Рішення

від 08.08.2012 по справі 5006/47/44/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.08.12 р. Справа № 5006/47/44/2012

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Коржевій Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі господарського суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Східнопромгаз» (83048, місто Донецьк, вулиця Артема, 122/23; код ЄДРПОУ - 34627471)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Бізнес Груп» (83014, місто Донецьк, вулиця Лівобережна, № 62-А, офіс № 207; код ЄДРПОУ - 31577140)

про стягнення заборгованості у розмірі 33 649,82 гривень

за участю представників сторін:

від позивача: Голдинський А.Г., який діє на підставі довіреності б/н від 16.07.2012

від відповідача: Хвалько І.О., яка діє на підставі довіреності б/н від 07.08.2012

С У Т Ь С П О Р У :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Східнопромгаз» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Бізнес Груп» суму заборгованості за поставку товару та надані послуги у розмірі 33 649,82 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 37 від 01 вересня 2011 року.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02 липня 2012 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду у судовому засіданні на 19 липня 2012 року.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Так, ухвалою господарського суду Донецької області від 19 липня 2012 року розгляд справи відкладено до 08 серпня 2012 року у зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням останнім вимог ухвали суду від 02 липня 2012 року.

Представник позивача Голдинський А.Г. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача Хвалько І.О. в судовому засідання визнала позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши уповноважених представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши надані суду докази в порядку статті 43 ГПК України, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, яки є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту сьомого статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Так, 01 вересня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Східнопромгаз» (далі - позивач або продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Бізнес Груп» (далі - відповідач або покупець) було укладено договір поставки № 37 (далі - Договір), відповідно до умов якого продавець, який має статус платника податку на прибуток на загальних підставах (збільшує 25 % податку на прибуток), зобов'язується поставляти покупцю, належний йому на праві власності товар (технічні гази в асортименті), а покупець зобов'язується в строки, порядку та розмірі, встановленими договором, прийняти та сплатити його вартість (пункт 1.1 Договору).

Відповідно до пункту 10.1 Договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання та укладається на строк до 31 грудня 2011 року. Кожна із сторін може розірвати договір, тільки після попереднього повідомлення іншої сторони, але не менш ніж за 14 днів.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази надіслання на адреси сторін заяв про припинення дії Договору, та сторонами підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії Договору було пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені, та у заявлений до стягнення період Договір був чинним.

Пунктом 1.2 Договору передбачено, що кількість, якість, асортимент, ціна та інші характеристики товару, який передається покупцю, визначається в кожному конкретному випадку продажу в рахунку-фактурі.

Умови поставки товару узгоджені сторонами у розділі 3 Договору.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, покупець оплачує поставлений товар за ціною узгодженою сторонами, та зазначеною в рахунку-фактурі.

З моменту підписання представником покупця товарно-транспортної накладної або видаткової накладної, товар вважається таким, що передано покупцю (пункт 3.4 Договору).

Відповідно до видаткових накладних, підписаних уповноваженими особами та скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв товар:

- 17 лютого 2012 року на суму 1 409,98 гривень (а.с. 35);

- 21 лютого 2012 року на суму 4 197,50 гривень (а.с. 36);

- 24 лютого 2012 року на суму 2 118,05 гривень (а.с. 37);

- 27 лютого 2012 року на суму 1 830,05 гривень (а.с. 38);

- 28 лютого 2012 року на суму 438,00 гривень (а.с. 39);

- 02 березня 2012 року на суму 3 069,96 гривень (а.с. 40);

- 06 березня 2012 року на суму 438,00 гривень (а.с. 41);

- 07 березня 2012 року на суму 2 190,05 гривень (а.с. 42);

- 12 березня 2012 року на суму 510,00 гривень (а.с. 43);

- 14 березня 2012 року на суму 2 910,07 гривень (а.с. 44);

- 15 березня 2012 року на суму 1 037,95 гривень (а.с. 45);

- 16 березня 2012 року на суму 2 670,48 гривень (а.с. 46);

- 20 березня 2012 року на суму 2 046,05 гривень (а.с. 48);

- 23 березня 2012 року на суму 2 637,96 гривень (а.с. 50);

- 29 березня 2012 року на суму 2 290,08 гривень (а.с. 51);

- 03 квітня 2012 року на суму 496,02 гривень (а.с. 52);

- 05 квітня 2012 року на суму 720,22 гривень (а.с. 53);

- 11 квітня 2012 року на суму 3 183,90 гривень (а.с. 54).

Крім того, відповідно до актів виконаних робіт, підписаних уповноваженими особами та скріплених їх печатками, позивач надав відповідачу послуги, а саме:

- 16 березня 2012 року на суму 180,00 гривень (а.с. 47);

- 20 березня 2012 року на суму 120,00 гривень (а.с. 49).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що покупець здійснює оплату вартості поставленого товару з відстрочкою платежу 10 банківських днів з дати його поставки.

Відповідно до акту взаємних розрахунків станом на 23 квітня 2012 року, підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених їх печатками, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар та одержані послуги, складає 33 649,82 гривень (а.с. 29).

14 травня 2012 року позивач намагаючись вирішити спір в досудовому порядку, звернувся до відповідача з претензією про сплату вартості отриманого товару та отриманих послуг на загальну суму 33 649,82 гривень (а.с. 32-33).

Як стверджує позивач, претензію відповідачем залишено без відповіді та виконання, і іншого відповідачем не доведено.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, якій підлягає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та глави 30 Господарського кодексу України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами другого абзацу пункту першого статті 193 ГК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 ЦК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України та частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною першої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття, що коментується, надає легальне визначення цивільно-правового зобов'язання. Виходячи із положень статті зобов'язання є перш за все цивільним правовідношенням, тобто різновидом суспільних відносин, що регулюються цивільним правом. Зобов'язання є однією із основних категорій приватного права та займає своєрідне місце в системі цивільних правовідносин. Зобов'язанню як різновиду цивільних правовідносин властиві такі риси:

По-перше, зобов'язання є динамічними правовідносинами, оскільки опосередковують переміщення матеріальних цінностей між суб'єктами цивільного права на відміну, наприклад, від відносин власності, які визначають приналежність майнових цінностей якійсь особі. Боржник у зобов'язанні повинен вчинити на користь кредитора певну дію або утриматися від вчинення дії.

По-друге, зобов'язання є переважно майновими відносинами, оскільки особисті немайнові права особи є невідчужуваними та не можуть переміщуватися.

По-третє, у зобов'язальних відносинах є завжди визначений суб'єктний склад. У зобов'язанні завжди є боржник та кредитор. Навіть якщо зобов'язання виникає із порушення абсолютного права (наприклад, зобов'язання із завдання шкоди), після настання підстави виникнення зобов'язання його суб'єктний склад буде визначеним.

Змістом зобов'язання як правовідношення може бути як активна поведінка боржника здійснення ним певної дії (передачі майна, виконання роботи, надання послуги, сплати грошей тощо), так і пасивна поведінка - утримання від певної дії.

Частина 2 коментованої статті містить відсилочну норму, яка відсилає до статті 11 ЦК для визначення підстав виникнення зобов'язань. Якщо проаналізувати статтю 11, можна зробити висновок, що не всі перелічені там підстави самостійно можуть породжувати зобов'язання.

Частиною 3 коментованої статті передбачені три основні засади зобов'язальних правовідносин: добросовісність, розумність, справедливість. Дані принципи є також загальними принципами цивільного права. У коментованій статті ці принципи виділені додатково, оскільки саме в зобов'язальних відносинах вони набувають найбільш широкого прояву. Добросовісність, розумність, справедливість є оціночними категоріями цивільного права. Цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання або суду. Немає поки що визначення даних категорій і на рівні узагальненої судової практики. У зв'язку з цим, необхідно звернутися до теорії цивільного права для визначення критеріїв добросовісності, розумності, справедливості як основних засад зобов'язальних відносин.

За приписами статей 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар та надав відповідні послуги, що підтверджується матеріалами справи, в тому числі підписаними видатковими накладними та актами виконаних робіт, а відповідач порушив умови Договору, і не здійснив оплату за отриманий товар та одержані послуги у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступить до виконання зобов'язання або не виконав його у строки, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару та одержаних послуг, позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 33 649,82 гривень.

На час розгляду справи, матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем спірної заборгованості.

Відповідно до пунктів 2-4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене і враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та визнані відповідачем, то вони підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок саме його неправильних дій.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 712 ЦК України, ст. ст. 67, 179, 193, 265 ГК України, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Східнопромгаз», задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалтинг Бізнес Груп» (83014, місто Донецьк, вулиця Лівобережна, № 62-А, офіс № 207; код ЄДРПОУ - 31577140, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Східнопромгаз» (83048, місто Донецьк, вулиця Артема, 122/23; код ЄДРПОУ - 34627471, відомості про рахунки в установах банків відсутні) заборгованість за поставку товару та одержані послуги у розмірі 33 649,82 гривень, судовий збір у розмірі 1609,50 гривень, а всього 35 259 (тридцять п'ять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) гривень 32 копійки.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення суду набирає законної сили через десять днів з дня складення та підписання повного його тексту та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення та підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 08.08.2012 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13.08.2012.

Суддя Фурсова С.М.