Ухвала

від 16.01.2013 по справі 2а-2120/12/0170/17

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-2120/12/0170/17

16.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Кукти М.В. ,

Єланської О.Е.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В.) від 24.05.2012 у справі № 2а-2120/12/0170/17

за позовом Приватного підприємства "Інженерні системи" (вул.Українська, 3, кв.15, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98604)

до Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим Державної податкової служби (вул.Васильєва, 16, м.Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу і податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2012 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим від 10.02.2012 № 0000402301.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Інженерні системи" судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у м. Ялті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 719,21 грн.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем не доведено правомірність викладених в акті перевірки від 26.01.2012 № 163/23-1/32198981/14 висновків щодо порушення позивачем порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна податкова інспекція у м.Ялта АР Крим Державної податкової служби, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Доводи апеляції мотивовані тим, що відповідач при проведенні перевірки діяв у відповідності до вимог податкового законодавства; в ході перевірки дотримання платником податків вимог податкового законодавства встановлені його порушення, зміст яких зафіксовано актом перевірки; зокрема, позивачем до перевірки не надано, а в ході перевірки не встановлено та не досліджено, документи, по яких відбувався би рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття та оприбуткування відвантаження ТМЦ, проведення оплати за товар. Фактичність господарських операцій первинними документами позивача не встановлена, а тому, оскільки, фактично господарська операція не відбулась, вона є нікчемною, що позбавляє позивача права на відображення її змісту у податкових документах.

В судове засідання, призначене на 16.01.2013, позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

З 13.01.2012 протягом 5 робочих днів повноважною особою Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Приватного підприємства "Інженерні системи", код за ЄДРПОУ 32198981, з питань формування податкового кредиту по ТОВ "Ольберс", код за ЄДРПОУ 37348284, за листопад-грудень 2010 року та січень-лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 26.01.2012 № 163/23-1/32198981/14 (арк.с.19-30).

Перевіркою встановлено порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 65783,00грн., у тому числі: за листопад 2010 року в сумі 5888,00грн., за грудень 2010 року в сумі 18659,00грн., січень 2011 року в сумі 41236,00грн.

Перевірка проведена на підставі наказу Голови Комісії з проведення реорганізації Державної податкової інспекції у м.Ялті, заступника Голови Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим від 12.01.2011 № 19, згідно з підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України (арк.с.13).

Подані ПП "Інженерні системи" заперечення до акту № 163/23-1/32198981/14 від 26.01.2012, щодо незаконності призначення перевірки, порушення процедури перевірки, неправомірності визначеного порушення порядку формування податкового кредиту, відповідно до листа від 07.02.2012 № 1813 "Про розгляд заперечення" Державної податкової інспекції у м.Ялта Автономної Республіки Крим залишені без задоволення (арк.с.31-43).

10.02.2012 на підставі акту перевірки від 26.01.2012 № 163/23-1/32198981/14 головою Комісії з проведення реорганізації Державної податкової інспекції у м.Ялта, заступником голови Державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим прийнято податкове повідомлення рішення № 0000402301, яким збільшено суму грошового зобов'язання Приватному підприємства "Інженерні системи" по податку на додану вартість, код платежу 14010100 на загальну суму 71921,00грн., з яких: 6138,00грн. - застосовані штрафні (фінансові) санкції (арк.с.44).

Позивач є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 32198981, перебуває на обліку як платник податків з 05.12.2002, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 321989801127.

Як вбачається з матеріалів справи, взаємовідносини між ПП "Інженерні системи" та ТОВ "Ольберс" виникли відповідно до укладених договорів субпідряду від 10.11.2010 №109, від 12.01.2011 №8, за змістом яких Субпідрядник - ТОВ "Ольберс", взяв на себе зобов'язання з виконання робіт по ремонту та будівництву ділянок водопровідної та каналізаційної систем у Великій Ялті, а Генпідрядник - ПП "Інженерні системи" зобов'язався прийняти та оплатити виконану роботу (арк.с.50-51, 52-53).

Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.10.2010, 31.12.2010 заборгованість по зобов'язанням між сторонами угоди відсутні (арк.с.54, 78).

Виконані роботи підтверджуються Довідками про вартість виконаних будівельних робіт (та витрат) Актами прийомки-здачі виконаних будівельних робіт вищезазначеними актами звірки розрахунків (арк.с.56-77).

