170/17

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого суддіПапуша О.В., за участю секретаря судового засідання Суконнової Г.В., представників сторін:

позивача - Харманської Д.О., довіреність від 02.11.11р.

відповідача - Кирюхіної Я.М., довіреність від 20.11.09р. № 1408/9/10, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Строй сервис плюс"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

06.10.11р. до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.06.11р. № 0000832301 та № 0000872301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийнято за необґрунтованих та безпідставних висновків акту перевірки, які не відповідають дійсним обставинам, зроблені за довільним тлумаченням положень податкового законодавства, з огляду на що, доводи відповідача щодо порушення позивачем норм та приписів податкового законодавства при формуванні валових витрат з податку на додану на прибуток, формуванні податкового кредиту, податкових зобов'язань з податку на додану вартість є голослівними, такими, що спростовуються наданими позивачем доказами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки.

Ухвалою суду від 11.10.11р. відкрито провадження в адміністративній справі за названим позовом, розпочато підготовче провадження, відповідачу надано строк для надання суду та в копії позивачу заперечень проти позову та документів на підтвердження своїх доводів, які в нього є, з'ясовано питання про склад осіб які беруть участь у справі, визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчено документи надані позивачем, прийнято рішення щодо відсутності необхідності проведення попереднього судового засідання, внаслідок чого закінчено підготовче провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.11.11р.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов за викладених в ньому підстав.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив. Не визнаючи вимоги, викладені в позові, письмовими запереченнями відповідач наголосив на наявному порушенні позивачем вимог податкового законодавства, зменшивши податкові зобов'язання по податку на прибуток підприємств та сформувавши свій податковий кредит у тому числі за рахунок податкових накладних виданих за нікчемними правочинами, відсутності доказів на підтвердження реального здійснення фінансово-господарської діяльності, а зважаючи на те, що у податковій звітності підлягає відображенню лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та зміст, якої лише відображено на первинних документах, то зменшення зобов'язань по податку на прибуток підприємств та формування податкового кредиту за вказаних обставин, внаслідок нікчемних господарських операцій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, є протиправним, таким, що порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Представник відповідача, підтримавши у судових засіданнях письмові заперечення, за викладених у них обставинах просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, з'ясувавши аргументи, доводи та міркування повноважних представників сторін, розглянувши зібрані по справі матеріали в їх сукупності, що сторони визнали достатніми для підтвердження своїх вимог та доводів, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, зважаючи на звернення позивача до окружного адміністративного суду з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, суд, досліджуючи матеріали справи, з'ясовуючи фактичні обставини, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Позивач, що є суб'єктом господарювання, здійснює свою діяльність на підставі нової редакції Статуту, ідентифікаційний код юридичної особи 33520426, зареєстрований виконавчим комітетом Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим з 05.05.05р., узятий на облік платників податків у ДПІ в м. Алушті АР Крим з 16.05.05р. за № 476, є, відповідно до свідоцтва від 03.07.08р. № 100125659 про реєстрацію платника податків на додану вартість, платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 335204201022 (а.с.12-13,79-85), виконавши приписи статті 16 Податкового кодексу України, якими визначено обов'язки платника податків, зокрема, пп. 16.1.2, пп. 16.1.3, пп. 16.1.4., зобов'язують платника податків: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, відніс до складу валових витрат суми коштів, нараховані у зв'язку з придбанням послуг у контрагентів та сформував, відповідно до отриманих від своїх контрагентів податкових накладних, за податковими зобов'язаннями податковий кредит.

Відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, у своїй діяльності керується Конституцією України, Податковим Кодексом України, Законом України від 04.12.90р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, у тому числі наказами, а також розпорядженнями органів державної податкової служби вищого рівня, відповідно до наданих положеннями статті 20 Податкового кодексу України прав, проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р., за результатами якої складено акт від 01.06.11р. № 607/2301/33520426 (а.с.12-42).

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлені порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, щодо завищення податку на додану вартість у сумі 18 530,3 грн., в тому числі за березень 2010р. в сумі 18 530,3 грн., та його заниження в сумі 127 584,2 грн. у т.ч. за лютий 2010р. в сумі 18 530,3 грн., за липень 2010р. в сумі - 6 147,53 грн., за жовтень 2010р. - 22 288 грн., за листопад 2010р. - 36 031 грн., за грудень 2010р. в сумі - 44 587,9 грн.; а також порушення п. 4.1 ст. 4, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 та пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. за № 283/97-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 136 317,6 грн., у т.ч. по періодах за 9 місяців 2010р. в сумі 7 784,4 грн., за 2010р. в сумі 136 317,6 грн. (а.с.12-42) .

Висновок контролюючого органу щодо безпідставного віднесення до складу валових зроблено відповідно до встановлених обставин з: включення витрат нарахованої суми витрат, внаслідок придбання екскаватору ATLAS 1304 в сумі 284 441,67 грн. у ПП "Універсалбуд", в тому числі по періодам: лютий 2010р. в сумі 284 441,67 грн., у зв'язку з не підтвердженням факту придбанням послуг при здійсненні нікчемного правочину; включення в сумі 291 595,00 грн. за жовтень 2010р. та в сумі 222 939,69 грн. за грудень 2010р. витрат на придбання послуг у Фірми "Капітель Плюс", у зв'язку з не підтвердженням факту придбання послуг при здійсненні нікчемного правочину; включення в сумі 30 737,63 грн. за липень 2010р. витрат на придбання послуг у ПП "Ньютехнолоджі", у зв'язку із орендою будівельних лісів, через що при перевірці повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р. встановлено його завищення в сумі 136 317,6 грн., у т.ч. по періодах за 9 місяців 2010р. в сумі 7 684,4 грн., за 2010р. в сумі 136 317,6 грн.

Висновок контролюючого органу щодо безпідставного віднесення до складу ТОВ "Строй Сервіс Плюс" податкового кредиту суми розміром 109 053,9 грн. зроблено з підстав того, що повноважними особами податкового органу, які проводили перевірку, встановлено нікчемність господарських взаємовідносин ТОВ "Строй Сервіс Плюс" з його контрагентом ПП "Універсалбуд", через що завищено податкових зобов'язань сумою 18 530,3 грн., контрагентами Фірмою "Капітель Плюс", ПП "Ньютехнолоджи" занижено податкових зобов'язань загальною сумою 127 584,2 грн., внаслідок наявності за вказаними операціями, оподаткованими податком на додану вартість, ознак нікчемності.

Податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим від 09.06.2011р. № 0000872301 повідомлено ТОВ "Строй Сервіс Плюс", що на підставі акту перевірки від 01.06.11р. № 607/2301/33520426, встановлених порушень, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) сумою 109 053,9 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) розміром 31 896 грн. (а.с.10).

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим від 09.06.2011р. № 0000832301 повідомлено ТОВ "Строй Сервіс Плюс", що на підставі покладених в основу встановлених актом перевірки від 01.06.11р. № 607/2301/33520426 порушень, збільшено суму грошових зобов'язань за платежем: податок на прибуток приватних підприємств сумою 136 317,6 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) розміром 34 079,4 грн. (а.с.11).

Подані скарги, в порядку апеляційного адміністративного оскарження, на податкові повідомлення рішення від 09.06.2011р. № 0000872301, від 09.06.2011р. № 0000832301, прийняті ДПІ у м. Алушті АР Крим, рішеннями Державної податкової адміністрації Автономної Республіки Крим та Державної податкової адміністрації України залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (а.с.73-78).

Зважаючи на завдання адміністративного судочинства, якими є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, у справах за зверненням юридичної особи до суб'єкта владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності, дослідженню судом підлягають питання вчинення суб'єктом владних повноважень дій, прийняття рішень, відповідно до наданих йому повноважень, визначених законом в їх компетенції, в порядку, у якому здійснюються дії, що спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, суб'єкти владних повноважень вправі спиратись тільки на компетенційні права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

Надаючи оцінку правомірності дій відповідача щодо обґрунтованості збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), досліджуючи оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень, аналізуючи підстави, покладені до його основи, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд виходив з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01.01.11р. регулює Податковий кодекс України від 02.12.10р. № 2755-VI, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем зафіксовано порушення податкового законодавства та збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф), у період набрання чинності Податковим кодексом України, при тому що відповідні дії, вчинені позивачем, які відповідач визначає порушенням податкового законодавства - неправомірне формування податкового кредиту у листопаді та грудні 2010 року, виникли у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", положення яких також застосовуються судом при вирішення цієї справи.

