Постанова

від 25.07.2012 по справі 2а-1256/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2012 р. № 2а-1256/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді -Потабенко В.А.

за участю секретаря судового засідання -Гойни Є.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Ганущин М.В., згідно довіреності,

від відповідача: Павлової А.О., згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Електросвіт-Ю" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в :

приватне підприємство "Електросвіт-Ю" (далі -ПП "Електросвіт-Ю") звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі -ДПІ у Залізничному районі м. Львова), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.01.2012 року № 0000152302/2502 та № 0000162302/2505, що прийняті за наслідками проведення виїзної планової перевірки ПП "Електросвіт-Ю" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.10.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 15.10.2009 року по 31.03.2011 року, оформленої актом № 3064/23-2/36738644 від 07.10.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту ДПІ у Залізничному районі м. Львова, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності ПП "Електросвіт-Ю". Позивач зазначає, що включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до податкових накладних, отриманих від ПП "Львівкомфортгруп-К" та ПП Торгова фірма "Скорпіон", та вартості поставлених останніми товарів до валових витрат цілком обґрунтовано нормами законодавства, зокрема Законами України "Про податок на додану вартість" та "Про оподаткування прибутку підприємств". Аналогічно по підприємствах-покупцях ПП "Універсал-Буд", ТзОВ "Екопласт-Львів", ТзОВ "Іртас". Позивач зазначає, що первинні бухгалтерські документи видані у відповідності до вимог законодавства, оформлені належним чином, а операції, по яких сформовано податкові зобов'язання з податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств, пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Крім того, вважає, що для висновку про нікчемність правочинів необхідне відповідне рішення суду, натомість акти перевірок контрагентів не містять відповідної доказової бази. Відповідно, ПП "Електросвіт-Ю" жодним чином не порушувало норм податкового законодавства, в зв'язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення прийнято неправомірно та такі підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, пояснив, що інших документів, ніж ті, що долучені до матеріалів справи, суду на підтвердження своїх вимог представити не можуть в зв'язку з їх відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила з підстав, наведених у письмових запереченнях від 05.04.2012 року, суть яких зводиться до наступного. В ході проведення перевірки встановлено, що контрагенти ПП "Електросвіт-Ю" не мають основних засобів та виробничих потужностей, в них відсутні трудові ресурси та транспортні засоби, що вказує на неможливість проведення господарської діяльності. Відповідними актами позапланових перевірок ПП "Львівкомфортгруп-К", ПП Торгова фірма "Скорпіон", ПП "Універсал-Буд", ТзОВ "Екопласт-Львів" та ТзОВ "Іртас" встановлено, що фінансово-господарські відносини з ПП "Електросвіт-Ю" є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, тобто є нікчемними. Отже, позивачем перераховувались кошти на контрагентів та занижувалась балансова вартість запасів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об 'єкту оподаткування, несплати податків. Звідси, формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в складі вартості товарів, та валових витрат, є безпідставним, а також є безпідставними формування податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, незважаючи на наявність деяких первинних бухгалтерських документів, які за формальними ознаками відповідають вимогам чинного законодавства. За таких обставин представник відповідача просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Позивач - ПП "Електросвіт-Ю" зареєстроване 14.10.2009 року виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа, код ЄДРПОУ 36738644, фактичне місцезнаходження юридичної особи: м. Львів, вул. Городоцька, 355. Позивач взятий на облік як платник податків в ДПІ в Залізничному районі м. Львова 15.10.2009 року за № 1654, зареєстрований платником ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Залізничному районі м. Львова проведена планова виїзна перевірка ПП "Електросвіт-Ю" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 15.10.2009 року по 31.03.2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 15.10.2009 року по 31.03.2011 року, за результатами якої складено акт № 3064/23-2/36738644 від 07.10.2011 року.

Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1, п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (надалі -Закон № 168), у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 134412,00 грн., в тому числі: за січень 2010 року -13402,00 грн., за лютий 2010 року -28739,00 грн., за березень 2010 року -9336,00 грн., за квітень 2010 року -42872,00 грн., за травень 2010 року -18620,00 грн., за червень 2010 року - 93,00 грн., за липень 2010 року -19198,00 грн., за вересень 2009 року -152,00 грн.;

- п. 1, 2 ст. 215, ст.ст. 216, 228 Цивільного кодексу України, п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п. 5.9 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, з наступними змінами та доповненнями (надалі -Закон № 283), внаслідок чого позивачем занижено податок на прибуток на суму 165514,00 грн., в тому числі за І квартал 2010 року в сумі 64346,00 грн., ІІ квартал 2010 року в сумі 76981,00, ІІІ квартал 2010 року в сумі 24187,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Залізничному районі м. Львова прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.10.2011 року № 0003202302/36352, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 248271,00 грн., в тому числі за основним платежем -165514,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -82757,00 грн., та податкове повідомлення-рішення від 31.10.2011 року № 0003192302/36349, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 198618,00 грн., у тому числі за основним платежем -132412,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -66206,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, відповідно до рішення про результати розгляду первинної скарги ДПА у Львівській області № 794/10/25-005/59 від 12.01.2012 року, ДПІ в Залізничному районі м. Львова винесла нові податкові повідомлення рішення: від 26.01.2012 року № 0000162302/2510, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 206892,50 грн., в тому числі за основним платежем -165514,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -41378,50 грн., та податкове повідомлення-рішення від 26.01.2012 року № 0000152302/2502, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 165515,00 грн., у тому числі за основним платежем -132412,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -33103,00 грн.

Щодо операцій з продажу ТМЦ в адресу ПП "Універсал-Буд", ТзОВ "Екопласт-Львів", ТзОВ "Іртас"

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, згідно ч. 4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З матеріалів справи вбачається, що в провадженні Сихівського районного суду м. Львова перебувала кримінальна справа про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 366 КК України, про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 27, ч. 2 ст. 366 КК України, про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України. Розслідуванням встановлено, що вказані вище особи упродовж 2009-2010 років організовували реєстрацію, придбання та перереєстрацію суб'єктів господарювання на малозабезпечених "підставних" осіб за грошову винагороду, а саме ТзОВ "Віктор Ко", ТзОВ "Екопласт-Львів", ТзОВ "Іртас", ПП "Універсал буд", ПП "Західпрестижтрейд", ПП БФ "Віалекс", ПП "МААБ", ТзОВ "Маюн", ТзОВ "Львівський спеціалізований комбінат № 2", ТзОВ "Миколаїв Авто". ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8 від імені цих підприємств документально оформлювали неіснуючі операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), після чого дані документи передавались замовникам цих послуг - реально діючим підприємствам для їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку з метою незаконного формування податкового кредиту та валових витрат, заниження своїх податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, а також здійснення операцій щодо незаконного переказу безготівкових коштів, перерахованих з рахунків цих підприємств на рахунки фіктивних суб'єктів підприємницької діяльності, для зняття готівкою.

Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 29.12.2011 року у справі № 1-104/11 ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст.ст. 1, 6 Закону України "Про амністію у 2011 році" за злочин, передбачений ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а ОСОБА_6 - за злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України (службове підроблення), із подальшим закриттям кримінальної справи у вказаних частинах.

Закриття кримінальної справи з нереабілітуючих підстав свідчить про доведеність вини вказаних осіб в організації реєстрації, придбанні та перереєстрації суб'єктів господарювання на малозабезпечених "підставних" осіб за грошову винагороду, а саме ТОВ "Екопласт-Львів", ТОВ "Іртас", ПП "Універсал буд", тобто у фіктивному підприємництві.

Таким чином, суд приходить до висновку про фіктивний характер господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Екопласт-Львів", ТзОВ "Іртас", ПП "Універсал буд", тому такі правочини відповідно до ч. 1 ст. 208 ГК України визнаються недійсними як такі, що порушують публічний порядок, у зв'язку з чим є нікчемними, згідно зі статтею 228 ЦК України.

Оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч.1 ст. 216 ЦК України), у позивача не було правових підстав для відображення у бухгалтерському та податковому обліках змін пов'язаних з правовідносинами із вищезазначеними товариствами.

Відтак, визначення ДПІ в Залізничному районі м. Львова податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість по операціях з ТзОВ "Екопласт-Львів", ТзОВ "Іртас", ПП "Універсал буд" є правильним.

Щодо операцій з придбання ТМЦ від ПП "Львівкомфортгруп-К"

Відповідно до наданих позивачем документів, між ПП "Електросвіт-Ю" та ПП "Львівкомфортгруп-К" в 2010 році було укладено усний договір купівлі-продажу ТМЦ -електротехніки, електрообладнання.

Відповідно до ст. 638 Цивільного Кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту наданих суду документів не можливо встановити, про які істотні умови поставки сторони дійшли згоди, а саме: не вказано, в який спосіб, ким та за чий рахунок повинні бути поставлені товари, строки такої поставки, не зазначено, яким чином відбувалось формування ціни на товари, порядок оплати товарів тощо.

Специфікації на товар (якість, виробник) суду подані не були.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем подано видаткові накладні № л-270410 від 27.04.2010 року, № л-150410 від 15.04.2010 року, № л-140410 від 14.04.2010 року, № л-020410 від 02.04.2010 року, № л-010410 від 01.04.2010 року, № л-160310 від 16.03.2010 року, № л-040310 від 04.03.2010 року, № л-180210 від 18.02.2010 року, № л-010310 від 01.03.2010 року, № л-170210 від 17.02.2010 року, № л-160210 від 16.02.2010 року, № л-030210 від 03.02.2010 року, № л-010210 від 01.02.2010 року, № л-020210 від 01.02.2010 року, № л-010210 від 01.01.2010 року, № л-012710 від 27.01.2010 року, № л-010110 від 01.01.2010 року.

