Постанова

від 01.08.2018 по справі 2а-1256/12/1370

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 серпня 2018 року

Київ

справа №2а-1256/12/1370

адміністративне провадження №К/9901/3788/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Потабенко В.А. від 25 липня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Кушнерика М.П., суддів Мікули О.І., Курильця А.Р. від 02 квітня 2014 року у справі за позовом Приватного підприємства Електросвіт-Ю до Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2012 року Приватне підприємство Електросвіт-Ю (далі - позивач/Підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби (далі - відповідач/Інспекція), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2012 року №0000152302/2502 та №0000162302/2510.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що висновки відповідача про порушення позивачем положень податкового законодавства щодо фактичного нездійснення господарських операцій із контрагентами та відсутності підстав для формування відповідних податкових вигод не відповідають фактичним обставинам та спростовуються наданими доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року, позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2012 року №0000162302/2510 в сумі 382 грн. 91 коп., в тому числі основного зобов'язання - 306 грн. 33 коп., штрафних (фінансових) санкцій - 76 грн. 58 коп.; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2012 року №0000152302/2502 в сумі 306 грн. 36 коп., в тому числі основного зобов'язання - 245 грн. 06 коп., штрафних (фінансових) санкцій - 61 грн. 30 коп.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що реальність операцій між позивачем та ПП Львівкомфортгруп-К , ПП Універсал-Буд , ТОВ Екопласт-Львів , ТОВ Іртас не підтверджується належними та допустимими доказами, які виходячи з умов договорів та звичайної ділової практики супроводжують фактичне виконання такого роду операцій, в ході розгляду справи не встановлено наявності у цих контрагентів необхідних ресурсів і умов для ведення господарської діяльності, а тому, як наслідок, у позивача відсутні підстави для формування спірних сум податкових вигод по операціям із вказаними контрагентами. Натомість, на переконання судів, операції між позивачем та ПП Торгова фірма Скорпіон є реальними, факт їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, а відтак, за висновком судів, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість та зменшив оподатковуваний дохід на суму валових витрат за результатами таких операцій.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у цій частині вимог.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, послався на те, що операції між позивачем та його контрагентом (ПП Торгова фірма Скорпіон ) безпідставно розцінені судами як фактично здійснені, оскільки за результатами проведеної перевірки цього контрагента не встановлено реальності господарських взаємовідносин підприємства з контрагентом - постачальником (ПП Версант ).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 квітня 2014 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

У визначені ухвалою строки заперечення на касаційну скаргу не надходили.

В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) й протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена планова виїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 15 жовтня 2009 року по 31 березня 2011 року, за результатами якої складено акт від 07 жовтня 2011 року №3064/23-2/36738644, яким встановлено порушення позивачем вимог:

- пункту 1.4 статті 1, підпункту 3.1.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1, пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість , у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість в сумі 134412,00 грн., в тому числі: за січень 2010 року - 13402,00 грн., за лютий 2010 року - 28739,00 грн., за березень 2010 року - 9336,00 грн., за квітень 2010 року - 42872,00 грн., за травень 2010 року - 18620,00 грн., за червень 2010 року - 93,00 грн., за липень 2010 року -19198,00 грн., за вересень 2009 року - 152,00 грн.;

- пункту 1, 2 статті 215, статей 216, 228 Цивільного кодексу України, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств , внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 165514,00 грн., в тому числі за І квартал 2010 року в сумі 64346,00 грн., ІІ квартал 2010 року в сумі 76981,00, ІІІ квартал 2010 року в сумі 24187,00 грн.

До наведених висновків Інспекція дійшла виходячи з того, що контрагенти Підприємства не мають основних засобів та виробничих потужностей, в них відсутні трудові ресурси та транспортні засоби, що, за твердженням відповідача, вказує на неможливість проведення господарської діяльності. Відповідними актами позапланових перевірок ПП Львівкомфортгруп-К , ПП Торгова фірма Скорпіон , ПП Універсал-Буд , ТОВ Екопласт-Львів та ТОВ Іртас встановлено, що фінансово-господарські відносини з ПП Електросвіт-Ю є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, тобто є нікчемними. Отже, як вважає Інспекція, позивачем перераховувались кошти на рахунки контрагентів та занижувалась балансова вартість запасів без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Як наслідок, формування податкового кредиту за рахунок податку на додану вартість, сплаченого в складі вартості товарів, та валових витрат, а також формування податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість є безпідставним, незважаючи на наявність деяких первинних бухгалтерських документів, які за формальними ознаками відповідають вимогам чинного законодавства.

На підставі висновків акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 26 січня 2012 року: №0000162302/2510, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток в сумі 206892,50 грн., в тому числі за основним платежем - 165514,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 41378,50 грн.; №0000152302/2502, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 165515,00 грн., у тому числі за основним платежем - 132412,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33103,00 грн.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про невідповідність вимогам законодавства оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в частині збільшення грошових зобов'язань за наслідками перевірки взаємовідносин позивача із ПП Торгова фірма Скорпіон , виходячи з наступного.

Правовідносини з приводу формування платником податку валових витрат у період вчинення спірних операцій регулювалися Законом України Про оподаткування прибутку підприємств , відповідні положення якого були чинними до 01 квітня 2011 року.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств валові витрати виробництва та обігу, це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пункту 1.31 статті 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств під продажем результатів робіт (послуг) розуміються будь-які операції цивільно-правового характеру з надання результатів робіт (послуг), з надання права на користування або на розпоряджання товарами, у тому числі нематеріальними активами та іншими ніж товари, об'єктами власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання результатів робіт (послуг).

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього ж Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

За правилами абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо ж до правовідносин з приводу формування платником податку податкового кредиту у період до 01 січня 2011 року, останні регулювалися Законом України Про податок на додану вартість .

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України Про податок на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 цього Закону передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За змістом підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Разом з тим, підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону встановлено, що у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум валових витрат та податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування валових витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та не спростовується Інспекцією у касаційній скарзі, позивач у червні, вересні 2010 року та січні, березні 2011 року придбавав у ПП Торгова фірма Скорпіон канцелярське приладдя.

Фактична поставка товарно-матеріальних цінностей, як встановлено судами, підтверджується видатковими накладними №С-00001543 від 22 вересня 2010 року, №С-00000939 від 24 червня 2010 року, №С-00000123 від 24 січня 2011 року, №С-00000613 від 31 березня 2011 року та відповідними їм податковими накладними №1543 від 22 вересня 2010 року, №939 від 24 червня 2010 року, №123 від 24 січня 2011 року, №220 від 31 березня 2011 року, які оформлені у відповідності до законодавства та містять вказівки на виробника товару, його номенклатуру, розмір.

Розрахунки за отриманий товар здійснені у безготівковій формі, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копії банківських виписок.

Встановлено, що придбаний у ПП Торгова фірма Скорпіон товар (папір, ручки, клей, конверти, скоби, папки для файлів) використаний позивачем у власній господарській діяльності, яка полягає у оптовій та роздрібній торгівлі папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та ПП Торгова фірма Скорпіон документально підтверджені та фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях.

Касаційний суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем - суб'єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б відповідно до конкретних норм Цивільного кодексу України свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП Торгова фірма Скорпіон .

Не наведено й обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З урахуванням сутності операцій відповідачем під час розгляду справи не доведено недостатності у ПП Торгова фірма Скорпіон кількості трудових ресурсів для виконання спірних операцій та не доведено обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні.

По суті ж, як встановлено судами попередніх інстанцій, доводи податкового органу ґрунтуються лише на аналізі взаємовідносин згаданого контрагента позивача із іншою особою - ПП Версант та без будь-яких фактів фіксації порушення робиться висновок про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ПП Торгова фірма Скорпіон . Разом з тим, правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із ПП Торгова фірма Скорпіон .

Інших обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування податкових вигод за операціями із ПП Торгова фірма Скорпіон , Інспекцією в акті перевірки та у касаційній скарзі не наведено.

Таким чином, Верховний Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового скасування податкових повідомлень-рішень та задоволення відповідної частини позовних вимог, а тому прийняли рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Щодо позовних вимог, рішення про відмову у задоволенні яких прийнято судами попередніх інстанцій, то в цій частині рішення відповідачем не оскаржується, а тому, враховуючи положення частини 1 статті 341 КАС України, за правилами якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, касаційним судом не переглядаються.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2014 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду