Рішення

від 17.09.2012 по справі 4пд/5014/1656/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.09.12 Справа № 4пд/5014/1656/2012.

Розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства "Фізкультурно -оздоровчий клуб "Люкс", м. Луганськ

до Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", м. Київ в особі Луганської філії АТ "Банк "Фінанси та кредит" , м. Луганськ

треті особи, що не заявляють самостійних вимог

на предмет спору, на стороні позивача:

Українсько -литовське товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпласт", м. Луганськ

ОСОБА_8, Литовська республіка, м. Вільнюс

про розірвання договору іпотеки

Суддя Старкова Г.М.

за участю секретаря судового засідання Макаренка В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача - Крисан Т.В., довіреність б/н від 27.03.2012;

від відповідача - Оробцова О.О., довіреність № 1684 від 09.12.2011.

від 3-ї особи - Українсько -литовського товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпласт"- не прибув;

від 3-ї особи - ОСОБА_8 - не прибув.

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про розірвання Іпотечного договору від 21.06.2006, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" та Приватним підприємством "Фізкультурно -оздоровчий клуб "Люкс", посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №2015.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Представником відповідача у судовому засіданні 19.07.2012 подано відзив на позовну заяву №6-0900/2022 від 16.07.2012 та № 6-0900/2341 від 20.08.2012, в якому відповідач відхилив вимоги позивача за даним позовом з підстав, викладених у даному відзиві, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Ухвалою суду від 06.09.2012 до участі у справі № 4пд/5014/1656/2012 у якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, залучено Українсько -литовське товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпласт"(м. Луганськ, вул. Сосюри, 42) та ОСОБА_8 (місце реєстрації: АДРЕСА_1, місце проживання: АДРЕСА_2).

Поважні представники третіх осіб - Українсько -литовського товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпласт", а також ОСОБА_8 у судове засідання 17.09.2012 не прибули, пояснень та заперечень стосовно позовних вимог не надали.

Представник позивача у судовому засіданні 17.09.2012 надав клопотання, в порядку ст. 22 ГПК України, яким просить залучити до матеріалів справи докази направлення третім особам, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача копії позовної заяви. Дане клопотання судом розглянуте, задоволене та долучається до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.09.2012 надав лист від 07.09.2012 № 6-0900/2502, в порядку ст. 22 ГПК України, яким просить залучити до матеріалів справи статутні документи та копії додаткових угод до договору про відновлювальну кредитну лінію № 326-980-06 від 21.06.2006. Даний лист долучається до матеріалів справи з наданими до нього документами.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, суд -

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 21.06.2006 між Банком «Фінанси та кредит», Товариством з обмеженою відповідальністю (далі -Заставодавець, відповідач) та Приватним підприємством «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Люкс»(далі- Іпотекодавець, позивач), і яке є майновим поручителем Українсько - Литовського Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпласт», укладено іпотечний договір (далі - Іпотечний договір).

У відповідності до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»від 17.09.2008 № 514-VI, назву - Банк «Фінанси та Кредит», Товариство з обмеженою відповідальністю змінено на Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» .

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 228736 від 05.10.2009 та Статуту Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (нова редакція) правильна назва позивача у справі - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» .

Згідно п. 1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» , рішеннями зборів учасників комерційних банків (протоколи від 06.12.2002, 19.12.1999, № 13 від 15.08.1995, № 1 від 08.06.1990) прийнято рішення про зміну найменування Банку «Фінанси та Кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю на Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» з метою приведення у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства». Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»є правонаступником щодо всіх прав та обов'язків та зобов'язань Відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» , Банку «Фінанси та Кредит», Товариство з обмеженою відповідальністю, комерційного банку «Фінанси та Кредит», комерційного банку «Фінанси і кредит» та комерційного банку «Банк ділового співробітництва».

Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору цей договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, що випливає з Договору про відновлювальну кредитну лінію № 326-980-06 від 21.06.2006 (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору), далі - Кредитний договір, укладеного між Іпотекодержателем та Українсько - Литовським Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпласт»відновлювану кредитну лінію на загальну суму 3 000 000,00 грн., Українсько - Литовське Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпласт»зобов'язане повернути Іпотекодателю одержані в рахунок кредитної лінії грошові засоби до 20.06.2011, тобто 20.06.2011, сплатити за користування кредитними засобами проценти в розмірі 18%, згідно умов Кредитного договору, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках, передбачених кредитом та цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно: фізкультурно-оздоровчий корпус-2, що знаходиться у місті Луганськ, вул. Возрождєнія, 11 (далі - Предмет іпотеки), який належить ПП «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Люкс»(Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, посвідченому 28.12.2005 ОСОБА_6 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області за реєстровим № 2-1294, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації м. Луганська 17.01.2006, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно №9590025, виданий Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганську 17.01.2006, реєстраційний номер: 12917685, номер запису: 100 в книзі:2.

Заставна вартість предмета іпотеки за домовленістю сторін визначається сторонами в сумі 6 040 000,00 грн. (п.1.5 Іпотечного договору).

Додатково між відповідачем та третьою особою (позичальником) було укладено 01.09.2006 додаткову угоду № 1 та 14.08.2008 додаткову угоду № 2 - невід'ємна частина Кредитного договору.

Між Банком «Фінанси та кредит», Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - Банк, відповідач) та Українсько - Литовським товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпласт»(далі - Позичальник, третя особа) укладений договір про відновлювальну кредитну лінію № 326-980-06 від 21.06.2006 (далі - Кредитний договір), за яким Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 3 000 000,00 грн., а Зайомщик зобов'язаний повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно графіку зниження ліміту (додаток № 1 до цього договору) з кінцевим строком погашення до 20.06.2011, і сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 18% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпункті «б»п.3.1 цього Договору, сплатити проценти у завищеному розмірі (п.1.1 Кредитного договору).

Крім того, 21.06.2006 між Банком «Фінанси та кредит», Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - Кредитор, відповідач) та Приватним підприємством «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Люкс»(далі - Поручитель, позивач), та Українсько - Литовським ТОВ «Інтерпласт»(далі - Боржник) укладено договір поруки (далі - Договір поруки), за умовами якого, Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань за договором про відновлювальну кредитну лінію № 326-980-06 від 21.06.2006, укладеного між Кредитором і Боржником, відповідно до якого Боржнику надана кредитна лінія у розмірі 3 000 000,00 грн., зі сплатою 18% річних (п.1.1 Договору поруки).

Позивач у позові зазначив, що на даний час він вважає договір іпотеки, укладений між ним та відповідачем, таким, що підлягає розірванню, виходячи з наступного.

Пунктом 3.1.9 Іпотечного договору зазначається, що у випадках, якщо суми від продажу предмета іпотеки, та суми від реалізації іншого майна, що буде заставленим в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, недостатньо для повного задоволення вимог Іпотекодержателя, він має право в судовому порядку і вимагати отримання суми, якої не вистачає для повного задоволення вимоги з іншого майна Іпотекодавця.

Тому, позивач вважає, що вказаний пункт 3.1.9 Іпотечного договору прямо суперечить вимогам чинного законодавства щодо даних видів правочинів.

Так, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

У відповідності до статті 3 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно статті 11 Закону України «Про іпотеку», майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Позивач в позові вказує на те, що відповідач порушив вимоги ст. 3 Цивільного кодексу України, поклавши оскаржуваним правочином на позивача зобов'язання щодо повного погашення заборгованості за кредитним договором, у тому числі і боргу, що перевищує обумовлену сторонами вартість предмету іпотеки, зобов'язання по передачі відповідачу іншого, окрім визначеного договором іпотеки від 21.06.2006 майна, для задоволення потреб за іпотечним договором.

Крім того, позивач вважає, що враховуючи вказаний п. 3.1.9. Іпотечного договору, оскаржуваний правочин фактично є не договором іпотеки, а є договором поруки, тому відповідно до нього повинні застосовуватися норми права, що регулюють відносини, пов'язані з порукою.

14.08.2008 між Банком «Фінанси та кредит»ТОВ та УЛ ТОВ «Інтерпласт»було укладено додаткову угоду № 2 до договору про відновлювальну кредитну лінію № 326-980-06. За вказаною додатковою угодою було викладено в новій редакції п. 1.1. розділу 1 «Предмет договору», а саме, встановлено відсотки за користування кредитом - 20% (а за користування кредитним коштами з моменту, зазначеного в п. «б»п. 3.1. Договору, сплатити відсотки в підвищеному розмірі). Зазначена додаткова угода була підписана представниками банку «Фінанси та кредит»ТОВ та УЛ ТОВ «Інтерпласт».

Позивач у позовній заяві зазначає, що з аналізу п. 3.1.9. Іпотечного договору вбачається, що позивач відповідає перед відповідачем, в тому ж обсязі, що й Боржник.

Відповідно до п. 8.5. Іпотечного договору, сторони дійшли згоди, що у разі внесення змін до Кредитного договору щодо зміни розміру процентів по кредиту (в тому числі при їх збільшенні) до цього договору зміни не вносяться і розмір процентів у випадку звернення стягнення на предмет іпотеки підтверджуватиметься відповідними угодами про внесення змін до Кредитного договору.

Згідно п. 8.7. Іпотечного договору, всі повідомлення між сторонами здійснюються в письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів або телеграм.

За таких умов, позивач робить висновок про те, що Іпотечний договір від 21.06.2006, укладений між ним та відповідачем, підлягає розірванню з підстав свавільного збільшення відповідачем відсоткової ставки за договором про відновлювальну кредитну лінію від 21.06.2006 та непогодження/неповідомлення позивача про такі дії, що призвели до збільшення відповідальності позивача.

Позивач, посилаючись на положення ст. ст. 202, 203 Цивільного кодексу України, вважає, що зміст оскаржуваного Іпотечного договору від 21.06.2006 фактично є завуальованим договором майнової поруки.

Також, позивач у позові зазначив, що оскільки відповідно до ст. 559 ЦК України, припинення договору поруки пов'язується із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами оскаржуваного договору, так і умовами договору про відновлювальну кредитну лінію від 21.06.2006, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель, то можна прийти до логічного висновку про збільшення зобов'язань позивача у даній справі внаслідок укладення між відповідачем та третьою особою додаткової угоди про збільшення розміру відсотків за користування кредитом. Порука припиняється в тому випадку, коли поручитель не надав згоди на такі зміни основного зобов'язання. Припинення поруки в разі збільшення обсягу відповідальності без згоди поручителя передбачено законом.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на результати розгляду Ленінським районним суду міста Луганська справи за позовом ОСОБА_8 до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»в особі Луганської філії, Українсько-Литовського ТОВ «Інтерпласт» про припинення дії договору поруки від 21.06.2006, третя особа у справі - ПП «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Люкс», за результатом розгляду якої судом 28.05.2012 винесено рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 відмовлено.

Проте, як зазначає у позові позивач, змістом вказаного рішення було встановлено наступне: «... в ході розгляду справи встановлено ніявність передбачених ст. 559 ЦК України та договором поручительства підстав для припинення поруки, а порука, яка виникла на підставі договору поручительства від 21.06.2006 між Банком «Фінанси та кредит»ТОВ, Українсько- Литовським ТОВ «Інтерпласт», ОСОБА_8 з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором про відновлювальну кредитну лінію № 326-980-06 від 21.06.2006, є припиненою на підставі закону та договору, тому не вимагає додаткового судового захисту.»

Позивач, враховуючи положення ст. ст. 553, 554, 559 ЦК України, вважає, що дія Іпотечного договору від 21.06.2006, укладеного між ним та відповідачем, припинилася на підставі закону, а тому просить суд розірвати Іпотечний договір від 21.06.2006, укладений між Банк «Фінанси та кредит», ТОВ та Приватним підприємством Фізкультурно-оздоровчий клуб «Люкс», посвідчений 21.06.2006 приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 2015. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на умови Іпотечного договору від 21.06.2006 та положення ст.ст. 1, 3, 6, 202, 203, 509, 553, 559, 651 ЦК України, ст.188 ГК України, ст.ст. 1, 3, 11 Закону України «Про іпотеку».

Відповідач позовні вимоги оспорив з підстав, наведених у відзиві.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Українсько -литовського товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпласт" відзив на позовну заяву не надала, у судове засідання не прибула.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Українсько -литовського товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпласт" відзив на позовну заяву не надала, у судове засідання не прибула.

Оцінивши матеріали справи та доводи представників сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Матеріалами справи підтверджено, що 21.06.2006 між Банком «Фінанси та кредит», Товариством з обмеженою відповідальністю (далі -Заставодавець, відповідач) та Приватним підприємством «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Люкс»(далі- Іпотекодавець, позивач), і яке є майновим поручителем Українсько - Литовського Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпласт», укладено іпотечний договір (далі - Іпотечний договір).

Відповідно до п. 1.1 Іпотечного договору, цей договір забезпечує вимогу Іпотекодержателя, що випливає з Договору про відновлювальну кредитну лінію № 326-980-06 від 21.06.2006 (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору), далі - Кредитний договір, укладеного між Іпотекодержателем та Українсько - Литовським Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпласт»відновлювану кредитну лінію на загальну суму 3 000 000,00 грн., Українсько - Литовське Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерпласт»зобов'язане повернути Іпотекодателю одержані в рахунок кредитної лінії грошові засоби до 20.06.2011, тобто 20.06.2011, сплатити за користування кредитними засобами проценти в розмірі 18%, згідно умов Кредитного договору, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках, передбачених кредитом та цим договором.

Відповідно до п. 1.2 Іпотечного договору, предметом іпотеки є нерухоме майно: фізкультурно-оздоровчий корпус-2, що знаходиться у місті Луганськ, вул. Возрождєнія, 11 (далі - Предмет іпотеки), який належить ПП «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Люкс»(Іпотекодавцю) на підставі договору купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, посвідченого 28.12.2005 ОСОБА_6 - приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області за реєстровим № 2-1294, зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації м. Луганська 17.01.2006, Витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9590025, виданий Міським комунальним підприємством бюро технічної інвентаризації м. Луганську 17.01.2006, реєстраційний номер: 12917685, номер запису: 100 в книзі:2.

Заставна вартість предмета іпотеки за домовленістю сторін визначається сторонами в сумі 6 040 000,00 грн. (п.1.5 Іпотечного договору).

Додатково між відповідачем та третьою особою (позичальником) було укладено 01.09.2006 додаткову угоду № 1 та 14.08.2008 - додаткову угоду № 2 - невід'ємна частина Кредитного договору.

Між Банком «Фінанси та кредит», Товариством з обмеженою відповідальністю (далі- Банк, відповідач) та Українсько - Литовським товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерпласт»(далі - Позичальник, третя особа) укладений договір про відновлювальну кредитну лінію № 326-980-06 від 21.06.2006 (далі - Кредитний договір), за яким Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 3 000 000,00 грн., а Зайомщик зобов'язаний повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно графіку зниження ліміту (додаток № 1 до цього договору) з кінцевим строком погашення до 20.06.2011, і сплатити за користування кредитними коштами проценти у розмірі 18% річних (а за користування кредитними коштами з моменту, вказаного в підпункті «б»п.3.1 цього Договору, сплатити проценти у завищеному розмірі (п.1.1 Кредитного договору).

Крім того, 21.06.2006 між Банком «Фінанси та кредит», Товариством з обмеженою відповідальністю (далі - Кредитор, відповідач) та Приватним підприємством «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Люкс»(далі - Поручитель, позивач), та Українсько - Литовським ТОВ «Інтерпласт»(далі - Боржник) укладено договір поруки (далі - Договір поруки), за умовами якого, Поручитель зобов'язується перед Кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання Боржником зобов'язань за договором про відновлювальну кредитну лінію № 326-980-06 від 21.06.2006, укладеного між Кредитором і Боржником, відповідно до якого Боржнику надана кредитна лінія у розмірі 3 000 000,00 грн., зі сплатою 18% річних (п.1.1 Договору поруки).

В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що Іпотечний договір від 21.06.2006 підлягає розірванню з підстав збільшення об'єму відповідальності Українсько - Литовським ТОВ «Інтерпласт»за Іпотечним договором при відсутності на те згоди поручителя, посилаючись при цьому на ст. 559 ЦК України.

Згідно чинного законодавства, до умов іпотечного договору застосовуються положення § 3 глави 49 Цивільного кодексу України про поруку, зокрема, і ст. 559 ЦК України, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Інститут поруки врегульовано статтями 553-559 Цивільного кодексу України.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або декілька осіб.

Інститут іпотеки, як окремий вид застави, врегульовано ст.ст.572-593 Цивільного кодексу України та Законом України "Про іпотеку". Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником чи заставодавцем зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно зі ст.575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Ні Цивільному кодексу України, ні Господарському кодексу України невідоме поняття "майнова порука".

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна -іпотеки.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

Майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи -боржника.

Майновий поручитель не є стороною основного договору, забезпеченого іпотекою, він лише зобов'язується перед кредиторами відповідати за виконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості переданого ним в іпотеку майна.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про іпотеку", майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення саме за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами боржника.

Таким чином, іпотека є різновидом застави і окремим засобом забезпечення зобов'язання, а тому будь -яка зміна основного зобов'язання не потребує згоди майнового поручителя -іпотекодавця.

Припинення іпотеки можливе лише з підстав, визначених ст.593 Цивільного кодексу України та ст.17 Закону України "Про іпотеку".

Відтак, суд вважає, що законодавець чітко розмежовує поняття поручителя в договорі поруки (параграф 3 глави 49 ЦК України) і поняття майнового поручителя як сторони в договорі застави (іпотеки) (параграф 6 глави 49 ЦК України).

Згідно із ст. 575 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається такий вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні заставодавця або третьої особи. Правова природа іпотеки полягає у забезпеченні можливості кредитора у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення саме за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

З огляду на приписи вищезазначених норм та відповідно до положень ст. 546 Цивільного кодексу України порука та застава є окремими самостійними способами забезпечення зобов'язання, а відтак, застосування позивачем до договору іпотеки положень ст. 559 ЦК України, якою визначені підстави припинення поруки, є безпідставним, оскільки договір іпотеки є різновидом договору застави та окремим засобом забезпечення зобов'язання.

Тому, встановлення Ленінським районним суду міста Луганська у рішенні від 28.05.2012 за позовом ОСОБА_8 до ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»в особі Луганської філії, Українсько-Литовського ТОВ «Інтерпласт»про припинення дії договору поруки від 21.06.2006, третя особа у справі ПП «Фізкультурно-оздоровчий клуб «Люкс»факту припинення поруки не може бути підставою для припинення іпотеки (застави), тому що іпотека (застава) і порука є двома самостійними видами забезпечення виконання зобов'язань. Такої позиції дотримується і Вищий господарський суд України в оглядовому листі "Про практику вирішення окремих спорів, пов'язаних із забезпеченням виконання зобов'язань" (за матеріалами судової колегії Вищого арбітражного суду України по перегляду рішень, ухвал, постанов) від 30.05.2001 № 0І28/637, а також у постановах Вищого господарського суду України від 12.07.2010 у справі № 39/291пн, від 13.10.2010 у справі № 29/395-09 та від 15.05.2008 у справі № 16-02/1418.

Відповідно до ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст та умови (пункти) договору, визначаються на розсуд сторін та погоджуються ними.

Як вбачається з п. 9 Іпотечного договору від 21.06.2006, директор Приватного підприємства "Фізкультурно -оздоровчий клуб "Люкс" Токарєва Л.В. (уповноважений представник ПП "Фізкультурно -оздоровчий клуб "Люкс") погодився, що договір відповідає внутрішній волі, намірам та досягнутим домовленостям, та засвідчивши підписом, підтвердив повне розуміння предмета та змісту договору.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, ПП "Фізкультурно -оздоровчий клуб "Люкс" (іпотекодавець, позивач) з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з Кредитного договору, передає в іпотеку Банку «Фінанси та кредит», Товариство з обмеженою відповідальністю (іпотекодержатель, відповідач) в порядку та на умовах, встановлених договором, нерухоме майно, що належить ПП "Фізкультурно -оздоровчий клуб "Люкс" на праві власності (п.1.2 Іпотечного договору). Сторони з'ясували та узгодили всі необхідні умови по встановленню взаємних прав та обов'язків, підписавши договір (а.с.9-12).

Згідно п. 6.1 Іпотечного договору, даний договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.

Пунктом 6.2 Іпотечного договору право іпотеки, та відповідно і цей Договір, припиняє чинність у разі: припинення основного зобов'язання, забезпеченого цією іпотекою; знищення (втрати) предмета іпотеки, якщо Іпотекодавець не змінив або не відновив предмет іпотеки; реалізації предмета іпотеки; набуття Іпотекодержателем на підставах, передбачених чинним законодавством України та цим договором, права власності на предмет іпотеки; розірвання цього Договору за згодою сторін, яка посвідчується нотаріально; в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Як вбачається із зазначеного, іпотека за Іпотечним договором від 21.06.2006 забезпечує вимоги Іпотекодержателя за договором про відновлювальну кредитну лінію № 326-980-06 від 21.06.2006 (а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору).

Тобто, із змісту Іпотечного договору вбачається, що Іпотекодавець - Майновий поручитель (позивач) передав Заставодержателю (відповідач) предмет іпотеки в забезпечення вимог як Кредитного договору, так і усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо.

Відповідно до статті 573 ЦК України, заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку», іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності.

Договір є чинним з моменту його укладення сторонами і діє протягом строку, на який він укладений, якщо інше не передбачено у самому договорі або у законі. Цивільно-правовий оборот досить часто потребує зміни або розірвання договору після його укладення сторонами. Так, Цивільний кодекс України містить загальні норми, що регулюють підстави, правові наслідки, форму зміни та розірвання договору, зміну або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, а саме, статтями 651-654 ЦК України.

Частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. При цьому сторона, яка ставить питання про розірвання чи зміну договору, має довести наявність порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною.

З моменту укладення договору та під час його виконання можлива зміна обставин, які мають характер істотних для сторін. Істотна зміна обставин, впливаючи на правовідносини, що породжуються договором, порушує досягнутий баланс між сторонами, які уклали договір. Відновлення досягнутого балансу сторін у договорі у зв'язку з істотною зміною обставин можливе за рахунок нормативного регулювання, визначеного ст. 652 ЦК України. При зміні або розірванні договору посилання на істотну зміну обставин можливе лише у тому разі, коли сторони при укладенні договору визначали такі обставини як істотні.

Враховуючи той факт, що поняття «істотна зміна обставин»є оціночною категорією, законодавець у п. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України дає визначення цього поняття, вказуючи на те, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Істотна зміна обставин, як підстава розірвання договору, має значення лише тоді, коли інше не передбачено положеннями укладеного договору або не випливає із суті зобов'язання. Зазначене випливає зі змісту статті 652 ЦК України.

Відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розірвання спірного договору з огляду на те, що наведені позивачем підстави ч. ч. 1, 4 ст. 559 ЦК України не стосуються підстав для розірвання договору в контексті статті 651 Цивільного кодексу України.

Основним доводом позивача є ототожнення підстав припинення поруки відповідно до ст. 559 ЦК України з підставами припинення застави (іпотеки). Така позиція необґрунтована з огляду на різницю правовідносин за своїм предметом: зобов'язальне право - за порукою, та речове право - за заставою, а тому поширення положень § 3 глави 49 ЦК України про поруку, зокрема і ст. 559 ЦК України, є помилковим.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України, зокрема, від 15.05.2008 справа №16-02/1418, від 13.10.2010 справа №29/395-09, від 09.02.2011 справа №50/150-10, від 23.03.2011 справа № 12/69-10 та інших .

Також, Вищий господарський суд України інформаційним листом від 15.03.2011 за № 01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів» , зокрема, пункт 5 зазначеного листа встановлює, що відповідно до ч.1 ст. 559 Цивільного кодексу України, припинення договору поруки пов'язується із зміною основного зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя (постанова від 17.01.2011 N5020-10/012). Тобто, Верховний Суд України пов'язує підстави припинення за ст. 559 ЦК України тільки з порукою.

В силу статей 42, 43, 33 ГПК України правосуддя в господарських сулах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вказані положення, позивач при зверненні з позовом мав обґрунтувати свої вимоги поданими суду доказами, а відповідач -спростувати доводи позивача. Тобто, виходячи з наведених приписів, згідно з принципом змагальності саме позивач мав надати суду певні докази допущення відповідачем порушень. У разі ж надання позивачем відповідних доказів та невизнання певних обставин відповідачем, на останнього покладається обов'язок їх спростування.

Суд вважає, що в даному випадку позивачем до суду не надано будь-яких доказів вимог щодо правових підстав для розірвання Іпотечного договору від 21.06.2006, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" та Приватним підприємством "Фізкультурно -оздоровчий клуб "Люкс", і яке є майновим поручителем Українсько - Литовського Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпласт», посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за №2015.

Крім цього, доводи позивача за позовом є необґрунтованими та суперечать діючому законодавству та спростовуються матеріалами справи.

З огляду на викладене слід зазначити, що підстав для розірвання Іпотечного договору від 21.06.2006, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" та Приватним підприємством "Фізкультурно -оздоровчий клуб "Люкс", і яке є майновим поручителем Українсько - Литовського Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерпласт»у суду не має, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

У судовому засіданні 17.09.2012 оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Відповідно до пункту 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" надміру перерахований квитанцією № 2200621 від 05.07.2012 судовий збір у розмірі 29 грн. 00 коп. за подання позову слід повернути позивачу із Державного бюджету України.

Відповідно до ст. 44, 49 ГПК України, витрати зі сплати судового збору у сумі 1073 грн. 00 коп. покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

3. Повернути Приватному підприємству "Фізкультурно -оздоровчий клуб "Люкс", вул. Возрождєнія, 11 , м. Луганськ, код ЄДРПОУ 32139182, з Державного бюджету України надміру перерахований судовий збір у розмірі 29 грн. 00 коп. згідно квитанцією № 2200621 від 05.07.2012.

Підставою для повернення судового збору є дане рішення, засвідчена печаткою суду.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено -24.09.2012.

Суддя Г.М.Старкова