Постанова

від 18.09.2012 по справі 38/266-18/353

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2012 р. Справа № 38/266-18/353 Доповідач: суддя Плюшко І. А.

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Плюшка І.А. -головуючого,

Барицької Т.Л.,

Кочерової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну

скаргу Заступника прокурора Київської області

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2012 року

у справі № 38/266-18/353

господарського суду міста Києва

за позовом Відкритого акціонерного товариства "УкрГідроЕнерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД"

про стягнення 15739813,69 грн.

за участю представників

позивача -не з'явились

відповідача -Петровська-Іванченко О.С., Яким'як О.А.

прокуратури -Рудак О.В.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Укргідроенерго" Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" про стягнення безпідставно сплачених 15 739 813,69 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03 квітня 2012 року (суддя Мандриченко О.В.) у справі №38/226-18/353, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2012 року (судді: Тарасенко К.В., Рєпіна Л.О., Суліма В.В.) в позові відкритого акціонерного товариства "Укргідроенерго" Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішенням та постановою, заступник прокурора Київської області звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2012р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2012р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов ПАТ "УкрГідроЕнерго" у повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на те, що під час прийняття рішення та постанови судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" зазначає, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку усім обставинам справи та дійшли вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, а тому просить касаційну скаргу прокуратури Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2012р. -без змін.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної процедури закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти, 14 липня 2008 року між Позивачем та Відповідачем - ТОВ "АББ ЛТД"(переможцем конкурсу) укладено Договір підряду № 106 від 14 липня 2008 року, предметом якого є виготовлення, поставка та монтаж пристрою електричного комплектного високовольтного (комплектна розподільча установка 330 кВ з елегазовою ізоляцією -КРУЕ -330 кВ) для Дніпровської ГАЕС зокрема, виготовлення КРУЕ-330кВ, виконання робіт з монтажу, пусконалагодження та введення в роботу Продукції та надання послуг з навчання роботі з Продукцією.

Загальна вартість договору на час його підписання сторонами разом з ПДВ становила 59984108,40 грн. та включала: вартість продукції, що згідно специфікації (Додаток №1 до Договору) складає в сумі 59239106,35 грн. з ПДВ, вартість монтажних, пусконаладжувальних робіт та робіт з введення в роботу Продукції в сумі 670524 грн. з ПДВ, вартість навчання персоналу в сумі 74478,05 грн. з ПДВ (п.2.2.).

Судами також встановлено, що на час укладання договору проектно-конструкторської документації виготовлено та погоджено не було, що унеможливлювало визначення твердої ціни договору. Проте, незважаючи на відсутність кошторисної документації, в п. 2.1. договору №106 від 14 липня 2008 року сторони встановили, що детальний обсяг та ціна робіт є твердими й коригуються лише у визначених договором випадках.

У зв'язку з різким падіння курсу гривні до долару США, та враховуючи те, що відповідач не є виробником продукції, а закуповує її за зовнішньоекономічним контрактом від 14 липня 2008 року №120 у виробника "АВВ Switzerland Ltd." за долари США, сторони уклали додаткову угоду від 12 січня 2009 року, якою визнали падіння курсу гривні до долару США форс-мажорною обставиною та встановили Валютну складову ціни Договору, яка містить в собі усі витрати пов'язані із виготовленням Продукції та послуги з навчання та гривневу складову ціни договору, що включає вартість монтажних, пусконалагоджувальних робіт та робіт введення в роботу Продукції. Тобто зазначеною додатковою угодою сторонами визначено ціну договору у доларовому еквіваленті і порядок виконання платежів шляхом коригування ціни договору у гривнях в залежності від курсу Міжбанку.

З матеріалів справи вбачається, що 26 березня 2010 року сторонами було проведено звірку в частині валютної складової вартості договору та складено акт звірки відповідності розрахунків в частині валютної складової договору. До валютної складової, зокрема, віднесено: 7 273 00,00 доларів США (57 369 030,20 грн.) -за виконання контракту на поставку продукції; 367 821,63 доларів США (2 831 141,19 грн.) -ввізне мито та 88 104,69 доларів США (677 268,97 грн.) -транспортні послуги.

Положеннями частин 1, 3 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення; ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Як вірно зазначає суд апеляційної інстанції, загальне правило встановлення ціни у договорі базується на принципі свободи договору, згідно якого сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).

Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Частиною 1 ст. 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Цими ж статтями передбачено також, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що 29.10.2009 р. між сторонами був підписаний акт здачі-приймання робіт за договором №106 згідно якого відповідач виконав відповідно до договору №106 наступні роботи/послуги щодо створення електричного комплектного високовольтного пристрою (комплектна розподільча установка 330Кв з елегазовою ізоляцією -КРУЕ -330 кВ): 1) виготовив пристрій електричний комплектний високовольтний (комплектна розподільча установка 330Кв з елегазовою ізоляцією -КРУЕ -330 кВ згідно погодженої сторонами конструкторської документації та доставив його на площадку для монтажу; 2) виконав роботи з монтажу, пусконалагоджування та введення в роботу пристрою на монтажному майданчику; 3)надав послуги з навчання роботі з пристроєм за договором, а Позивач ці роботи прийняв.

24.12.2009 р. між сторонами також підписано акт здачі-приймання послуг за договором №106 про те, що підрядник надав послуги з навчання персоналу замовника, а замовник їх прийняв.

Як встановили суди попередніх інстанцій, зазначені акти підписані відповідачем без будь-яких застережень та зауважень.

Крім того, судами встановлено, що вартість здійснених відповідачем робіт та наданих послуг становить 89 526 579,77 грн., які зокрема, були оплачені позивачем у повному обсязі, що не заперечується останнім.

З огляду на зазначене, а також погоджуючись з обгрунтованими висновками суду апеляційної інстанції стосовно того, що збільшення валютної складової договору підтверджено підписаними додатковими угодами до договору, які є дійсними та погодженими сторонами, обмеження державою по граничній вартості виконаних робіт та продукції за договором підряду № 106 від 14 липня 2008 року не встановлювалося, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди дійшли вірних висновків про відмову ВАТ "УкрГідроЕнерго" у задоволенні позову. При цьому, протилежні доводи заявника касаційної скарги не знаходять свого підтвердження у матеріалах справи та спростовуються наведеними вище положеннями.

З огляду на те, що решта доводів заявника касаційної скарги фактично зводиться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, враховуючи вимоги ст.ст.111 5 , 111 7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що під час вирішення спору, судами попередніх інстанцій правильно встановлені усі обставини, що мають значення для справи, їм надана вірна юридична оцінка, норми права застосовані вірно, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів.

За наведених вище обставин, Вищий господарський суд України не знайшов законних підстав для повного або часткового задоволення вимог касаційної скарги, а тому постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 111 5 ,111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Київської області залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 липня 2012 року зі справи №38/226-18/353 залишити без змін.

Головуючий суддя І. А. Плюшко

Судді Т. Л. Барицька

Н. О. Кочерова