Ухвала

від 18.11.2013 по справі 2а-12272/11/0170/17

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2013 року м. Київ К/9991/55247/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Моторного О.А.,

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2012

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012

у справі № 2а-12272/11/0170/17

за позовом Приватного підприємства "Строй Сервіс Плюс"

до Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2012, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012, задоволено адміністративний позов: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 09.06.2011 № 0000832301 та № 0000872301.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на касаційну скаргу позивач з доводами та вимогами скаржника не погодився, просив скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 по 31.03.2011, складено акт від 01.06.2011 №607/2301/33520426, в якому зафіксовані порушення:

- пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР, що призвело до завищення податку на додану вартість у сумі 18 530,30 грн. (в тому числі за березень 2010 року в сумі 18 530,30 грн.), та його заниження в сумі 127 584,20 грн. (в т.ч. за лютий 2010 року в сумі 18 530,30 грн., за липень 2010 року в сумі - 6 147,53 грн., за жовтень 2010 року - 22 288 грн., за листопад 2010 року - 36 031 грн., за грудень 2010 року - 44 587,9 грн.);

- п. 4.1 ст. 4, п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997р. за № 283/97-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 136 317,6 грн., у т.ч. по періодах за 9 місяців 2010 року в сумі 7 784,40 грн., за 2010 рік в сумі 136 317,60 грн.

На підставі акта перевірки, 09.06.2011 відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення:

- №0000872301, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 109053,90 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 31896,00 грн.;

- № 0000832301, яким збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 136317,60 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 34079,40 грн.

Колегія суддів, переглядаючи оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, погоджується з висновками судів про скасування вказаних податкових повідомлень-рішень, враховуючи наступне.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту.

Згідно зі ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій, факт здійснення господарських операцій між позивачем (покупець) та ПП «Універсалбуд» (продавець) згідно договору купівлі-продажу від 02.02.2010 №1/02 підтверджується наявними в матеріалах справи, належним чином оформленими первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема це: податкова накладні, видаткова накладна; рахунок-фактура, платіжне доручення, банківська виписка з особового рахунку.

Крім того, з повідомлення Державної інспекції по догляду за технічним станом машин та устаткування при Раді міністрів АР Крим від 12.01.2011 № 05, було встановлено, що екскаватор марки АTLAS 1304, зареєстровано за ПП "Автобетон" на підставі заяви, договору купівлі-продажу від 20.04.2010 № 12/03, укладеного між ПП "Автобетон" та позивачем, акту прийому-передачі. При реєстрації на екскаватор видані свідоцтво про реєстрацію - АБ 686708 від 21.04.2010 та державний номерний знак - 04170 АК.

Також, між позивачем та Фірмою "Капітель Плюс" було укладено договір субпідряду від 01.10.2010 № 838 та договір підряду від 01.12.2010 № 949, за умовами якого останній, як субпідрядник, взяв на себе зобов'язання з виконання будівельно-монтажних робіт, у відповідності до узгодженої сторонами кошторисної документації, які генпідрядник зобов'язався прийняти та сплатити у повному об'ємі.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та Фірмою "Капітель Плюс" на виконання умов вказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, а саме: актами прийому виконаних будівельних робіт, податковими накладними, довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат), платіжними дорученнями, випискою з банківського рахунку позивача.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту розірвання, визнання недійсним чи неукладення вказаних правочинів. Також, відповідачем в судах попередніх інстанцій не було надано належних та допустимих доказів нікчемності договорів, укладеного позивачем з його контрагентами, фіктивної господарської діяльності контрагентів позивача, відсутність зв'язку укладених угод з господарською діяльністю позивача, притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб вказаних підприємств за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення, а також, що укладені правочини порушують публічний порядок відповідно до ч.2 ст. 228 ЦКУ.

Слід зазначити, що якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За наведених обставин, колегія суддів погоджується висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем обґрунтовано та у відповідності до норм чинного законодавства сформовані валові витрати та сума податкового кредиту за перевіряємий період по господарським операціям з зазначеними вище контрагентами, у зв'язку з чим є протиправним визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток, та відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 220 1 , 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.02.2012 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. Моторний Судді (підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль