Рішення

від 10.09.2012 по справі 2/202-68/293-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/202-68/293-2012 10.09.12

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» доПриватного акціонерного товариства Виробничої компанії «Ера» простягнення 39.445,00 грн. Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився, від відповідача: Лучковський В. В., за довіреністю,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства Виробничої компанії «Ера»про стягнення 39.445,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.01.2012, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 у справі № 2/202 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 у справі № 2/202 скасовано з підстав неповного з'ясування судами усіх обставин справи необхідних для правильного вирішення спору, зокрема, суд касаційної інстанції зазначив, що судами не досліджувалися обставини, пов'язані з полісом № ВА/2693756 яким було застраховано цивільно-правову відповідальність власника напівпричепа EN»д.н. 44-17 ХМ, що під час вчинення ДТП рухався разом з автомобілем марки », д.н. 0609 ХМР та питання щодо виплати страхового відшкодування за таким полісом.

Справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва № 04-1/563 від 03.07.2012, справу № 2/202 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»до Приватного акціонерного товариства Виробничої компанії «Ера»про стягнення 39.445,00 грн. було передано для здійснення автоматичного розподілу.

Для нового розгляду справи визначено суддю Ониськів О.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2012 справу № 2/202 було прийнято до провадження суддею Ониськів О.М., присвоєно їй № 2/202-68/293-2012 та призначено до розгляду на 23.07.2012.

Ухвалами суду розгляд справи неодноразово відкладався в зв'язку з необхідністю витребувати у сторін додаткові докази по справі.

Представники позивача у судових засіданнях підтримували викладені у позові обставини, та просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представники відповідача у судових засіданнях проти позову заперечували з підстав, наведених у відзиві та доповненнях до відзиву та просили в позові відмовити повністю, в тому числі і з причин пропуску позовної давності.

У судовому засіданні 10.09.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2007 між Вільчинським Романом Юрійовичем (далі -страхувальник) та ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(правонаступником якого є ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», далі - позивач) був укладений Договір страхування транспортних засобів КІТ № 002448, предметом якого є страхування автомобіля «Mazda», д.н. АА 3532 EE (застрахований автомобіль).

В місті Києві 10.01.2008 по вул. Гетьмана 42/6 трапилась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керуванням Вільчинського Р.Ю. та автомобіля марки », д.н. 0609 ХМР, що належить ЗАТ «ЕРА»(правонаступником якого є відповідач, ПАТ Виробнича компанія «ЕРА»), під керуванням Марчака Олександра Борисовича.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 11.01.2008 у справі №3-652-1/08 Марчака О.Б. було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 68,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.01.2011 до позивача звернувся страхувальник з заявою про пошкодження застрахованого транспортного засобу в зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування КІТ № 002448.

Позивач на підставі страхового акта № КІТ.002448Х02.02 від 31.01.2008, розрахунку суми страхового відшкодування до нього та враховуючи звіт про оцінку майна № 41 від 16.01.2008 здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 64.435,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 324 від 05.02.2008 та № 27172 від 27.05.2011.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, позивач здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1 та 2 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина Марчака О.Б. який керував автомобілем марки », д.н. 0609 ХМР встановлена постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 11.01.2008 у справі №3-652-1/08.

Як вбачається з матеріалів справи, під час вчинення ДТП автомобіль марки », д.н. 0609 ХМР рухався разом з напівпричепом »д.н. 44-17 ХМ, які були застраховані полісами № ВА/2693714 строком дії 31.03.2007 - 30.03.2008 та № ВА № 2693756 строком дії 31.03.2007- 30.03.2008 відповідно.

Згідно постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 11.01.2008 у справі №3-652-1/08 майнову шкоду автомобілю марки », д.н. АА 3532 EE, було спричинено у результаті зіткнення транспортного засобу марки », д.н. 0609 ХМР з транспортними засобами марки «Mazda»д.н. АА 3532 EE, «Богдан»д.н. АІ 0080 АА та «Опель»д.н. АА 2631 ВВ. Факт зіткнення напівпричепу марки »д.н. 44-17ХМ з автомобілем марки », д.н. АА 3532 EE постановою суду не встановлено. Відомості щодо такого зіткнення відсутні також і в розгорнутій довідці ВДАІ з обслуговування Солом'янського району міста Києва від 17.01.2008 № 49/08.

Зазначене підтверджує те, що напівпричепом марки »д.н. 44-17ХМ не заподіяно майнової шкоди автомобілю марки a», д.н. АА 3532 EE.

Згідно листа Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС»від 26.10.2011 (т. 2, а.с. 14), по факту ДТП, яка сталася 10.01.2008 було заведено справу та 29.08.2008, згідно акта від 30.07.2008, виплачено страхове відшкодування у розмірі 24.990, 00 грн. (поліс № ВА/2693714). Тобто ПАТ «Страхова компанія «ТАС»було виплачено страхове відшкодування за полісом, забезпеченим засобом за яким є автомобіль марки », д.н. 0609 ХМР. Судом установлено, що страхове відшкодування за полісом № ВА/2693756 (забезпечений засіб - напівпричеп »д.н. 44-17 ХМ) не виплачувалось. Доказів зворотнього до суду не надано.

Частиною 1 ст. 528 ЦК України встановлено, що виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Відповідно до частини 1 статті 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

Стаття 1194 ЦК України регулює правовідносини з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність. Так, цією нормою передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до звіту про оцінку майна № 41 від 16.01.2008, вартість матеріального збитку завданого власнику застрахованого транспортного засобу марки », д.н. АА 3532 EE склала 77.245,67 грн.

Платіжними дорученнями № 324 від 05.02.2008 та № 27172 від 27.05.2008 підтверджується, що позивач на підставі страхового акта № КІТ.002448Х02.02 від 31.01.2008, розрахунку суми страхового відшкодування до нього та враховуючи звіт про оцінку майна № 41 від 16 01.2008 здійснив виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 64.435,00 грн.

Цивільно-правова відповідальність Марчак О.Б. по заподіянню шкоди життю, здоров'ю та майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди при керуванні автомобілем марки », д.н. 0609 ХМР, була застрахована полісом № ВА/2693714 строком дії 31.03.2007 - 30.03.2008, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну -25.500,00 грн., франшиза -510,00 грн..

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Враховуючи, що станом на момент вчинення ДТП Марчак О.Б. перебував в трудових відносинах з відповідачем, а саме працював на посаді водія, що вбачається з постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 11.01.2008 у справі №3-652-1/08 та не заперечується відповідачем, саме відповідач, згідно ст. 1172 ЦК України є особою, відповідальною за збитки.

Враховуючи викладене суд прийшов до висновку, що розмір суми виплаченого позивачу страхового відшкодування, яка підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 39.445,00 грн., з розрахунку: 64.435,00 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) - 25.500,00 грн. (ліміт по шкоді, заподіяній майну за полісом № ВА/2693714) + 510,00 грн. (франшиза за полісом № ВА/2693714) = 39.445,00 грн.

Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 32511-07/ДППР від 09.07.2008 про відшкодування йому 39.445,00 грн., проте зазначена вимога відповідачем задоволена не була, сума грошового відшкодування позивачу не виплачена.

Відповідно до вищевикладеного, у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в сумі 39.445,00 грн.

Щодо доводів відповідача про те, що Вільчинський Р.Ю. отримав від представника підприємства «ЕРА»Ємельянова Сергія Григоровича 25.000,00 грн., як добровільне відшкодування моральної шкоди та частково матеріальної шкоди, і тому відповідач не повинен відшкодовувати спірну суму виплаченого страхового відшкодування, суд зазначає, що всупереч ст. 33 ГПК України не доведено сам факт отримання Вільчинським Р.Ю. 25.000,00 грн., і також не надано доказів, в якій частині ця сума стосується моральної шкоди, а в якій матеріальної, і також відповідачем не обґрунтовано та не доведено, за відшкодування якої саме матеріальної шкоди призначені ці кошти (розписка Вільчинського Р.Ю. від 09.02.2008 знаходиться в матеріалах справи т. 2, а.с. 19).

Судом визнаються також необґрунтованими доводи відповідача щодо відсутності правових підстав для відшкодування спірної суми виплаченого страхового відшкодування, оскільки напівпричеп марки »д.н. 44-17ХМ був також застрахований полісом ВА № 2693756 строком дії 31.03.2007 - 30.03.2008, позаяк судом встановлено та вбачається з матеріалів справи (довідка про ДТП від 17.01.2008 та постанова Солом'янського районного суду міста Києва від 11.01.2008 у справі №3-652-1/08) майнову шкоду автомобілю марки », д.н. АА 3532 EE, було спричинено у результаті зіткнення автомобіля марки », д.н. АА 3532 EE з транспортним засобом марки lvo», д.н. 0609 ХМР, у зв'язку з чим заподіяна шкода повинна бути відшкодована згідно полісу № ВА/2693714, яким забезпечена відповідальність транспортного засобу марки », д.н. 0609 ХМР. Підстави для відшкодування шкоди на підставі полісу № ВА/2693756 в даному випадку відсутні.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Відповідач, окрім вищезазначених заперечень проти позову, вказав про пропуск позивачем строку позовної давності, подавши заяву № 1 від 01.11.2011 (т. 2 а.с. 10-11), в якій просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

При цьому суд зазначає, що відповідачем невірно застосовуються положення ст. 262 ЦК України, відповідно до яких, заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності, внаслідок чого на підставі ч. 5 ст. 261 ЦК України відповідач прийшов до висновку про закінчення строку позовної давності, що, в свою чергу, є підставою для відмови в позові.

Так, зокрема, в силу приписів ст.ст. 256, 257 ЦК України до даних правовідносин застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 6 ст. 261 ЦК України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

В даному випадку, позивач почав виконувати зобов'язання в розмірі 64.435,00 грн. з 05.02.2008 та закінчив їх виконання 27.05.2008, що підтверджується платіжними дорученнями № 324 та № 27172, які знаходяться в матеріалах справи.

Отже, строк позовної давності починає свій перебіг з 27.05.2008, оскільки саме в цей день позивачем було повністю сплачено страхувальнику страхове відшкодування, тобто основне зобов'язання є повністю виконаним з 27.05.2008 (аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 23.08.2011 N 5019/438/11).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що оскільки строк позовної давності розпочав свій перебіг з моменту виконання основного зобов'язання, тобто з 27.05.2008. Позивач звернувся до суду з даним позовом 26.05.2011, що свідчить про те, що позивачем строк позовної давності не порушений.

Відповідно до ч. 1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 32-34, 49, 82-85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Виробнича компанія «ЕРА»(29015, м. Хмельницький, просп. Миру, 59, код ЄДРПОУ 14146457) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(04053, м. Київ, вул. Артема, 40 код ЄДРПОУ 20782312) 39.445 (тридцять дев'ять тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 394 (триста дев'яносто чотири) грн. 45 коп. витрат по оплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.09.2012.

Суддя Ониськів О.М.