Постанова

від 18.09.2012 по справі 5013/139/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2012 р. Справа № 5013/139/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Круглікової К.С. (доповідач), Мамонтової О.М. розглянувши касаційні скарги ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Конвалія" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2012 року у справі№5013/139/12 господарського суду Кіровоградської області за позовомОСОБА_4 до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаВ.1: Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради В.2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Конвалія" Олександрійська міська рада пропереведення прав та обов'язків покупця за договором купівлі -продажу приміщення шляхом викупу та за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Конвалія" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаВ.1: Управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради В.2 : ОСОБА_4 Олександрійська міська рада провизнання недійсним договору купівлі-продажу приміщення

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_5,

відповідача 1: ОСОБА_6,

відповідача 2: Дорошенко Л.М.,

третьої особи: ОСОБА_6,

В С Т А Н О В И В:

Справа розглядалася судами неодноразове.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2012 року у справі № 5013/139/12, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2012р., у задоволенні первісного позову та у задоволенні зустрічної позовної заяви відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням та постановою, ОСОБА_4 звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення процесуальних норм, безпідставність відмови у задоволенні первісного позову, просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні первісної позовної заяви, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення первісного позову, в іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Також, не погоджуючись з ухваленими у справі рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Магазин "Конвалія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення процесуальних норм, безпідставність відмови у задоволенні зустрічного позову, просить рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційного господарського суду скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви, прийняти в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову, в іншій частині рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції залишити без змін.

Відповідно до ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 29.11.96р. Фондом державного майна України в м.Олександрія (продавцем) та товариством покупців, створеним членами трудового колективу торговельно-комерційного підприємства "Конвалія" укладено договір купівлі-продажу комунального майна, яке приватизується шляхом викупу № 133, згідно з умовами якого Фонд зобов`язався передати у власність покупця державне комунальне майно цілісного майнового комплексу названого підприємства, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а покупець -прийняти та сплатити за нього ціну відповідно до умов договору.

Нежитлове приміщення загальною площею 451,1 кв.м до складу цілісного майнового комплексу підприємства не входило та, відповідно, об`єктом приватизації за вищевказаним договором не було.

03.12.1996р. між представництвом Фонду державного майна у місті Олександрії (продавцем) та торгівельно-комерційним підприємством "Конвалія" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу патенту на право оренди приміщення шляхом викупу № 17, згідно з пунктом 1.1 якого продавець зобов'язався передати покупцю патент на право оренди приміщення (разом з підвалом) загальною площею 451,1 кв.м, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 а покупець - прийняти вказаний патент і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, а саме 2350,00 грн..

25.12.2000р. між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради (орендодавцем) та товариством з обмеженою відповідальністю "Магазин "Конвалія" (орендарем) укладено договір оренди нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) № 586.

Згідно з пунктом 1.1 договору № 586 орендодавець на підставі договору купівлі-продажу патенту від 01.12.1996 № 17 передав, а орендар прийняв в оренду нежитлове приміщення, що знаходиться на 1 поверсі 4-х поверхового будинку площею 211,5 кв.м, підвальне 126,2 кв.м, розташоване за адресою АДРЕСА_1 загальна площа якого становить 337,7 кв.м згідно плану і знаходиться на балансі житлово-експлуатаційної контори № 2 для використання відповідно під розміщення магазину.

За умовами вказаного договору сторони погодили, що передача приміщення в оренду не спричиняє передачу орендарю права власності на це майно. Власником орендованого приміщення залишається територіальна громада міста, а орендар користується ним протягом строку оренди.

Відповідно до п.п. 6.6., 10.2. договору, після закінчення терміну договору орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право за інших рівних умов на продовження договору оренди на новий термін; зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін; зміни та доповнення, що вносяться, розглядаються сторонами протягом 20 днів; одностороння відмова від виконання договору та внесення змін не допускається.

В період дії договору № 586, між ТОВ "Магазин "Конвалія" та ОСОБА_4 01.05.2001р. укладено договір оренди нежитлового приміщення № 3, згідно з яким ОСОБА_4 прийняла в суборенду частину приміщення 25 м.кв.

25.03.2004р. між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради, правонаступником якого є управління приватизації, оренди майна та землі Олександрійської міської ради (продавцем) та ОСОБА_4 (покупцем) укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу приміщення шляхом викупу № 90.

Відповідно до п. 1.1. договору № 90 продавець зобов'язався передати у власність покупця нежитлове приміщення загальною площею 20,2 кв.м, розташоване у АДРЕСА_1, а покупець - прийняти вказане приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі, та пройти реєстрацію приміщення у бюро технічної інвентаризації.

30.03.2004р., між Фондом комунального майна Олександрійської міської ради та ТОВ "Конвалія", на підставі договору купівлі-продажу від 25.03.2004 № 90, укладена додаткова угода про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 25.12.2000 № 586 в частині зменшення орендної площі, згідно з якою, пункт 1.1. договору № 586 викладено в наступній редакції: "Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 215,1 кв.м (наземне - 191,3 кв.м, підвал - 23,8 кв.м) і знаходиться на балансовому обліку комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора № 2".

Таким чином, площа, що орендується ТОВ "Магазин "Конвалія", з 30.03.2004р. зменшена в частині наземної площі на площу, що відчужена ОСОБА_4

Судами попередніх судових інстанцій також встановлено, що приміщення площею 198,9 кв.м., яке продовжувало перебувати в оренді ТОВ "Магазин "Конвалія", придбане останнім у власність за договором купівлі-продажу приміщення шляхом викупу від 02.12.2005 № 162.

Позивачка за первісним позовом, посилалася на те, що Фонд комунального майна Олександрійської міської Ради, як орган уповноважений Олександрійською міською Радою здійснювати відчуження майна, що належить територіальній громаді міста Олександрії, уклавши без повідомлення співвласника - позивача за первісним позовом, договір купівлі-продажу приміщення шляхом викупу № 162, за умовами якого відповідач 1 зобов'язався передати у власність товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Конвалія" нежитлове приміщення площею 198,9 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 діяв в порушення норм ч.4 статті 362 ЦК України , і тому просила суд перевести на неї, громадянку ОСОБА_4, права та обов'язки покупця за вказаним договором.

В свою чергу, позивач за зустрічним позовом просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу приміщення та повернути нежитлове приміщення 20,2 кв.м. до власності територіальної громади міста Олександрія.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів щодо відмови у задоволенні первісного та зустрічного позовів з огляду на таке.

Відповідно до ст. 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків продавця.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Відповідно до п.п. 49 - 51 Закону України "Про державну програму приватизації" покупець, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, має право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення) у разі, якщо це не заборонено законодавством України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим (щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим) чи відповідною місцевою радою (щодо об'єктів права комунальної власності).

Пунктом 5.5 Положення про патент на право оренди будівель (споруд, приміщень), затвердженого наказом Фонду державного майна України від 31.01.1995 № 90 та чинного на момент видачі патенту відповідачу-2 за первісним позовом, передбачалось, що власник патенту має право на викуп орендованої будівлі (споруди, приміщення) протягом терміну дії патенту, якщо немає прямої заборони на її приватизацію.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про приватизацію невеликих (державних) підприємств (малу приватизацію)" викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна". Викуп майна підприємств, зданих в оренду, проводиться з додержанням вимог, передбачених чинним законодавством України про приватизацію.

З врахуванням вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає, що позивач за первісним позовом, не була орендарем спірного приміщення, що надавало б їй переважне право на викуп орендованої будівлі (споруди, приміщення) відповідно до норм Законів України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про приватизацію державного майна" та Закону України "Про державну програму приватизації".

Крім того, відмовляючи у задоволенні первісної позовної заяви, суди попередніх судових інстанцій прийшли обґрунтованого висновку про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_4 була покупцем, який став власником об'єкта приватизації групи А і не скористався на момент приватизації об'єкта правом викупу будівлі (споруди, приміщення) у межах займаної цим об'єктом площі, а тому мала право викупити відповідну будівлю (споруду, приміщення) у разі, якщо це не заборонено законодавством України; нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 було викуплено ТОВ "Магазин "Конвалія" на підставі рішення Олександрійської міської ради від 24.06.2005р. № 699, яким затверджено перелік об`єктів комунальної власності територіальної громади міста, які підлягають приватизації (відчуженню) у 2005 році. Пунктом 14 вказаного рішення до переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади міста було включено зазначене приміщення, спосіб приватизації -викуп; наведені вище норми законодавства про приватизацію не надають співвласникові переважного права перед іншими особами на придбання відчужуваної частки у праві спільної часткової власності, і, як наслідок, не передбачають переведення на співвласника прав та обов`язків покупця у разі такого відчуження, тому положення ст. 362 ЦК України не можуть розповсюджуватися на спірні правовідносини.

Колегія суддів також погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви, оскільки вважає, що позивачем за зустрічним позовом не надано доказів, які б свідчили про підстави та повноваження позивача за первісним позовом вимагати повернути нежитлове приміщення 20,2 кв. до власності територіальної громади міста Олександрія, оскільки такі вимоги могли б бути заявлені самою міською радою чи Фондом комунального майна Олександрійської міської ради, а не позивачем за зустрічним позовом. З огляду на викладене, суди попередніх судових інстанцій зробили правомірний висновок, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 33,34 ГПК України, в чому полягають порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів.

Ст.111 10 Господарського процесуального кодексу України встановила, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень були дотримані норми матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Доводи касаційних скарг про наявність підстав для задоволення первісних та зустрічних позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції, а тому не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них.

Оскільки постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 липня 2012 року ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин "Конвалія" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2012 року по справі №5013/139/12 -без змін.

Головуючий М. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова