Постанова

від 01.11.2012 по справі 2/202-68/293-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2012 р. Справа№ 2/202-68/293-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Скрипка І.М.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання: Ликові В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися,

від відповідача: Заболоцький О.В. - довіреність б/н від 15.06.2012 року,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Виробничої компанії „Ера" на рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року

у справі № 2/202-68/293-2012 (суддя Ониськів О.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „ПЗУ

Україна",

до Приватного акціонерного товариства Виробничої компанії

„Ера",

про стягнення 39 445,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення на свою користь з Приватного акціонерного товариства Виробничої компанії "Ера" суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 39.445,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.01.2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року у справі № 2/202 позовні вимоги задоволено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2012 року вищевказані судові рішення було скасовано. Справу було направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.07.2012 року справу № 2/202 було прийнято до провадження суддею Ониськів О.М., присвоєно їй № 2/202-68/293-2012 та призначено до розгляду в судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року (повний текст рішення підписано 14.09.2012 року) позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ПрАТ ВК „Ера" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Згідно розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 року для розгляду справи № 2/202-68/293-2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді - Скрипка І.М., Коршун Н.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2012 року вищезазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

Відповідно до розпорядження Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року у зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. на лікарняному здійснено заміну складу колегії суду. Розгляд апеляційної скарги ПрАТ ВК „Ера" здійснюється у складі: головуючий суддя Остапенко О.М., судді Скрипка І.М., Руденко М.А.

До судового засідання через відділ документального забезпечення суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, які колегією суддів були долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання, яке відбулося 01.11.2012 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.11.2012 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу ПрАТ ВК „Ера" задовольнити з підстав викладених вище.

У судовому засіданні, яке відбулось 01.11.2012 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ПрАТ ВК „Ера" слід відмовити, а рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, 24.10.2007 року між позивачем (страховик) та Вільчинським Романом Юрійовичем (страхувальник) було укладено Договір страхування транспортних засобів КІТ № 002448 (Договір страхування), предметом якого є страхування автомобіля „Мазда", д/н АА 3532 EE (застрахований автомобіль).

Одним із передбачених Договором страхових ризиків є ДТП. Строк дії Договору страхування з 24.10.2007 року по 24.10.2008 року.

10.01.2008 року по вул. Гетьмана 42/6 в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - за участю застрахованого автомобіля під керуванням Вільчинського Р.Ю. та автомобіля „Вольво", д/н 0609 ХМР, що належить відповідачу, під керуванням Марчака Олександра Борисовича, що підтверджується Довідкою № 49/08 від 17.01.2008 року ВДАІ з обслуговування Солом'янського району м. Києва УДАІ ГУМВС України в м. Києві.

В результаті вищезазначеної ДТП застрахованому автомобілю були завдані механічні пошкодження, чим заподіяно матеріальну шкоду власнику пошкодженого т/з Вільчинському Р.Ю.

11.01.2008 року страхувальник повідомив страховика про зазначене ДТП.

Відповідно до Звіту про оцінку майна № 41 від 16.01.2008 року вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 77 245,67 грн.

Позивач, як страховик, виплатив страхувальнику, відповідно до умов укладеного Договору страхування на підставі розрахунку суми страхового відшкодування та страхових актів № КІТ.002448.L02.02 від 31.01.2008 року, № КІТ.002448.L02.03 від 21.05.2008 року, суму страхового відшкодування в розмірі 64 435,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 324 від 05.02.2008 року та № 27172 від 27.05.2011 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір підтверджених фактичних витрат позивача з виплати страхового відшкодування складає 37 551,24 грн.

Відповідно до статті 27 Закону України „Про страхування" та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі, з вини іншої особи відшкодовується винною особою.

Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 11.01.2008 у справі №3-652-1/08, водія автомобіля „Вольво", д/н 0609 ХМР - Марчака О.Б. визнано винним у вчиненні ДТП 10.01.2008 року внаслідок порушення п. 2.3 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України.

Статтею 37 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Згідно із статтею 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність власника „Вольво", д/н 0609 ХМР застрахована ПрАТ „СГ „ТАС" згідно із полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/2693714 (далі - Поліс), строком дії 31.03.2007 року по 30.03.2008 року.

Згідно п. 2 зазначеного Полісу страхування, ліміт відповідальності відповідача за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25 500,00 грн., франшиза 510,00 грн.

ПрАТ „СГ „ТАС" було відшкодовано позивачу в порядку регресу відповідно до положень Закону України „Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених Полісом, 24 990,00 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 1194 ЦК України. особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою № 32511-07/ДППР від 09.07.2008 року про відшкодування на його користь 39 445,00 грн., проте зазначена вимога відповідачем задоволена не була, сума грошового відшкодування позивачу не виплачена.

Враховуючи, що станом на момент вчинення ДТП Марчак О.Б. перебував в трудових відносинах з відповідачем, а саме працював на посаді водія, що підтверджується постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 11.01.2008 року у справі №3-652-1/08 та не заперечується відповідачем, то вірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач, згідно ст. 1172 ЦК України є особою, відповідальною за збитки, завдані власнику застрахованого автомобіля в результаті ДТП 10.01.2008 року.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що сума страхового відшкодування, яка підлягає до стягнення в порядку регресу з відповідача на користь позивача, становить 39 445,00 грн., з розрахунку: 64 435,00 грн. (сума виплаченого страхового відшкодування) - 24 990,00 грн. (ліміт по шкоді, заподіяній майну за вирахуванням 510,00 грн. франшизи за Полісом № ВА/2693714), а відтак позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Твердження відповідача, що оскільки шкоду застрахованому автомобілю було завдано як тягачем, так і напівпричепом, які були застраховані у ПрАТ „СГ „ТАС" згідно полісів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то останнім виплати страхового відшкодування в порядку регресу мали бути здійснені по обох полісах в межах ліміту відповідальності за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого), не приймаються колегією суддів з огляду на наступне.

Як вбачається з постанови Солом'янського районного суду міста Києва від 11.01.2008 у справі №3-652-1/08 майнову шкоду автомобілю марки „Мазда", д/н АА 3532 EE, було спричинено у результаті зіткнення транспортного засобу марки „Вольво", д/н 0609 ХМР з транспортними засобами марки „Мазда", д/н АА 3532 EE, „Богдан" д/н. АІ 0080 АА та „Опель" д/н. АА 2631 ВВ.

При цьому, факт зіткнення напівпричепу марки „Groenewegen" д/н. 44-17 ХМ з застрахованим автомобілем постановою суду не встановлено. Відомості щодо такого зіткнення відсутні також і в розгорнутій Довідці № 49/08 від 17.01.2008 року ВДАІ з обслуговування Солом'янського району м. Києва УДАІ ГУМВС України в м. Києві.

За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції, що напівпричепом марки „Groenewegen" д/н 44-17 ХМ під час ДТП 10.01.2008 року не заподіяно майнової шкоди автомобілю марки „Мазда", д/н АА 3532 EE, а відтак цивільно-правова відповідальність ПрАТ „СГ „ТАС" за Полісом № ВА/2693756 в результаті вказаної ДТП не настала.

Щодо доводів відповідача про те, що Вільчинський Р.Ю. отримав від представника відповідача - Ємельянова Сергія Григоровича 25 000,00 грн., як добровільне відшкодування моральної шкоди та частково матеріальної шкоди, і тому відповідач не повинен відшкодовувати спірну суму виплаченого страхового відшкодування, слід зазначити наступне.

Відповідачем всупереч ст. 33 ГПК України не надано доказів, в якій частині сума 25 000,00 грн. стосується моральної шкоди, а в якій матеріальної, не обґрунтовано та не доведено, а з розписки Вільчинського Р.Ю. від 09.02.2008 року не вбачається, за відшкодування якої саме матеріальної шкоди призначені ці кошти.

Крім того, відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності, в суді першої інстанції відповідачем було подано заяву № 1 від 01.11.2011 року в якій останній просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.

Однак, колегія суддів відхиляє зазначені твердження відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 цього Кодексу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частини 6 статті 261 Цивільного кодексу України, за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що позивач почав виконувати зобов'язання із виплати страхового відшкодування в розмірі 64 435,00 грн. з 05.02.2008 року та закінчив їх виконання 27.05.2008 року, що підтверджується платіжними дорученнями № 324 та № 27172.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду, що строк позовної давності в даному випадку починає свій перебіг з 27.05.2008 року, оскільки саме в цей день позивачем було повністю сплачено страхувальнику страхове відшкодування, тобто основне зобов'язання є повністю виконаним з 27.05.2008 року.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 23.08.2011 року у справі № 5019/438/11.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки строк позовної давності розпочав свій перебіг з моменту виконання основного зобов'язання, тобто з 27.05.2008 року, а позивач звернувся до суду з даним позовом 26.05.2011 року, то позивачем строк позовної давності не пропущено.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем, всупереч статей 33, 34 ГПК України не надано суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень, викладених в апеляційній скарзі, доводи відповідача не підтверджуються наявним у справі доказами та спростовуються чинним законодавством.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року прийнято відповідно до вимог чинного законодавства з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Виробничої компанії „Ера" на рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року у справі № 2/202-68/293-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2012 року у справі № 2/202-68/293-2012 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам апеляційного провадження.

4. Справу № 2/202-68/293-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя Остапенко О.М.

Судді Скрипка І.М.

Руденко М.А.