Постанова

від 18.09.2012 по справі 5023/889/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2012 р. Справа № 5023/889/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І. , суддя Плужник О.В. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Криворученко О.І.

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився.

відповідача -не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1977 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 04.05.12 р. у справі № 5023/889/12

за позовом Приватного підприємства "Дарт", м. Балаклія

до Приватного підприємства "ЗПК", м. Балаклія

про зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2012 року позивач -Приватне підприємство "Дарт", м. Балаклія звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просив суд зобов'язати відповідача -Приватне підприємство "ЗПК", м. Балаклія повернути позивачу наступне майно:

- млин Р6-АВМ-15, заводський номер № 1574, потужність 630 кг/год., виробництва ВАТ "Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова" вартістю 40000,00 грн.;

- крупоцех МКЦ-7, потужністю 8 тон за доюу (333 кг/год), виробництва ВАТ "Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова" вартістю 20000,00 грн.;

- фасувальна машина виробництва фірми "Інтермаш", потужністю 30-60 кг/хв., введена в експлуатацію в 2004 році вартістю 31538,00 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що відповідач є недобросовісним набувачем

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.05.2012 р. (суддя Мамалуй О.О.) у справі № 5023/889/12 позовні вимоги задоволені частково, зобов'язано приватне підприємство "ЗПК" повернути позивачу наступне майно:

- крупоцех МКЦ-7, потужністю 8 тон за доюу (333 кг/год), виробництва ВАТ "Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова" вартістю 20000,00 грн.;

- фасувальна машина виробництва фірми "Інтермаш", потужністю 30-60 кг/хв., введена в експлуатацію в 2004 році вартістю 31538,00 грн. Стягнуто з приватного підприємства "ЗПК" на користь приватного підприємства "Дарт" судовий збір в розмірі 1030,76 грн., в частині зобов'язання ПП "ЗПК" повернути ПП "Дарт" млин Р6-АВМ-15, заводський номер № 1574, потужність 630 кг/год., виробництва ВАТ "Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова" вартістю 40000,00 грн. - провадження у справі припинено.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач ПП "ЗПК" є неналежним набувачем майна, яке було придбано ним у ПП "Орієнтир", оскільки, договір № 7 від 11.06.2007 р., за яким ПФ "Орієнтир" набуло права власності на майно, яке відчужене ним за договором № 2 від 30.07.2007 р., в судовому порядку визнаний судом недійсним, власником та директором ПП "Дарт" і ПП "ЗПК" на момент вчинення договору був Шматов В.Л., розрахунків за вказаними договорами проведено не було. З урахуванням того, що відповідачем надана вибуткова накладна № 9 від 04.07.2008 р., з якої вбачається що млин Р6-АВМ-15 проданий ТОВ "Електро - промстрой" згідно з договором № 1 від 04.07.2008 р., отже на момент розгляду справи обладнання не перебуває у власності відповідача, суд припинив провадження по справі в цій частині. Таким чином, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необґрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині задоволення позову, з мотивів та підстав, зазначених в апеляційній скарзі та ін. В обґрунтування своїх вимог відповідач вказує, що є добросовісним набувачем майна з тих підстав, що розрахувався за придбане ним майно за договором № 2 від 01.09.2007 року у ПФ "Орієнтир" простим векселем на суму 1991538,00 грн. Отже на його думку, наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача та ін.

Позивач та відповідач у призначене судове засідання не з'явились.

Як свідчать залучені до матеріалів справи витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 41-43), ПП "Дарт" та ПП "ЗПК" зареєстровані за адресою: 64200, Харківська область, Балаклійський район, місто Балаклія, вулиця Геологічна, будинок 10 А. Саме на вказану адресу судом апеляційної інстанції направлялася кореспонденція сторонам, саме вона зазначена в позові та в договорі.

