Постанова

від 24.05.2012 по справі 2а-2120/12/0170/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 травня 2012 р. Справа №2а-2120/12/0170/17

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Папуша О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Інженерні системи"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

21.02.12 року до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача з проведення перевірки позивача, в результаті якої складено акт від 26.01.12р. № 163/23-1/32198981/14, визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 12.01.12р. № 19, а також визнати протиправним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 10.02.11р. № 0000402301, яким визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 71 921 грн., у тому числі 65 783 грн. за основним платежем та 6 138 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на необґрунтованість та безпідставність висновків, зроблених під час перевірки, результати якої оформлено актом. Покладені в основу оспореного податкового повідомлення-рішення висновки податкового органу та викладені в акті перевірки відомості не відповідають дійсності, існуючим фактам та діючому законодавству.

За поданим позовом ухвалою суду від 01.03.12р. відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні повноважний представник позивача, надавши додаткові пояснення до адміністративного позову, позов підтримав та просив його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав з підстав викладених у запереченні. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив про відповідність дій з проведення перевірки вимогам податкового законодавства. В ході перевірки дотримання платником податків вимог податкового законодавства встановлені його законодавства, зміст яких зафіксовано актом перевірки. Зокрема позивачем до перевірки не надано, а в ході перевірки не встановлено та не досліджено, документи, по яких відбувався би рух товару від продавці (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття та оприбуткування відвантаження ТМЦ, проведення оплати за товар. Фактичність господарських операцій первинними документами позивача не встановлена, а тому, оскільки, фактично господарська операція не відбулась, вона є нікчемною, що позбавляє позивача права на відображення її змісту у податкових документах.

19.04.12р. у судовому засіданні оголошено перерву до 24.05.12р.

Позивач з огляду на неявку повноважного представника відповідача, до початку судового засідання 24.05.12р. надав суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, клопотання позивача, зважаючи на приписи статті 122 КАС України, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів частини шостої статті 128 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши повідомлені позивачем обставини, дослідивши докази зібрані по справі у їх сукупності, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково, виходячи з наступних підстав.

Достовірно встановлені з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про те, що повноважною особою Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим у період з 13.01.12р. тривалістю у 5 робочих днів, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Інженерні системи", код за ЄДРПОУ 32198981, з питань формування податкового кредиту по ТОВ "Ольберс", код за ЄДРПОУ 37348284, за листопад-грудень 2010 року та січень-лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 26.01.2012р. № 163/23-1/32198981/14 (а.с.19-30).

Перевірка проведена на підставі наказу Голови Комісії з проведення реорганізації ДПІ у м. Ялті, заступника Голови ДПА в АР Крим від 12.01.11р. № 19, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України.

Перевіркою встановлено порушення пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 74 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 65 783 грн., у тому числі за листопад 2010 року в сумі 5 888 грн., за грудень 2010 року в сумі 18 659 грн., січень 2011 року в сумі 41 236 грн.

Подані ПП "Інженерні системи" заперечення до акту № 163/23-1/32198981/14 від 26.01.2012р., в яких порушено питання незаконності призначення перевірки, порушення процедури перевірки, неправомірності визначеного порушення порядку формування податкового кредиту, відповідно до листа від 07.02.2012р. № 1813 "Про розгляд заперечення" ДПІ у м. Ялта АР Крим залишені без задоволення (а.с.31-43).

На підставі акту перевірки від 26.01.2012р. № 163/23-1/32198981/14 головою Комісії з проведення реорганізації ДПІ у м. Ялті, заступником голови ДПА в АР Крим прийнято податкове повідомлення рішення від 10 лютого 2012 року № 0000402301, яким збільшено суму грошового зобов'язання Приватному підприємства "Інженерні системи" по податку на додану вартість, код платежу 14010100 на загальну суму 71 921,00 грн., з яких 6 138 грн. - застосовані штрафні (фінансові) санкції (а.с.44).

Будучи не згодним з прийнятим суб'єктом владних повноважень рішенням, платник податків, скориставшись правом захисту порушеного права у публічно-правових відносинах, оскаржив до суду прийняте податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з положеннями пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

У відповідності до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України передбачено перелік обставин щодо здійснення документальної позапланової виїзної перевірки, зокрема підпункту 78.1.1 встановлено, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до наявного листування між ПП "Інженерні системи" та ДПІ у м. Ялта АР Крим, наявної в матеріалах справи, судом встановлено, що податковим органом неодноразово направлялись платнику податків запити про надання інформації та документального підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Ольберс" (а.с.14-18). Внаслідок надання документів не в повному обсязі, не надання пояснень щодо включення операцій до податкового обліку з відповідним відображенням у податкових деклараціях з ПДВ, вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

Проте, позивач, заявляючи вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у м. Ялта з проведення перевірки, в результаті якої складено акт перевірки та визнання протиправним та скасування наказу, на підставі якого проведено перевірку, суду не надано належних доказів протиправності дій відповідача та незаконності прийнятого наказу, з огляду на що в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Крім того, суд зазначає, що вчинені контролюючим органом дії стосовно складання акту планової документальної перевірки та визначення змісту висновків не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обов'язки. Акт перевірки є фіксуючим документом, що складається за законом за результатами перевірки у разі виявлення податковим органом порушень податкового законодавства. При цьому він складається виключно з метою його розгляду керівником ДПС для вирішення питання про прийняття або не прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення сто воно конкретного платника податків.