Слід зазначити, що представник позивача в судовому засіданні не зміг пояснити суду, яка посадова особа ПП Електросвіт-Ю" була уповноважена прийняти поставлений товар. Також позивачем не подано докази оформлення довіреностей на таку особу.

З матеріалів справи судом встановлено, що ПП "Електросвіт-Ю" включило до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за січень-квітень 2010 року податок на додану вартість, сплачений в складі вартості отриманих від ПП "Львівкомфортгруп-К" товарів, відповідно до виписаних податкових накладних № 270410 від 27.04.2010 року, № 150410 від 15.04.2010 року, № 140410 від 14.04.2010 року, № 020410 від 02.04.2010 року, № 010410 від 01.04.2010 року, № 160310 від 16.03.2010 року, № 040310 від 04.03.2010 року, № 180210 від 18.02.2010 року, № 010310 від 01.03.2010 року, № 170210 від 17.02.2010 року, № 160210 від 16.02.2010 року, № 030210 від 03.02.2010 року, № 010210 від 01.02.2010 року, № 020210 від 01.02.2010 року, № 010210 від 01.01.2010 року, № 012710 від 27.01.2010 року, № 010110 від 01.01.2010 року.

Суд критично ставиться до факту оформлення видаткових та податкових накладних, датованих 01.01.2010 року, оскільки згідно норм Кодексу законів про працю 01 січня є вихідним днем.

Відповідно до отриманих податкових накладних ПП "Електросвіт-Ю" здійснило переказ коштів в адресу ПП "Львівкомфортгруп-К", що підтверджується виписками по банківському рахунку позивача від 08.07.2010 року в сумі 131519,20 грн., та від 08.06.2010 року в сумі 45000,00 грн.

Суд вважає за необхідне вказати на той факт, що докази сплати вартості ТМЦ в сумі 136100,00 грн. в адресу ПП "Львівкомфортгруп-К" позивачем не надано, хоча факт такої сплати і відображений на стр. 23 Акту перевірки від 07.10.2011 року.

Також суду не надано доказів використання у власній господарській діяльності товарів відповідно до видаткових накладних.

Суд зазначає, що необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Так, виходячи з вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV, обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 вказаного Закону зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008 року №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.1.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»право на податковий кредит, в тому числі на відшкодування податку виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Крім того, згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а)порядковий номер податкової накладної;

б)дату виписування податкової накладної;

в)повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на долану вартість;

г)податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д)місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е)опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж)ціну поставки без врахування податку;

з)ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и)загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168).

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону у разі коли платник придбаває товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

У відповідності до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Проте, згідно з п.п. 7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість», підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана постачальником товарів (послуг), яка оформляється з дотриманням вимог пп. 7.2.1 Закону про ПДВ та Порядку заповнення податкової накладної (далі - № 165). Зокрема, у п. 18 Порядку № 165 зазначено, що всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), і скріплюються печаткою такого платника податку - Продавця.

Також, згідно з п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 283, до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 283, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналізуючи матеріали справи, суд вважає, що поданих ПП "Електросвіт-Ю" первинних бухгалтерських документів не достатньо для висновку про реальність господарської операцій з ПП "Львівкомфортгруп-К".

Відтак, валові витрати по операції із зазначеним контрагентом сформовано неправомірно.

Звідси, з урахуванням висновків суду щодо неправомірності включення до валових витрат вартості ТМЦ, нібито поставлених ПП "Львівкомфортгруп-К", а також беручи до уваги положення Закону України «Про податок на додану вартість», у позивача виключається можливість формування податкового кредиту із вищевказаних операцій.

А наявність лише отриманої податкової накладної без фактичного здійснення господарської операції (оприбуткування товару, його оплата, використання у господарській діяльності тощо) не може бути підставою для включення визначених у такій накладній сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідного місяця.

Крім того, відповідно до акта про результати невиїзної позапланової перевірки ПП "Львівкомфортгруп-К" з питань правильності декларування податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаєморозрахунках з ПП "Вілмат -Електрик" за грудень 2009 року № 2268/23-209/35383018 від 24.09.2010 року, у ПП "Львівкомфортгруп-К" відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби, що вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ. Зазначене, в свою чергу, унеможливлює включення позивачем до складу валових витрат сум вартості товарів та формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого в ціні таких товарів.

Суд вважає безпідставним покликання позивача на лист Держкомпідприємництва № 7319 від 16.09.2011 року в частині виключних підстав визнання правочинів нікчемними. При розгляді спорів щодо правомірності формування податкового кредиту та валових витрат суду в будь-якому слід з'ясовувати реальність господарської операції.

Щодо операцій з придбання ТМЦ від ПП "Скорпіон"

Відповідно до наданих позивачем документів, ПП "Електросвіт-Ю" у січні, березні 2011 року та у червні та вересні 2010 року придбавало в ПП "Скорпіон" ТМЦ -канцелярське приладдя, що підтверджується видатковими накладними № с-00001543 від 22.09.2010 року, № С-00000939 від 24.06.2010 року, № С-00000123 від 24.01.2011 року, № С-00000613 від 31.03.2011 року та відповідними їм податковими накладними № 1543 від 22.09.2010 року, № 939 від 24.06.2010 року, № 123 від 24.01.2011 року, № 220 від 31.03.2011 року.

Вказані видаткові та податкові накладні оформлені у відповідності до норм чинного законодавства, містять вказівки на виробника товару, його номенклатуру, розмір.

Наявними в матеріалах справи виписками по банківському рахунку позивача від 26.01.2011 року в сумі 1251,18 грн., від 23.09.2010 року в сумі 910,92 грн., від 01.07.2010 року в сумі 559,44 грн. підтверджено факт оплати позивачем вартості отриманого канцелярського приладдя (в тому числі ПДВ 20%).

Специфіка даного товару (папір, ручки, клей, конверти, скоби, папки для файлів) з урахуванням незначних обсягів поставки, на думку суду, не потребує оформлення будь-яких інших первинних бухгалтерських документів, ніж ті, що вже були долучені до матеріалів справи.

Очевидним є і використання такого товару у власній господарській діяльності існуючою фірмою, такою як є ПП "Електросвіт-Ю".

Слід зазначити, що зміст угоди між позивачем та ПП ТФ "Скорпіон" відповідає видам господарської діяльності останнього -оптова та роздрібна торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям.

Судом не беруться до уваги покликання представника ДПІ в Залізничному районі м. Львова на акт позапланової невиїзної перевірки ПП ТФ "Скорпіон" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських розрахунків з ПП "Версант" від 04.04.2011 року № 620/23-209/36828727, як на підставу визнання нікчемними правочину між ПП "Електросвіт-Ю" та ПП ТФ "Скорпіон". При складанні вказаного хоча і використовувалась інформація автоматизованих систем податкового обліку, однак така не знайшла свого відображення в самому акті. Так, в акті від 04.04.2011 року не зазначено, що ПП ТФ "Скорпіон" не має основних засобів, власних чи орендованих приміщень, трудових ресурсів, транспортних засобів, що вказувало б є на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ.

При складанні акта перевірки фактично використано лише акт контрагента ПП ТФ "Скорпіон" -ПП "Версант" без аналізу змісту будь-яких первинних господарських документів, податкових декларацій, що, в свою чергу є неприпустимим з урахуванням приписів Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за № 34/18772.

Таким чином, валові витрати та податковий кредит по операціях з ПП ТФ "Скорпіон" сформовані позивачем правомірно.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком розгляду справи суд погоджується з висновками податкового органу про порушення ПП "Електросвіт-Ю" п. 1.4 ст. 1, п.п. 3.1.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1, п. 7.3, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 1, 2 ст. 215, ст.ст. 216, 228 Цивільного кодексу України, п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3, п. 5.9 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" по операціях з контрагентами ПП "Львівкомфортгруп-К", ПП "Універсал-Буд", ТзОВ "Екопласт-Львів", ТзОВ "Іртас". Натомість вважає недоведеним заниження податку на прибуток та податку на додану вартість по операціях з ТФ ПП "Скорпіон".

Звідси, застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до ст. 123 Податкового кодексу України є правомірним лише в частині господарських взаємовідносин, реальність та дійсність яких не була доведена в судовому засіданні.

Отже, прийняті відповідачем спірні податкові повідомлення-рішення від 26.01.2012 року № 0000152302/2502 та № 0000162302/2505 підлягають скасуванню в частині.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням наведеного, пропорційно задоволеним вимогам, на користь позивача слід стягнути 3,97 грн. судового збору, сплаченого при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією в Залізничному районі м. Львова податкове повідомлення-рішення № 0000162302/2510 від 26.01.2012 року в сумі 382 (триста вісімдесят дві) гривні 91 коп., в тому числі основного зобов'язання -306 (триста шість) гривень 33 коп., штрафних (фінансових) санкцій -76 (сімдесят шість) гривень 58 коп.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією в Залізничному районі м. Львова податкове повідомлення-рішення № 0000152302/2502 від 26.01.2012 року в сумі 306 (триста шість) гривень 36 коп., в тому числі основного зобов'язання -245 (двісті сорок п'ять) гривень 06 коп., штрафних (фінансових) санкцій -61 (шістдесят одна) гривня 30 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 30.07.2012 року.

Суддя Потабенко В.А.