Постанова

від 20.09.2012 по справі 2а-1670/5501/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/5501/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

при секретарі - Вороніній І.О.,

за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Куришко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

20 серпня 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001641703 від 30.05.2012 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на незгоду із висновками позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності декларування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Сістем зерно маркет" за період з 01.06.2011 р. по 31.07.2011 р. та по взаємовідносинам з ПП "Мірсан Сервіс" за період з 01.11.2010 р. по 28.02.2011 р., що набрала форму акту від 18.05.2012 року № 1064/1703/НОМЕР_2. Зазначає, що ним не було допущено порушень податкового законодавства, зафіксованих вищевказаним актом, господарські операції з контрагентами ТОВ "Сістем зерно маркет" та ПП "Мірсан Сервіс" мали реальний характер та оформлені належними первинними документами. Пояснював, що у перевіряємому періоді формував свій податковий кредит у відповідності із вимогами діючого на час вчинення господарських правовідносин законодавства про податок на додану вартість, та не може нести відповідальність у разі невиконання зобов'язань по сплаті ПДВ до бюджету його контрагентами.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечує, просить відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх заперечень посилається на правомірність висновків позапланової невиїзної перевірки з питань правомірності декларування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Сістем зерно маркет" за період з 01.06.2011 р. по 31.07.2011 р. та по взаємовідносинам з ПП "Мірсан Сервіс" за період з 01.11.2010 р. по 28.02.2011 р., за результатами якої складено акт від 18.05.2012 року № 1064/1703/НОМЕР_2.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Полтавської міської ради 04.06.2009 року (а.с. 54). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві з 05.06.2009 р. за № 7484 та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100307860 від 02.11.2010 р., індивідуальний податковий номер НОМЕР_2.

У період з 11.05.2012 р. по 17.05.2012 р. посадовою особою ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову невиїзну перевірку з питань правомірності декларування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Сістем зерно маркет"за період з 01.06.2011 р. по 31.07.2011 р. та по взаємовідносинам з ПП "Мірсан Сервіс"за період з 01.11.2010 р. по 28.02.2011 р., за результатами якої складено акт від 18.05.2012 року № 1064/1703/НОМЕР_2 (а.с. 13-34).

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період встановлено його завищення на загальну суму 19458 грн. 34 коп., у т.ч. за листопад 2010 -8500 грн., за лютий 2011 -2000 грн., червень 2011 -8958 грн. 34 коп. (а.с. 31).

Так, перевіркою встановлено, що позивачем за перевіряємий період включено до податкового кредиту суми ПДВ по господарсько-фінансовим відносинам з ПП "Мірсан Сервіс" (код ЄДРПОУ 34774172) на загальну суму 10500 грн. у зв'язку з придбанням у останнього автозапчастин (у лютому 2011 р. -2000 грн.) та макухи соєвої (у листопаді 2010 р. -8500 грн.).

Однак, враховуючи, що згідно актів перевірок ПП "Мірсан Сервіс" за юридичною адресою підприємство відсутнє; відсутні первинні та бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарських операцій ПП "Мірсан Сервіс"; невиїзними документальними перевірками ПП "Мірсан Сервіс" встановлено укладання нікчемних правочинів; постановою суду від 19.05.2011 р. ПП "Мірсан Сервіс" визнано банкрутом; згідно облікової справи підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого та торгового обладнання, транспортних засобів, відповідач дійшов висновку, що проведені господарські операції є нікчемними та носять безтоварний характер, а тому їх результати не можуть бути враховані під час формування податкового кредиту позивача.

За висновками відповідача, позивачем також неправомірно віднесено до складу податкового кредиту у червні 2011 року суму ПДВ в розмірі 8958 грн. 34 коп., сплачену ТОВ "Сістем зерно маркет" (ідентифікаційний код 37530951) у ціні масла дизельного та автошин КАМАЗ загальною вартістю 53750 грн. 04 коп. До таких висновків відповідач дійшов у зв'язку з тим, що згідно "Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлено, що ТОВ "Сістем зерно маркет" має стан платника "7"внесено до ЄДР запис про відсутність підтвердження відомостей; за результатами виїзду 30.11.2011 р. працівниками ВПМ ДПІ у м. Полтаві встановлено відсутність підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням; ТОВ "Сістем зерно маркет" документально не підтверджено факти здійснення господарських відносин з контрагентами-покупцями у липні 2011 року; встановлено відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничого та складського приміщення, транспортних засобів у необхідній кількості; свідоцтво платника ПДВ анульовано 19.10.2011 р.

Крім того, перевіркою було встановлено завищення позивачем податкового зобов'язання з ПДВ в листопаді 2010 року на суму 8875 грн. по продажу згідно накладної № 7 від 24.11.2010 р. покупцю ВАТ "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів" макухи соєвої на загальну суму 53250 грн., у зв'язку з не підтвердженням господарських операцій з постачальником ПП "Мірсан Сервіс" щодо купівлі позивачем у ПП "Мірсан Сервіс" зазначеної макухи соєвої. (а.с. 30-31).

Відповідач у акті перевірки дійшов висновку, що підлягає зменшенню податкове зобов'язання на суму ПДВ 8875 грн. за листопад 2010 р. по ланцюгам постачання по сумнівним операціям з ПП "Мірсан Сервіс" по ВАТ "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів"(а.с. 33). А також, що за результатами перевірки підлягає зменшенню податковий кредит по сумнівним операціям з постачальником ПП "Мірсан Сервіс": за листопад 2010 року на суму 8500 грн., за лютий 2011 року на суму ПДВ 2000 грн.; та постачальником ТОВ "Сістем зерно маркет" за червень 2011 року на суму 8958,34 грн. (а.с. 34).

Підсумовуючи зазначене вище, перевіряючий у акті зробив висновок, що позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 10583 грн. = ((8500 грн.+2000 грн. +8958,34 грн.) - 8875 грн.) за лютий та червень 2011 р. (а.с. 34).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 30 травня 2012 № 0001641703, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 10584 грн., з них за основним платежем 10583 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -в сумі 1 грн. (а.с. 8).

Позивач не погодився з податковим повідомленням - рішенням та звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню - рішенню, суд виходить із наступного.

У перевіряємому періоді з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р. порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на момент вчинення господарських операцій, надалі -Закон "Про ПДВ"), який базувався (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Відповідно до чинного законодавства ПДВ є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості -метод податкового кредиту , тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.

Пунктом 1.7. ст. 1 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п. 7.4. ст. 7 Закону передбачено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З 01.01.2011 порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені положення Кодексу, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Щодо господарських відносин позивача з ПП "Мірсан Сервіс" з приводу купівлі макухи соєвої представник позивача у судовому засіданні пояснив, що між позивачем та ПП "Мірсан Сервіс" було укладено в усній формі договір на купівлю макухи соєвої, у письмовій формі договір не укладався.

Позивач надав до суду копію рахунку на оплату № 112401 від 24.11.2010 р., копію видаткової накладної № 1124009 від 24.11.2010 р. на макуху соєву у кількості 15 тон на загальну суму 51000 грн., у т.ч. ПДВ -8500 грн. та копію податкової накладної від 24.11.2010 р. № 1124009 (а.с. 179-181).

Разом з тим судом встановлено, що фізична особа -підприємець ОСОБА_3 має право здійснювати виключно наступний вид діяльності за КВЕД: 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту, що підтверджується спеціальним витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 106).

Отже, господарська операція з купівлі макухи соєвої у ПП "Мірсан Сервіс" не має жодного зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Згідно статті 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568, (далі Правила перевезення) визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля .

Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Підпунктом 11.7. Правил перевезення передбачено, що перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземплярі-засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом) передається Перевізнику.

Крім того, підпунктом 10.5. Правил перевезення передбачено, що місце фактичної здачі приймання вантажу точно зазначається в договорі з наступним уточненням у заявці.

Позивачем не надано до перевірки товарно-транспортну накладну, подорожній лист або інших доказів на підтвердження факту відвантаження та переміщення товару від ПП "Мірсан Сервіс" до позивача.

У наданій суду копії накладної № 1124009 від 24.11.2010 р. (а.с. 180) не зазначено П.І.П. особи, яка отримала макуху соєву у кількості 15 т та не вказано підставу для отримання товарно-матеріальних цінностей.

Так, відпуск цінностей фізичній особі не вимагає подання довіреностей у разі, якщо вона особисто одержує цінності від підприємства, організації, установи за наявності у неї паспорта або іншого документа, що засвідчує особу, та Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, дані яких (номер, орган і дата видачі) вказуються у документах, якими підприємство оформлює відпуск цінностей (накладна-вимога, товарно-транспортна накладна).

Якщо ж фізична особа-підприємець доручає одержати цінності іншій особі, зокрема, найманому працівникові, то разом із вказаними документами така особа повинна подати довіреність, яка оформляється відповідно до Цивільного кодексу України із зазначенням у ній даних щодо Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, або вищенаведену довіреність з печаткою підприємця - фізичної особи.

Довіреність на одержання цінностей є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - накладну-вимогу, товарно-транспортну накладну, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей, і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що доручення на отримання товару найманими працівниками-водіями позивачем не виписувалося, Журнал обліку виданих довіреностей до суду не надано.

Суду також не надано будь-яких документів на підтвердження приймання товару макухи соєвої за якістю.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем не надані належні докази на підтвердження фактичного відвантаження, перевезення, прийняття товару за якістю та кількістю, а також зберігання макухи соєвої у кількості 15 тон .

Суд також враховує, що згідно актів перевірки ПП "Мірсан Сервіс"№ 1417/233/34774172 від 14.06.2011 р., № 1364/23-3/34774172 від 07.06.2011 р. (а.с. 65-94) за юридичною адресою підприємство відсутнє, відсутні первинні та бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення будь-яких господарських операцій ПП "Мірсан Сервіс".

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція -це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Тобто, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

З огляду на викладене, за умови здійснення безтоварної операції копія рахунку на оплату № 112401 від 24.11.2010 р., копія видаткової накладної № 1124009 від 24.11.2010 р. та копія податкової накладної від 24.11.2010 р. № 1124009 не мають сили первинних документів.

Оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення позивачем суми ПДВ - 8500 грн. до складу податкового кредиту позивача у листопаді 2010 р. суд вважає обґрунтованим.

З огляду на те, що господарська операція з придбання у ПП "Мірсан Сервіс" макухи соєвої в кількості 15 тон носила безтоварний характер та враховуючи, що на формування показників у податковій декларації з ПДВ мала вплив здійснення операції з реалізації макухи соєвої, перевіряючий зробив висновок про порушення позивачем п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" по ланцюгу постачання ПП "Мірсан Сервіс"у листопаді 2010 року на суму ПДВ -8875 грн. по ВАТ "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів".

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно письмових пояснень позивача (а.с. 162), придбана у листопаді 2010 року у ПП "Мірсан Сервіс" макуха соєва в кількості 15 т, була реалізована ВАТ "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів". Копія накладної на реалізацію наявна у матеріалах справи.

З огляду на безтоварність господарської операції з придбання у ПП "Мірсан Сервіс" макухи соєвої в кількості 15 тон., суд вважає, що висновки відповідача у акті перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту у листопаді 2010 року на суму ПДВ 8500 грн. по господарській операції з ПП "Мірсан Сервіс" та відповідно завищення суми податкового зобов'язання на суму 8875 грн. по ланцюгу постачання ВАТ "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів" ґрунтуються на вимогах законодавства України.

01.02.2011 року між позивачем (покупець) та ПП "Мірсан Сервіс" (постачальник) був укладений договір № 15, згідно умов якого постачальник зобов'язується продати (поставити), а покупець прийняти та оплатити автозапчастини -головна передача моста (виробництво КАМАЗ), зазначених у цьому договорі (а.с. 35). Ціна товару на базі поставки складає 12000 грн., у т.ч. ПДВ -2000 грн. Передача товару проводиться до 01.03.2011 р. Видаткова накладна виписується продавцем на покупця в день передачі товару (п.п. 2.1, 3.1., 3.2 договору).

На підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем надано копію рахунку на оплату № 022401 від 24.02.2011 р., копію видаткової накладної № 0224/01 від 24.02.2011 р. на автозапчастини -головна передача моста V6=6,53 (виробництво КАМАЗ) на загальну суму 12000 грн., у т.ч. ПДВ -2000 грн. (а.с. 42) та копію податкової накладної від 24.02.2011 року № 90 на загальну суму 12000 грн., в т.ч. ПДВ 2000 грн. (а.с. 53), яку включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних лютого 2011 року за порядковим № 10, а суму ПДВ в розмірі 2000 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту лютого 2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що перевезення товару здійснювалося працівником позивача з оформленням товарно-транспортної накладної від 24.02.2011 р. (а.с. 45). У даній товарно-транспортній накладній у графі пункт навантаження зазначено "м. Дніпропетровськ", у графі пункт розвантаження зазначено "м. Полтава".

Відтак, у товарно-транспортній накладній не вказані повні адреси місця здійснення навантаження та розвантаження товару. При цьому, згідно актів перевірок ПП "Мірсан Сервіс" (а.с. 65-74), ПП "Мірсан Сервіс" відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням.

Згідно даної товарно-транспортної накладної перевезення товару здійснювалося водієм ОСОБА_5 автомобілем КАМАЗ НОМЕР_4.

Проте, відповідно до довідки про вчинення нотаріальної дії, виданої приватним нотаріусом ОСОБА_6 14.09.2012 року, приватним нотаріусом 09.11.2010 р. за реєстровим номером 1919 було посвідчено довіреність видану власником автомобіля ОСОБА_7, якою він уповноважив ОСОБА_3 управляти (керувати) та розпоряджатися автомобілем вантажним бортовим марки КАМАЗ, модель 5320, випуску 1982 р., номер. знак НОМЕР_4 до 09.11.2013 року.

Таким чином, гр. ОСОБА_7 виключно гр. ОСОБА_3 доручив управляти (керувати) та розпоряджатися автомобілем вантажним бортовим марки КАМАЗ., номер. знак НОМЕР_4.

Позивачем не надано до суду доказів того, що ОСОБА_3 гр. надав відповідне доручення ОСОБА_5 на право керування транспортним засобом марки КАМАЗ., номер. знак НОМЕР_4.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що позивач не видавав гр. ОСОБА_5 доручення на керування транспортним засобом марки КАМАЗ., номер. знак НОМЕР_4. Позивачем також не надано до суду договору оренди зазначеного транспортного засобу.

Суд враховує, що постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.2011 р. № 1029 "Про внесення змін до Правил дорожнього руху", якою п. 2.2 Правил дорожнього руху викладено у новій редакції, відповідно до якої "Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб" набрав чинності лише 14 жовтня 2011 року, тоді як згідно товарно-транспортної накладної перевезення товару здійснювалося 24 лютого 2011 року.

У наданій копії видаткової накладної № 0225/01 від 24.02.2011 р. (а.с. 42) не зазначено П.І.П. особи, яка отримала автозапчастини та не вказано підставу для отримання товарно-матеріальних цінностей.

У товарно-транспортній накладній від 24.02.2011 р. відсутній підпис водія про отримання товару від ПП "Мірсан Сервіс" та відповідно про передачу товару позивачу.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що доручення на отримання товару найманими працівниками-водіями позивачем не виписувалося, хоча товар отримувався саме водіями, Журнал обліку виданих довіреностей до суду не надано.

Таким чином, надана копія товарно-транспортної накладної не може бути належним доказом перевезення товару від спірного контрагента ПП "Мірсан Сервіс" до позивача.

Згідно статті 11 Правил перевезення визначено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Суд не бере до уваги копію дорожнього листа від 24.02.2011 року (а.с. 230), з огляду на те, що даний документ не надавався позивачем до податкового органу для перевірки та був наданий лише до суду.

Отже, позивач не надав належних доказів реальності постачання товару від ПП "Мірсан Сервіс". Видаткові та податкові накладні, видані ПП "Мірсан Сервіс", яке фактично не виступало продавцем товару, зазначеного у даних накладних.

Сам факт оформлення документів, не є безумовним свідченням того, що купівля-продаж та поставка мали місце. Про відсутність реального характеру відповідної операції також свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу про відсутність у продавця ПП "Мірсан Сервіс" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності персоналу, виробничих та складських приміщень, а також про відсутність підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням.

Акт на списання запчастин від 28.02.2011 р. щодо проведення заміни головної передачі переднього мосту автомобіля КАМАЗ, НОМЕР_4 в кількості 1 шт. (а.с. 206) не може свідчити про те, що заміна здійснена саме товаром, придбаним у ПП "Мірсан Сервіс", тобто не є беззаперечним доказом того, що заміна автозапчастини здійснена саме за рахунок товару, отриманого від спірного контрагента.

Таким чином, суд приходить до висновку про безтоварність господарської операції щодо придбання у ПП "Мірсан Сервіс" автозапчастини згідно договору купівлі-продажу № 15 від 01.02.2011 р., що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту лютого 2011 року на суму 2000 грн.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Сістем зерно маркет" суд зазначає наступне.

25.06.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Сістем зерно маркет" (постачальник) був укладений договір № 25/07/11, згідно умов якого постачальник зобов'язується продати (поставити), а покупець прийняти та оплатити автошини КАМАЗ -надалі товар (а.с. 36). Фактичне відвантаження підтверджується видатковими накладними. Ціна товару на складає 5055,56 грн. за 1 шт. з урахуванням ПДВ 20%. Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ становить 50000 грн. Передача товару на базисі поставки проводиться до 01.07.2011 р. Видаткова накладна виписується продавцем на покупця в день передачі товару (п.п. 1.2, 2.1, 2.2, 3.1., 3.2 договору).

25.06.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Сістем зерно маркет" (постачальник) був укладений договір № 25/06/11, згідно умов якого постачальник зобов'язується продати (поставити), а покупець прийняти та оплатити масло дизельне М10Г2К (а.с. 37). Фактичне відвантаження підтверджується видатковими накладними. Ціна товару на складає 15 грн. за 1 л. з урахуванням ПДВ 20%. Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ становить 50000 грн. Передача товару на базисі поставки проводиться до 01.07.2011 р. Видаткова накладна виписується продавцем на покупця в день передачі товару (п.п. 1.2, 2.1, 2.2, 3.1., 3.2 договору).

На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем надано: копії рахунків № 0004 від 27.06.2011 р., № 0005 від 29.06.2011 р. (а.с. 38, 41); копію накладної № 0004 від 27.06.2011 р. на масло дизельне М10Г2К 550 л. на загальну суму 8250 грн., у т.ч. ПДВ -1375 грн. (а.с. 40) та копію накладної № 0005 від 29.06.2011 р. на автошини КАМАЗ 9 шт. на загальну суму 45500,04 грн., у т.ч. ПДВ -7583,34 грн. (а.с. 39); копію податкової накладної від 29.06.2011 року № 2 на загальну суму 45500,04 грн., в т.ч. ПДВ 7583,34 грн. (а.с. 51) та копію податкової накладної від 27.06.2011 року № 1 на загальну суму 8250 грн., в т.ч. ПДВ 1375 грн. (а.с. 52).

Податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2011 року за порядковим № 15 та № 16, а сума ПДВ 8958,34 грн. згідно зазначених вище податкових накладних включена до складу податкового кредиту червня 2011 року (а.с. 150).

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що перевезення товару здійснювалося працівниками позивача - водіями з оформленням товарно-транспортних накладних від 27.06.2011 р. та від 29.06.2011 р. (а.с. 43, 44).

Згідно товарно-транспортних накладних перевезення товару автомобілем КАМАЗ, НОМЕР_4 здійснювалося 27.06.2011 р. водієм ОСОБА_5, а 29.06.2011 р. - водієм ОСОБА_8

Проте, позивачем не надано до суду копії доручення, виданого даним особам на керування транспортним засобом марки КАМАЗ., номер. знак НОМЕР_4. Договір оренди транспортного засобу у матеріалах справи також відсутній.

У товарно-транспортних накладних у графі пункт навантаження та пункт розвантаження зазначено "м. Полтава". Відтак, не вказано повної адреси місця здійснення навантаження та розвантаження товару. При цьому, згідно довідки від 13.02.2011 р. № 193/23-6/37530951 (а.с. 62-64), ТОВ "Сістем зерно маркет" відсутнє за зареєстрованим місцезнаходженням.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що отримання товарів здійснювалося водіями позивача. Однак, доручення на отримання товару найманими працівниками-водіями позивачем не виписувалося, Журнал обліку виданих довіреностей до суду не надано.

Суд не бере до уваги копії дорожніх листів від 27.06.2011 року та від 29.06.2011 року (а.с. 231-232) з огляду на те, що дані документи не надавалися позивачем до Державної податкової інспекції у м. Полтаві для перевірки та були надані лише під час судового розгляду справи. Відтак зазначені документи були відсутні у позивача на момент проведення перевірки.

Позивачем не надано будь-яких доказів приймання товару за якістю, а також доказів подальшого зберігання придбаного товару масла дизельного.

Отже, позивачем не надано належних доказів реальності постачання товару від ТОВ "Сістем зерно маркет", а саме, належних доказів перевезення товару, приймання товару за якістю та кількістю, а також зберігання придбаного товару.

Акти на списання мастил (а.с. 212-215), підписані одноособово позивачем не можуть бути беззаперечним доказом того, що дизельне масло, яке списано згідно даних актів, було отримане саме від ТОВ "Сістем зерно маркет, акт на заміну автошин від 29.06.2011 р. (а.с. 207) не свідчить про те, що заміна автошин здійснена саме товаром, придбаним у ПП "Мірсан Сервіс". Вказані акти також не надавалися позивачем до перевірки.

Про відсутність реального характеру відповідної операції свідчать доводи податкового органу про відсутність у продавця ТОВ "Сістем зерно маркет" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних фондів, виробничого та складського приміщення, транспортних засобів, а також щодо відсутності підприємства ТОВ "Сістем зерно маркет" за зареєстрованим місцезнаходженням.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на віднесення до податкового кредиту сум витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей можуть створювати лише реально вчинені господарській операції з придбання товарів, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.

Позивач не надав суду належних доказів реальності постачання товару від ТОВ "Сістем зерно маркет". Відтак, видаткові та податкові накладні, були видані ТОВ "Сістем зерно маркет", яке фактично не виступало продавцем товару, зазначеного у накладних, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту червня 2011 року на суму 8958,34 грн.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 25 вересня 2012 року.

Суддя С.С. Сич