Постанова

від 18.09.2012 по справі 2а-3442/11/0170/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 вересня 2012 р. (15:15) Справа №2а-3442/11/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Тоскіної Г.Л., за участю секретаря судового засідання Кисельової А.Є., представників сторін:

від позивача - Равич К.В.;

від відповідача - Одабаші А.А.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пригородне"

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання неправомірними дій та недійсними податкових повідомлень-рішень

Обставини справи: до Окружного адміністративного суду АР Крим звернулося з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Пригородне» до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання дій Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі неправомірними, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000191701 від 09.03.2011 р., №0000282302 від 09.03.2011 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення про нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість за штрафними санкціями у сумі 39 045,27 грн. прийнято з порушенням норм діючого законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач зазначає, що висновки податкового органу щодо відсутності господарської операції між позивачем та його контрагентам та порушення платником (ТОВ «Агрофірма «Пригородне») п.п.7.2.4. п.7.2., п.п.7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7, п.11.29. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту з ПДВ за спеціальним режимом оподаткування сільськогосподарського товаровиробника (п.11.29 Закону України «Про податок на додану вартість») у сумі 39 045,27 грн. за період травень - серпень 2008 р. по операціях придбання (робіт, послуг) у Підприємства «Коректа» та ТОВ «Будмонтажтехнології» не ґрунтуються на нормах податкового законодавства. Позивач підкреслює, що реальність господарської операції підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірне рішення підлягає визнанню неправомірним. Позивач також вказує, що податковим органом невірно застосовані норми Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оскільки при виплаті доходу у розмірі 6 131,61 грн. на користь фізичних осіб - підприємців ТОВ «Агрофірма «Пригородне» не повинно було утримувати ПДФО. Позивач також вважає помилковою позицію податкового органу, що підприємством не був сплачений у повному обсязі ПДФО з доходів, виплачених фізичним особам у негрошовій формі за квітень 2008 р. - вересень 2010 р. в сумі 145 982,86 грн., у зв'язку з чим, податкове повідомлення-рішення щодо нарахування податку з доходів фізичних осіб також є протиправним.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 08.04.2011 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.06.2011 року по справі призначено експертизу, зупинено провадження у справі до одержання її результатів.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.07.2012 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 12.09.2012 р. здійснена заміна відповідача на правонаступника - сімферопольську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби.

Представник позивача у судовому засіданні 18.09.2012 року надав заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000191701 від 09.03.2011 р., №0000282302 від 09.03.2011 р. Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на необґрунтованість висновків відповідача, викладених в акті перевірки.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, зазначивши, що в ході проведеної перевірки позивача були виявлені порушення податкового законодавства, що й стало підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов та заперечення на висновок експертизи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Агрофірма «Пригородне» зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України державним реєстратором Сімферопольської районної державної адміністрацією АР Крим 03.03.2010 р. за номером 1 134 120 000 000440.

Основним напрямком діяльності ТОВ «Агрофірма «Пригородне» є вирощування, виробництво, переробка, зберігання, реалізація сільськогосподарської продукції та продуктів харчування, вирощування культур у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство) (п.2.2 Статуту).

Основним видом діяльності ТОВ «Агрофірма «Пригородне» згідно Довідки з ЄДРПОУ №05/3-6-06/2040 від 02.09.2005 р. є вирощування культур у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство) (КВЕД 01.30.0).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість за спеціальним режимом оподаткування.

Таким чином, ТОВ «Агрофірма «Пригородне» являється суб'єктом господарювання, юридичною особою, зобов'язано виконувати обов'язки, покладені на нього законами у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності.

За період з 13.01.2011 р. по 09.02.2011 р. ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Агрофірма «Пригородне» (код за ЄДРПОУ №30833731) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2010 р.

За результатами перевірки був складений Акт від 16.02.2011 р. №154/23-02/30833731 (далі акт перевірки), за висновками якого, зокрема, встановлено порушення ТОВ «Агрофірма "Пригородне»:

п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1., п.п.7.4.4, п.п.7.4.5. п.7.4 , п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, в результаті чого знижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та залишається у платника (рядок 23 Декларації) за декларацією за спеціальним режимом оподаткування: сільськогосподарського підприємства (пункт 11.29 Закону за період до 01.01.09) всього у сумі 39045,27 грн., у тому числі: за травень 2008 року в сумі 9320,40 грн., за червень 2008 року в сумі 7239,20 грн., за серпень 2008 року в сумі 22485,67 грн.;

п.11.29 ст.11 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями, в результаті нецільового використання акумульованих коштів у сумі 39045,27 грн., що стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку,

п.п.4.3.25 п. 4.3 , п.п. 4.2.1. п.4.2 ст. 4 п.п.8.1.1. п.8.1.ст.8, п.1.15., п.1.2. ст.1, гі.3.4., ст.З, п.п.4.2.1. п.4.2. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 № 889-ІУ, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб "у сумі 4782,45 грн.

На підставі висновків акту перевірки 09.03.2011 р. податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000191701 про донарахування грошових зобов'язань з ПДФО у сумі 5 978,07 грн., у т.ч. 4 782,45 грн. основного зобов'язання та 1 195,62 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000282302 про донарахування грошових зобов'язань з ПДВ у сумі 39 045,27 грн., у т.ч. 39 045,27 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донарахування податкових зобов'язань з ПДФО у розмірі 4 782,45 грн. здійснено ДПІ в Сімферопольському районі:

1) щодо суми 919,74 грн. за фактом порушення ТОВ «Агрофірма «Пригородне» п.п.4.2.1. п.4.2., п.п.4.3.25., п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок неутримання ПДФО при виплаті оподаткованого доходу в розмірі 6 131,61 грн. на користь фізичних осіб-підприємців за відсутності документів, що підтверджують обрання ними спрощеної системи оподаткування;

2) щодо суми 3 862,71 грн. за фактом порушення ТОВ «Агрофірма «Пригородне» п.1.15., п.1.2. ст.1, п.3.4. ст.3, п.п.4.2.1. п.4.2. ст.4, п.п.8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону України «про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок незастосування коефіцієнта, передбаченого п.3.4. ст.3 цього Закону, при утриманні ПДФО з нарахованого (виплаченого) доходу в негрошовій формі (продукцією власного виробництва) на користь фізичних осіб в рахунок плати за оренду земельних паїв.

Застосування штрафних (фінансових) санкцій з ПДВ у розмірі 39 045,27 грн. до ТОВ «Агрофірма «Пригородне» було здійснено ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим за фактом порушення ТОВ «Агрофірма «Пригородне» п.п.7.2.4. п.7.2., п.п.7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7, п.11.29. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту з ПДВ за спеціальним режимом оподаткування сільськогосподарського товаровиробника (п.11.29 Закону України «Про податок на додану вартість») у сумі 39 045,27 грн. за період травень - серпень 2008 р. по операціях придбання (робіт, послуг) у Підприємства «Коректа» та ТОВ «Будмонтажтехнології» за відсутності належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що призвело до нецільового використання коштів, акумульованих на спецрахунку.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про визнання їх неправомірними.

В ході розгляду справи судом було перевірено правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а також правомірність донарахування грошових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій і було встановлено наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підстава, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу власних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у квітні 2010 року були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (надалі Закон України «Про податок на додану вартість»).

Суд зазначає, що згідно з підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді.

Податок на додану вартість, нарахований у рамках спеціального режиму не перераховується до бюджету, а залишається у розпорядженні платника (п.8-1.2. ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»).

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Водночас у підпункті 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

В Акті перевірки ДПІ встановлено заниження на 39 045,27 грн. суми ПДВ, яка розрахована ТОВ «Агрофірма «Пригородне» за скороченою декларацією (ряд.23 скороченої Декларації з ПДВ) та залишена у власному розпорядженні для цільового використання відповідно до п.п.11.29. ст.11. Закону України «Про податок на додану вартість» та Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. №271 «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини».

Вказане заниження ПДВ за скороченою декларацією на 39 045,27 грн. розраховане податковим органом, як результат порушення ТОВ «Агрофірма «Пригородне» п.п.7.2.4. п.7.2., п.п.7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7, п.11.29. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту в сумі 39 045,27 грн. за період травень - серпень 2008 р., у т.ч.:

за період травень - серпень 2008 р. на суму 20 238,60 грн. по операціях придбання робіт (послуг) у Підприємства «Коректа» за відсутності належним чином оформлених актів прийому-передачі виконаних робіт;

за серпень 2008 р. на суму 18 806,67 грн. по операціях придбання послуг з транспортування зерна у ТОВ «Будмонтажтехнології» за відсутності товарно-транспортних накладних.

Проте, доказами, наявними в матеріалах справи, частково спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту.

По епізоду формування податкового кредиту з ПДВ в сумі 20 238,60 грн. по операціях з Підприємством «Коректа» судом встановлено наступне.

В акті перевірки ДПІ встановлено завищення ТОВ «Агрофірма «Пригородне» податкового кредиту за спецрежимом оподаткування (п.11.29 Закону України «Про податок на додану вартість») в сумі 20 238,60 грн. за період травень - серпень 2008 р. внаслідок включення до його складу сум ПДВ, нарахованих у зв'язку з придбанням ремонтних робіт у Підприємства «Коректа» по актах виконаних робіт, вказаних в таблиці на стор.10-11 акту перевірки.

При дослідженні податкових накладних, реєстрів податкових накладних та скорочених податкових декларацій встановлено, що за період травень - серпень 2008 р. ТОВ «Агрофірма «Пригородне» включило до складу податкового кредиту по скороченим податковим деклараціям ПДВ в сумі 20 238,60 грн. на підставі податкових накладних, що отримані від Підприємства «Коректа».

Вказані податкові накладні на суму ПДВ 20 238,60 грн. складені Підприємством «Коректа» за період травень - серпень 2008 р.:

на суму ПДВ 16 991,80 грн. по операціях поставки робіт за датою оформлення акту виконаних робіт відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. та п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість»;

на суму ПДВ 3 246,80 грн. по операціях поставки робіт здійснення яких не підтверджено первинними документами в порушення п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість».

Податковий кредит в сумі 16 991,80 грн., що нарахований ТОВ «Агрофірма «Пригородне» на підставі податкових накладних, які складені Підприємством «Коректа» в травні - серпні 2008 р. за датою оформлення актів виконаних робіт, відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Агрофірма «Пригородне» з огляду на наступне.

В травні-серпні 2008 р. Підприємство «Коректа» здійснило на користь ТОВ «Агрофірма «Пригородне» поставку будівничо-ремонтних робіт на суму 101 950,80 грн. у т.ч. ПДВ 16 991,80 грн., що підтверджується первинними документами - актами виконаних робіт.

У бухгалтерському обліку ТОВ «Агрофірма «Пригородне» операції з придбання ремонтних робіт загальною вартістю 101 950,80 грн. з ПДВ у повному обсязі відображені в регістрах аналітичного обліку за період травень - серпень 2008 р. за кредитом рахунку №631 «Розрахунки з постачальниками» в кореспонденції з дебетом бухгалтерських рахунків: №23.4 «Виробництво. Допоміжне виробництво» в сумі 22 917,00 грн.; №91.1 «Загальновиробничі витрати. Рослинництво» в сумі 47 050,00 грн.; №92 «Адміністративні витрати» в сумі 14 992,00 грн.; №641.5 «Розрахунки з ПДВ» в сумі 16 991,80 грн.

За період травень - вересень 2008 р. ТОВ «Агрофірма «Пригородне» частково оплатило Підприємству «Коректа» вартість вказаних робіт в сумі 99 876,80 грн., у т.ч. 16 646,13 грн. ПДВ, що підтверджується належним чином оформленими платіжними дорученнями з відміткою банку, звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (підзвітна особа - головний бухгалтер Меть О.О.), квитанціями та меморіальними ордерами.

Сплата грошових коштів Підприємству «Коректа» у розмірі 99 876,80 грн. з ПДВ у повному обсязі відображена в регістрах аналітичного обліку ТОВ «Агрофірма «Пригородне» за період травень - вересень 2008 р. за дебетом рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в кореспонденції з кредитом рахунків: №311 «Поточні рахунки в національній валюті» в сумі 51 441,60 грн.; №372 «Розрахунки з підзвітними особами» в сумі 48 435,20 грн.

Станом на 30.09.2008 р. у бухгалтерському обліку ТОВ «Агрофірма «Пригородне» відображена кредиторська заборгованість перед Підприємством «Коректа» у розмірі 2 074,00 грн. у складі кредитового сальдо бухгалтерського рахунку №631«Розрахунки з постачальниками».

Зазначені обставини встановлені висновком судово-економічного експерта по адміністративній справі №2а-3442/11/0170/15 від 10.07.2012 р. та підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, в травні-серпні 2008 р. ТОВ «Агрофірма «Пригородне» нарахований ПДВ в сумі 16 991,80 грн. у зв'язку з придбанням у Підприємства «Коректа» робіт вартістю 101 950,80 грн., у т.ч. ПДВ 16 991,80 грн.

Вказаний ПДВ в сумі 16 991,80 грн. відповідає вимогам п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість» так як нарахований у зв'язку з придбанням ремонтних робіт з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної сільськогосподарської діяльності, що підтверджується висновком експерта та іншими матеріалами справи.

Як було зазначено вище основним напрямком діяльності ТОВ «Агрофірма «Пригородне» є вирощування, виробництво, переробка, зберігання, реалізація сільськогосподарської продукції та продуктів харчування, вирощування культур у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство) (п.2.2 Статуту).

Для здійснення діяльності з вирощування культур ТОВ «Агрофірма «Пригородне» використовує теплично-овочевий комбінат №2 (далі ТОК №2).

ТОК №2 ТОВ «Агрофірма «Пригородне» являє собою комплекс об'єктів основного і допоміжного призначення, об'єднаних єдиним технологічним процесом вирощування тепличних овочевих культур.

Право власності ТОВ «Агрофірма «Пригородне» на ТОК №2, що розташований за адресою: Сімферопольський район, с. Грушеве, без вулиці, 10, підтверджено Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САА №583252, виданим Сімферопольською районною державною адміністрацією 02.10.2003 р. та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №1630630, виданим Сімферопольським районним бюро технічної інвентаризації 02.10.2003 р.

Роботи вартістю 101 950,80 грн. з ПДВ, що отримані ТОВ «Агрофірма «Пригородне» від Підприємства «Коректа» за період травень - серпень 2008 р. в актах виконаних робіт деталізовані наступним чином:

1) Ремонт м'якої покрівлі на території ТОК №2 вартістю 78 942,00 грн. (у т.ч. ПДВ 13 157,00 грн.), у т.ч. по об'єктах: лабораторія - на суму 10 770,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1 795,00 грн.); адміністративний корпус - на суму 7 220,40 грн. (у т.ч. ПДВ 1 203,40 грн.); механічні майстерні - на суму 12 500,40 грн. (у т.ч. ПДВ 2 083,40 грн.); котельня - на суму 15 000,00 грн. (у т.ч. ПДВ 2 500,00 грн. ); без зазначення конкретного об'єкту - на суму 33 451,20 грн. (у т.ч. ПДВ 5 575,20 грн.)

2) Ремонт під'їзних шляхів ТОК №2 на суму 15 934,80 грн. (у т.ч. ПДВ 2 655,80 грн.).

3) Ремонт котельні на суму 7 074,00 грн. (у т.ч. ПДВ 1 179,00 грн.).

Всі наведені в актах об'єкти входять до ТОК №2, а відтак належать ТОВ «Агрофірма «Пригородне» та використовуються ним у власній сільськогосподарській діяльності:

Згідно оціночних актів та експлікацій внутрішніх площ, що містяться у Інвентарній справі СРБТІ №2878013, до складу ТОК №2 входять у т.ч. споруди: Літер К-ІІ «Будівля управління» (в т.ч. лабораторія); Літер М-ІІ «Механічні майстерні»; Літер Х «Котельня»; Літер Г, Д, Є, Ж, З, І «Секція-теплиця»; Допоміжні споруди І «Асфальтобетонне мощення».

Будівлі лабораторії, адміністративного корпусу (будівля управління), механічних майстерень та котельні були введені в експлуатацію та обліковуються ТОВ «Агрофірма «Пригородне» на субрахунку №103 «Будинки та споруди» у складі ТОК №2, що підтверджується належними інвентарними картками обліку основних засобів (ф.ОЗ-6) та регістрами аналітичного обліку по субрахунку №103 за період 2 -3 квартали 2008 р.

Асфальтобетонне мощення (під'їзні шляхи асфальт) обліковується ТОВ «Агрофірма «Пригородне» у складі блоку зимових теплиць (3 га).

Блок зимових теплиць (3 га) введений в експлуатацію та обліковується ТОВ «Агрофірма «Пригородне» на субрахунку №103 «Будинки та споруди» у складі ТОК №2, що підтверджується належною інвентарною карткою обліку основних засобів (ф.ОЗ-6) та регістрами аналітичного обліку по субрахунку №103 за 2-3 квартали 2008 р.

Таким чином, роботи з ремонту об'єктів ТОК №2 вартістю 101 950,80 грн. (у т.ч. ПДВ 16991,80 грн.) були придбані ТОВ «Агрофірма «Пригородне» у Підприємства «Коректа» з метою використання у власній сільськогосподарській діяльності з вирощування культур.

За фактом оформлення актів прийому-передачі виконаних робіт в травні-серпні 2008 р. постачальником (Підприємством «Коректа») відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. та п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість» складені податкові накладні на суму ПДВ 16991,80 грн.

При цьому податкові накладні на суму ПДВ 16 991,80 грн. складалися Підприємством «Коректа» згідно п.17 21. Наказу ДПАУ «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» від 30.05.1997 р. №165 кілька разів на місяць в зв'язку з безперервним характером поставки робіт.

Постачальник Підприємство «Коректа» (ЄДРПОУ №22275648) мав право на складання податкових накладних у травні - серпні 2008 р. відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua - п.35 Наказу Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 р. №79 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість») був зареєстрованим платником ПДВ на момент складання податкових накладних.

За період травень - серпень 2008 р. продавець (Підприємство «Коректа») відповідно до п.п. 7.2.3., 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» надав покупцю (ТОВ «Агрофірма «Пригородне») податкові накладні на суму ПДВ 16 991,80 грн.

Покупець (ТОВ «Агрофірма «Пригородне») отримав вказані податкові накладні на суму ПДВ 16 991,80 грн. та відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість» відобразив їх у розділі I «Отримані податкові накладні» реєстру податкових накладних.

Зазначені обставини встановлені висновком судово-економічного експерта по адміністративній справі №2а-3442/11/0170/15 від 10.07.2012 р. та підтверджуються матеріалами справи.

Податкові накладні на суму ПДВ 16 991,80 грн. відповідають вимогам п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» за період травень - серпень 2008 р. у покупця - ТОВ «Агрофірма «Пригородне» за датою отримання від постачальника - Підприємства «Коректа» податкових накладних, що засвідчують факт придбання робіт, виникло право на податковий кредит у сумі 16 991,80 грн.

На підставі зазначених податкових накладних, отриманих від Підприємства «Коректа» за період травень - серпень 2008 р. відповідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Агрофірма «Пригородне» нарахувало податковий кредит у сумі 16 991,80 грн. та відповідно до п.п. 7.2.8. п.7.2. ст. 7, п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» відобразило його у спецдеклараціях з ПДВ (п.11.29 Закону України «Про податок на додану вартість») за період травень - серпень 2008 р.

Податковий кредит в сумі 3 246,80 грн., що нарахований ТОВ «Агрофірма «Пригородне» на підставі податкових накладних, складених Підприємством «Коректа» в травні 2008 р. без підтвердження поставки/оплати первинними документами, не відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та не підтверджується документами бухгалтерського обліку з огляду на наступне.

Первинні документи, що підтверджують господарську операцію з поставки/оплати робіт за номенклатурою, наведеною в податкових накладних на ПДВ в сумі 3 246,80 грн., ані під час проведення судової експертизи, ані суду не надані та в регістрах бухгалтерського обліку за травень-серпень 2008 р. не відображені.

Отже у ТОВ «Агрофірма «Пригородне» щодо вказаного ПДВ у розмірі 3 246,80 грн. не виникло право на податковий кредит відповідно до п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, ПДВ в сумі 3 246,80 грн. за податковими накладними, що складені Підприємством «Коректа» в травні - серпні 2008 р., не пов'язаний з операцією придбання робіт (товарів, основних фондів) і тому не може бути включений до податкового кредиту відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Вказані обставини встановлені висновком судово-економічного експерта по адміністративній справі №2а-3442/11/0170/15 від 10.07.2012 р. Суд погоджується з висновком експертизи в цій частині, оскільки зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та не були спростовані позивачем.

Таким чином, податковий кредит в сумі 20 238,60 грн., нарахований ТОВ «Агрофірма «Пригородне» в травні-серпні 2008 р. по податкових накладних, отриманих від Підприємства «Коректа»:

в сумі 16 991,80 грн. підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку та відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»;

в сумі 3 246,80 грн. не підтверджується документами бухгалтерського обліку та не відповідає вимогам п.п.7.5.1. п.7.5. та п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд вважає помилковою позицію податкового органу щодо невідповідності актів прийому-передачі виконаних робіт вимогам діючого законодавства, оскільки останні не містять обов'язкових реквізитів первинних бухгалтерських документів, встановлених п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (зміст господарської операції та її вимірники), та не відповідають вимогам Наказу Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р., №237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», що унеможливлює підтвердження факту надання послуг та використання їх у господарській діяльності ТОВ «Агрофірма «Пригородне», тому вказані правочини є нікчемними в силу п.5 ст.203, п.п.1, 2 ст.215 ЦК України, та зважає на наступне.

Вказані висновки податкового органу не відповідають документам обліку ТОВ «Агрофірма «Пригородне» та діючому законодавству, виходячи з наступного.

При дослідженні актів прийомки виконаних робіт, що наведені ДПІ в обґрунтування своєї позиції (стор.10-11 акту перевірки), встановлено, що всі вказані акти мають наступні дані щодо змісту господарської операції та її вимірники: найменування робіт; одиниця виміру (м2); кількість; ціна за одиницю; вартість робіт.

Вказані показники у повній мірі характеризують зміст та вимірники господарської операції.

Щодо відповідності вказаних актів вимогам Наказу Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р., №237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», то слід зауважити, що вимоги вказаного Наказу розповсюджуються лише на оформлення підрядних робіт, що виконуються із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності.

Оскільки згідно статуту та Довідки з ЄДРПОУ №05/3-6-06/2040 ТОВ «Агрофірма «Пригородне» є суб'єктом господарювання приватної форми власності, то вимоги Наказу Державного комітету з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р., №237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» на нього не поширюються.

А відтак висновок податкового органу щодо невідповідності актів прийомки виконаних робіт нормам діючого законодавства є необґрунтованим.

По епізоду формування податкового кредиту з ПДВ в сумі 18 806,67 грн. за операціями з ТОВ «Будмонтажтехнології», судом встановлено наступне.

16.07.2008 р. між ТОВ «Агрофірма «Пригородне» (Замовник) та ТОВ «Будмонтажтехнології» (Перевізник) був укладений Договір №56 про надання транспортних послуг.

Згідно п.1.1. Договору №56 Замовник передає, а Перевізник приймає на себе перевезення вантажів автомобільним транспортом в межах України за тарифами, які визначаються за домовленістю сторін, виходячи з собівартості транспортних послуг.

Замовник здійснює навантаження та розвантаження вантажів (п.1.2. Договору №56).

Оплата за виконані транспортні послуги здійснюється безготівковим чи готівковим способом згідно виставлених рахунків на суму виконаних транспортних послуг після підписання акту виконаних робіт (п.2.1. Договору №56).

Надані транспортні послуги підтверджуються актами виконаних робіт (п.4.3. Договору №56).

На виконання п.1.1. Договору №56 за період червень - липень 2008 р. ТОВ «Будмонтажтехнології» надало ТОВ «Агрофірма «Пригородне» послуги з транспортування зерна на зернотоку ТОВ «Агрофірма «Пригородне» загальною вартістю 112 840,00 грн., у т.ч. ПДВ 18806,67 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 22.08.2008 р. №2563 та виробничим звітом 05.08.2008 р.

Виробничий звіт, що був складений 05.08.2008 р. робітниками (керуючим цехом тваринництва та кормовиробництва, комірником та провідним агрономом) та затверджений директором ТОВ «Агрофірма «Пригородне», містить відомості про кількість та види зерна, перевезеного ТОВ «Будмонтажтехнології» на території зернотоку ТОВ «Агрофірма «Пригородне» (с. Білоглинка Сімферопольського району) за період червень - липень 2008 р.

У бухгалтерському обліку ТОВ «Агрофірма «Пригородне» операції з придбання транспортних послуг загальною вартістю 112 840,00 грн. з ПДВ у повному обсязі відображені в регістрі аналітичного обліку за серпень 2008 р. за кредитом рахунку №631 «Розрахунки з постачальниками» в кореспонденції з дебетом бухгалтерських рахунків: №23.1 «Виробництво. Рослинництво» в сумі 94 033,33 грн.; №641.5 «Розрахунки з ПДВ» в сумі 18 806,67 грн.

На виконання п.2.1. Договору №56 за період серпень - вересень 2008 р. ТОВ «Агрофірма «Пригородне» у повному обсязі в сумі 112 840,00 грн. з ПДВ оплатило транспортні послуги, отримані від ТОВ «Будмонтажтехнології», що підтверджується належними квитанціями та звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (підзвітна особа - головний бухгалтер Меть О.О.).

Сплата грошових коштів на користь ТОВ «Будмонтажтехнології» у розмірі 112 840,00 грн. з ПДВ у повному обсязі відображена в регістрах аналітичного обліку ТОВ «Агрофірма «Пригородне» за період серпень - вересень 2008 р. за дебетом рахунку №631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в кореспонденції з кредитом рахунку №372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Зазначені обставини встановлені висновком судово-економічного експерта по адміністративній справі №2а-3442/11/0170/15 від 10.07.2012 р. Суд погоджується з висновком експертизи в цій частині, оскільки вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Таким чином, в вересні 2008 р. ТОВ «Агрофірма «Пригородне» нарахований ПДВ в сумі 18 806,67 грн. у зв'язку з придбанням у ТОВ «Будмонтажтехнології» транспортних послуг вартістю 112 840,00 грн. у т.ч. ПДВ 18 806,67 грн.

Вказаний ПДВ в сумі 18 806,67 грн. відповідає вимогам п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість» так як нарахований у зв'язку з придбанням послуг по перевезенню зерна з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної сільськогосподарської діяльності, що підтверджується наступним.

Право власності ТОВ «Агрофірма «Пригородне» на Зернотік, що розташований за адресою: Сімферопольський район, с. Білоглинка, пров. Врожайний, буд.18, підтверджено Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САВ №455095, виданим Сімферопольською районною державною адміністрацією 23.04.2007 р. та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14339361, виданим Сімферопольським районним бюро технічної інвентаризації 23.04.2007 р.

Вказаний зернотік обліковується ТОВ «Агрофірма «Пригородне» на рахунку №10 «Основні засоби» та відображений у розрізі складових об'єктів в регістрах аналітичного обліку ТОВ «Агрофірма «Пригородне» за 3 квартал 2008 р.

За період червень - липень 2008 р. на зернотік ТОВ «Агрофірма «Пригородне» згідно даних реєстрів відправки зерна та іншої продукції з поля (форма №35) та відомостей руху зерна та іншої продукції (форма №36), надійшло та обліковувалось зерно ячменю озимого та ярового, вівса та пшениці, що вказане у виробничому звіті як об'єкт перевозки, що встановлено висновком експерта.

Для перевезення вказаного зерна по території зернотоку ТОВ «Агрофірма «Пригородне» залучило перевізника - ТОВ «Будмонтажтехнології», який за період червень - липень 2008 р. транспортував 2 525 700 кг вказаного зерна по території зернотоку у т.ч. до складів №1,№2, №3, №4 та до критого навісу зернотоку.

Оскільки основним напрямком діяльності ТОВ «Агрофірма «Пригородне» є виробництво, переробка, зберігання, реалізація сільськогосподарської продукції, то послуги з транспортування зерна вартістю 112 840,00 грн. придбані ТОВ «Агрофірма «Пригородне» у ТОВ «Будмонтажтехнології» з метою використання у власній сільськогосподарській діяльності.

За датою оформлення акту прийому-передачі наданих послуг 22.08.08 р. постачальником (ТОВ «Будмонтажтехнології») відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. та п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість» складена податкова накладна №3860 на суму ПДВ 18806,67 грн.

Постачальник ТОВ «Будмонтажтехнології» (ЄДРПОУ №33530565) мав право на складання податкових накладних у серпні 2008 р. відповідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua - п.35 Наказу Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 р. №79 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість») був зареєстрованим платником ПДВ на момент складання податкових накладних.

22.09.2008 р. продавець (ТОВ «Будмонтажтехнології») відповідно до п.п. 7.2.3., 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» надав покупцю (ТОВ «Агрофірма «Пригородне») податкову накладну на суму ПДВ 18 806,67 грн.

Покупець (ТОВ «Агрофірма «Пригородне») 22.09.2008 р. отримав вказану податкову накладну на суму ПДВ 18 806,67 грн. та відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість» відобразив її у розділі I «Отримані податкові накладні» реєстру податкових накладних.

Податкова накладна №3860 на суму ПДВ 18 806,67 грн. відповідає вимогам п.п.7.2.1. п.7.2. ст.7. Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.п. 7.5.1. п.7.5. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» у вересні 2008 р. у покупця - ТОВ «Агрофірма «Пригородне» за датою отримання від постачальника - ТОВ «Будмонтажтехнології» податкової накладної, що засвідчує факт придбання послуг, виникло право на податковий кредит у сумі 18 806,67 грн.

На підставі зазначеної податкової накладної, отриманої від ТОВ «Будмонтажтехнології» у вересні 2008 р. відповідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Агрофірма «Пригородне» нарахувало податковий кредит у сумі 18 806,67 грн. та відповідно до п.п. 7.2.8. п.7.2. ст. 7., п.11.29. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» відобразило його у спецдекларації з ПДВ за вересень 2008 р.

Щодо позиції податкового органу про необхідність оформлення товарно-транспортних накладних при здійсненні зазначеного виду господарської операції, відсутність яких на думку податкового органу свідчить про нікчемність укладеної угоди та, як наслідок, неправомірність формування податкового кредиту, суд зазначає наступне.

Суд зауважує, що вказана позиція податкового органу суперечить документам бухгалтерського обліку ТОВ «Агрофірма «Пригородне» та діючому законодавству виходячи з наступного.

Єдиним нормативним документом, що містить вимоги про оформлення товарно-транспортних накладних при здійсненні перевезень в межах України є «Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджені Наказом Мінтранса України від 14.10.1997 р. №363.

Але відповідно до ст. 47 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 р., №2344-III внутрішні перевезення підрозділяються на наступні види: перевезення вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, та комплекс допоміжних операцій, пов'язаних з цими перевезеннями (далі основні перевезення); технологічні перевезення вантажів, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Тією ж статтею 47 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що правила перевезень вантажів транспортними засобами затверджує центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту (абз.9 ст.47 Закону України «Про автомобільний транспорт»); правила технологічних перевезень вантажів транспортними засобами затверджуються керівництвом виробничого об'єкта (абз.10 ст.47 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

На виконання абз.9 ст.47 Закону України «Про автомобільний транспорт» для оформлення перевезень вантажів між пунктами відправлення та призначення, розташованими в Україні, Мінтрансом України були затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (Наказ від 14.10.1997 р. №363).

Але в той же час відповідно до ст.47 Закону України «Про автомобільний транспорт» вказані правила Мінтрансу за Наказом №363 не регулюють технологічні перевезення, так як технологічні перевезення регулюються правилами, що повинні бути затверджені керівництвом виробничого об'єкта на якому вони здійснюються (абз.10 ст.47 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

За даними документів бухгалтерського обліку ТОВ «Агрофірма «Пригородне» транспортні послуги, надані ТОВ «Будмонтажтехнології», є перевезенням зерна у межах зернового току ТОВ «Агрофірма «Пригородне», що підтверджується матеріалами справи.

Такі перевезення визначені ст.47 Закону України «Про автомобільний транспорт» як технологічні: технологічними перевезеннями вантажів є перевезення, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування.

Отже відсутні жодні нормативні вимоги щодо оформлення товарно-транспортних накладних при здійсненні технологічних перевезень. А відтак позиція податкового органу щодо необхідності підтвердження товарності господарської операції в тому числі товарно-транспортними накладними не ґрунтується на нормах діючого законодавства, якими врегульовані вказані правовідносини.

Крім того, товарність господарської операції підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зміст господарської операції був спрямований на здійснення статутної діяльності позивача, та вказана операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

Таким чином, податковий кредит у сумі 18 806,67 грн., що нарахований ТОВ «Агрофірма «Пригородне» за вересень 2008 р. по операціях придбання транспортних послуг у ТОВ «Будмонтажтехнології», у повному обсязі відповідає вимогам Закону України «Про податок на додану вартість» та сформований на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Слід зазначити, що під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 173, ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод. Суб'єкти господарського зобов'язання - це учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), порушення якої згідно до ч. 1 ст. 207 ГК України тягне за собою визнання його судом недійсним повністю або в частині.

Як вбачається із вищевикладеного, загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності господарського зобов'язання та для дійсності угоди (правочину), співпадають.

Виходячи з положень розділу IV ГК України, господарські зобов'язання виникають на підставі угод, фактично складаючи їх суть, тобто ці два поняття співвідносяться як форма та зміст.

У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

В даному випадку між Підприємством «Коректа», ТОВ «Будмонтажтехнології» та позивачем була вчинені господарські операції щодо отримання робіт, послуг. Матеріали справи підтверджують отримання робіт, послуг для подальшого використання в господарської діяльності та їх сплата.

Зазначене свідчить про те, що господарські операції між позивачем та його постачальниками була спрямована на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарської операції, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Таким чином, викладене спростовує висновок відповідача, що правочини є нікчемним та суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Проте, норми закону, якою б прямо була встановлена недійсність вищевказаних договорів, укладених позивачем з контрагентами, відповідачем не наведено.

В силу ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому, відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд вважає, що відповідачем належними доказами не доведено, в чому полягає не спрямованість укладеного позивачем з Підприємством «Коректа» та ТОВ «Будмонтажтехнології» правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Суд зауважує, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки.

При цьому, відповідно до ст. 2 та п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними.

В той же час, ч. 2 ст.19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що правочини у встановленому законом порядку недійсними не визнані, а відтак є дійсними, направленими на настання реальних наслідків.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання робіт, послуг від Підприємством «Коректа» та ТОВ «Будмонтажтехнології», на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій.

Податковий орган також не подав жодних доказів, що самостійною діловою метою здійснення названих операцій з отримання робіт, послуг було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Таким чином, виходячи з встановлених судом обстави, первинними документами бухгалтерського та податкового обліку та звітності ТОВ «Агрофірма «Пригородне» висновки ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим за актом перевірки №154/23-02/30833731 від 16.02.2011 року, щодо завищення податкового кредиту та відповідно заниження податку на додану вартість за скороченою декларацією (по п.11.29. ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість) на 39 045,27 грн.:

підтверджуються в сумі 3 246,80 грн.;

не підтверджуються в сумі 35 798,47 грн.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення рішення в частині нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість за штрафними санкціями, суд виходить з наступного.

У податковому повідомленні-рішенні №0000282302 від 09.03.2011 р. вказано, що підставою для донарахування грошових зобов'язань є п.п. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, а підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій є п. 123.2. ст.123 Податкового кодексу України.

Згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.123.2. ст.123 Податкового кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) це тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги (п.123.2. ст.123 Податкового кодексу України).

Однак штрафні (фінансові) санкції за п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України не можуть бути застосовані до правопорушень, що були виявлені податковим органом за Актом перевірки №154/23-02/30833731 за період 2008 р., виходячи з наступного.

Станом на момент вчинення порушення - 2008 р. в законодавстві України були відсутні норми, що встановлюють відповідальність за нецільове використання суми, що не сплачена до бюджету внаслідок використання податкової пільги.

Суд зауважує, що питання порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками, урегульовано пунктом 11.29 статті 11 Закону N 168/97-ВР та Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року N 271 (далі - Порядок), прийнятим на виконання згаданої норми Закону.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону N 168/97-ВР було зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1, 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ з операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Цією нормою також було передбачено, що зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Абзацом другим пункту 4 Порядку передбачено, що залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ із реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку (пункт 5 Порядку).

Аналіз правових норм, що регулюють такі правовідносини (при встановленні відсутності законного механізму безспірного списання згаданих коштів), дає підстави для висновку, що в разі порушення порядку використання акумульованих коштів з ПДВ відповідач має право звернутися до суду з позовом до платника податків про стягнення зазначеної суми коштів.

Застосування фінансових санкцій за нецільове використання акумульованих коштів з ПДВ чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено.

Зазначена позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 року.

Таким чином, порядок стягнення акумульованих коштів до Державного бюджету України у разі їх нецільового використання, що передбачений п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість», не є мірою відповідальності за порушення норм податкового законодавства, оскільки має іншу правову природу ніж відповідальність у розумінні норм податкового законодавства, та є підставою для звернення до суду податкового органу щодо стягнення вказаної суми.

З 01.01.2011 р. на підставі п. 1 розділу ХIХ «Прикінцевих положень» Податкового кодексу України набрав чинності п.123.2. ст. 123 Податкового кодексу України, який встановлює відповідальність за нецільове використання суми, що не сплачена в бюджет внаслідок використання податкової пільги.

Однак, відповідно до статті 58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

У свою чергу заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Водночас склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Виходячи з викладеного, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

Таким чином, незалежно від дати вчинення або виявлення певного діяння таке діяння може кваліфікуватися як порушення норм податкового законодавства лише в тому разі, якщо воно визнавалося протиправним згідно з нормами, чинними на час вчинення відповідного діяння.

А відтак, штрафні санкції за порушення податкового законодавства, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, можуть бути застосовані лише в тому разі, якщо збігаються склади правопорушень, визначені Податковим кодексом України та попереднім законодавством.

Зазначена позиція викладена у Листі Вищого адміністративного суду України №2198 від 24.11.11 р.

Таким чином, у даному випадку п.123.2. ст.123 Податковий кодекс України не може встановлювати відповідальність та застосовуватись при кваліфікації діянь, що вчинені до 01.01.2011 р., оскільки за нецільове використання суми, що не сплачена в бюджет внаслідок використання податкової пільги не було передбачена відповідальність згідно з нормами, чинними на час вчинення відповідного діяння.

Враховуючи зазначене, у податкового органу були відсутні підстави для нарахування грошових зобов'язань з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкцій в сумі 39045,27 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000282302 від 09.03.2011 р.

Приймаючи до уваги зазначене вище, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим №0000282302 від 09.03.2011 р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 39045,27 грн. є таким, що прийнято податковим органом з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим є протиправним, що є наслідком його скасування.

Донарахування ТОВ «Агрофірма «Пригородне» грошових зобовязань зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб (надалі ПДФО) у розмірі 4 782,45 грн. здійснено ДПІ в Сімферопольському районі:

щодо суми 919,74 грн. за фактом порушення ТОВ «Агрофірма «Пригородне» п.п.4.2.1. п.4.2., п.п.4.3.25., п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок неутримання ПДФО при виплаті оподаткованого доходу в розмірі 6 131,61 грн. на користь фізичних осіб-підприємців за відсутності документів, що підтверджують обрання ними спрощеної системи оподаткування;

щодо суми 3 862,71 грн. за фактом порушення ТОВ «Агрофірма «Пригородне» п.1.15., п.1.2. ст.1, п.3.4. ст.3, п.п.4.2.1. п.4.2. ст.4, п.п.8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» внаслідок незастосування коефіцієнта, передбаченого п.3.4. ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», при утриманні ПДФО з нарахованого (виплаченого) доходу в не грошовій формі (продукцією власного виробництва) на користь фізичних осіб в рахунок плати за оренду земельних паїв.

По епізоду донарахування ПДФО в розмірі 919,74 грн. судом встановлено наступне.

У вересні 2010 р. ТОВ «Агрофірма «Пригородне» через підзвітних осіб придбало у Фізичних осіб-підприємців (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7.) товари (автозапчастини, бензин, канцтовари) загальною вартістю 6 131,61 грн., що підтверджується товарним чеком, фіскальними чеками та накладною, доданими до звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт.

Фізична особа ОСОБА_7 зареєстрований суб'єктом підприємницької діяльності 08.08.2007 р. згідно Свідоцтва про державну реєстрацію серії НОМЕР_1 та знаходиться на спрощеній системі оподаткування у 2010 р. згідно Свідоцтва про сплату єдиного податку від 01.01.2010 р. серії НОМЕР_2ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 є зареєстрованими суб'єктами підприємницької діяльності згідно даних офіційного сайту ДП «Інформаційно-ресурсний центр» (http://irc.gov.ua).

Суд вважає, що при виплаті доходу у розмірі 6 131,61 грн. на користь вище вказаних фізичних осіб - підприємців ТОВ «Агрофірма «Пригородне» не повинно було утримувати ПДФО в розмірі 919,74 грн. (6 131,61*15%), виходячи з наступного.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань (п.п.9.12.1. п.9.12. ст.9. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»).

Спеціальним нормативним актом, що регулює порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від здійснення підприємницької діяльності, є Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян», а саме розділ IV вказаного Декрету.

Відповідно до п.4 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Нарахування авансових та остаточних сум податку провадиться податковими органами у 15-денний строк з дня одержання декларації (останній абзац п.4 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»).

Щодо застосування положень Декрету Головна державна податкова інспекція України видає Інструкцію (стаття 23 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 «Про прибутковий податок з громадян»).

Вказана інструкція затверджена Наказом Головної державної податкової інспекції №12 від 21.04.1993 р., далі Інструкція №12.

Відповідно до п.14.3.-14.4. Інструкції №12 сплата податку, що нарахований податковим органом по даним податкової декларації СПД - фізичної особи, здійснюється платниками (фізичними особами - СПД) самостійно в порядку передбаченому пунктом 14.4. Інструкції №12.

Крім того, СПД - фізична особа може обрати спрощену систему оподаткування доходів від підприємницької діяльності.

У цьому випадку оподаткування доходів такої фізичної особи від здійснення підприємницької діяльності здійснюється шляхом уплати єдиного податку в порядку, встановленому Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. №727/98.

Відповідно до п 6 п. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. №727/98 платники єдиного податку - фізичні особи підприємці не є платниками податку на доходи фізичних осіб (щодо доходів, отриманих від підприємницької діяльності).

Враховуючи наведені норми діючого законодавства, суд зазначає, що ТОВ «Агрофірма «Пригородне» не повинно утримувати ПДФО з доходів, що виплачуються фізичним особам підприємцям незалежно від того, чи знаходиться фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, чи є платником єдиного податку.

Подібної думки дотримується ДПАУ (у 31. Податкове роз'яснення щодо застосування положень п.1.8. ст.1, п.9.12. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», затверджене Наказом ДПАУ від 29.12.2003 р. №633, Листах ДПАУ від 16.12.2003 р. №10278/6/17-0516, від 06.02.2007 р. №2174/7/17-0717) та Держкомпідприємництва, Лист від 18.06.2010 р. №7780.

По епізоду донарахування ПДФО в розмірі 3 862,71 грн. судом встановлено наступне.

У перевіряємому періоді (квітень 2008 р. - вересень 2010 р.) ТОВ «Агрофірма «Пригородне» орендувало земельні ділянки (паї) у фізичних осіб на підставі типових договорів оренди земельної ділянки (паю).

Згідно даних регістрів аналітичного обліку за період квітень 2008 р. - вересень 2010 р. ТОВ «Агрофірма «Пригородне» нарахувало орендну плату за користування земельними ділянками (паями) у грошовій формі в розмірі 867 518,87 грн.

Факт нарахування орендної плати в розмірі 867 518,87 грн. відображений у регістрах аналітичного обліку ТОВ «Агрофірма «Пригородне» за період квітень 2008 р. - вересень 2010 р. за дебетом рахунку №23 «Виробництво» в кореспонденції з кредитом рахунку №3775 «Розрахунки з робітниками та службовцями за іншими операціями».

За період квітень 2008 р. - вересень 2010 р. з орендної плати на користь фізичних осіб в сумі 867 518,87 грн. ТОВ «Агрофірма «Пригородне» був утриманий та нарахований ПДФО в розмірі 130 651,19 грн. (867 518,87*15%+523,36 грн. (округлення та арифметичні помилки).

Факт нарахування ПДФО в розмірі 130 651,19 грн. з орендної плати на користь фізичних осіб відображений у регістрах аналітичного обліку ТОВ «Агрофірма «Пригородне» за період квітень 2008 р. - вересень 2010 р. за дебетом рахунку №3775 «Розрахунки з робітниками та службовцями за іншими операціями» в кореспонденції з кредитом рахунку №6411 «Прибутковий податок».

Орендна плата, що підлягала виданню фізичним особам - орендодавцям після утримання ПДФО, склала 736 867,68 грн. (867 518,87-130 651,19) та обліковувалась за кредитом рахунку №3775.

Таким чином, на кожну гривню орендної плати, що підлягала виплаті фізичним особам - орендодавцям, був нарахований ПДФО в сумі 0,1773 грн.:

130 651,19/736 867,68=0,1773 грн., де:

130 651,19 - сума ПДФО, утриманого з нарахованої орендної плати;

736 867,68 - сума орендна плати «до виплати» за вирахуванням ПДФО.

Згідно даних регістрів аналітичного обліку за рахунком №3775 за період квітень 2008 р. - вересень 2010 р. ТОВ «Агрофірма «Пригородне» вказана орендна плата була виплачена фізичним особам - орендодавцям у сумі 673 505,37 грн.: у сумі 527 522,51 грн. видана орендодавцям в готівковій грошовій формі; у сумі 145 982,86 грн. видана орендодавцям у негрошовій формі.

Факт виплати орендної плати у готівковій грошовій формі в сумі 527 522,51 грн. відображений у регістрах аналітичного обліку ТОВ «Агрофірма «Пригородне» за період квітень 2008 р. - вересень 2010 р. за дебетом рахунку №3775 «Розрахунки з робітниками та службовцями за іншими операціями» в кореспонденції з кредитом рахунку №301 «Каса в національній валюті».

Факт виплати орендної плати у негрошовій формі в сумі 145 982,86 грн. відображений у регістрах аналітичного обліку ТОВ «Агрофірма «Пригородне» за період квітень 2008 р. - вересень 2010 р. за дебетом рахунку №3775 «Розрахунки з робітниками та службовцями за іншими операціями» в кореспонденції з кредитом рахунків: №70 «Доходи від реалізації» - в сумі 133980,98 грн.; №71 «Інший операційний дохід» - в сумі 12 001,88 грн.

Зазначені обставини підтверджуються висновком експерта та не були спростовані відповідачем.

Таким чином, на орендну плату в сумі 145 982,86 грн., що виплачена фізичним особам у негрошовій формі, був нарахований ПДФО в сумі 25 882,78 грн. (145 982,86х0,1773).

Отже сума ПДФО, що утримана ТОВ «Агрофірма «Пригородне» при нарахуванні орендної плати, виплаченої фізичним особам - орендодавцям у негрошовій формі за період квітень 2008 р. - вересень 2010 р., становить 25 882,78 грн.

З акту перевірки вбачається, що ТОВ «Агрофірма «Пригородне» при виплаті орендної плати на користь фізичних осіб у негрошовій формі мало застосувати коефіцієнт, передбачений п.3.4. ст.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», у розмірі 1,1764 (100/(100-15)).

Так ДПІ вважає, що з доходів виплачених фізичним особам у негрошовій формі за квітень 2008 р. - вересень 2010 р. ТОВ «Агрофірма «Пригородне» утримало ПДФО лише в сумі 21 897,43 грн. (145 982,86х15%), а повинно було в сумі 25 760,14 грн. (145 982,86х1,1764х15%).

Керуючись наведеними вище висновками ДПІ донараховує ТОВ «Агрофірма «Пригородне» ПДФО у сумі 3 862,71 грн. (25 760,14-21 897,43).

Однак, вказані висновки ДПІ суперечать даним бухгалтерського обліку ТОВ «Агрофірма «Пригородне» та матеріалам справи, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що з доходів, виплачених фізичним особам у негрошовій формі за квітень 2008 р. - вересень 2010 р. в сумі 145 982,86 грн. ТОВ «Агрофірма «Пригородне» попередньо утримало та нарахувало ПДФО в сумі 25 882,78 грн., а не 21 897,43 грн. як вказує ДПІ

Отже ДПІ помиляється стверджуючи, що ТОВ «Агрофірма «Пригородне» фактично утримало із вказаних доходів лише 21 897,43 грн. ПДФО, а відтак помиляється і щодо необхідності донарахування ПДФО: так, сума ПДФО, фактично утриманого ТОВ «Агрофірма «Пригородне» є навіть більшою ніж сума ПДФО, що, за думкою ДПІ , повинно була утримуватись: 25 760,14