Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-17660/10/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-17660/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Павленко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2011 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «НЕОБУД»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2010 року Приватне підприємство «НЕОБУД» (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 03.08.2010 року № 0005802309/0 та від 08.09.2010 року № 0005802309/1.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2011 року позов Приватного підприємства «НЕОБУД»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 03.08.2010 року № 0005802309/0 та від 08.09.2010 року № 0005802309/1.

Присуджено на користь Приватного підприємства «НЕОБУД»за рахунок Державного бюджету України судові витрати в сумі 3,40 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач вернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство «НЕОБУД» є юридичною особою, зареєстрованою Шевченківською районною у м. Києві Державною адміністрацією 20.03.2008 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Юридичної особи серії А01 № 456072.

В період з 31.05.2010 року по 25.06.2010 року службовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ПП «НЕОБУД»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 24.03.20087 року по 31.03.2010 року, за результатами якої було складено акт від 05.07.2010 року № 1567/2309/35830714, на підставі якого ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2010 року № 0005802309/0, яким ПП «НЕОБУД»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 1 429 629,00 грн., у тому числі, 953 086,00 грн. -за основним платежем та 476 543,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням позивач розпочав процедуру його адміністративного оскарження.

За результатом розгляду первинної скарги позивача, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято рішення № 6309/10/25-026 від 31.08.2010 року, за яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.08.2010 року № 0005802309/0 - залишено без змін, а скарга -без задоволення.

На підставі даного рішення, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.09.2010 року № 0005802309/1, яким ПП «НЕОБУД»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 1 429 629,00 грн., у тому числі, 953 086,00 грн. -за основним платежем та 476 543,00 грн. -за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатом розгляду повторної скарги позивача, ДПА у м. Києві було прийнято рішення № 6025/10/25-114від 05.11.2010 року, за яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 31.08.2010 року № 0005802309/0 - залишено без змін, а скарга -без задоволення.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181-ІІІ) (тут і далі по тексту ухвали -в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п. 4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г»підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно п.п. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Тобто, уточнений розрахунок подається до вже поданої декларації та уточнює показники попередньо відображені в основній декларації та додатках до неї.

Згідно п. 17.2. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

З акту перевірки вбачається, що за період з травня 2009 року по березень 2010 року ПП «Необуд»не відобразило податкові зобов'язання у сумі 12 859 205,00 грн., а саме, за травень 2009 року - 592 467,00 грн., червень 2009 року -1 651 060,00 грн., вересень 2009 року -929 156,00 грн., жовтень 2009 року -1 919 978,00 грн., листопад 2009 року -2 024 003,00 грн., грудень 2009 року -1 831 796,00 грн., січень 2010 року -1 071 379,00 грн., лютий 2010 року -1 092 218,00 грн. та березень 2010 року -1 747 148,00 грн.

Вказану помилку позивач виявив самостійно і, керуючись п. 17.2. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ, в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року в розділі 8.1 «Коригування податкових зобов'язань: самостійне виправлення помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації»відобразило коригування по податкових зобов'язаннях в сумі 13 795 418,00 грн., що включає податкові зобов'язання у розмірі 12 898 972,34 грн. за період з 01.05.2009 року по 31.03.2010 року та податкові зобов'язання у розмірі 839 832,00 грн. за квітень 2010 року.

При цьому, ПП «Необуд»розрахувало та сплатило 21.06.2010 року штраф у розмірі 93 764,00 грн. (5 % від різниці між рядком 8.1 «Коригування податкових зобов'язань: самостійне виправлення помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації»та рядком 16.1 «Коригування податкового кредиту: самостійне виправлення помилки, що містить в раніше поданій податкові декларації») та відобразило його у рядку 28 податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року «Сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправлення помилки».

Разом з тим, розрахувавши коригування, в розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації за травень 2010 року позивачем було допущено технічну помилку при розбивці даної суми на періоди і показано ПДВ з імпорту за період з 01.05.2009 року по 31.03.2010 року в розмірі 11 908 487,37 грн., а за квітень 2010 року -1 886 930,47 грн., а саме, при розбивці на періоди суму податкового зобов'язання у розмірі 13 795 418,00 грн. визначеного у рядку 8.1 «Коригування податкових зобов'язань: самостійне виправлення помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації»ПП «Необуд» суму у розмірі 990 484,97 грн., яку необхідно було показати за період з 01.05.2009 року по 31.03.2010 року показало за квітень 2010 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що сплачена позивачем сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 990 484,97 грн. за квітень 2010 року, відповідно до первинних документів та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року, який був прийнятий ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 27.12.2010 року, підлягала сплаті за березень 2010 року.

Дослідженням матеріалів справи, колегією суддів встановлено, що допущена позивачем технічна помилка не вплинула на податкові зобов'язання позивача та не занизила їх, а тому, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для збільшення позивачу суми податкового зобов'язання.

Щодо завищення податкового кредиту за період з 24.03.208 року по 31.03.2010 року на суму 2 368,00 грн., у тому числі за серпень 2009 року -748,00 грн., вересень 2009 року -1 620,00 грн. по отриманим від ТОВ «ПРОМСЕРВІСБУД»(свідоцтво платника податку скасовано 27.08.2009 року) податковим накладним від 28.08.2009 року № 680, № 679 та від 14.09.2009 року № 727, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з вимогами п. 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 року, свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи Державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

В силу ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців» від 15.05.2003 року № 755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Апелянтом не було надано доказів того, що на момент заповнення податкових накладних ТОВ «ПРОМСЕРВІСБУД»не було зареєстровано юридичною особою, не перебувало на податковому обліку та не перебувало в Єдиному державному реєстрі.

Рішення суду про визнання недійсною реєстрацію ТОВ «ПРОМСЕРВІСБУД»в якості платника податку на додану вартість та визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість матеріали справи не містять.

Крім цього, чинне законодавство не зобов'язує і не наділяє юридичних осіб правами перевіряти відповідність законодавству установчих документів своїх контрагентів за угодами.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.