Ухвала

від 04.12.2012 по справі 2а-1670/5501/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р.Справа № 2а-1670/5501/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

за участю секретаря судового засідання Попової С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі № 2а-1670/5501/12

за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

20.08.2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0001641703 від 30.05.2012 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивачем зазначено, що судом першої інстанції неправильно застосовані та порушено норми матеріального та процесуального права. Таким чином, скаржником зазначено, що суд першої інстанції при вирішення справи невірно застосував норми закону в зв'язку з чим, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, позивач не надав суду належних доказів реальності постачання товару від ТОВ "Сістем зерно маркет". Відтак, видаткові та податкові накладні, були видані ТОВ "Сістем зерно маркет", яке фактично не виступало продавцем товару, зазначеного у накладних, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту червня 2011 року на суму 8958,34 грн. Таким чином, судом першої інстанції зроблено висновок, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України та з урахуванням всіх обставин, необхідних для прийняття рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як було встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2), зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Полтавської міської ради 04.06.2009 року (а.с. 54). Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві з 05.06.2009 р. за № 7484 та є платником податку на додану вартість відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість НОМЕР_6, індивідуальний податковий номер НОМЕР_2.

З 11.05.2012 р. по 17.05.2012 р. посадовою особою ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову невиїзну перевірку з питань правомірності декларування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Сістем зерно маркет"за період з 01.06.2011 р. по 31.07.2011 р. та по взаємовідносинам з ПП "Мірсан Сервіс"за період з 01.11.2010 р. по 28.02.2011 р., за результатами якої складено акт від 18.05.2012 року № 1064/1703/НОМЕР_2 (а.с. 13-34).

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за перевіряємий період встановлено його завищення на загальну суму 19458 грн. 34 коп., у т.ч. за листопад 2010 -8500 грн., за лютий 2011 -2000 грн., червень 2011 -8958 грн. 34 коп. (а.с. 31).

Також судом першої інстанції встановлено, що позивачем за перевіряємий період включено до податкового кредиту суми ПДВ по господарсько-фінансовим відносинам з ПП "Мірсан Сервіс" (код ЄДРПОУ 34774172) на загальну суму 10500 грн. у зв'язку з придбанням у останнього автозапчастин (у лютому 2011 р. -2000 грн.) та макухи соєвої (у листопаді 2010 р. -8500 грн.).

Згідно актів перевірок ПП "Мірсан Сервіс" за юридичною адресою підприємство відсутнє; відсутні первинні та бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення господарських операцій ПП "Мірсан Сервіс"; невиїзними документальними перевірками ПП "Мірсан Сервіс" встановлено укладання нікчемних правочинів; постановою суду від 19.05.2011 р. ПП "Мірсан Сервіс" визнано банкрутом; згідно облікової справи підприємства, даних податкової звітності та інформації з зовнішніх джерел встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого та торгового обладнання, транспортних засобів, відповідач дійшов висновку, що проведені господарські операції є нікчемними та носять безтоварний характер, а тому їх результати не можуть бути враховані під час формування податкового кредиту позивача.

За висновками відповідача, позивачем також неправомірно віднесено до складу податкового кредиту у червні 2011 року суму ПДВ в розмірі 8958 грн. 34 коп., сплачену ТОВ "Сістем зерно маркет" (ідентифікаційний код 37530951) у ціні масла дизельного та автошин КАМАЗ загальною вартістю 53750 грн. 04 коп. До таких висновків відповідач дійшов у зв'язку з тим, що згідно "Системи автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлено, що ТОВ "Сістем зерно маркет" має стан платника "7"внесено до ЄДР запис про відсутність підтвердження відомостей; за результатами виїзду 30.11.2011 р. працівниками ВПМ ДПІ у м. Полтаві встановлено відсутність підприємства за зареєстрованим місцезнаходженням; ТОВ "Сістем зерно маркет" документально не підтверджено факти здійснення господарських відносин з контрагентами-покупцями у липні 2011 року; встановлено відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничого та складського приміщення, транспортних засобів у необхідній кількості; свідоцтво платника ПДВ анульовано 19.10.2011 р.

Також, судом першої інстанції встановлено, що перевіркою було встановлено завищення позивачем податкового зобов'язання з ПДВ в листопаді 2010 року на суму 8875 грн. по продажу згідно накладної № 7 від 24.11.2010 р. покупцю ВАТ "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів" макухи соєвої на загальну суму 53250 грн., у зв'язку з не підтвердженням господарських операцій з постачальником ПП "Мірсан Сервіс" щодо купівлі позивачем у ПП "Мірсан Сервіс" зазначеної макухи соєвої. (а.с. 30-31).

Відповідач у акті перевірки дійшов висновку, що підлягає зменшенню податкове зобов'язання на суму ПДВ 8875 грн. за листопад 2010 р. по ланцюгам постачання по сумнівним операціям з ПП "Мірсан Сервіс" по ВАТ "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів"(а.с. 33). А також, що за результатами перевірки підлягає зменшенню податковий кредит по сумнівним операціям з постачальником ПП "Мірсан Сервіс": за листопад 2010 року на суму 8500 грн., за лютий 2011 року на суму ПДВ 2000 грн.; та постачальником ТОВ "Сістем зерно маркет" за червень 2011 року на суму 8958,34 грн. (а.с. 34).

Підсумовуючи зазначене вище, перевіряючий у акті зробив висновок, що позивачем занижено суму ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет у розмірі 10583 грн. = ((8500 грн.+2000 грн. +8958,34 грн.) - 8875 грн.) за лютий та червень 2011 р. (а.с. 34).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 30 травня 2012 № 0001641703, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 10584 грн., з них за основним платежем 10583 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями -в сумі 1 грн. (а.с. 8).

Враховуючи викладене, колегія судді зазначає, що у перевіряємому періоді з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р. порядок обчислення і сплати податку на додану вартість регламентувався Законом України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що була чинною на момент вчинення господарських операцій, надалі -Закон "Про ПДВ"), який базувався (приведений у відповідність) на основних принципах побудови цього податку, зокрема, Директиви Ради 2006/112/ЄС від 28.11.2006 року про спільну систему ПДВ.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону України "Про ПДВ" встановлено, що податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про ПДВ" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку із придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З 01.01.2011 порядок обчислення і сплати податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Аналіз викладеного свідчить, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Щодо господарських відносин позивача з ПП "Мірсан Сервіс" з приводу купівлі макухи , колегія суддів зазначає, що в усній формі було укладено договір на купівлю макухи соєвої..

Як вбачається з матеріалів справи, які місять копію рахунку на оплату № 112401 від 24.11.2010 р., копію видаткової накладної № 1124009 від 24.11.2010 р. на макуху соєву у кількості 15 тон на загальну суму 51000 грн., у т.ч. ПДВ -8500 грн. та копію податкової накладної від 24.11.2010 р. № 1124009 (а.с. 179-181).

Колегія суддів зазначає,що як вбачається з матеріалів справи, фізична особа -підприємець ОСОБА_1 має право здійснювати виключно наступний вид діяльності за КВЕД: 60.24.0 Діяльність автомобільного вантажного транспорту, що підтверджується спеціальним витягом із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 106).

Отже, господарська операція з купівлі макухи соєвої у ПП "Мірсан Сервіс" не має жодного зв'язку з господарською діяльністю позивача.

Підпунктом 11.5. Правил перевезення передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник 4 засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Позивачем не надано до перевірки товарно-транспортну накладну, подорожній лист або інших доказів на підтвердження факту відвантаження та переміщення товару від ПП "Мірсан Сервіс" до позивача.

У наданій суду копії накладної № 1124009 від 24.11.2010 р. (а.с. 180) не зазначено П.І.П. особи, яка отримала макуху соєву у кількості 15 т та не вказано підставу для отримання товарно-матеріальних цінностей.

Якщо ж фізична особа-підприємець доручає одержати цінності іншій особі, зокрема, найманому працівникові, то разом із вказаними документами така особа повинна подати довіреність, яка оформляється відповідно до Цивільного кодексу України із зазначенням у ній даних щодо Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, або вищенаведену довіреність з печаткою підприємця - фізичної особи.

Представник позивача у судовому засіданні у суді першої інстанції пояснив, що доручення на отримання товару найманими працівниками-водіями позивачем не виписувалося, Журнал обліку виданих довіреностей та будь-яких документів на підтвердження приймання товару макухи соєвої за якістю не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не надані належні докази на підтвердження фактичного відвантаження, перевезення, прийняття товару за якістю та кількістю, а також зберігання макухи соєвої у кількості 15 тон.

Згідно актів перевірки ПП "Мірсан Сервіс"№ 1417/233/34774172 від 14.06.2011 р., № 1364/23-3/34774172 від 07.06.2011 р. (а.с. 65-94) за юридичною адресою підприємство відсутнє, відсутні первинні та бухгалтерські документи, регістри бухгалтерського обліку, що засвідчують здійснення будь-яких господарських операцій ПП "Мірсан Сервіс".

Відповідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась не може бути об'єктом оподаткування.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Оскільки дані податкового обліку базуються на даних бухгалтерського обліку, висновок відповідача щодо незаконності віднесення позивачем суми ПДВ - 8500 грн. до складу податкового кредиту позивача у листопаді 2010 р. колегія суддів вважає обґрунтованим.

Відповідно до п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

З огляду на безтоварність господарської операції з придбання у ПП "Мірсан Сервіс" макухи соєвої в кількості 15 тон., колегія суудів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки відповідача у акті перевірки щодо завищення позивачем податкового кредиту у листопаді 2010 року на суму ПДВ 8500 грн. по господарській операції з ПП "Мірсан Сервіс" та відповідно завищення суми податкового зобов'язання на суму 8875 грн. по ланцюгу постачання ВАТ "Переяславський експериментальний комбінат хлібопродуктів" ґрунтуються на вимогах законодавства України.

Також, як встановлено судом першої інстанції, 01.02.2011 року між позивачем (покупець) та ПП "Мірсан Сервіс" (постачальник) був укладений договір № 15, згідно умов якого постачальник зобов'язується продати (поставити), а покупець прийняти та оплатити автозапчастини -головна передача моста (виробництво КАМАЗ), зазначених у цьому договорі (а.с. 35). Ціна товару на базі поставки складає 12000 грн., у т.ч. ПДВ -2000 грн. Передача товару проводиться до 01.03.2011 р. Видаткова накладна виписується продавцем на покупця в день передачі товару (п.п. 2.1, 3.1., 3.2 договору).

Як вбачається з матерілаів справи, на підтвердження виконання умов укладеного договору позивачем надано копію рахунку на оплату № 022401 від 24.02.2011 р., копію видаткової накладної № 0224/01 від 24.02.2011 р. на автозапчастини -головна передача моста V6=6,53 (виробництво КАМАЗ) на загальну суму 12000 грн., у т.ч. ПДВ -2000 грн. (а.с. 42) та копію податкової накладної від 24.02.2011 року № 90 на загальну суму 12000 грн., в т.ч. ПДВ 2000 грн. (а.с. 53), яку включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних лютого 2011 року за порядковим № 10, а суму ПДВ в розмірі 2000 грн. включено позивачем до складу податкового кредиту лютого 2011 року.

Як встановлено у судовому засіданні що перевезення товару здійснювалося працівником позивача з оформленням товарно-транспортної накладної від 24.02.2011 р. (а.с. 45). У даній товарно-транспортній накладній у графі пункт навантаження зазначено "м. Дніпропетровськ", у графі пункт розвантаження зазначено "м. Полтава".

Згідно даної товарно-транспортної накладної перевезення товару здійснювалося водієм ОСОБА_4 автомобілем НОМЕР_3.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач не видавав гр. ОСОБА_4 доручення на керування транспортним засобом марки КАМАЗ., номер. знак НОМЕР_4. Позивачем також не надано до суду договору оренди зазначеного транспортного засобу.

У товарно-транспортній накладній від 24.02.2011 р. відсутній підпис водія про отримання товару від ПП "Мірсан Сервіс" та відповідно про передачу товару позивачу. Журнал обліку виданих довіреностей до суду не надано.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що надана копія товарно-транспортної накладної не може бути належним доказом перевезення товару від спірного контрагента ПП "Мірсан Сервіс" до позивача.

Таким чином, позивач не надав належних доказів реальності постачання товару від ПП "Мірсан Сервіс". Видаткові та податкові накладні, видані ПП "Мірсан Сервіс", яке фактично не виступало продавцем товару, зазначеного у даних накладних.

Акт на списання запчастин від 28.02.2011 р. щодо проведення заміни головної передачі переднього мосту автомобіля НОМЕР_5 в кількості 1 шт. (а.с. 206) не може свідчити про те, що заміна здійснена саме товаром, придбаним у ПП "Мірсан Сервіс", тобто не є беззаперечним доказом того, що заміна автозапчастини здійснена саме за рахунок товару, отриманого від спірного контрагента.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо висновку про безтоварність господарської операції щодо придбання у ПП "Мірсан Сервіс" автозапчастини згідно договору купівлі-продажу № 15 від 01.02.2011 р., що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту лютого 2011 року на суму 2000 грн.

Щодо господарських відносин позивача з ТОВ "Сістем зерно маркет" , колегія суддів зазначає,що як вбачається з матеріалів справи 25.06.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Сістем зерно маркет" (постачальник) був укладений договір № 25/07/11, згідно умов якого постачальник зобов'язується продати (поставити), а покупець прийняти та оплатити автошини КАМАЗ -надалі товар (а.с. 36). Фактичне відвантаження підтверджується видатковими накладними. Ціна товару на складає 5055,56 грн. за 1 шт. з урахуванням ПДВ 20%. Загальна вартість договору з урахуванням ПДВ становить 50000 грн. Передача товару на базисі поставки проводиться до 01.07.2011 р. Видаткова накладна виписується продавцем на покупця в день передачі товару (п.п. 1.2, 2.1, 2.2, 3.1., 3.2 договору).

25.06.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ "Сістем зерно маркет" (постачальник) був укладений договір № 25/06/11. На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем надано: копії рахунків № 0004 від 27.06.2011 р., № 0005 від 29.06.2011 р. (а.с. 38, 41); копію накладної № 0004 від 27.06.2011 р. на масло дизельне М10Г2К 550 л. на загальну суму 8250 грн., у т.ч. ПДВ -1375 грн. (а.с. 40) та копію накладної № 0005 від 29.06.2011 р. на автошини КАМАЗ 9 шт. на загальну суму 45500,04 грн., у т.ч. ПДВ -7583,34 грн. (а.с. 39); копію податкової накладної від 29.06.2011 року № 2 на загальну суму 45500,04 грн., в т.ч. ПДВ 7583,34 грн. (а.с. 51) та копію податкової накладної від 27.06.2011 року № 1 на загальну суму 8250 грн., в т.ч. ПДВ 1375 грн. (а.с. 52).

Податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за червень 2011 року за порядковим № 15 та № 16, а сума ПДВ 8958,34 грн. згідно зазначених вище податкових накладних включена до складу податкового кредиту червня 2011 року (а.с. 150).

Згідно товарно-транспортних накладних перевезення товару автомобілем НОМЕР_5 здійснювалося 27.06.2011 р. водієм ОСОБА_4, а 29.06.2011 р. - водієм ОСОБА_5

Проте, позивачем не надано до суду копії доручення, виданого даним особам на керування транспортним засобом марки КАМАЗ., номер. знак НОМЕР_4. Договір оренди транспортного засобу у матеріалах справи також відсутній.

Як вбачається з матеріалів справи, представник позивача у судовому засіданні пояснив, що отримання товарів здійснювалося водіями позивача. Однак, доручення на отримання товару найманими працівниками-водіями позивачем не виписувалося, Журнал обліку виданих довіреностей до суду не надано. Позивачем не надано будь-яких доказів приймання товару за якістю, а також доказів подальшого зберігання придбаного товару масла дизельного.

Враховуючи викладене, позивачем не надано належних доказів реальності постачання товару від ТОВ "Сістем зерно маркет", а саме, належних доказів перевезення товару, приймання товару за якістю та кількістю, а також зберігання придбаного товару.

Про відсутність реального характеру відповідної операції свідчать доводи податкового органу про відсутність у продавця ТОВ "Сістем зерно маркет" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності технічного персоналу, основних фондів, виробничого та складського приміщення, транспортних засобів, а також щодо відсутності підприємства ТОВ "Сістем зерно маркет" за зареєстрованим місцезнаходженням.

Таким чином, позивач не надав ні до суду першої ні до суду апеляційної інстанції, належних доказів реальності постачання товару від ТОВ "Сістем зерно маркет". Враховуючи викладене,видаткові та податкові накладні,були видані ТОВ "Сістем зерно маркет", яке фактично не виступало продавцем товару, зазначеного у накладних, що у свою чергу свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту червня 2011 року на суму 8958,34 грн.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі, у межах повноважень, у спосіб, що передбачені законодавством України.

Доводи апеляційної скарги, щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального права є необґрунтованими з вище зазначених підстав та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, постанова суду ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 20.09.2012р. по справі № 2а-1670/5501/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бондар В.О. Судді Донець Л.О. Кононенко З.О.

Повний текст ухвали виготовлений 10.12.2012 р.