Постанова

від 25.12.2012 по справі 2/202-68/293-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2012 р. Справа № 2/202-68/293-2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., за участю представників: позивача -не з'явились, відповідача -Лучковський В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ ВК "Ера" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 у справі№2/202-68/293-2012 за позовомПАТ "СК "ПЗУ Україна" доПАТ ВК "Ера" про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу встановив:

Рішенням господарського суду м.Києва від 10.09.2012 (суддя Ониськів О.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 (судді: Остапенко О.М., Скрипка І.М., Руденко М.А.), позов задоволено повністю у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.

ПАТ ВК "Ера" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст.261,262,267,516,517,545,598,599,993 ЦК України. Зокрема, скаржник вважає, що строк позовної давності за вимогами позивача про стягнення частини страхового відшкодування в розмірі 49167,26 грн. вже сплинув, у зв'язку з чим позов повинен був розглядатися лише в частині стягнення 15267,74 грн. Крім того, заявник стверджує про відсутність у первісного кредитора будь-яких майнових вимог до нього, так як зобов'язання відповідача по відшкодуванню шкоди, заподіяної внаслідок вчинення ДТП, припинилося в результаті проведення ПАТ ВК "Ера" розрахунків з первісним кредитором. Таким чином, на думку скаржника, до позивача не могло перейти право вимоги, яке нібито було відсутнє у первісного кредитора.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова -залишенню без змін з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

24.10.2007р. між позивачем (страховик) та Вільчинським Р.Ю. (страхувальник) було укладено договір страхування транспортних засобів КІТ №002448 (далі - договір страхування), предметом якого є страхування автомобіля "Мазда", д.н. АА 3532 EE (далі- застрахований автомобіль). Одним із передбачених договором страхових ризиків є ДТП. Строк дії договору страхування від 24.10.2007 з 24.10.2007р. по 24.10.2008р.

Згідно довідки ВДАІ з обслуговування Солом'янського району м.Києва УДАІ ГУМВС України в м.Києві №49/08 від 17.01.2008р. по вул.Гетьмана, 42/6 в м.Києві 10.01.2008р. сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю застрахованого автомобіля під керуванням Вільчинського Р.Ю. та автомобіля "Вольво", д.н. 0609 ХМР, що належить відповідачу, під керуванням Марчака О.Б.

В результаті вищезазначеної ДТП застрахованому автомобілю були завдані механічні пошкодження, чим власнику пошкодженого транспортного засобу заподіяно матеріальну шкоду.

Відповідно до звіту про оцінку майна №41 від 16.01.2008 вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу складає 77245,67 грн.

Позивач, як страховик, виплатив страхувальнику відповідно до умов укладеного договору страхування від 24.10.2007 на підставі розрахунку суми страхового відшкодування та страхових актів №КІТ.002448.L02.02 від 31.01.2008, №КІТ.002448.L02.03 від 21.05.2008 суму страхового відшкодування в розмірі 64435 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №324 від 05.02.2008 та №27172 від 27.05.2011.

Постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 11.01.2008 у справі №3-652-1/08 водія автомобіля "Вольво", д.н. 0609 ХМР (Марчака О.Б.) визнано винним у вчиненні ДТП внаслідок порушення п.2.3 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Вольво", д.н. 0609 ХМР застрахована ПАТ "СГ "ТАС" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/2693714, строком дії з 31.03.2007р. по 30.03.2008р. Згідно з п.2 полісу страхування, ліміт відповідальності відповідача за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) становить 25500 грн., франшиза 510 грн.

ПАТ "СГ "ТАС" було відшкодовано позивачу в порядку регресу 24990 грн., тобто відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом страхування.

Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою №32511-07/ДППР від 09.07.2008 про відшкодування на його користь 39445 грн., проте, зазначена вимога відповідачем задоволена не була, сума відшкодування позивачу не виплачена.

Враховуючи, що станом на момент вчинення ДТП Марчак О.Б. перебував в трудових відносинах з відповідачем, а саме працював на посаді водія, що підтверджується постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 11.01.2008 у справі №3-652-1/08 та не заперечується відповідачем, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, згідно ст.ст.1172,1194 ЦК України є особою, відповідальною за збитки, завдані власнику застрахованого автомобіля в результаті ДТП.

Крім того, апеляційний суд визнав обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що напівпричепом марки "Groenewegen" д.н. 44-17 ХМ під час ДТП не заподіяно майнової шкоди автомобілю марки "Мазда", д.н. АА 3532 EE, а відтак цивільно-правова відповідальність ПАТ "СГ "ТАС" за полісом №ВА/2693756 в результаті вказаної ДТП не настала, виходячи з наступного.

Як вбачається з постанови Солом'янського районного суду м.Києва від 11.01.2008 у справі №3-652-1/08, майнову шкоду автомобілю марки "Мазда", д.н. АА 3532 EE, було спричинено у результаті зіткнення транспортного засобу марки "Вольво", д.н. 0609 ХМР з транспортними засобами марки "Мазда", д.н. АА 3532 EE, "Богдан", д.н. АІ 0080 АА та "Опель", д.н. АА 2631 ВВ.

При цьому, постановою суду не встановлено факт зіткнення напівпричепу марки "Groenewegen" д.н. 44-17 ХМ із застрахованим автомобілем. Відомості щодо такого зіткнення відсутні також і в розгорнутій довідці ВДАІ з обслуговування Солом'янського району м.Києва УДАІ ГУМВС України в м.Києві №49/08 від 17.01.2008.

Колегія погоджується з висновками апеляційного суду з огляду на таке.

У відповідності зі ст.993 ЦК України і ст.27 Закону України "Про страхування" до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, що страхувальник (чи інша особа, що одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 11.01.2008 у справі №3-652-1/08 водія автомобіля "Вольво", д.н. 0609 ХМР (Марчака О.Б.) визнано винним у вчиненні ДТП внаслідок порушення п.2.3 Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КпАП України.

Станом на момент вчинення ДТП Марчак О.Б. перебував в трудових відносинах з відповідачем, а саме працював на посаді водія, що підтверджується постановою Солом'янського районного суду м.Києва від 11.01.2008 у справі №3-652-1/08 та не заперечується відповідачем.

За таких обставин, колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обов'язок відповідача, як роботодавця винуватої у вчиненні ДТП особи, відшкодувати позивачу в порядку регресу спірну суму страхового відшкодування, яка є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Касаційна інстанція не приймає до уваги помилкові твердження скаржника про те, що позов повинен був розглядатися лише в частині стягнення 15267,74 грн. з причин спливу строку позовної давності за вимогами про стягнення іншої частини страхового відшкодування (в розмірі 49167,26 грн.), виходячи з наступного.

Згідно зі ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.6 ст.261 ЦК України за регресним зобов'язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

Отже, виходячи з системного аналізу змісту ст.599 та ч.6 ст.261 ЦК України початок перебігу строку позовної давності за регресними вимогами починається з дня виконання основного зобов'язання належним чином, тобто з дня його виконання в повному обсязі. Відтак, строк позовної давності за вимогами про стягнення частини страхового відшкодування в порядку регресу не може розпочатися та відповідно закінчитися окремо щодо кожної частини регресної вимоги, оскільки це не передбачено нормою ч.6 ст.261 ЦК України.

Також не заслуговують на увагу твердження заявника про відсутність у позивача будь-яких майнових вимог до ПАТ ВК "Ера" з мотивів припинення в результаті проведення ПАТ ВК "Ера" розрахунків з первісним кредитором (страхувальником Вільчинським Р.Ю.) зобов'язання відповідача по відшкодуванню шкоди, заподіяної внаслідок вчинення ДТП, оскільки апеляційним судом з достовірністю встановлено та заявником не спростовано, що з розписки Вільчинського Р.Ю. від 09.02.2008 не вбачається конкретне призначення отриманих коштів. Крім того, всупереч ст.33 ГПК України відповідачем не було надано доказів того, в якій саме частині сума 25000 грн., яка отримана Вільчинським Р.Ю. від Ємельянова С.Г. (представника ПАТ ВК "Ера"), стосується моральної шкоди, а в якій частині - матеріальної шкоди.

Таким чином, судами правомірно відхилено в якості неналежного доказу розписку Вільчинського Р.Ю. від 09.02.2008, якою не розмежовано суми матеріальної та моральної шкоди, завданої потерпілій у ДТП особі.

Порушені ж заявником спірні питання щодо розрахунків між вказаними фізичними особами, які оформлені розпискою від 09.02.2008, можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111 5 ,111 7 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 у справі №2/202-68/293-2012 залишити без змін, а касаційну скаргу ПАТ ВК "Ера" - без задоволення.

Головуючий, суддяВ.Овечкін Судді: Є.Чернов В.Цвігун