Ухвала

від 07.10.2013 по справі 2а-17660/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" жовтня 2013 р. м. Київ К/9991/60020/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіБорисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2011 р. та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 11.19.2012 р. у справі № 2а-17660/10/2670 за позовомПриватного підприємства «Необуд» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Необуд» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2011 позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0005802309/0 від 03.08.2010 та №0005802309/1 від 08.09.2010.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.19.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2011 залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.19.2012 скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 КАС України.

Переглянувши судове рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено планову виїзну перевірку ПП «Необуд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 24.03.2008 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт № 1567/2309/35830714 від 05.07.2010;

- в акті перевірки зазначено про заниження позивачем показників за період з 24.03.2008 по 31.03.2010 у рядку 7 Декларацій «Послуги отримані від нерезидента на митній території України» на суму 12 859 205 грн., а також про завищення позивачем податкового кредиту за вказаний період на суму 2 368,00 грн. (в тому числі, за серпень 2009 - на 748,00 грн., вересень 2009 - на 1620,00 грн.) у зв'язку з анулюванням 27.08.2009 свідоцтва платника ПДВ контрагента позивача ТОВ «Промсервісбуд» (код ЄДРПОУ 35830714);

- на підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2010 р. № 0005802309/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 429 629,00 грн., у тому числі 953 086,00 грн. - за основним платежем та 476 543,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- за результатами адміністративного оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005802309/1 від 08.09.2010, яким ПП «НЕОБУД» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 429 629,00 грн., у тому числі 953 086,00 грн. - за основним платежем та 476 543,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що технічна помилка, допущена позивачем при розбивці суми податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 13 795 418,00 грн. на періоди, не вплинула на розмір податкових зобов'язань позивача та не занижує їх. Крім того, мотивував своє рішення тим, що формування податкового кредиту за період з 24.03.2008 р. по 31.03.2010 р. у сумі 2 368,00 грн. підтверджено належним чином оформленими податковими накладеними

Суд касаційної інстанції не може повністю погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Згідно пп. 4.1.4. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Отже, уточнений розрахунок подається до вже поданої декларації та уточнює показники попередньо відображені в основній декларації та додатках до неї.

Згідно п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний: або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Як встановлено актом перевірки, ПП «Необуд» за період з травня 2009 по березень 2010 не відобразило податкові зобов'язання у сумі 12 859 205,00 грн., а саме: за травень 2009 року - 592 467,00 грн., червень 2009 року - 1 651 060,00 грн., вересень 2009 року - 929 156,00 грн., жовтень 2009 року - 1 919 978,00 грн., листопад 2009 року - 2 024 003,00 грн., грудень 2009 року - 1 831 796,00 грн., січень 2010 року - 1 071 379,00 грн., лютий 2010 року - 1 092 218,00 грн. та березень 2010 року - 1 747 148,00 грн.

Вищевказану помилку позивач виявив самостійно і, керуючись п.17.2. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в податковій декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року в розділі 8.1 «Коригування податкових зобов'язань: самостійне виправлення помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації» відобразило коригування по податкових зобов'язаннях в сумі 13 795 418,00 грн., що включає податкові зобов'язання у розмірі 12 898 972,34 грн. за період з 01.05.2009 року по 31.03.2010 року та податкові зобов'язання у розмірі 839 832,00 грн. за квітень 2010 року.

При цьому ПП «Необуд» розрахувало та сплатило 21.06.2010 року штраф у розмірі 93 764,00 грн. (5 % від різниці між рядком 8.1 «Коригування податкових зобов'язань: самостійне виправлення помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації»та рядком 16.1 «Коригування податкового кредиту: самостійне виправлення помилки, що містить в раніше поданій податкові декларації») та відобразило його у рядку 28 податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року «Сума штрафу, нарахована платником самостійно у зв'язку з виправлення помилки».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в розрахунку коригування сум ПДВ до податкової декларації за травень 2010 року позивачем було допущено технічну помилку при розбивці даної суми на періоди і показано ПДВ з імпорту за період з 01.05.2009 року по 31.03.2010 року в розмірі 11 908 487,37 грн., а за квітень 2010 року - 1 886 930,47 грн., а саме при розбивці на періоди суму податкового зобов'язання у розмірі 13 795 418,00 грн., визначеного у рядку 8.1 «Коригування податкових зобов'язань: самостійне виправлення помилки, що міститься в раніше поданій податковій декларації» ПП «Необуд» суму у розмірі 990 484,97 грн., яку необхідно було показати за період з 01.05.2009 року по 31.03.2010 року, показало за квітень 2010 року.

При цьому сплачена позивачем сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 990 484,97 грн. за квітень 2010 року, відповідно до первинних документів та уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень 2010 року, який був прийнятий ДПІ у Шевченківському районі м. Києва 27.12.2010 року, підлягала сплаті за березень 2010 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що допущена позивачем технічна помилка не вплинула на податкові зобов'язання позивача та не занизила їх, а тому не було підстав для збільшення позивачу суми податкового зобов'язання.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій не перевірено та не надано належної правової оцінки доводам відповідача про те, що у зв'язку з допущеним порушенням платником податку не сплачено штрафні санкції відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» з повної суми недоплати.

Щодо встановленого в акті перевірки факту завищення позивачем податкового кредиту за період з 24.03.2008 року по 31.03.2010 року на суму 2 368,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підтвердження сплати податку на додану вартість у вказаній сумі позивачу його контрагентом ТОВ «Промсервісбуд» були видані податкові накладні № 680, № 679 від 28.08.2009 та № 727 від 14.09.2009, що містили всі обов'язкові реквізити та були оформлені відповідно до вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В той же час, колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки доводам податкового органу щодо необґрунтованості формування позивачем податкового кредиту за період з 24.03.2008 по 31.03.2010 у сумі 2 368,00 грн. на підставі податкових накладних № 680, № 679 від 28.08.2009 та № 727 від 14.09.2009, які видані ТОВ «Промсервісбуд» після анулювання йому 27.08.2009 свідоцтва платника податку на додану вартість, та не встановлено, чи дійсно було анульоване свідоцтво вказаного платника податку та чи відбувалися взагалі господарські операції між позивачем та ТОВ «Промсервісбуд» з подальшим рухом активів і оформленням належним чином первинної документації.

При цьому, судами попередніх інстанцій також не враховано, що у відповідності до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій не було з'ясовано належним чином обставини справи, у той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11.19.2012 скасувати та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді В.В. Кошіль

О.А. Моторний