За приписами п. 1.3 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", чинного до 31.12.10р. обов'язок із здійсненням утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем покладено, на платника податків, який на вимогу п.п. 7.2.8 п. 7.2 статті 7 вказаного Закону зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону.

Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

З положень пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.00р. № 2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, визначених Законом.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

З досліджених судом матеріалів справи, встановлено, що на виконання положень договору купівлі-продажу від 02.02.10р. № 1/02, укладеного між ПП "Універсалбуд" - продавець та ПП "Строй Сервіс Плюс" - покупець, передано у власність останньому устаткування - екскаватор марки ATLAS 1304, кузов № 137М42480, за яке покупець сплачує 341 330,00 грн., у тому числі ПДВ сумою 56 888,33 грн., відповідно до отриманих, на вимогу п. 1.5. вказаного Договору, накладної, податкової накладної та рахунку, внаслідок чого передача устаткування відбувається відповідно до акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору (а.с.43-44,46).

На виконання укладеного договору, його істотних умов, продавцем видано покупцю видаткову накладну від 04.02.2010р. № 0410, за якою товаром є Екскаватор марки ATLAS 1304, податкову накладну від 03.02.10р. № 0024, рахунок-фактуру від 02.02.10р. № 1/02, через, що покупець відповідно до платіжних доручень від 03.02.10р. від 08.02.10р., виписок з банківського рахунку, сплативши відповідну суму за договором придбав у власність вказане устаткування (а.с.45, 48, 49, 50, 51).

Крім того, з повідомлення Державної інспекції по догляду за технічним станом машин та устаткування при Раді міністрів АР Крим від 12.01.2011р. № 05, судом встановлено, що екскаватор марки ATLAS 1304, зареєстровано за ПП "Автобетон" на підставі заяви, договору купівлі-продажу від 20.04.10р. № 12/03, укладеного між ПП "Автобетон" та ПП "Строй Сервіс Плюс", акту прийому-передачі (а.с.200). При реєстрації на екскаватор видані: свідоцтво про реєстрацію - АБ 686708 від 21.04.10р., державний номерний знак - 04170 АК (а.с.54).

Згідно договору субпідряду від 01.10.10р. № 838, укладеного між ПП "Строй Сервіс Плюс" - генпідрядником та Фірмою "Капітель Плюс" - субпідрядником, останній, як субпідрядник, узяв на себе зобов'язання з виконання будівельно-монтажних робіт, у відповідності до узгодженої сторонами кошторисної документації, які генпідрядник зобов'язався прийняти та сплатити у повному об'ємі. Вартість робіт, визначена п. 3.1 вказаного Договору, складає 349 914,00 грн., з яких сума ПДВ склала 58 319,00 грн. Вартість послуг генпідрядника склала 3 499,14 грн., у т.ч. ПДВ - 583,19 грн. (а.с.55-56).

З положень договору підряду від 01.12.10р. № 949, укладеного між тими ж сторонами, щодо виконання будівельно-монтажних робіт, у відповідності до узгодженої сторонами документації, вартість робіт визначена у розмірі 319 136,05 грн., у т.ч. ПДВ - 53 189,34 грн., вартість послуг генпідрядника склала 2 674,42 грн., у т.ч. ПДВ - 445,74 грн. (а.с.57-58).

Відповідно до акту прийомки виконаних будівельних робіт за жовтень 2010 року до договору від 01.10.10р. № 838, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за жовтень 2010 року до від 01.10.10р. № 838, Акту прийомки виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року до договору від 01.12.10р. № 949, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) за грудень 2010 року до договору від 01.12.10р. № 949 (а.с.57-58), Фірмою "Капітель Плюс" виставлено ПП "Строй Сервіс Плюс" податкові накладні від 22.10.10р. № 2118, від 30.12.10р. № 2676 (а.с.69-70). Платіжними дорученнями ПП "Строй Сервіс Плюс" на виконання отриманих податкових накладних, про що свідчить виписка з банківського рахунку позивача, перераховано на рахунок Фірми "Капітель Плюс" кошти за виконані роботи, надані послуги (а.с.71-72).

Досліджені судом податкові накладні, за якими сума податку на додану вартість складає 119 255,01 грн., що віднесена платником податків до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді, відповідає встановленим законодавцем до неї вимогам, містить в окремих рядках обов'язкові реквізити, передбачені приписами статті 210 ПК України.

Твердження відповідача стосовно того, що ПП "Універсалбуд" задіяне в ланцюгу безтоварних операцій, усі операції купівлі-продажу за ПП "Універсалбуд" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача" - не підтверджено належними доказами, є нічим іншим ніж припущення відповідача, а тому посилання відповідача на унеможливлення віднесення позивачем, як платником податків до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ за отриманою податковою накладною, не відповідає положенням розділу V цього Кодексу - "Податок на додану вартість" та вказано податковим органом без достатніх на то правових підстав.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Досліджені судом документи первинного обліку, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявні в матеріалах справи, за своїм змістом вказують на відповідні господарські дії - зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання та відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності.

Виходячи із змісту укладених між позивачем та його контрагентом субпідрядних договорів вбачається, що зазначеними договорами сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів. Сторонами не було пред'явлено зауважень один до одного з приводу виконання укладених договорів.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником (контрагентом) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Відповідно до висновків податкового органу, здійснених на підставі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, між сумами податкових зобов'язань та/або податкового кредиту з податку на додану вартість Фірмою "Капітель Плюс" - контрагента ПП "Строй Сервіс Плюс" (позивача) відображення у своїй податковій звітності підприємства - ПП "Фрегат ХХІ", ПП "Родина ХХІ", місцезнаходження яких не встановлено податковим органом, відсутність у вказаних підприємств основних фондів та виробничої потужності, трудових ресурсів, транспортних засобів, що вказує, як то зазначає контролюючий орган, на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між даними підприємствами, тобто Фірмою "Капітель Плюс" зайво включено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з продажу товарів (робіт, послуг) по безтоварних операціях з метою одержання податкової вигоди, і відповідно відсутній факт поставки товарів (робіт, послуг) покупцям.

Так, позивач та його контрагент є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України).

Положення ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків).

Суд вважає, що спірні операції між позивачем та його безпосереднім контрагентом, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регулюють договірні зобов'язання.

Відповідно до Закону України від 02.12.2010р. № 2756-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України", який набув чинності з 1 січня 2011 року, до ст. 228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини третьої статті 228 ЦК України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку виходячи з акту перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом, оскільки основним контрагентом Фірми "Капітель Плюс" є ПП "Родіна ХХІ" та ПП "Фрегат ХХІ", відносини між якими актом перевірки від 03.03.11р. № 1828/23-4/37172287 (а.с.34,35) визнані нікчемними.

Як убачається з наведеного, тверджень відповідача, має місце оспорюванність самих договорів укладених між ПП "Строй Сервіс Плюс" та Фірмою "Капітель Плюс", по ланцюгу постачання товарів, послуг від його контрагентів ПП "Родіна ХХІ" та ПП "Фрегат ХХІ", внаслідок чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Отже, Податковим кодексом України визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері забезпечення державної податкової політики, які в силу ст. 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визнанням їх нікчемності, недійсності із застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Суд звертає увагу, у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надані.

Враховуючи вищевикладене, податковим органом на підставі необґрунтованих висновків - припущеннях відповідача щодо завищення податкових зобов'язань Фірмою "Капітель Плюс", позивачу безпідставно, без достатніх на то правових підстав, здійснено нарахування (збільшення) податку на додану вартість в частині заявлених позовних вимог на підставах, викладених в акті перевірки.

У відповідності до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведених норм, саме на податкові органи покладено обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту, викладених в акті перевірки, які також покладено в основу податкових повідомлень-рішень, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності своїх дій з прийняття оспорених податкових повідомлень-рішень, якими б позивачу за обґрунтованих податковим законодавством підстав збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність збільшення основного платежу з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств, то нарахування штрафних санкцій за вказаними видами податків здійснено податковим органом також неправомірно.

Оцінивши повідомлені сторонам докази, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 94 КАС України, у разі ухвалення судового на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує на її користь усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а тому з огляду на понесені позивачем витрати зі сплати судового збору, факт понесення яких підтверджено квитанцією від 04.10.11 р. № ПН1171, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Державній податковій інспекції у м. Алушті АР Крим шляхом їх безспірного списання із її рахунків.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 09.06.11р. № 0000832301 та № 0000872301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Строй Сервис Плюс" за рахунок коштів, виділених ДПІ в м. Алушті АР Крим на відшкодування витрат пов'язаних зі сплатою судового збору, - 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша