Рішення

від 29.08.2012 по справі 22/9

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29.08.12

УКРАЇНА

Господарський суд

Чернігівської області

14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 698-166

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

«29 »серпня 2012 року Справа № 5028/22/9/2012

За ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю „Тропік"

79010, м. Львів, вул. Некрасова, 35а/12

До ВІДПОВІДАЧА: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

14027, АДРЕСА_1

Про стягнення 98217,00 грн.

Суддя Селівон А.М.

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Від Позивача: не з'явився.

Від Відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Тропік»м. Львів подано позов до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 м. Чернігів про стягнення 98217,00 грн. боргу, з яких 93540,00 грн. основного боргу та 4677,00 грн. штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки № 05/1 від 20.12.10 р, укладеного між сторонами.

Представник позивача в судове засідання не з'явився.

До початку судового засідання позивач надіслав на адресу суду клопотання № 1021 від 30.07.12 р. та № 1034 від 15.08.12 р., в яких підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу за наявними у справі матеріалами без участі представника ТОВ «Тропік» в зв'язку з неможливістю направлення останнього в судове засідання.

Уповноважений представник відповідача в засідання господарського суду 09.08.12р. та 29.08.12 р. не з'явився, письмового відзиву на позов не надав.

Копії ухвал господарського суду від 23.07.12 р. та 09.08.12 р., що направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві адресу та яка співпадає з адресою, зазначеною у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.08.12 р., а саме: 14027, АДРЕСА_1, повернуті до суду неврученими адресату з відміткою оператора відділення поштового зв'язку «за закінченням терміну зберігання».

За змістом ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України, а також п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»(далі -Постанова № 18) ухвали надсилаються сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвали надсилаються за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Тобто, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2 Постанови № 18).

Оскільки відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь -яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги клопотання позивача від № 1021 від 30.07.12 р. та № 1034 від 15.08.12 р., в яких він підтримав позовні вимоги та просив розглянути справу за наявними у справі матеріалами без участі представника ТОВ «Тропік», суд на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України здійснював розгляд справи за відсутності представників сторін виключно за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору та перевіривши їх наданими позивачем доказами, суд

В С Т А Н О В И В:

20 грудня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тропік" (далі - Постачальник) та ОСОБА_1 (далі - Покупець) укладений договір поставки № 05/1 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця фрукти, овочі, інші продовольчі та (або) непродовольчі товари (далі -Товар), відповідно до переданої Постачальником комерційної пропозиції або замовлень Покупця окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що остаточно погоджуються Сторонами в накладних та (або) специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору, Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити за нього грошову суму відповідно до умов, передбачених Договором.

За умовами розділу 2 Договору поставка Товару здійснюється відповідно до узгоджених з Постачальником замовлень покупця, зроблених протягом дії Договору у будь -якій зрозумілій Сторонами формі, про узгодження і можливість виконання яких свідчить оформлення накладних про приймання -передачу Товару з зазначенням найменування (предмету поставки), кількості та вартості Товару. Датою поставки вважається дата одержання Покупцем обумовленого Договором Товару, згідно товарних накладних (або інших документів, які підтверджують отримання Покупцем Товару), підписаних та завірених сторонами (п.4.4 Договору).

Згідно п. 3.2 Договору право власності на Товар переходить до Покупця з моменту підписання представниками Сторін відповідної накладної чи іншого документу, який підтверджує отримання Покупцем Товару разом з усіма необхідними товаросупровідними документами. Пунктом 3.4 Договору зазначено, що усі претензії до Постачальника щодо поставленого ним Товару (у тому числі - по якості та кількості) приймаються у письмовій формі протягом 24 годин з моменту здійснення поставки.

Відповідно до п.п. 9.2 -9.5 Договір набуває чинності в день його підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2011 року. В разі невиконання Сторонами на момент закінчення строку дії Договору будь -яких взаємних зобов'язань згідно Договору, Договір продовжує діяти до здійснення остаточних розрахунків та виконання взаємних обов'язків сторін. Якщо Сторона не була повідомлена не пізніше як за 3 дні про зміну місця знаходження, юридичного статусу чи реквізитів іншої Сторони і виконала свої зобов'язання відповідно до наявних у неї даних, вона вважається такою, що виконала зобов'язання належним чином.

Оскільки до дати закінчення строку дії Договору відсутнє письмове повідомлення від будь -якої Сторони Договору про небажання продовжувати договірні відносини, здійснене рекомендованим листом, згідно п.9.4 Договору він вважається продовженим на такий самий строк.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

На виконання умов вищевказаного Договору Позивачем було здійснено поставку Покупцю фруктів (бананів, апельсинів та мандаринів) згідно видаткової накладної № 105728 від 04.04.12 р. на загальну суму 93540,00 грн., копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Отримання товару відповідачем підтверджується підписом останнього на вищевказаній накладній.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконані зобов'язання по передачі товару ФОП ОСОБА_1 на підставі укладеного між ними Договору, факт поставки товару позивачем по Договору належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.4.3 Договору оплата Товару Покупцем здійснюється за договірною ціною за кожну отриману ним партію товару протягом 7 календарних днів з дати здійснення поставки, шляхом перерахування повної вартості партії Товару на розрахунковий рахунок Постачальника.

ОСОБА_1 в обумовлений Договором строк за отриманий товар розрахунок не здійснив. Доказів пред'явлення претензій щодо якості та кількості Товару від відповідача суду не надходило.

Позивачем було направлено на адресу відповідача вимоги про сплату заборгованості № 986 від 14.04.12 р. та № 989 від 14.05.12 р., що підтверджується копіями відповідних фіскальних чеків, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За висновками суду, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 93540,00 грн. у встановлений строк, всупереч ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, відповідач не виконав.

Даний факт підтверджується, зокрема, наданими позивачем довідками обслуговуючих ТОВ «Тропік»банків, а саме: № 10/916 від 09.07.12 р. Філії АБ «Південний»у м. Львів та № 14/22693 від 11.07.12 р. ПАТ «Фольксбанк», згідно яких за період з 20.12.10 р. по 04.07.12 р. на поточні рахунки відповідача грошові кошти від ФОП ОСОБА_1 не надходили.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду доказів, які свідчать про проведення ним оплати.

Доказів визнання недійсним чи розірвання договору поставки № 05/1 від 20.12.10 р. суду не надано.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 05/1 від 20.12.10 р. у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача за вказаним договором поставки підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно ч.1 ст. 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що за своєчасну або неповну оплату поставленого Товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ він невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 5% вартості Товару.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо сплати боргу за поставлений товар у терміни, визначені умовами Договору, позивачем на підставі п. 6.2 Договору нараховано та пред'явлено до стягнення 5% штрафу в сумі 4677,00 грн., які він просить стягнути з відповідача відповідно до наданого розрахунку.

Оскільки розмір штрафу, заявленого позивачем до стягнення відповідає вимогам зазначених норм Закону та положенням Договору, а також є арифметично вірним, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4677,00 грн. штрафу підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 546-549, 599, 610, 612, 631, 655, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-218, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 22,33,49,82-85,116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (14027, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Тропік" (79010, м. Львів, вул. Некрасова, 35а/12, п/р 26006000000249 у ПАТ «Фольксбанк», МФО 325219, код ЄДРПОУ 20831737) 93540,00 грн. боргу та 4677,00 грн. штрафу, 1964,34 грн. на відшкодування судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя А.М.Селівон