Рішення

від 03.09.2012 по справі 5023/2767/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2012 р.Справа № 5023/2767/12 вх. № 2767/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Шевченко А.О.

за участю прокурора - Хряк О.О., посвідчення № 38 від 03.02.12р.;

позивача (ДП "Південна залізниця") - Продоус А.О., довіреність № 661 від 16.05.12р.;

позивача (МІУ) - не з`явився;

3-ї особи (ФДМУ) - не з`явився;

відповідача - ОСОБА_3, довіреність від 08.08.12р.;

розглянувши справу за позовом Харківського міжрайонного транспортного прокурора м. Харків в інтересах держави в особі 1) Державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Харківської дистанції колії Південної залізниці, м. Харків

2) Міністерства інфраструктури України, м. Київ

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -Фонд державного майна України, м. Київ

до Фізичної особі - підприємця ОСОБА_4, м. Харків

про витребування майна із чужого незаконного володіння

ВСТАНОВИВ:

Харківський міжрайонний транспортний прокурор в інтересах держави в особі Державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Харківської дистанції колії Південної залізниці, Міністерства інфраструктури України звернувся до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить витребувати нежитлові приміщення "А-1", "Б-1", "В-1", "Г-1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 2228,7 м. кв., з чужого незаконного володіння Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що майно набуте відповідачем безпідставно.

Ухвалою суду від 21.06.12р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

31.07.12р. відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити прокурору в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки відповідач є добросовісним набувачем спірного майна за відплатним договором, який було укладено відповідно до умов чинного законодавства.

17.08.12р. представник позивача (ДП "Південна залізниця") надав пояснення та заперечення проти відзиву на позовну заяву та вказав, що факт того, що майно, а саме - нежитлові споруди розташовані за адресою АДРЕСА_2 вибуло з володіння власника не з його волі, а внаслідок незаконних дій сторонніх осіб підтверджується матеріалами кримінальної справи № 18080203 1-958/10, а також актами складеними працівниками Харківської дистанції колії Південної залізниці, а також заперечує проти посилань відповідача щодо пропуску позовної давності.

20.08.12р. представник позивача (ДП "Південна залізниця") надав клопотання про продовження строку розгляду спору на 15 днів, за межі, встановлені ст. 69 ГПК України.

Ухвалою суду від 20.08.12р. клопотання представника позивача (ДП "Південна залізниця") про продовження строку розгляду спору на 15 днів, за межі, встановлені ст. 69 ГПК України - задоволено. Строк вирішення спору продовжено по 03.09.12р.

28.08.12р. представник відповідача надав клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Євроконсалтингінвестбуд - груп 1" (м. Харків, вул. сумська, 124, код ЄДРПОУ 35070946) оскільки вважає, що рішення по даній справі може вплинути на права та обов'язки вказаної юридичної особи, обґрунтовуючи зазначене наступним. ФОП ОСОБА_4 набув право власності на нежитлові будівлі щодо яких заявлено позов на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2008 р. за р/н 3456, укладеного між ФОП ОСОБА_4 (до зміни прізвища - ОСОБА_4), та ТОВ «Євроконсалтингінвестбуд-груп 1», в особі директора ОСОБА_5 У випадку задоволення позову, ФОП ОСОБА_4 буде позбавлений права власності на спірне нерухоме майно та на підставі ст. 22 Цивільного процесуального кодексу України (відповідно до якої особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі) набуде право на відшкодування збитків, завданих незаконними діями ТОВ «Євроконсалтингінвестбуд-груп 1». Також, відповідач вказує, що така ж думка підтверджується судовою практикою, а саме «Узагальненням практики розгляду районними судами м. Києва цивільних справ про визнання правочинів недійсними за друге півріччя 2008 р. та перше півріччя 2009 р.», підготовленого Апеляційним судом м. Києва 01.01.2010р., відповідно до якої у разі задоволення віндикаційного позову суд повинен вирішити питання про відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна. Такі витрати мають бути стягнуті зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є винною із недійсності правочину.

Ухвалою суду від 28.08.12р. в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Євроконсалтингінвестбуд - груп 1" - відмовлено.

03.09.12р. представник прокуратури надав заяву про долучення документів до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

03.09.12р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить суд в задоволенні позову відмовити повністю оскільки вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та незаконними у зв`язку з тим, що відповідач є добросовісним набувачем, а також вважає, що належним відповідачем має бути ОСОБА_6, оскільки на даний час спірне майно перебуває в оренді останнього.

03.09.12р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 15:00 04.09.12р.

03.09.12р. представник позивача (ДП "Південна залізниця") надав додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву, в якому не погоджується з відзивом відповідача, повністю підтримує позовні вимоги та вказує, що належним відповідачем по справі є саме ОСОБА_4

Представник прокуратури в судовому засіданні 03.09.12р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача (ДП "Південна залізниця") в судовому засіданні 03.09.12р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник позивача (МІУ) в судове засідання 03.09.12р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Представник 3-ї особи в судове засідання 03.09.12р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.09.12р. заперечував проти позову в повному обсязі, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також те, що ухвалою суду від 20.08.12р., 28.08.12 року сторони було повідомлено, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, суд має право розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представників позивача (ФДМУ) та 3-ї особи не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Відповідно до наказу Міністерства транспорту України № 400 від 28.05.2003 року Державним підприємством База «Желдорресторан» передано з балансу Південній залізниці складські приміщення з підвальнимми та допоміжними облаштуваннями, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 25.08.2008, виданим виконавчим комітетом Харківської міської ради, нежитлові будівлі, літ. «А-1», «Б-1», «В-1», «Г-1», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 2228,7 м. кв., знаходяться у державній власності.

У зв'язку протиправними діями ОСОБА_5, маючи умисел на заволодіння приміщеннями СТГО «Південна залізниця» (на даний час Державне підприємство «Південна залізниця»), загальною площею 2228,7 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, 07.05.2007 року здійснила державну реєстрацію підприємства ТОВ «Спецтехбуд-2» за неіснуючою адресою: АДРЕСА_3 на підставі протоколу №1 загального збору учасників, що підтверджується вироком суду від 16.12.10р. у відношенні ОСОБА_5

Згідно з вказаним протоколом в уставний фонд підприємства було внесено частини цілісного майнового комплексу нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_2, під удаваною адресою АДРЕСА_3.

В подальшому, ОСОБА_5 звернулася до Жовтневого районного суду м. Харкова з позовом про визнання за нею права власності на самовільно збудовані нежитлові приміщення літ. «А-1», літ. «Б-1», літ. «В-1», літ. «Г-1», розташованих по АДРЕСА_3, з використанням документів, що містять неправдиві відомості стосовно адреси знаходження підприємства та будівництва споруд.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 22.06.07 року позов ОСОБА_5 задоволений, визнано право власності ТОВ «Спецтехбуд 2» на самовільно збудовані нежитлові приміщення літ. «А-1», літ. «Б-1», літ. «В-1», літ. «Г-1», розташованих по АДРЕСА_3.

З метою створення виду добросовісного набуття зазначених приміщень, згідно з договором купівлі - продажу між ТОВ «Спецтехбуд-2» та ТОВ «Євроконсалтінгінвестбуд-груп 1» від 07.02.2008 №583, нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_3 передані у власність останньому.

14.11.2008 р. між ТОВ «Євроконсалтінгінвест-груп 1», в особі директора ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_4, укладений договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений ПН ХМНО ОСОБА_1 та зареєстрований в Державному реєстрі правочинів під р/н 3456.

Згідно до п. 1 Договору, Продавець передав (продав), а Покупець прийняв у власність (купив) нежитлові будівлі: літ. «А-1» заг. пл. 443,7 кв. м., «Б-1», заг. пл. 964,3 кв. м., «В-1», заг. пл. 483,2 кв. м., «Г-1», заг. пл. 292,1 кв. м., розташовані за адресою: АДРЕСА_3 і сплатив за нього 120000,00 грн. (п. 2.1. Договору).

У відповідності до п. 1.2 Договору, нотаріусом встановлено, що відчужуване майно належить ТОВ «Євроконсалтінгінвестбуд - груп 1» на підставі Договору купівлі - продажу нежитлових будівель, посвідченого ПН ХМНО ОСОБА_7, 07.02.2008 р., за р/н 583, що зареєстрований КП «ХМБТІ» 08.02.2008 р. Нотаріусом також перевірено та встановлення відсутність знаходження відчужуваного майна під забороною (арештом) та в іпотеці (заставі), податковій заставі.

Відповідно до Акту прийому-передачі об'єкту продажу (в рамках вищевказаного Договору), Продавець фактично передав, а Покупець - прийняв зазначений об'єкт продажу.

25.11.2008 право приватної власності на спірні нежитлові будівлі зареєстровано ФОП ОСОБА_4 в КП «ХМБТІ», що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 21038484 від 25.11.2008 р.

10.06.12р. відповідно договору оренди (п. 1.1., 1.2.), укладеного між ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строкове платне користування нежитлові будівлі: літ. «А-і», заг. пл.. 443,7 кв.м., літ. «Б-1» заг. пл. 964,3 кв. м., літ. «В-1» заг. пл.. 483,2 кв. м., літ. «Г-1» заг. пл.. 292,1 кв. м., розташованих за адресою: АДРЕСА_3, (надалі - «нерухоме майно»). Нерухоме майно належить Орендодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 14 листопада 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 Орендоване Нерухоме майно зареєстроване на праві власності за Орендодавцем 14.11.2008р. КП «Харківське міське борю технічної інвентаризації», номер витягу 20921457, реєстраційний номер: 19844969, номер запису: 7352 в книзі: 1.

За фактом заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовими особами ТОВ «Спецтехбуд 2» своїм службовим становищем та внесення посадовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки, прокуратурою Харківської області порушено кримінальну справу за ознаками складу злочинів, передбачених ч.2 ст. 191 та ч.2 ст. 366 КК України.

Вироком Жовтневого районного суду м. Харкова встановлено преюдиціальні факти, ОСОБА_5 визнано винною у вчинені вказаних злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191 КК України заволодіння чужим майном - нежитловими приміщеннями Державного підприємства «Південна залізниця», яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Лютинська, 36, шляхом зловживання службовим становищем; ч.2 ст. 366 КК України - внесення службовою особою в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей, що спричинило тяжкі наслідки.

28.11.08 року за заявою заступника прокурора Харківської області в порядку п.1 ч.2 ст. 361 ЦПК України, про перегляд рішення суду від 22.06.2007 за нововиявленими обставинами в задоволенні позовних вимог, про визнання права власності на самовільно збудовані нежитлові приміщення літ. «А-1», літ. «Б-1», літ. «В-1», літ. «Г-1», розташованих по АДРЕСА_3, рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова ОСОБА_5 відмовлено.

Таким чином, прокурор та позивачі вважають, що майно яке набуте відповідачем, являється безпідставно набутим, а відповідно до ст. 1213 Цивільного кодексу України набувач (відповідач) зобов'язаний повернути потерпілому (позивачу) безпідставно набуте майно в натурі, а саме нежитлові будівлі літ. «А-1», «Б-1», «В-1», «Г-1», що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 2228,7 м. кв.

Такі дії, на думку прокурора, стали підставою для звернення до суду з відповідно позовною заявою за захистом прав та інтересів держави.

Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва прокуратурою у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються між ними або державою.

Однією з форм представництва, що визначено ч.3 вказаної норми, є звернення до суду з позовом або заявою про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб.

Згідно абз. 2 ч.2 ст. 16 ЦК України ч.2 ст. 20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи вироком у кримінальній справі від 16 грудня 2010, що набрав законної сили встановлено факти, які не потребують нового доказування, а саме що: приміщення 1956-1959 років побудови, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 належать Державному підприємству «Південна залізниця»; адреса: АДРЕСА_3 є вигаданою, не існуючою та не встановленою згідно до законодавства та внесенною в офіційні документи на підставі не відповідаючих дійсності фактичних даних; нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 вибули із володіння власника шляхом кримінальних дій ОСОБА_5, стали предметом злочину, тобто вибули із володіння власника - а саме Харківської дистанції колії державного підприємства «Південна залізниця» незаконно; ОСОБА_5 не мала права на відчуження будь - кому вищезазначених приміщень.

Відповідно до ч.3 ст. 35 Господарського процесуального Кодексу України, вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань чи мали місце певні дії та ким вони вчинені, відповідно до ч. 5 ст. 35 - факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

Суд, критично ставиться до посилань відповідача, щодо того, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду, та зазначає наступне.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 261 Цивільного Кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Так, про порушення свого права власності Харківська дистанція колії державного підприємства «Південна залізниця» довідалася у лютому 2012 року, а саме 07.02.2012 р. начальник Харківської дистанції колії Тертичний В.В. листом № 159 звернувся з заявою про злочин, а саме - про захват невідомими особами нежитлових будівель та споруд, що розташовані за адресою : АДРЕСА_2 до начальника Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області.

Таким чином, ствердження відповідача про пропуск позивачем строку на звернення до суду, суд вважає безпідставним та такими, що не підтверджуються наданими документами.

Також суд, критично ставиться до тверджень відповідача щодо того, що належним відповідачем у справі є ОСОБА_6, та зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи прокурором визначено відповідача у справі ФОП ОСОБА_4, а у відповідності до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що прокурором та позивачем заяви про заміну неналежного відповідача на належного не надавалось, а оскільки заміна неналежного відповідача на належного відповідно до ст. 24 ГПК України обумовлена згодою позивача, то суд вважає твердження відповідача безпідставними.

Також суд, вважає за необхідне зазначити, що рішення з даного спору не вплине на права та обов'язки ОСОБА_6, оскільки він як вбачається з матеріалів справи за договором оренди нерухомого майна від 10.06.2012 року є лише користувачем нежитлових приміщень за адресою: АДРЕСА_3.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

З матеріалів справи вбачається, що прокурор та позивач просить витребувати спірне майно з чужого незаконного володіння відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 ч.1. ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем у справі, що спірні приміщення "А-1", "Б-1", "В-1", "Г-1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_3, (36) загальною площею 2228,7 м. кв. належать на праві власності Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 14.11.2008 р.

Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування (повернення) майна із чужого незаконного володіння, яка повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки. При цьому позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів), а відповідачем - незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. Тобто предметом позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника. По-друге підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема, це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. По-трете важливою умовою звернення з віндикаційним позовом є відсутність між позивачем і відповідачем зобов'язально-правових відносин щодо спірного майна.

Також суд вважає за необхідне зазначити те, що позов не може бути пред'явлений до особи, яка не володіє річчю, що є предметом спору, хоча б були докази того, що ця особа порушила правомочності власника володіти майном. Отже сторонами у віндикашйному позові виступають власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись річчю, але вже фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі. Об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову. У процесі вирішення відповідних спорів власник повинен довести, що майно вибуло з його володіння чи володіння особи, якій майно було передане власником, через зазначені обставини. Набувач має довести, що він набув майно оплатно і що він не знав і не міг знати про те, що воно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати.

Віндикаційними позовами захищається правомочність володіння, що належить власнику чи іншій особі, яка одержала право володіння річчю на законній підставі. За вказаною статтею власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним; незаконність володіння може вбачатися з передачі спірного манна

Виходячи з системного аналізу наведених вище правових норм право на витребування майна з чужого незаконного володіння належать лише власникові такого майна.

На підставі ст. 387 Цивільного Кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно п.3 ч.1 ст. 388 Цивільного Кодексу України у всіх випадках позивач має право на витребування свого майна у відповідача на підставі п.3 ч.1 ст.388 Цивільного Кодексу України, згідно до якої, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Факт того, що майно, а саме - нежитлові споруди розташовані за адресою АДРЕСА_2 вибуло з володіння власника не з його волі, а внаслідок незаконних дій сторонніх осіб підтверджується матеріалами кримінальної справи № 18080203 1-958/10, а також актами складеними працівниками Харківської дистанції колії Південної залізниці.

Відповідно до ст. 330 Цивільного Кодексу України набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права» - якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

2. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

3. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Тобто, спірне майно було вибуло з володіння власника (позивача) не з його волі, а в інший спосіб, а саме (кримінальні дії ОСОБА_5), то власник (позивач) має право витребувати своє майно від добросовісного набувача (відповідач) і у випадку оплатної підстави його придбання.

Згідно п.7 ст.319 Цивільного Кодексу України, діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 321 Цивільного Кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Також з матеріалів справи вбачається, те що незаконним володільцем майна позивача є саме відповідач - ФОП ОСОБА_4, що підтверджується доказами які наявні в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та те, що у відповідача знаходиться спірне майно, а саме: нежитлові приміщення "А-1", "Б-1", "В-1", "Г-1", що розташовані за адресою : АДРЕСА_2 у незаконному володінні, та приймаючи до уваги те що позивачу належить вищезазначене майно на праві власності відповідно до свідоцтва на право власності від 25.08.2008 року, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння правомірні та обґрунтовані, такі, що підлягають задоволенню.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 11, 15, 16, 316, 317,321,387, 388, 400 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 46, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Витребувати з чужого незаконного володіння Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (61068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) нежитлові приміщення "А-1", "Б-1", "В-1", "Г-1", що розташовані за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 2228,7 м. кв. на користь Державного підприємства "Південна залізниця" в особі відокремленого підрозділу Харківської дистанції колії Південної залізниці ( 61052, м. Харків, вул. Кузинський двір, 8/9 код. 01073254, р/р 26007200039 Х/Ф АБ "Експрес-банк", МФО 350716).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з ФОП ОСОБА_4 (61068, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (одержувач - УДКС у Дзержинському районі м. Харкова у Харківській області, № рахунку 31215206783003, код ЄДРПОУ 37999654, банк одержувача - ГУ ДКСУ у Харківській обл., МФО 851011) 13033,54 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.09.2012 р.

Суддя Добреля Н.С.