Ухвала

від 14.02.2013 по справі 2а-3442/11/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3442/11/0170/15

14.02.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Дугаренко О.В.

секретар судового засідання Гоголева І.А.

за участю сторін: представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пригородне"- Равіч Костянтин Володимирович, довіреність № б/н від 03.01.13

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пригородне"- Меть Олена Олександрівна, довіреність № б/н від 02.01.13

представник відповідача, Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби- Одабаші Алі Ахтемович, довіреність № 10/9/10-0 від 10.07.12

розглянувши апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючий суддя Тоскіна Г.Л. ) від 18.09.12 у справі № 2а-3442/11/0170/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пригородне" (вул. Стадіонна, 16, кв. 2,Мирне-1,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

до Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Белова, 2-а,Мирне,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97503)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Пригородне" звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про визнання дій Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі неправомірними, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0000191701 від 09.03.2011 р., №0000282302 від 09.03.2011 р.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 18.09.2012 позовні вимоги ТОВ «Агрофірма «Пригородне» задоволені. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим №0000191701 від 09.03.2011 р., №0000282302 від 09.03.2011 р. також судом вирішене питання про судові витрати.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою про скасування постанови та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу позивача, наполягав на її задоволенні, апеляційну скаргу відповідача просив залишити без задоволення.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про час та місце апеляційного розгляду справи сповіщений належно, що не перешкоджає розгляду скарг.

Судова колегія, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення у порушення адміністративної процедури та у порушення ч.2 ст. 19 Конституції України.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції на його відповідність вимогам ст. 159 КАС України, судова колегія встановила наступне.

Основним напрямком діяльності ТОВ "Агрофірма "Пригородне" є вирощування, виробництво, переробка, зберігання, реалізація сільськогосподарської продукції та продуктів харчування, вирощування культур у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство) (п.2.2 Статуту).

Основним видом діяльності ТОВ "Агрофірма "Пригородне" згідно Довідки з ЄДРПОУ №05/3-6-06/2040 від 02.09.2005 р. є вирощування культур у поєднанні з тваринництвом (змішане сільське господарство) (КВЕД 01.30.0).

Судом встановлено, що позивач зареєстрований в податковому органу платником податків та зборів, в тому числі є платником податку на додану вартість за спеціальним режимом оподаткування.

У період з 13.01.2011 р. по 09.02.2011 р. ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Агрофірма "Пригородне" (код за ЄДРПОУ №30833731) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 р. по 30.09.2010р.

За результатами перевірки був складений Акт від 16.02.2011 р. №154/23-02/30833731 (далі Акт перевірки), за висновками якого, зокрема, встановлено порушення ТОВ "Агрофірма "Пригородне":

- п.п. 7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1., п.п.7.4.4, п.п.7.4.5. п.7.4 , п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає нарахуванню та залишається у платника (рядок 23 Декларації) за декларацією за спеціальним режимом оподаткування: сільськогосподарського підприємства (пункт 11.29 Закону за період до 01.01.09) всього у сумі 39045,27 грн., у тому числі: за травень 2008 року в сумі 9320,40 грн., за червень 2008 року в сумі 7239,20 грн., за серпень 2008 року в сумі 22485,67 грн.;

- п.11.29 ст.11 Закону України від 03.04.97 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість", із змінами та доповненнями, в результаті нецільового використання акумульованих коштів у сумі 39045,27 грн., що стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку,

- п.п.4.3.25 п. 4.3 , п.п. 4.2.1. п.4.2 ст. 4 п.п.8.1.1. п.8.1.ст.8, п.1.15., п.1.2. ст.1, гі.3.4., ст.З, п.п.4.2.1. п.4.2. ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.03 № 889-ІУ, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб " у сумі 4782,45 грн.

На підставі акту перевірки 09.03.2011 р. податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000191701 про донарахування грошових зобов'язань з ПДФО у сумі 5 978,07 грн., у т.ч. 4 782,45 грн. основного зобов'язання та 1 195,62 грн. штрафних (фінансових) санкцій; №0000282302 про донарахування грошових зобов'язань з ПДВ у сумі 39 045,27 грн., у т.ч. 39 045,27 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України - до 01.01.2011 року та регулювалися нормативними актами, чинними на той час.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податок на додану вартість, нарахований у рамках спеціального режиму не перераховується до бюджету, а залишається у розпорядженні платника (п.8-1.2. ст.8-1 Закону України "Про податок на додану вартість").

У п\п 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставки товарів (послуг) для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності такого платника податку, виникає виключно по факту нарахування (уплати) такого податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Як зазначено в Акті перевірки, заниження на 39 045,27 грн. суми ПДВ, яка розрахована ТОВ "Агрофірма "Пригородне" за скороченою декларацією та залишена у власному розпорядженні для цільового використання відповідно до п.п.11.29. ст.11. Закону України "Про податок на додану вартість" та Постанови Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 р. №271 "Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини".

Вказане заниження ПДВ за скороченою декларацією на 39 045,27 грн. розцінене податковим органом, як результат порушення ТОВ "Агрофірма "Пригородне" п.п.7.2.4. п.7.2., п.п.7.4.1., 7.4.4., 7.4.5. п.7.4., п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7, п.11.29. ст.11 Закону України "Про податок на додану вартість" при формуванні податкового кредиту в сумі 39 045,27 грн. за період травень - серпень 2008 р., у т.ч.:

за період травень - серпень 2008 р. на суму 20 238,60 грн. по операціях придбання робіт (послуг) у Підприємства "Коректа" за відсутності належним чином оформлених актів прийому-передачі виконаних робіт;

за серпень 2008 р. на суму 18 806,67 грн. по операціях придбання послуг з транспортування зерна у ТОВ "Будмонтажтехнології" за відсутності товарно-транспортних накладних.

Стосовно зазначених висновків податкового органу щодо взаємовідносин з Підприємством "Коректа", колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки ДПІ встановлено завищення ТОВ "Агрофірма "Пригородне" податкового кредиту за спецрежимом оподаткування (п.11.29 Закону України "Про податок на додану вартість") в сумі 20 238,60 грн. за період травень - серпень 2008 р. внаслідок включення до його складу сум ПДВ, нарахованих у зв'язку з придбанням ремонтних робіт у Підприємства "Коректа" по актах виконаних робіт, вказаних в таблиці на стор.10-11 акту перевірки.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Підприємством «Коректа» мали місце договірні відносини по здійсненню будівельно-ремонтних робіт контрагентом позивача. За період травень - серпень 2008 р. ТОВ "Агрофірма "Пригородне" включило до складу податкового кредиту по скороченим податковим деклараціям ПДВ в сумі 20 238,60 грн. на підставі податкових накладних, що отримані від Підприємства "Коректа".

Вказані податкові накладні на суму ПДВ 20 238,60 грн. складені Підприємством "Коректа" за період травень - серпень 2008 р.:

на суму ПДВ 16 991,80 грн. по операціях поставки робіт за датою оформлення акту виконаних робіт відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. та п.п.7.3.1. п.7.3. ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість";

на суму ПДВ 3 246,80 грн. по операціях поставки робіт здійснення яких не підтверджено первинними документами в порушення п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегією суддів безперечно встановлено, що податковий кредит в сумі 16 991,80 грн., нарахований ТОВ "Агрофірма "Пригородне" на підставі податкових накладних, які складені Підприємством "Коректа" в травні - серпні 2008 р. за датою оформлення актів виконаних робіт, підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку ТОВ "Агрофірма "Пригородне": актами виконаних робіт, регістрами аналітичного обліку за період травень - серпень 2008 р., платіжними дорученнями з відміткою банку, звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під, квитанціями та меморіальними ордерами.

Таким чином, в травні-серпні 2008 р. ТОВ "Агрофірма "Пригородне" нарахований ПДВ в сумі 16 991,80 грн. у зв'язку з придбанням у Підприємства "Коректа" робіт вартістю 101 950,80 грн., у т.ч. ПДВ 16 991,80 грн.

Вказаний ПДВ в сумі 16 991,80 грн. відповідає вимогам п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість" так як нарахований у зв'язку з придбанням ремонтних робіт з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної сільськогосподарської діяльності, що підтверджується висновком експерта та іншими матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який вірно встановив, що податковий кредит в сумі 3 246,80 грн., нарахований ТОВ "Агрофірма "Пригородне" на підставі податкових накладних, складених Підприємством "Коректа" в травні 2008 р. без підтвердження поставки/оплати первинними документами, не відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" та не підтверджується документами бухгалтерського обліку з огляду на наступне. Дана обставина позивачем не оспорюється.

Стосовно формування податкового кредиту з ПДВ в сумі 18 806,67 грн. за операціями з ТОВ "Будмонтажтехнології", судом встановлено наступне.

16.07.2008 р. між ТОВ "Агрофірма "Пригородне" (Замовник) та ТОВ "Будмонтажтехнології" (Перевізник) був укладений Договір №56 про надання транспортних послуг. На виконання Договору №56 за період червень - липень 2008 р. ТОВ "Будмонтажтехнології" надало ТОВ "Агрофірма "Пригородне" послуги з транспортування зерна на зернотоку ТОВ "Агрофірма "Пригородне" загальною вартістю 112 840,00 грн., у т.ч. ПДВ 18806,67 грн., що підтверджується актом виконаних робіт від 22.08.2008 р. №2563 та виробничим звітом 05.08.2008 р . Вказаний зернотік обліковується ТОВ "Агрофірма "Пригородне" на рахунку №10 "Основні засоби" та відображений у розрізі складових об'єктів в регістрах аналітичного обліку ТОВ "Агрофірма "Пригородне" за 3 квартал 2008 р.

Виробничий звіт, що був складений 05.08.2008 р. містить відомості про кількість та види зерна, перевезеного ТОВ "Будмонтажтехнології" на території зернотоку ТОВ "Агрофірма "Пригородне" за період червень - липень 2008 р.

У бухгалтерському обліку ТОВ "Агрофірма "Пригородне" операції з придбання транспортних послуг загальною вартістю 112 840,00 грн. з ПДВ у повному обсязі відображені в регістрі аналітичного обліку за серпень 2008 р. за кредитом рахунку №631 "Розрахунки з постачальниками" в кореспонденції з дебетом бухгалтерських рахунків: №23.1 "Виробництво. Рослинництво" в сумі 94 033,33 грн.; №641.5 "Розрахунки з ПДВ" в сумі 18 806,67 грн.

за період серпень - вересень 2008 р. ТОВ "Агрофірма "Пригородне" у повному обсязі в сумі 112 840,00 грн. з ПДВ оплатило транспортні послуги, отримані від ТОВ "Будмонтажтехнології", що підтверджується належними квитанціями та звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт

Сплата грошових коштів на користь ТОВ "Будмонтажтехнології" у розмірі 112 840,00 грн. з ПДВ у повному обсязі відображена в регістрах аналітичного обліку ТОВ "Агрофірма "Пригородне" за період серпень - вересень 2008 р.

Зазначені обставини встановлені висновком судово-економічного експерта по адміністративній справі №2а-3442/11/0170/15 від 10.07.2012 р. Суд погоджується з висновком експертизи в цій частині, оскільки вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

ТОВ "Будмонтажтехнології" є платником ПДВ, видані ним податкові накладні мають всі необхідні реквізити та є документами податкової звітності.

Таким чином, в вересні 2008 р. ТОВ "Агрофірма "Пригородне" нарахований ПДВ в сумі 18 806,67 грн. у зв'язку з придбанням у ТОВ "Будмонтажтехнології" транспортних послуг вартістю 112 840,00 грн. у т.ч. ПДВ 18 806,67 грн.

Вказаний ПДВ в сумі 18 806,67 грн. відповідає вимогам п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7. Закону України "Про податок на додану вартість" так як нарахований у зв'язку з придбанням послуг по перевезенню зерна з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах власної сільськогосподарської діяльності. Реальний характер правочину між позивачем та ТОВ "Будмонтажтехнології" безперечно встановлено у судовому засіданні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який підставно відхилив доводи податкового органу щодо нікчемності укладеної угоди та, як наслідок, неправомірність формування податкового кредиту, в зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних при здійсненні зазначеного вище виду господарської операції.

Так, за даними документів бухгалтерського обліку ТОВ "Агрофірма "Пригородне" транспортні послуги, надані ТОВ "Будмонтажтехнології", є перевезенням зерна у межах зернового току ТОВ "Агрофірма "Пригородне", що підтверджується матеріалами справи. Такі перевезення визначені ст.47 Закону України "Про автомобільний транспорт" як технологічні: технологічними перевезеннями вантажів є перевезення, що здійснюються в межах одного виробничого об'єкта без виїзду на автомобільні дороги загального користування. Отже відсутні жодні нормативні вимоги щодо оформлення товарно-транспортних накладних при здійсненні технологічних перевезень.

Крім того, товарність господарської операції підтверджується належним чином оформленими первинними документами, зміст господарської операції був спрямований на здійснення статутної діяльності позивача, та вказана операція призвела до зміни в структурі активів та зобов'язань платника податків - позивача у справі.

Таким чином, податковий кредит у сумі 18 806,67 грн., що нарахований ТОВ "Агрофірма "Пригородне" за вересень 2008 р. по операціях придбання транспортних послуг у ТОВ "Будмонтажтехнології", у повному обсязі відповідає вимогам Закону України "Про податок на додану вартість" та сформований на підставі належних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями з визнання правочинів нікчемними. Отже, судом вірно не прийнято до уваги висновки податкового органу щодо нікчемності правочинів по взаємовідносинам позивача з його контрагентами у перевіряємому періоді за їх безпідставністю.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення рішення в частині нарахування грошових зобов'язань з податку на додану вартість за штрафними санкціями, суд виходить з наступного.

У податковому повідомленні-рішенні №0000282302 від 09.03.2011 р. вказано, що підставою для донарахування грошових зобов'язань є п.п. 54.3.2 п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, а підставою для застосування штрафних (фінансових) санкцій є п. 123.2. ст.123 Податкового кодексу України.

Згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п.123.2. ст.123 Податкового кодексу України використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) це тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги (п.123.2. ст.123 Податкового кодексу України).

Однак штрафні (фінансові) санкції за п.123.2 ст.123 Податкового кодексу України не можуть бути застосовані до правопорушень, що були виявлені податковим органом за Актом перевірки №154/23-02/30833731 за період 2008 р., виходячи з наступного.

Станом на момент вчинення порушення - 2008 р. в законодавстві України були відсутні норми, що встановлюють відповідальність за нецільове використання суми, що не сплачена до бюджету внаслідок використання податкової пільги.

Питання порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками, урегульовано пунктом 11.29 статті 11 Закону N 168/97-ВР та Порядком акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року N 271 (далі - Порядок), прийнятим на виконання згаданої норми Закону.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону N 168/97-ВР було зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1, 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ з операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Цією нормою також було передбачено, що зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку.

Абзацом другим пункту 4 Порядку передбачено, що залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ із реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунку на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.

Кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку (пункт 5 Порядку).

Аналіз правових норм, що регулюють такі правовідносини (при встановленні відсутності законного механізму безспірного списання згаданих коштів), дає підстави для висновку, що в разі порушення порядку використання акумульованих коштів з ПДВ відповідач має право звернутися до суду з позовом до платника податків про стягнення зазначеної суми коштів.

Застосування фінансових санкцій за нецільове використання акумульованих коштів з ПДВ чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством не було передбачено.

Таким чином, порядок стягнення акумульованих коштів до Державного бюджету України у разі їх нецільового використання, що передбачений п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", не є мірою відповідальності за порушення норм податкового законодавства, оскільки має іншу правову природу ніж відповідальність у розумінні норм податкового законодавства, та є підставою для звернення до суду податкового органу щодо стягнення вказаної суми.

Відповідальність за нецільове використання суми, що не сплачена в бюджет внаслідок використання податкової пільги встановлена п.123.2. ст. 123 Податкового кодексу України. Однак, відповідно до статті 58 Конституції закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

Водночас, склад правопорушення та відповідальність за його вчинення визначаються за змістом тих законодавчих норм, які були чинними на час вчинення відповідного правопорушення та не можуть бути змінені разом із зміною законодавчих норм (зокрема, в разі втрати чинності нормативно-правовим актом або набрання чинності новим нормативно-правовим актом, який регулює ті самі суспільні відносини).

При цьому слід ураховувати, що відповідно до частини другої статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

З викладеного випливає, що врегульоване законом правило поведінки визначається тим нормативно-правовим актом, який був чинним на час вчинення відповідної дії (бездіяльності).

Отже, за податкові правопорушення, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, може бути застосовано відповідальність, передбачену цим Кодексом, у тому разі, якщо їх склад є тотожним зі складом правопорушення, визначеним Податковим кодексом України.

Таким чином, незалежно від дати вчинення або виявлення певного діяння таке діяння може кваліфікуватися як порушення норм податкового законодавства лише в тому разі, якщо воно визнавалося протиправним згідно з нормами, чинними на час вчинення відповідного діяння.

А відтак, штрафні санкції за порушення податкового законодавства, вчинені до набрання чинності Податковим кодексом України, можуть бути застосовані лише в тому разі, якщо збігаються склади правопорушень, визначені Податковим кодексом України та попереднім законодавством.

Таким чином, у даному випадку п.123.2. ст.123 Податковий кодекс України не може встановлювати відповідальність та застосовуватись при кваліфікації діянь, що вчинені до 01.01.2011 р., оскільки за нецільове використання суми, що не сплачена в бюджет внаслідок використання податкової пільги не було передбачена відповідальність згідно з нормами, чинними на час вчинення відповідного діяння.

Отже, у податкового органу були відсутні підстави для нарахування грошових зобов'язань з ПДВ за штрафними (фінансовими) санкцій в сумі 39045,27 грн. за податковим повідомленням-рішенням №0000282302 від 09.03.2011 р.

З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим №0000282302 від 09.03.2011 р. про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 39045,27 грн. є таким, що прийнято податковим органом з порушенням основних принципів адміністративної процедури, встановлених ст. 2 КАС України.

Донарахування ТОВ "Агрофірма "Пригородне" грошових зобовязань зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб (надалі ПДФО) у розмірі 4 782,45 грн. здійснено ДПІ в Сімферопольському районі:

- щодо суми 919,74 грн. за фактом порушення ТОВ "Агрофірма "Пригородне" п.п.4.2.1. п.4.2., п.п.4.3.25., п.4.3. ст.4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" внаслідок неутримання ПДФО при виплаті оподаткованого доходу в розмірі 6 131,61 грн. на користь фізичних осіб-підприємців за відсутності документів, що підтверджують обрання ними спрощеної системи оподаткування;

- щодо суми 3 862,71 грн. за фактом порушення ТОВ "Агрофірма "Пригородне" п.1.15., п.1.2. ст.1, п.3.4. ст.3, п.п.4.2.1. п.4.2. ст.4, п.п.8.1.1. п.8.1. ст.8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" внаслідок незастосування коефіцієнта, передбаченого п.3.4. ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", при утриманні ПДФО з нарахованого (виплаченого) доходу в не грошовій формі (продукцією власного виробництва) на користь фізичних осіб в рахунок плати за оренду земельних паїв.

Стосовно донарахування ПДФО в розмірі 919,74 грн. судом встановлено наступне.

У вересні 2010 р. ТОВ "Агрофірма "Пригородне" через підзвітних осіб придбало у Фізичних осіб-підприємців (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) товари (автозапчастини, бензин, канцтовари) загальною вартістю 6 131,61 грн., що підтверджується товарним чеком, фіскальними чеками та накладною, доданими до звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт.

Колегією суддів встановлено, що фізичні особи ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 є суб'єктами підприємницької діяльності.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань (п.п.9.12.1. п.9.12. ст.9. Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб").

Спеціальним нормативним актом, що регулює порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від здійснення підприємницької діяльності, є Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян", а саме розділ IV вказаного Декрету.

Відповідно до п.4 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян" громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю, надають податковому органу декларації за наслідками кожного звітного кварталу, а також звітного року у строки, визначені законом. В декларації зазначаються загальні суми одержаного доходу, витрат i сплаченого податку за звітний рік або інший період, за який здійснюється оподаткування (оподатковуваний період).

Щодо застосування положень Декрету Головна державна податкова інспекція України видала Інструкцію (стаття 23 Декрету Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. №13-92 "Про прибутковий податок з громадян"), яка затверджена Наказом Головної державної податкової інспекції №12 від 21.04.1993 р.

Відповідно до п.14.3.-14.4. Інструкції №12 сплата податку, що нарахований податковим органом по даним податкової декларації СПД - фізичної особи, здійснюється платниками (фізичними особами - СПД) самостійно в порядку передбаченому пунктом 14.4. Інструкції №12.

Враховуючи наведені норми діючого законодавства, суд зазначає, що ТОВ "Агрофірма "Пригородне" не повинно утримувати ПДФО з доходів, що виплачуються фізичним особам-підприємцям незалежно від того, чи знаходиться фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування, чи є платником єдиного податку.

Стосовно донарахування ПДФО в розмірі 3 862,71 грн. судом встановлено наступне.

У перевіряємому періоді (квітень 2008 р. - вересень 2010 р.) ТОВ "Агрофірма "Пригородне" орендувало земельні ділянки (паї) у фізичних осіб на підставі типових договорів оренди земельної ділянки (паю) та нарахувало орендну плату за користування земельними ділянками (паями) у грошовій формі в розмірі 867 518,87 грн., що відображено у регістрах аналітичного обліку ТОВ "Агрофірма "Пригородне" за період квітень 2008 р. - вересень 2010 р.

За період квітень 2008 р. - вересень 2010 р. з орендної плати на користь фізичних осіб в сумі 867 518,87 грн. ТОВ "Агрофірма "Пригородне" був нарахований та утриманий ПДФО в розмірі 130 651,19 грн., що відображено у регістрах аналітичного обліку ТОВ "Агрофірма "Пригородне" за період квітень 2008 р. - вересень 2010 р..

Згідно даних регістрів аналітичного обліку за рахунком №3775 за період квітень 2008 р. - вересень 2010 р. ТОВ "Агрофірма "Пригородне" вказана орендна плата була виплачена фізичним особам - орендодавцям у сумі 673 505,37 грн.: у сумі 527 522,51 грн. видана орендодавцям в готівковій грошовій формі; у сумі 145 982,86 грн. видана орендодавцям у негрошовій формі.

На орендну плату в сумі 145 982,86 грн., що виплачена фізичним особам у негрошовій формі, був нарахований ПДФО в сумі 25 882,78 грн. (145 982,86х0,1773). Таким чином, на кожну гривню орендної плати, що підлягала виплаті фізичним особам - орендодавцям, був нарахований ПДФО в сумі 0,1773 грн.

Отже сума ПДФО, що утримана ТОВ "Агрофірма "Пригородне" при нарахуванні орендної плати, виплаченої фізичним особам - орендодавцям у негрошовій формі за період квітень 2008 р. - вересень 2010 р., становить 25 882,78 грн.

Податковий орган дійшов помилкового висновку про те, що позивач сплатив ПДФО сумі 21 897,43 грн., оскільки дана обставина спростовується матеріалами справи та висновком судової економічної експертизи, якою встановлено сплату у сумі 25 760,14 грн. Посилання відповідача на те, що при виплаті орендної плати на користь фізичних осіб у негрошовій формі Товариство мало застосувати коефіцієнт, передбачений п.3.4. ст.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", у розмірі 1,1764 (100/(100-15)) помилкові.

Таким чином суд першої інстанції вірно встановив, що висновки ДПІ щодо донарахування ПДФО в сумі 3 862,71 грн. по операціях виплати орендної плати фізичним особам у не грошовій формі є необґрунтованими та як наслідок, податкове повідомлення - рішення №0000191701 про донарахування грошових зобов'язань з ПДФО у сумі 5 978,07 грн., у т.ч. 4 782,45 грн. основного зобов'язання та 1 195,62 грн. штрафних (фінансових) санкцій є протиправним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сімферопольської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.09.12 у справі № 2а-3442/11/0170/15 залишити без змін

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 лютого 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис О.В.Дугаренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна