Ухвала

від 21.09.2012 по справі 5026/2422/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21 вересня 2012 року Справа №16-03/5026/2422/2011

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників:

від позивача: Карманніков М.О., Осадчий І.В. - за довіреностями;

від відповідача:Сизько Д.Б. - за довіреністю;

третя особа: не з'явився;

ДВС Золотоніського управління юстиції : Міклащук О.Ю. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за дочірнього підприємства "Автоскладальний завод №2" публічного акціонерного товариства "Автомобільна компанія " Богдан Моторс", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранс-Альянс", м.Золотоноша, Черкаська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець Семенюк Олександр Анатолійович, с. Підгайці, Луцький район, Волинська область

про стягнення 586 281 грн. 44 коп., (в рамках поданої скарги на дії ДВС)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням у справі від 20.12.2011 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року рішення суду першої інстанції скасовано і позов задоволено повністю. 30 березня 2012 року судом видано наказ на примусове виконання рішення.

13.08.2012 року відповідачем по справі подано суду скаргу від 08.08.2012 року на дії та рішення державного виконавця, яка прийнята судом до провадження ухвалою від 14.08.2012 року.

22.08.2012 року позивач подав суду клопотання про відвід судді Єфіменка В.В. від розгляду справи. 23.08.2012 року суддя Єфіменко В.В. заявив про самовідвід з метою усунення сумнівів сторін в об'єктивності суду та ухвалою від 23.08.2012 року відмовив позивачу у задоволенні клопотання про відвід та прийняв самовідвід у справі.

Після заявленого в ході розгляду справи самовідводу судді Єфіменко В.В., справу за автоматичним перерозподілом передано у провадження судді Спаських Н.М.

З урахуванням уточненого пояснення відповідача по справі, скаргу на дії та рішення ДВС від 08.08.2012 року (а.с. 3 том 2) відповідачем подано з мотивів, що постановами про арешт майна боржника та заборону його відчуження, про розшук майна боржника від 20.06.2012 року було накладено арешт на автотранспорт відповідача, частина з якого одночасно є заставним майном кількох банківських установ і в даний час перебуває під обтяженням, а у випадку звернення стягнення на це майно на користь позивача, який не є заставотрмачем, у відповідача виникне обов"язок надати заміну заставного майна банкам, якого у скаржника немає.

Скаржник вважає, що скасуванню підлягають постанови ДВС від 20.06.2012 року повністю, по всіх одиницях майна відповідача, оскільки можливість їх часткового оскарження і скасування не передбачена чинним законодавством.

Клопотання позивача від 11.09.2012 року (а.с. 67-68 том 2) по справі про виклик у засідання працівників комерційних банків для дачі пояснень щодо чинності договорів забезпечення та розміру кредитних зобов'язань відповідача суд відхилив з підстав, що вирішення даного питання не стосується предмету оскарження щодо правомірності дій органу ДВС і банки не позбавлені права на самостійне оскарження виконавчих дій у випадку порушення їх прав.

В судовому засіданні представник скаржника (відповідач) скаргу підтримав та просить її задовольнити.

Представники позивача проти задоволення скарги заперечив з мотивів її необґрунтованості та законності вчинених виконавчих дій.

Представник ДВС також просить суд скаргу відхилити і вказує, що за заявами банківських установ, які звернулися до державного виконавця про виключення їх заставного майна з-під арешту, такі арешти по конкретних автомобілях були зняті, постанови про що знаходяться у реєстрі виконавчого провадження і оглядалися в судовому засіданні.

Заслухавши доводи та пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне:

Оскаржуваними постановами від 20.06.2012 року державним виконавцем ВДВС Золотоніського МРУЮ Міклащук О.Ю. було накладено арешт на автотранспорт боржника-відповідача, оголошено заборону його відчуження та оголошено автотранспорт в розшук (а.с. 8-9 том 2) на виконання наказу господарського суду Черкаської області у даній справі.

Як з'ясовано судом, під арешт внесено весь зареєстрований за відповідачем автотранспорт -- як заставне майно, так і не обтяжене заставою перед банками, перелік яких навів у своїй скарзі відповідач по справі.

В даний час має місце об'єднання всіх виконавчих проваджень щодо відповідача по справі у зведене виконавче провадження, про що представником органу ДВС надано підтверджуючі документи у виді постанов із оглянутого судом зведеного виконавчого провадження в ході розгляду скарги.

Скаржником пояснено суду, що ніякого іншого майна, крім арештованого державним виконавцем автотранспорту, для погашення боргів перед кредиторами у відповідача по справі немає, а з арештом автотранспорту він не згоден тому, що продаж цього майна на користь інших кредиторів становитиме загрозу відповідачу щодо необхідності надання в заставу іншого майна, якого цей боржник не має.

Викладені у скарзі доводи скаржника про те, що арешт заставного автотранспорту порушує права банків-заставотримачів суд відхиляє з мотивів, що за правилами ст. 1 ГПК України до господарського суду зацікавлені особи звертаються за захистом лише своїх порушених прав чи охоронюваних законом інтересів. У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про виконавче провадження", особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Тому банківські установи за умови порушення своїх прав не позбавлені можливості самостійного захисту власних інтересів в рамках процедури виконавчого провадження.

Доводи позивача про загрозу його правам на майбутнє у випадку необхідності заміни проданого заставного майна на інше, як підстави подавати дану скаргу на дії ДВС, суд відхиляє, оскільки судовому захисту підлягають вже порушені права, що спричинили для скаржника реальне настання негативних наслідків, а не лише можливість їх виникнення.

ЗУ "Про виконавче провадження" прямо не забороняє арештовувати майно боржника, яке перебуває в заставі. Наданими у справу доказами підтверджено, що за заявами зацікавлених банків державним виконавцем було знято арешт із автотранспорту, який був заставним майном.

Суд за матеріалами скарги не знаходить доказів, що в даний час вже звертається стягнення на автотранспорт відповідача, а констатує, що на нього лише накладено арешт та оголошено в розшук в інтересах забезпечення виконання судового рішення по даній справі та у зведеному виконавчому провадженні.

Вчинені дія органом ДВС по накладенню арешту, оголошенню заборони його відчуження і розшуку майна боржника відповідають правам державного виконавця при вчиненні виконавчих дій, які передбачені положеннями ЗУ "Про виконавче провадження", тим більше що сам відповідач визнає, що інших джерел погашення боргу, крім автотранспорту, він не має.

Ч. 6 ст. 12 ЗУ "Про виконавче провадження" зобов'язує самого боржника письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. Арешт заставного майна боржника не порушує права заставотримачів майна, оскільки згідно ЗУ "Про виконавче провадження" виручені кошти у зведеному виконавчому провадженні в першу чергу будуть спрямовані на погашення боргу перед заставотримачами, а потім перед іншими кредиторами.

Згідно ст. 54 ЗУ "Про виконавче провадження" звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя. Для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів або якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Положення цієї статті повністю захищають права кредиторів із забезпеченими борговими зобов"язаннями.

Положеннями ЗУ "Про виконавче провадження" не передбачено права боржника оскаржувати арешт власного майна, цим правом наділена лише особа, яка вважає це майно своїм.

На підставі викладеного, оскільки чинне законодавство не містить прямої заборони щодо накладення арешту в рамках виконавчого провадження на майно, яке є забезпеченням виконання зобов'язання перед іншим кредитором, і відповідач не довів порушення своїх прав прийняттям постанов від 20.06.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження і про розшук майна боржника, то у задоволенні поданої скарги слід відмовити повністю.

Керуючись ст. 121-2 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги від 08.08.2012 року ТОВ "Автотранс-Альянс" на дії старшого державного виконавця ВДВС Золотоніського МРУЮ Міклащук О.Ю. та на постанови від 20.06.2012 року про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження і про розшук майна боржника - відмовити повністю.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 5 днів.

Суддя Н.М. Спаських