Постанова

від 17.09.2012 по справі 15/5005/4093/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" вересня 2012 р. Справа № 15/5005/4093/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіПопікової О.В. суддівКролевець О.А. Саранюка В.І. за участю представників: від позивача:Нещерет Л.Г. -за дов. від 14.09.2012р. № 85 Пономаренко В.Л. -за дов. від 14.09.2012р. № 84 від відповідача:Кліщенко В.М. - голова Овчаров П.І. -за дов. від 10.09.2012р. № 10/09 Стегура С.С. -за дов. від 10.09.2012р. № 10/09 від Кайгородцева В.О.:не з'явились (про дату, час та місце судового розгляду повідомлено належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скаргиПервинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівці та Кайгородцева Валерія Олександровича на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2012р. та на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. у справі№ 15/5005/4093/2012 господарського суду Дніпропетровської області за позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівці Дніпропетровської області доПервинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівці провизнання недійсним договору,

У відповідності до розпорядження заступника секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 11.09.2012р. № 03.07-05/690 для розгляду справи № 15/5005/4093/2012 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді Кролевець О.А., Саранюк В.І.

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівці Дніпропетровської області (далі -позивач, Відділення) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівці (далі -відповідач, Профспілкова організація) про визнання недійсним договору від 26.04.2007р. № 1 на утримання та перерахування членських внесків із страхових виплат членів первинної профспілкової організації.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2012р. (суддя Петренко Н.Е.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. (головуючий суддя Білецька Л.М., судді Верхогляд Т.А., Євстигнеєв О.С.), позов задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 202, 203, 215 Цивільного кодексу України, статей 21, 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", статей 1, 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", з огляду на те, що умови спірного договору щодо утримання членських внесків із страхових виплат потерпілих на виробництві осіб не відповідають вимогам чинного законодавства.

Не погодившись з рішення місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статті 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", статей 6, 8, 11 Цивільного кодексу України, статті 27 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, скаржник наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували аналогію закону до спірних правовідносин. Крім того, скаржник стверджує, що судом першої інстанції в порушення вимог процесуального законодавства не було залучено до участі у справі в якості третіх осіб застрахованих осіб, які є членами Профспілкової організації.

Також, не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернувся Кайгородцев В.О., в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вказана особа не брала участі у справі та вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій були прийняті судові рішення, що стосуються її прав, як члена Профспілкової організації.

При цьому, Кайгородцев В.О., обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема приписів статті 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", статей 6, 8, 11 Цивільного кодексу України, статті 27 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували аналогію закону до спірних правовідносин, а судом першої інстанції в порушення вимог процесуального законодавства не було залучено до участі у справі в якості третіх осіб застрахованих осіб, які є членами Профспілкової організації.

Від Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівці Дніпропетровської області надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач заперечив проти вимог відповідача та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін з мотивів, у них викладених.

Від Кайгородцева В.О. надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. Вказане клопотання судовою колегією задоволено.

Розглянувши касаційні скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а касаційне провадження за касаційною скаргою Кайгородцева В.О. -припиненню, з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 26.10.2007р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 1 на утримання та перерахування членських внесків із страхових виплат членів первинної профспілкової організації (далі -договір), у відповідності до умов якого, з урахуванням внесених додатковими угодами від 16.10.2009р. № 1 та від 25.04.2012р. № 2 до нього змін, позивач удержує із страхових виплат потерпілих на виробництві, згідно їх особистих заяв, членські внески та перераховує удержані суми на розрахунковий рахунок відповідача.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (в редакції, чинній на час укладення спірного договору), а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.

Згідно статті 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, зокрема своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті.

За приписами статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Особливості правового регулювання, засади створення, права та гарантії діяльності професійних спілок визначає Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

Згідно статті 1 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" первинна організація профспілки -це добровільне об'єднання членів профспілки, які, як правило, працюють на одному підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності і виду господарювання або у фізичної особи, яка використовує найману працю, або забезпечують себе роботою самостійно, або навчаються в одному навчальному закладі.

Членом профспілки є особа, яка входить до складу профспілки, визнає її статут та сплачує членські внески.

У відповідності до частини 3 статті 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" встановлено обов'язок роботодавця за наявності письмових заяв працівників, які є членами профспілки, щомісячно і безоплатно утримувати із заробітної плати та перераховувати на рахунок профспілки членські профспілкові внески працівників відповідно до укладеного колективного договору чи окремої угоди в терміни, визначені цим договором.

Отже, зі змісту наведеної правової норми вбачається, що профспілкові членські внески утримуються та перераховуються профспілці саме роботодавцем і виключно із заробітної плати працівника.

Таким чином, приписами Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачено зобов'язання Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснювати утримання із страхових виплат потерпілим на виробництві особам та перерахування на рахунок профспілки членських профспілкових внесків цих осіб.

При цьому, правова природа понять "заробітна плата" та "страхові виплати потерпілим на виробництві особам" є різною, у зв'язку з чим відсутні підстав для застосування до правовідносин, пов'язаних із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, за аналогією приписів частини 3 статті 42 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності".

В свою чергу, питання сплати членських профспілкових внесків є внутрішньо-організаційним питанням відповідача, як первинної профспілкової організації, та не відноситься до визначених чинним законодавством повноважень позивача.

У відповідності до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно того, що зміст договору від 26.04.2007р. № 1, а саме: його умови щодо утримання членських профспілкових внесків із страхових виплат потерпілим на виробництві особам, не відповідає та суперечить чинному законодавству, а також встановлює обов'язки для позивача, як органу Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, які виходять за межі його повноважень, у зв'язку з чим спірний договір підлягає визнанню недійсним.

Посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що господарські суди попередніх інстанцій в порушення норм процесуального права прийняли рішення та постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі, а саме: членів Первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівці, судова колегія вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Спір у даній справі виник стосовно відповідності вимогам чинного законодавства договору від 26.04.2007р. № 1, укладеного між позивачем та відповідачем.

Визнання недійсним в судовому порядку спірного договору створює лише юридичні наслідки для його сторін, що пов'язані з недійсністю цього правочину, а не для інших осіб, в тому числі членів первинної профспілкової організації, якою є відповідач.

Відтак оскаржувані судові рішення не стосуються прав та обов'язків членів Первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівці, та не впливають на їх права та обов'язки щодо однієї з сторін у справі.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені відповідачем у касаційній скарзі не спростовують висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності правових підстав для задоволення позову.

При цьому, перевіривши у відповідності до частини другої статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів дійшла висновку, що місцевим та апеляційним судами в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи, їм дана належна юридична оцінка, порушень норм чинного законодавства не вбачається, у зв'язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги відповідача та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

З приводу касаційної скарги Кайгородцева В.О., який не брав участі в розгляді справи господарськими судами першої та апеляційної інстанцій і який вважає, що судами вирішено питання про його права та обов'язки, судова колегія виходить з наступного.

За приписами статті 107 Господарського процесуального кодексу України право подати касаційну скаргу окрім сторін, прокурора, третіх осіб мають особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їх права та обов'язки.

Касаційною інстанцією встановлено, що права Кайгородцева В.О. оскаржуваними судовими рішеннями місцевого та апеляційного господарських судів не порушено, питання про його права і обов'язки стосовно сторін у справі попередніми судовими інстанціями не вирішувалися.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає за необхідне припинити касаційне провадження за касаційною скаргою Кайгородцева В.О. на підставі пункту 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у даному випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт касаційного оскарження.

Правова позиція з наведеного питання викладена в пункті 6 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу XII 1 Господарського процесуального кодексу України".

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Кайгородцева Валерія Олександровича припинити.

Касаційну скаргу Первинної профспілкової організації незалежної профспілки гірників України Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Тернівці залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2012р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р. у справі № 15/5005/4093/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді: О.А. Кролевець

В.І. Саранюк