Вирішуючи спір, що виник між позивачем, який є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 32198981, узятий на облік платником податків з 05.12.02р., є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 321989801127, та відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, наділений управлінськими відносно позивача контролюючими повноваженнями, суд виходить з того, що право на нарахування податку на додану вартість, складення податкових накладних та формування податкового кредиту, зі змісту пп.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного до 31.12.10р. та пп. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2755-VI, що набрав чинності з 01.01.11р., надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Як убачається з досліджених судом документів, взаємовідносини між ПП "Інженерні системи" та ТОВ "Ольберс" виникли відповідно до укладеного договору субпідряду від 10.11.10р. № 109, за змістом яких Субпідрядник, яким є ТОВ "Ольберс" узяв на себе зобов'язання з виконання робіт по ремонту та будівництву ділянок водопровідної та каналізаційної систем у Великій Ялті, а Генпідрядник, яким є ПП "Інженерні системи" узяв зобов'язання прийняти та сплати виконану роботу.

Відповідно до наявного акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.10р., 31.12.10р. між сторонами угоди, заборгованість по зобов'язанням між сторонами відсутні.

Виконані роботи підтверджуються Довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) Актами прийомки-здачі виконаних будівельних робіт вищезазначеними актами звірки розрахунків (а.с.56-78).

Відповідно до виконаних субпідрядником робіт генпідряднику видано податкові накладні (а.с.55).

Відповідно до взаємовідносин, що виникли між позивачем та його контрагентом у 2010 році, під час чинності норм Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", до 31.12.10р., суд зазначає.

Податковий кредит, відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" формується на підставі податкової накладної, яка видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача.

З реєстрацією позивача платником податку на додану вартість в нього виникло право на подання податкової звітності з податку на додану вартість та формування податкового кредиту. Податковий кредит, зі значення терміну, розкритого п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. ст. 7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно положення пп. 7.4.5 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпункту 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну вимоги до якої визначено пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість". Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної, в силу дії пп. 7.2.3. цього пункту Закону, надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

З дослідженого судом договору субпідряду від 12.01.2011р. № 8, укладеного між ПП "Інженерні системи" та ТОВ "Ольберс", Субпідрядником, яким є ТОВ "Ольберс" узято на себе зобов'язання з виконання робіт по ремонту та будівництву ділянок водопровідної та каналізаційної систем у Великій Ялті, а Генпідрядником, яким є ПП "Інженерні системи" узято зобов'язання прийняти та сплатити виконану роботу.

Довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) Актами прийомки-здачі виконаних будівельних робіт вищезазначеними актами звірки розрахунків підтвердження здійснення будівельних робіт, внаслідок чого на оплату виконаних послуг, відповідно до виконаних субпідрядником робіт генпідряднику видано податкові накладні (а.с.79,80).

Податковий кредит, відповідно до положень статей 198 та 201 ПК України, формується на підставі податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товар (послуги), та надається отримувачу, є також податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З реєстрацією позивача платником податку на додану вартість в нього виникло право на формування податкового кредиту та обов'язок на подання податкової звітності з податку на додану вартість. Податковий кредит, зі значення терміну, розкритого пп. 14.1.181 названого Кодексу - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пп. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна, на вимогу положень статті 201.4 ПК України, складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Приписи Податкового кодексу України передбачають лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даним Кодексом не передбачено.

Судом встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки досліджувались наявні у позивача податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за господарськими операціями з його контрагентом - ТОВ "Ольберс". Своєчасність відображення сум податку на додану вартість за отриманими податковими накладними встановлено під час перевірки і не спростовано в ході розгляду справи.

Проте, податковим органом в акті перевірки зроблено висновок стосовно того, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом носили безтоварних характер, господарські операції є нікчемними, а тому, внаслідок здійснення діяльності поза межами господарської діяльності платника податків, такі дії не дають йому підстав для формування податкового кредиту за отриманими податковими накладними.

З огляду на викладене, враховуючи доводи відповідача, суд зазначає, що досліджені ним документи первинного обліку, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявні в матеріалах справи вказують на відповідність господарський дій з придбання товару та його оплату. Зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання, відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності.

Законом України "Про податок на додану вартість" та Податковим кодексом України передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Посилання відповідача на матеріали перевірки, отримані від Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції, відповідно до яких обсяги податкових зобов'язань та податкового кредиту за перевіряємий період - не є дійсними та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених та ТОВ "Ольберс" з постачальниками та покупцями, не сприймаються судом, оскілки податковий орган не наділений повноваженнями визначення будь яких дій, у тому числі господарських операцій, недійсними.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Однак, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд зазначає, що нормами Закону України "Про податок на додану вартість" та нормами Податкового кодексу України право платника податку не поставлено в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу постачання до кінцевого виробника.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Окрім вищевказаного, суд також вважає за необхідне вказати, що платник податків на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи права на валові витрати за можливе порушення постачальниками товару правил оподаткування.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У відповідності до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Відповідачем не доведено правомірність викладених в акті перевірки від 26.01.2012р. № 163/23-1/32198981/14 висновків щодо порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

За вказаних обставин, збільшення суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість, на підставі неправомірних висновків, викладених в акті перевірки, є протиправним, внаслідок чого застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі акту, висновки якого не знайшли свого підтвердження, є також неправомірним, тому оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Витрати понесені позивачем у зв'язку із розглядом цього спору, документально підтверджені, про що свідчить платіжне доручення від 20.02.12р. № 61, відповідно до приписів статті 94 КАС України, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Державній податковій інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби, шляхом їх безспірного списання із її рахунків.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим від 10.02.12р. № 0000402301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Інженерні системи" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 719,21 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша