Постанова

від 17.07.2012 по справі 38/266-18/353

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2012 № 38/266-18/353

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Суліма В.В.

Рєпіної Л.О.

секретарі судового засідання Анісімовій М.О.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 17.07.2012 року по справі № 38/266-18/353 (в матеріалах справи)

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2012 року у справі № 38/266-18/353 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АББ Лтд»

за участю Прокуратури Київської області

про стягнення 15 739 813,69 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2010 р. у справі №38/266 у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "УкрГідроЕнерго" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 р. у справі №38/266 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УкрГідроЕнерго" (правонаступник Відкритого акціонерного товариства "УкрГідроЕнерго") задоволено повністю; рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010 р. скасовано; позов задоволено повністю: стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 15 739 813,69 грн., а також 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита за подання позову, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 12 750,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги, 31 008,00 грн. витрат за проведення судової експертизи.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.11.2011 р. у справі №38/266 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АББ ЛТД" задоволено частково; постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 р. та рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2010 року скасовано; справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2010 р. у справі №38/266-18/353 у задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "УкрГідроЕнерго" відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2012р. у справі №38/266-18/353 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що висновки суду викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи, а також оскаржуване рішення прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За результатами проведеної процедури закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти, 14 липня 2008 року між Позивачем та Відповідачем - ТОВ "АББ ЛТД"(переможцем конкурсу) укладено Договір підряду № 106 від 14 липня 2008 року, предметом якого є виготовлення, поставка та монтаж Пристрою електричного комплектного високовольтного (комплектна розподільча установка 330 кВ з елегазовою ізоляцією -КРУЕ -330 кВ) для Дніпровської ГАЕС зокрема, виготовлення КРУЕ-330кВ, виконання робіт з монтажу, пусконалагодження та введення в роботу Продукції та надання послуг з навчання роботі з Продукцією.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як випливає зі змісту вказаної статті, предметом договору підряду є саме результат виконаних робіт.

Відповідно до ст. 839 ЦК України, підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Загальна вартість договору на час його підписання сторонами разом з ПДВ становила 59 984 108,40 грн. та включала: вартість продукції, що згідно специфікації (Додаток №1 до Договору) складає в сумі 59 239 106,35 грн. з ПДВ, вартість монтажних, пусконаладжувальних робіт та робіт з введення в роботу Продукції в сумі 670 524 грн. з ПДВ, вартість навчання персоналу в сумі 74 478,05 грн. з ПДВ (п.2.2.).

У зв'язку з різким падіння курсу гривні до долару США, та враховуючи те, що відповідач не є виробником продукції, а закуповує її за зовнішньоекономічним контрактом від 14 липня 2008 року №120 у виробника "АВВ Switzerland Ltd." за долари США, сторони уклали додаткову угоду від 12 січня 2009 року, якою визнали падіння курсу гривні до долару США форс-мажорною обставиною та встановили Валютну складову ціни Договору (яка містить в собі усі витрати пов'язані із виготовленням Продукції та послуги з навчання) та гривневу складову ціни договору (яка містить в собі вартість монтажних, пусконалагоджувальних робіт та робіт введення в роботу Продукції).

Як вбачається з наявних матеріалів справи та зазначено в Постанові Вищого господарського суду України від 15.11.11 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору №3 від 13.07.09 року, якою встановлено вартість продукції і робіт за договором у розмірі 12 955 530,98 доларів США (90 271 581,83 гривень).

Згідно ч.1 ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

29.10.2009 р. між сторонами був підписаний акт здачі-приймання робіт за договором №106 про те, що відповідач виконав відповідно до договору №106 наступні роботи/послуги щодо пристрою електричного комплектного високовольтного (комплектна розподільча установка 330Кв з елегазовою ізоляцією -КРУЕ -330 кВ): 1) виготовив пристрій електричний комплектний високовольтний (комплектна розподільча установка 330Кв з елегазовою ізоляцією -КРУЕ -330 кВ згідно погодженої сторонами конструкторської документації та доставив його на площадку для монтажу; 2) виконав роботи з монтажу, пусконалагоджування та введення в робот пристрою на монтажній площадці; 3)надав послуги з навчання роботі з пристроєм за договором, а Позивач ці роботи прийняв.

24.12.2009 р. між сторонами був підписаний акт здачі-приймання послуг за договором №106 про те, що підрядник наддав послуги з навчання персоналу замовника згідно, а замовник їх прийняв.

Тобто, відповідачем, крім поставки продукції (комплектна розподільча установка 330 кВ з елегазовою ізоляцією -КРУЕ -330 кВ, 4 комірки + п'ята комірка "Барська") виконані робот з монтажу продукції на суму 514 284,33 грн. без врахування ПДВ, роботи з пусконалагодження продукції на суму 35 182,00 грн. без врахування ПДВ, надані послуги з навчання на суму 62 065,04 грн. без врахування ПДВ.

За надані роботи та послуги Позивач сплатив Відповідачу кошти в сумі 89 526 579,77 грн., що не заперечується сторонами у справі та підтверджується актами звірки, підписаними сторонами, платіжними дорученнями про оплату наданих послуг.

Однак, на підставі аудиторського звіту складеного Головним контрольно-ревізійним управлінням України по окремим господарським операціям за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року позивач дійшов висновку про безпідставну оплату відповідачу 15 739 814,69 грн.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

12 січня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду та визначено цінй договору у доларовому еквіваленті і порядок виконання платежів шляхом коригування ціни договору у гривнях в залежності від курсу Міжбанку.

Таким чином з'явилася "валютна" і "гривнева" складові договору.

Сторонами було укладено всього 3 додаткових угоди до договору підряду: від 12.01.2009 р., від 05.05.2009 р., від 13.07.2009 р.

26 березня 2010 року сторонами було проведено звірку в частині валютної складової вартості договору, про що було складено акт звірки відповідності розрахунків в частині валютної складової договору. Так, до валютної складової віднесено:

7 273 00,00 доларів США (57 369 030,20 грн.) -за виконання контракту на поставку продукції;

367 821,63 доларів США (2 831 141,19 грн.) -ввізне мито;

88 104,69 доларів США (677 268,97 грн.) -транспортні послуги.

В силу частин 1, 3 ст. 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення; ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна - грошова сума, що підлягає сплаті за результати роботи підрядника. Ціна може встановлюватись у договорі у вигляді обумовленої сторонами грошової суми або містити способи її визначення.

Загальне правило встановлення ціни у договорі базується на принципі свободи договору згідно з яким вони визначаються за вільним погодженням між сторонами. В окремих випадках, відповідно до Закону України "Про ціни та ціноутворення" від 03.12.90 року N 507 розмір ціни може обмежуватись державними органами, шляхом затвердження граничних розмірів і тарифів.

Частиною 2 статті 632 ЦК України передбачено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Статтею 654 ЦК України встановлено, що зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи, що збільшення валютної складової договору підтверджено підписаними додатковими угодами до договору, які не дійсними не визнавалися, обмеження державою по граничній вартості виконаних робіт та продукції за договором підряду № 106 від 14 липня 2008 року не встановлювалося, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не знаходить підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2012 року у справі № 38/266-18/353 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.04.2012 року у справі № 38/266-18/353 - без змін.

3. Матеріали справи № 38/266-18/353 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тарасенко К.В.

Судді Сулім В.В.

Рєпіна Л.О.