Постанова

від 18.09.2012 по справі 2а-6475/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 2а-6475/12/2670

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 вересня 2012 року 12:49 № 2а-6475/12/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступником якої є Окружна державна податкова служба Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України)

про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 р. № 0000970700

Головуючий Суддя Добрянська Я.І.

Судді: Літвінова А.В., Патратій О.В.

Секретар с/з Юзина О.В.

представники сторін:

від позивача: Гупало К.П. (довіреність № 49 від 17.02.2012 р.);

Рибій М.І. (довіреність № 49 від 17.02.2012 р.);

Фрідмо Л.М. (довіреність № 59 від 10.05.2012 р.)

від відповідача : Муха С.І. (довіреність № 30/9/10-130 від 14.05.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 18.09.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідачів Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступником якої є Окружна державна податкова служба Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України) та Державної податкової служби України про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 р. № 0000970700 та рішення про результати розгляду повторної скарги від 23.04.2012 р. № 7127/6/10-2115.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2012 р. головуючим суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-6475/12/2670 та призначено справу до попереднього судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.07.2012 р. було закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу № 2а-6475/12/2670 до судового розгляду колегією суддів.

В судовому засіданні 18.09.2012 р. представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та в судових дебатах просили суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступником якої є Окружна державна податкова служба Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України) від 27.12.2011 р. № 0000970700;

- скасувати рішення Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги від 23.04.2012 р. № 7127/6/10-2115.

- присудити з Державного бюджету України на користь позивача здійснені ним витрати у вигляді судового збору.

В судовому засіданні 30.05.2012 р. відповідачем 2 Державною податковою службою України було подано клопотання про закриття провадження у справі № 2а-6475/12/2670 в частині позовних вимог щодо скасування рішення Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги від 23.04.2012 р. № 7127/6/10-2115, оскільки вирішення даної частини позовних вимог не відноситься до компетенції адміністративних судів

В судовому засіданні 18.09.2012 р. було задоволено клопотання відповідача 2 Державної податкової служби України та прийнято ухвалу про закриття провадження у справі № 2а-6475/12/2670 в частині позовних вимог до Державної податкової служби України, а саме щодо скасування рішення Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги від 23.04.2012 р. № 7127/6/10-2115.

В обґрунтування позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої податкової інспекції в м. Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступником якої є Окружна державна податкова служба Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України) від 27.12.2011 р. № 0000970700, представники позивача послалися на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог:

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами і доповненнями, щодо завищення суми податкового кредиту за травень 2011 року на 12 366,79 грн., за червень 2011 року на 1 003,28 грн., за липень 2011 року на 108,12 грн., які підлягають зменшенню;

- та п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами і доповненнями, щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за травень 2011 року на 12 366,79 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у червні 2011 року на 12 366,79 грн., за червень 2011 року на 1 003,28 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у липні 2011 року на 1003,28 грн., за липень 2011 року на 108,12 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у серпні 2011 року на 108,12 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками даного Акта, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2011 року, за липень 2011 року, за серпень 2011 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог:

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами і доповненнями, внаслідок чого було завищено суму податкового кредиту за травень 2011 року на 12 366,79 грн., за червень 2011 року на 1 003,28 грн., за липень 2011 року на 108,12 грн., які підлягають зменшенню;

- та п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами і доповненнями, внаслідок чого було завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за травень 2011 року на 12 366,79 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у червні 2011 року на 12 366,79 грн., за червень 2011 року на 1 003,28 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у липні 2011 року на 1003,28 грн., за липень 2011 року на 108,12 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у серпні 2011 року на 108,12 грн.

В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначив, що перевірками контрагентів по другому та третьому ланцюгах постачання було встановлено порушення останніми вимог чинного законодавства щодо не спрямованості господарських операцій на реальне настання правових наслідків, а також наявні розбіжності в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків правонаступником якої є Окружна державна податкова служба Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України) відповідно до наказу від 16.11.2011 р. № 895 була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за червень 2011 року, за липень 2011 року, за серпень 2011 року.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт від 13.12.2011 року № 1127/40-40/7130307207, в якому встановлено порушення позивачем вимог:

- п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами і доповненнями, щодо завищення суми податкового кредиту за травень 2011 року на 12 366,79 грн., за червень 2011 року на 1 003,28 грн., за липень 2011 року на 108,12 грн., які підлягають зменшенню;

- та п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами і доповненнями, щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за травень 2011 року на 12 366,79 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у червні 2011 року на 12 366,79 грн., за червень 2011 року на 1 003,28 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у липні 2011 року на 1003,28 грн., за липень 2011 року на 108,12 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у серпні 2011 року на 108,12 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 р. № 0000970700, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у загальному розмірі 13 478 грн., в тому числі за червень 2011 року на 12 366,79 грн., за липень 2011 року на 1 003,28 грн., за серпень 2011 року на 108,12 грн. та застосовано штрафні санкції у загальному розмірі 557 грн., в тому числі за червень 2011 року - 1 грн., за липень 2011 року - 502 грн., за серпень 2011 року - 54 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням від 27.12.2011 р. № 0000970700, позивач оскаржив його в адміністративному порідку, однак рішеннями податкових органів вищого рівня скарги позивача були залишенні без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення -без змін.

Зважаючи на викладене, позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 27.12.2011 р. № 0000970700 в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п.п.6, 7 зазначеного Порядку, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, зокрема Акта перевірки позивача, висновки про порушення позивачем вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами і доповненнями, щодо завищення суми податкового кредиту за травень 2011 року на 12 366,79 грн., за червень 2011 року на 1 003,28 грн., за липень 2011 року на 108,12 грн., та п.п.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.200.4, ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ зі змінами і доповненням щодо завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за травень 2011 року на 12 366,79 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у червні 2011 року на 12 366,79 грн., за червень 2011 року на 1 003,28 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у липні 2011 року на 1003,28 грн., за липень 2011 року на 108,12 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ у серпні 2011 року на 108,12 грн. ґрунтуються на тому, що перевірками контрагентів по другому та третьому ланцюгах постачання було встановлено порушення останніми вимог чинного законодавства щодо не спрямованості господарських операцій на реальне настання правових наслідків, а також наявні розбіжності в Системі автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПС України.

Так, згідно з наведеним в Акті перевірки обставинами, встановлені порушення узагальнені в наступному вигляді:

№ п/п.Контрагент ПідприємстваВстановлені порушенняВисновки Акта перевірки 1.ТОВ Фірма «Вертон Сервіс» (код за ЄДРПОУ 25213984)Порушення по другому ланцюгу постачання та розбіжності в Системі автоматизованого співставлення ПЗ та ПК в розрізі контрагентів: - відповідно до акта перевірки ТОВ Фірма «Вертон Сервіс»від 25.10.2011 р. № 4499/23/25213984 встановлено певні негаразди в господарських операціях між ТОВ Фірма «Вертон Сервіс»та ТОВ «ТД Фінпрофіль»; - встановлення розбіжностей між даними декларації Позивача та даними податкової звітності ТОВ «Фірма Вертон Сервіс»відповідно до бази даних Системи автоматизованого співставлення ПЗ та ПК в розрізі контрагентівзавищення Позивачем податкового кредиту за травень 2011 року у розмірі 12 366,79 грн. та за червень 2011 року у розмірі 1 003,28 грн. 2.ТОВ НВФ «Інтелсервіс» (код за ЄДРПОУ 23102654)Порушення по другому ланцюгу постачання та розбіжності в Системі автоматизованого співставлення ПЗ та ПК в розрізі контрагентів: - відповідно до акта перевірки ТОВ НВФ «Інтелсервіс»від 07.10.2011 р. № 3998/2330/23102654 встановлено певні негаразди в господарських операціях між ТОВ НВФ «Інтелсервіс»та ФОП ОСОБА_10; - встановлення розбіжностей між даними декларації Позивача та даними податкової звітності ТОВ НВФ «Інтелсервіс»відповідно до бази даних Системи автоматизованого співставлення ПЗ та ПК в розрізі контрагентівзавищення Позивачем податкового кредиту за липень 2011 року у розмірі 108,12 грн.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ «Фірма «Вертон сервіс»(код за ЄДРПОУ 25213984) з матеріалів справи вбачається наступне.

До СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП ДПІ надійшли матеріали перевірки контрагента Позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми «Вертон сервіс»(код за ЄДРПОУ 25213984).

У відповідності до акту ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 25.10.2011 р. № 4499/23/25213984 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ Фірма «Вертон сервіс»встановлено, що ТОВ Фірма «Вертон-Сервіс»мало договірні зобов'язання з ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»(код ЄДРПОУ 30307207).

Проведеною перевіркою показників, задекларованих ТОВ Фірма «Вертон сервіс»у рядку 10.1 Декларацій «Придбання з податком на додану вартість товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у межах господарської діяльності, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою»встановлено, що на формування цих показників мали вплив операції з ТОВ «Торговий дім Фінпрофіль».

Фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ Фірма «Вертон Сервіс»та ТОВ «ТД Фінпрофіль»оформлено Договором № 11/2 П від 01.02.2011 року на виконання будівельно-монтажних, ремонтних і пуско-налагоджувальних робіт на об'єктах ТОВ Фірма «Вертон-Сервіс».

Додатком до договору № 11/217 від 01.02.2011 р з ТОВ «ТД Фінпрофіль»є технічне завдання на травень 2011 року, згідно якого ТОВ «ТД Фінпрофіль»здійснювались роботи (надавались послуги) на об'єктах замовників, перед якими ТОВ Фірма «Вертон-Сервіс»мало договірні зобов'язання:

У відповідності до довідки ДПІ у Києво-Святошинському районі № 122/23-3/30886359 від 28.09.2011 р., ТОВ «Торговий дім «Фінпрофіль»(код за ЄДРПОУ 30886359) має обліковий стан «10»- запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання).

Станом на 25.10.2011 р. ТОВ «ТД Фінпрофіль»має стан 14 «Визнано банкрутом», що підтверджується довідкою від державного реєстратора.

Відповідно до матеріалів реєстраційної справи ТОВ «Торговий дім «Фінпрофіль»відповідальними за фінансово-господарську діяльність ТОВ «Торговий дім «Фінпрофіль»були (є): керівник Колесник Василь Федорович, головний бухгалтер Мамій Олександр Валерійович, податковий номер 3196102356.

В ході перевірки встановлено, що у відповідності до висновку почеркознавчого дослідження від 18.10.2011 р. № 288, здійсненого головним експертом відділу криміналістичних досліджень НДЕКЦ при ГУМВС України в Запорізькій області підполковником міліції Кушнерьовим Олегом Владленовичем, на підставі направлення ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя (вих. № 15828/10/26-50 від 06.10.2011 р.) «підписи від імені Колесника В.Ф. на первинних бухгалтерських документах по взаємовідносинах ТОВ «ТД Фінпрофіль»(ЄДРПОУ 30886359) з ТОВ «Фірма «Вертон-Сервіс»(ЄДРПОУ 25213984), які були використані як оригінали для отримання наданих копій, виконані не Колесником В.Ф., а іншою особою (особами).

В ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено, що ТОВ «Торговий дім «Фінпрофіль»не подавало до ДПІ у Києво-Святошинському районі декларації з податку на прибуток, дохід від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2 квартал 2011 року. У відповідності до акту перевірки у ТОВ «Торговий дім «Фінпрофіль» відсутні основні засоби.

Оскільки у ТОВ «Торговий дім «Фінпрофіль»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Враховуючи вищезазначене в акті перевірки міститься висновок щодо відсутності у ТОВ «ТД Фінпрофіль»необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутності основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, відповідно згідно до частини 1, 5 ст. 203, п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України правочини, укладені з контрагентами, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіми особами та мають ознаки нікчемності.

Однак, враховуючи наявні у справі докази, суд із значеним висновком податкового органу суд погодитися не може, зважаючи на наступне.

Як видно з матеріалів справи, та не було допустимими доказами заперечено відповідачем, правовідносини між позивачем та контрагентом ТОВ «Торговий дім «Фінпрофіль»вчинялися на підставі договорів, що були укладені сторонами з дотриманням вимог, які були передбачені законодавством України на момент здійснення таких правочинів, зокрема позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи контрагента не були визнані в судовому порядку недійсними, був відсутній вирок суду щодо посадових осіб зазначеного контрагента, виконання договорів та сплата коштів за ними підтверджується відповідними первинними документами, зокрема актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними, платіжними дорученнями про сплату коштів з відміткою банку.

Також, чинним законодавством не передбачено відповідальності суб'єкта господарювання за дії контрагентів по третьому ланцюгу правовідносин із якими відповідний суб'єкт господарювання жодних правовідносин не мав.

Крім того, в судовому засіданні відповідачем не було допустимими доказами підтверджено висновки Акта перевірки про наявність розбіжностей між даними декларації позивача та даними податкової звітності ТОВ «Фірма Вертон Сервіс»у травні 2011 року в сумі 12 366,79 грн. та червні 2011 року в сумі 1 003,28 грн.

Так, згідно наданих позивачем додатків № 5 до податкових декларацій ТОВ «Фірма Вертон Сервіс»з ПДВ, зазначеним контрагентом позивача було в повному обсязі задекларовано податкові зобов'язання по правовідносинах із позивачем для сплати до державного бюджету, а доказів щодо наявності в ТОВ «Фірма Вертон Сервіс»заборгованості по сплаті таких податкових зобов'язань в розрізі правовідносин із позивачем, податковим органом надано не було .

Враховуючи наведене, та наявні у справі докази вбачається, що за наслідками господарських відносин позивача з ТОВ «Фірма Вертон Сервіс»не було завдано жодної шкоди державному бюджету.

Враховуючи наявні у справі докази, суд погоджується із зазначеним висновком відповідача, зважаючи також на наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Таким чином, з наведених вище норм податкового законодавства вбачається, що законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Зважаючи на те, що контрагентом позивача ТОВ Фірма «Вертон Сервіс»в травні 2011 р., червні 2011 р та липні 2011 р. було на підставі здійснених господарських операцій виписано позивачу належним чином оформлені податкові накладні, а також в повному обсязі визначено податкові зобов'язання по правовідносинах із позивачем, суд приходить до висновку про необґрунтованість та безпідставність (протиправність) податкового повідомлення-рішення відповідача від 27.12.2011 р. № 0000970700 в частині зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість по правовідносинах з ТОВ Фірма «Вертон Сервіс»за червень 2011 року на 12 366,79 грн. та за липень 2011 року на 1 003,28 грн., всього 13 370 грн., та застосованих штрафних санкцій в розмірі 503 грн.

Щодо фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ НВФ «Інтелсервіс»(код ЄДРПОУ -23102654) з матеріалів справи вбачається наступне.

Як зазначає відповідач в обґрунтування висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення правовідносин з ТОВ НВФ «Інтелсервіс», до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП ДПІ надійшли матеріали перевірки контрагента Позивача - ТОВ НВФ «Інтелсервіс»(код ЄДРПОУ - 23102654).

Зокрема, від ДПІ у м. Вінниці до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП надійшов акт від 07.10.2011 р. № 3998/2330/23102654 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ НВФ «Інтелсервіс»(код ЄДРПОУ - 23102654) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2011 року», результати якої оформлено актом від 07.10.2011 р. № 3998/2330/23102654.

У відповідності до даних матеріалів, зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що підприємство відсутнє за податковою адресою, про що свідчіть довідка ГВПМ ДПІ у м. Вінниці про встановлення фактичного місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 19.09.2011 року за № 1726.

Станом на дату складання акту ТОВ НВФ «Інтелсервіс»(код ЄДРПОУ 23102654) має стан 9 - «направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням».

ДПІ у м. Вінниці було направлено запит ТОВ «Інтелсервіс»про надання документів від 09.09.2011 року № 49832/10/15-2.

Станом на 07.09.2011 року відповіді не надано, також не було надано необхідних документів, що підтверджують дані податкових декларацій (розрахунків), зокрема фінансову, статистичну та іншу звітність, регістри податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, а також первинні та інші документи, які використовувались в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Крім того при дослідженні фінансово-господарської діяльності по ланцюгу поставки встановлено, що ТОВ НВФ «Інтелсервіс»мало взаємовідносини (по ланцюгу руху товару) з ФОП ОСОБА_10, реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1.

Від управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Вінниці по суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_10 (реєстраційний номер облікової картки платника НОМЕР_1) отримано акт від 05.10.2011 року № 3976.

Згідно висновку даного акту встановлено, що в порушення ч.1, ч.5 ст.203, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України платником податків було вчинено правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків з рядом контрагентів, в тому числі ТОВ НВФ «Інтелсервіс»на загальну суму 2 214 000 грн., в тому числі ПДВ 369 000 грн., тощо. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий.

Крім того, в ході перевірки ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»встановлено, що згідно з даними додатків № 5 до податкових декларацій з податку на додану та даними «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»існують розбіжність між сумою задекларованого податкового кредиту ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» та сумою податкових зобов'язань ТОВ «НВФ «Інтелсервіс»за період з 01.07.2011 р. по 30.07.2011 р. в розмірі 352,75 грн.

Враховуючи наявні у справі докази, суд погоджується із зазначеним висновком відповідача, зважаючи також на наступне.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Таким чином, з наведених вище норм податкового законодавства вбачається, що законодавством передбачено правовий зв'язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.

Законом України від 2 грудня 2010 року № 2756-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України»внесено ряд змін до законодавства України, у тому числі і до Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме: статтю 228 названо «Правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства»та доповнено частиною третьою, якою передбачено наслідки недійсного правочину.

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо спрямований на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави. Автономної Республіки Крим, територіальної громади та незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини п'ятої статті 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина перша статті 215 ЦК України).

Згідно із частиною другою статті 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його Щ недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсний судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до статті 228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, є таким, що порушує публічний порядок та направлений на заволодіння майном держави, а отже, є нікчемним. Визнання судом такого правочину недійсним не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Визначені Податковим кодексом України податки та збори є майном держави (оскільки забезпечують економічне функціонування держави) та головним джерелом доходів держави.

Таким чином, вищенаведеними нормами Законодавства визначено, що розмір податкового зобов'язання продавця товарів (послуг) по господарським операціям, проведеним з кожним контрагентом-покупцем у окремому звітному періоді, має дорівнювати розміру податкового кредиту такого покупця, задекларованого за такий звітний період, що передбачає відображення покупцем отриманої податкової накладної у реєстрі отриманих податкових накладних цього звітного періоду.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З метою визначення достовірних даних про об'єкти оподаткування, у відповідності до ст.9 Закону України «Про систему оподаткування», юридичні та фізичні особи зобов'язані вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність, подавати до державних органів відповідні документи і відомості.

Недотримання вимог податкових законів, а саме не ведення обліку господарських операцій, не подача податкової звітності, не декларування податкових зобов'язань та не сплата відповідних сум податків до бюджету призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, тобто об'єктивно призводить до порушення інтересів Держави та суспільства в цілому.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Згідно з п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»від 08.10.2004 року № 15, ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Суб'єкт господарювання, який за результатами вчинення господарської операції не задекларував податкові зобов'язання та не сплатив відповідні суми до бюджету, не міг не усвідомлювати протиправність своїх дій і суперечність їх меті інтересам держави і суспільства; прагнув настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

Створення і реєстрація особою за винагороду без мети зайняття господарською діяльністю юридичної особи, на яку законодавством покладені конкретні обов'язки у сфері оподаткування, дає підстави вважати, що невідомі особи вчиняли нібито «господарську»діяльність з метою приховання прибутків, одержаних на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва.

Тому господарські відносини, які були здійснені від імені цих підприємств, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Вимогами п.2.16 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України № 88, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в інформаційному листі від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема, те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та. що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Встановлення факту недійсності, у тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.01.2011 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СІБ»до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська, де суд підтримуючи позицію податкового органу вказав на неправомірність надання належної правової оцінки судами попередніх інстанцій факту непідписання первинних документів особою, що в них вказана.

Зазначена позиція також узгоджується з практикою Верховного Суду України, що викладена в постановах від 21.01.2011 р. та від 05.03.2012 р.

Так Верховний Суд України в постанові від 05.03.2012 р. дійшов висновку, що податкові накладні, які є підставою для формування підприємством податкового кредиту, зареєстровані в ЄДРПОУ і Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Скасовуючи рішення Вищого адміністративного суду України, Верховний Суд України в постанові від 05.03.2012 р. зазначив: «Таким чином висновок Вищого адміністративного суду України у справі що розглядається, про протиправність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та ПДВ, який зроблений з посиланням на те, що сама лише наявність у ТОВ «Нафта»податкових накладних, виписаних від імені його контрагентів, є достатньою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права».

Зважаючи на викладене в сукупності, а також наявні матеріали справи та норми наведеного вище податкового та іншого законодавства, суд погоджується із позицією відповідача, що в позивача було відсутнє право на формування податкового кредиту, та, відповідно на бюджетне відшкодування з ПДВ по вищезазначених господарських операціях із контрагентом ТОВ НВФ «Інтелсервіс»в розмірі 108,12 грн.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 р. № 0000970700 в частині в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість по правовідносинах з ТОВ НВФ «Інтелсервіс» на загальну суму 108 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 54 грн.

Натомість позивач надав суду обґрунтовані пояснення та допустимі докази на їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення від 27.12.2011 р. № 0000970700 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість по правовідносинах з ТОВ Фірма «Вертон-Сервіс»на загальну суму 13 370 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 503 грн.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

У зв'язку з тим, що судом позов майнового характеру задовольняється частково, судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню йому з державного бюджету у відсотковому співвідношенні, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (правонаступником якої є Окружна державна податкова служба Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України) від 27.12.2011 р. № 0000970700 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість по правовідносинах з ТОВ Фірма «Вертон-Сервіс»на загальну суму 13 370 грн., та застосованих штрафних санкцій в розмірі 503 грн.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»судові витрати у відсотковому співвідношенні, пропорційно до задоволених позовних вимог, в розмірі 170,53 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Окружної державної податкової служби Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби України.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий Суддя Я.І. Добрянська

Судді: А.В. Літвінова

О.В. Патратій

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 24.09.2012 р.