Враховуючи, що оскільки Господарським процесуальним кодексом України на господарський суд не покладено обов'язок з'ясування адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі та надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, а процесуальні документи суд надсилав на юридичну адресу позивача та відповідача, зазначені в витягах з ЄДРПОУ, судова колегія вважає, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 11.06.2007 р. між Приватним підприємством "Дарт" (позивач) та ПФ "Орієнтир", правонаступником якого є ТОВ "Орієнтир-плюс" укладений договір № 7, відповідно до умов якого продавець (позивач) продає, а покупець ПФ "Орієнтир" купує Базовий комплект обладнання млина Р6-АВМ-50 виробництва ВАТ "Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова"; Млин Р6-АВМ-15; Крупоцех МКЦ-7; Фасувальна машина виробництва фірми "Інтермаш". Склад обладнання вказується в специфікації № 1 до договору, узгодженої сторонами, яка є невід'ємною частиною цього договору. Вартість обладнання складає 1991538 грн.

Вказаний в договорі № 7 товар переданий ПФ "Орієнтир" на підставі акту прийому-передачі від 11.06.2007 р. (а. с. 16).

Позивач зазначає, що на порушення умов договору № 7 від 11.06.2007 р. ПФ "Орієнтир" не розрахувалась з ним за придбаний товар.

30.07.2007 р. між Приватною фірмою "Орієнтир", правонаступником якого є ТОВ "Орієнтир-плюс" та Приватним підприємством "ЗПК" (відповідачем) укладено договір № 2, відповідно до умов якого постачальник (ПФ "Орієнтир") зобов'язався в строки та на умовах, встановлених цим договором, передати у власність покупця (відповідача) товар, а саме: Базовий комплект обладнання млина Р6-АВМ-50 виробництва ВАТ "Могилів-Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова"; Млин Р6-АВМ-15; Крупоцех МКЦ-7; Фасувальна машина виробництва фірми "Інтермаш", а відповідач, в свою чергу, прийняти його та оплатити.

На виконання умов вказаного договору ПФ "Орієнтир" передано відповідачу товар, визначений договором, на загальну суму 1991538,00 грн., на підставі акту прийому-передачі від 30.07.07 р. Однак, як вказує позивач на порушення умов договору № 2 від 30.07.2007 р. розрахунок за придбаний товар проведений не був.

Постановою господарського суду Харківської області по справі № Б-19/156-07 від 14 липня 2008 р. ПП "Дарт" визнано банкрутом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2009 р. по справі № Б-19/156-07 договір № 7 від 11.06.2007 року визнаний недійсним та встановлено, що ПП «Дарт»не отримало від ПФ «Орієнтир»грошові кошти від реалізації вищевказаного майна. Невиконання ПФ «Орієнтир»умов вищезазначеного договору в частині оплати коштів за передане обладнання завдає збитків банкруту та кредиторам у справі про банкрутство ПП «Дарт», а банкрут не має ані майна, ані грошових коштів, що позбавляє його у майбутньому задовольнити вимоги кредиторів повністю або частково в ліквідаційній процедурі. Вказана ухвала господарського суду Харківської області набрала законної сили.

Позивач посилається на те, що вищевказане виробниче обладнання ПП «Дарт»перебуває у ПП «ЗПК»в незаконному володінні, тому просить суд зобов"язати ПП «ЗПК»повернути на його користь спірне майно.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі про витребування майна з чужого незаконного володіння.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню, з підстав викладених в рішенні.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, в зв'язку з чим є підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як зазначено вище, ухвалою господарського суду Харківської області від 18.09.2009 р. по справі № Б-19/156-07 визнаний недійсним договір № 7 від 11.06.2007 р. укладений між ПП «Дарт»та ПФ «Орієнтир», правонаступником якої є ТОВ «Орієнтир-плюс». Зазначена ухвала господарського суду Харківської області набрала законної сили.

Вищезазначені юридичні факти щодо визнання недійсним договору № 7 від 11.06.2007 року укладеного між ПП "Дарт" та ПФ "Орієнтир", правонаступником якого є ТОВ "Орієнтир-плюс" в силу вимог ч. 2 ст. 35 ГПК України не підлягають доведенню при вирішенні даного спору та мають преюдиційне значення для даної справи.

Відповідно до ст. 215 ЦК України правочин є недійсним у зв'язку з недодержанням у момент його вчинення стороною (сторонами) загальних вимог, які необхідні для чинності правочину, передбачених ст. 203 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно з приписами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За приписами статті 319 Цивільного кодексу України право розпорядження майном, в тому числі, його відчуження за договором купівлі-продажу, належить саме власникові майна.

Статтею 387 Цивільного кодексу України встановлено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної підстави заволоділа ним.

З наведеної норми вбачається, що власник може вимагати повернення свого майна, якщо майно, якого позбавився власник, збереглось в натурі та знаходиться у фактичному володінні іншої особи. При цьому, власник повинен підтвердити право власності правовстановлюючими документами.

Отже, позивач вважає, що майно, яке є предметом спору у даній справі: млин Р6-АВМ-15 заводський номер № 1574, потужністю 630 кг/год., виробництва ВАТ «Могилів -Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова», вартістю 40000,00 грн.; крупоцех МКЦ-7, потужністю 8 тон за доюу (333 кг/год), виробництва ВАТ «Могилів -Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова», вартістю 20000,00 грн.; Фасувальна машина виробництва фірми "Інтермаш", потужністю 30 -60 кг/хв., введена в експлуатацію в 2004 році, вартістю 31538,00 грн., знаходиться у ПП "ЗПК" і останній незаконно володіє цим майном, наполягаючи на тому, що, з урахуванням вищенаведених обставин право власності на майно належить саме позивачеві.

Відповідно до ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Вважаючи, що право власності на спірне майно належить ПП "Дарт", арбітражний керуючий - ліквідатор ПП "Дарт" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння ПП "ЗПК", до складу якого входить млин Р6-АВМ-15 заводський номер № 1574, потужністю 630 кг/год., виробництва ВАТ «Могилів -Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова», вартістю 40000,00 грн.; крупоцех МКЦ-7, потужністю 8 тон за доюу (333 кг/год), виробництва ВАТ «Могилів -Подільський машинобудівний завод ім. С.М. Кірова», вартістю 20000,00 грн.; Фасувальна машина виробництва фірми "Інтермаш", потужністю 30 -60 кг/хв., введена в експлуатацію в 2004 році, вартістю 31538,00 грн.

При цьому, позивач (в особі арбітражного керуючого) не надав суду доказів на підтвердження того, що йому належить право власності на спірне майно.

Більше того, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.02.2011 року у справі № 07/57-10 встановлено, що фактично до ПП «Дарт»не перейшло право власності на спірне майно, його набувачем є Підприємство «Інвестконтракт»Харківського відділення громадських організацій «Слов'янська єдність», на користь якої відбулося рішення і задоволено позов та витребувано спірне майно у Приватного підприємства «ЗПК»і передано у власність Підприємству «Інвестконтракт»Харківського відділення громадських організацій «Слов'янська єдність». Таким чином, дані факти, встановлені постановою від 17.02.2011 року по справі № 07/57-10 мають приюдиційне значення для вирішення даного спору, по цій справі.

З урахуванням викладеного, господарський суд першої інстанції дійшов невірного висновку щодо наявності відповідного права на спірне майно у позивача та витребування його у відповідача на користь позивача.

За таких обставин, у господарського суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача про витребування цього майна із чужого незаконного володіння саме на користь ПП «Дарт».

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України з позивача на користь відповідача підлягають стягненню 804,75 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, ст. 104 -105 ГПК України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.05.12 р. у справі № 5023/889/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Дарт" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Геологічна, 10-А, код 31150933) на користь Приватного підприємства "ЗПК" (64200, Харківська область, м. Балаклія, вул. Геологічна, 10-А, код 34114238) 804,75 грн. судового збору по апеляційній скарзі.

Наказ доручити надати господарському суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 17.09.2012 р.

Головуючий суддя Пушай В.І.

Суддя Плужник О.В.

Суддя Гетьман Р.А.