Відповідно до виконаних субпідрядником робіт генпідряднику видано податкові накладні (арк.с.55, 79, 80).

Спір виник у зв'язку з тим, що відповідач вважає що суми, включені позивачем до податкового кредиту не підтверджені належним чином, що тягне за собою зменшення сформованого платником податку податкового кредиту, позивач проти цього заперечує, так як вважає, що він документально підтвердив реальну господарську діяльність та господарські операції даними податкового та бухгалтерського обліку, а за дії контрагента відповідальності не несе.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Податковим кодексом України, Законом України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність висновків акту перевірки.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 14.1.181 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Вказаним розділом передбачений порядок формування податкового кредиту платника податку. Так, згідно з пунктом 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6. Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10. Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з положеннями пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

У відповідності до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України передбачено перелік обставин щодо здійснення документальної позапланової виїзної перевірки, зокрема підпункту 78.1.1 встановлено, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Податковий кредит, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" формується на підставі податкової накладної, яка видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача.

З реєстрацією позивача платником податку на додану вартість в нього виникло право на подання податкової звітності з податку на додану вартість та формування податкового кредиту. Податковий кредит, зі значення терміну, розкритого пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно положення підпункту 7.4.5 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпункту 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну вимоги до якої визначено підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної, в силу дії пп. 7.2.3. цього пункту Закону, надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит, відповідно до положень статей 198 та 201 Податкового кодексу України, формується на підставі податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товар (послуги), та надається отримувачу, є також податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З реєстрацією позивача платником податку на додану вартість в нього виникло право на формування податкового кредиту та обов'язок на подання податкової звітності з податку на додану вартість. Податковий кредит, зі значення терміну, розкритого пп. 14.1.181 названого Кодексу - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, відповідно до приписів пункту 187.1 статті 187 вказаного Кодексу, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна, на вимогу положень статті 201.4 Податкового кодексу України, складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Приписи Податкового кодексу України передбачають лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даним Кодексом не передбачено.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки досліджувались наявні у позивача податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за господарськими операціями з його контрагентом - ТОВ "Ольберс". Своєчасність відображення сум податку на додану вартість за отриманими податковими накладними встановлено під час перевірки і не спростовано в ході розгляду справи.

Отже, висновок відповідача в акті перевірки про те, що взаємовідносини між позивачем та його контрагентом носили безтоварний характер, господарські операції є нікчемними, а тому, внаслідок здійснення діяльності поза межами господарської діяльності платника податків, такі дії не дають йому підстав для формування податкового кредиту за отриманими податковими накладними, спростовуються наданими в матеріали справи документами первинного обліку, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, придбання товару та його оплату.

Посилання відповідача на матеріали перевірки, отримані від Могилів-Подільської об'єднаної державної податкової інспекції, відповідно до яких обсяги податкових зобов'язань та податкового кредиту за перевіряємий період - не є дійсними та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Ольберс" з постачальниками та покупцями, є безпідставними, оскільки податковий орган не наділений повноваженнями визначення будь яких дій, у тому числі господарських операцій, недійсними.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Однак, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Платник податків на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи права на валові витрати за можливе порушення постачальниками товару правил оподаткування.

При цьому, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок доказування обставин, що свідчать про незаконність операцій, на підставі яких виникло право на бюджетне відшкодування, покладається на податкові органи.

Таким чином, позивач правомірно, відповідно до чинного податкового законодавства, включив до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, виданих постачальниками товару.

Судом не встановлена обізнаність позивача до протиправного характеру діяльності його контрагента при здійсненні господарської діяльності, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

При викладених обставинах, збільшення суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість, на підставі неправомірних висновків, викладених в акті перевірки, є протиправним, внаслідок чого застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі акту, висновки якого не знайшли свого підтвердження, є також неправомірним, тому оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Суд першої інстанції проаналізував діюче законодавство України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта Автономної Республіки Крим від 10.02.2012 № 0000402301.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ялта АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2012 у справі № 2а-2120/12/0170/17 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.05.2012 у справі № 2а-2120/12/0170/17 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис М.В. Кукта

підпис О.Е.Єланська

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна