Постанова

від 10.09.2012 по справі 2а-3204/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 року 2а-3204/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Будз Б.Б.,

за участю представників сторін:

від позивача -Петруньок С.М.,

від відповідача -Шевель С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Комунального підприємства «Полігон твердих побутових відходів»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з позовом до Комунального підприємства «Полігон твердих побутових відходів»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 25260,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач порушив вимоги статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»і не виконав встановленого нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, тому зобов'язаний сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів передбачені законом адміністративно-господарські санкції та пеню. Оскільки суму адміністративно-господарських санкцій та пені відповідач добровільно не сплатив, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення сум вказаної заборгованості.

У судовому засіданні 10.09.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позову задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи заперечення, зазначив, що підприємством протягом 2011 подавались звіти за формою 3 - ПН до Обухівського міськрайонного центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. У свою чергу, центром зайнятості направлялись 3 особи. Однак дві особи відмовились від роботи у зв'язку з тим, що не влаштовувала заробітна плата, а одна особа не відповідала вимогам.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.

Комунальне підприємство «Полігон твердих побутових відходів»є юридичною особою -працедавцем, який відповідно до статті 18 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»зобов'язаний виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів.

У березні 2012 року відповідачем подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою 10-ПІ від 27.02.2012 про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за рік становила 10 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність -0 осіб, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»- 1 особа.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Статтею 18 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»встановлено обов'язок для підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», і забезпечують працевлаштування інвалідів. При цьому, згідно зі статтею 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частиною другою статті 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрі України від 31.01.2007 № 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх реєстрації як юридичних осіб до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки національного банку України за кожний календарний день прострочення.

У судовому засіданні представником позивача було надано суду належним чином засвідчену копію листа Обухівського міськрайонного центру зайнятості від 23.08.2012 № 415-05, згідно з яким центр зайнятості повідомив позивача про те, що Комунальне підприємство «Полігон твердих побутових відходів»протягом 2011 року подавало звіт за формою 3-ПН про вільні робочі місця для інвалідів за березень, квітень, травень, липень, серпень, вересень, жовтень 2011 року.

Проте, представник відповідача не надав суду жодних доказів того, що у січні, лютому, червні, листопаді і грудні 2011 року на підприємстві були створені робочі місця для інвалідів, а також доказів надання відповідачем до центру зайнятості звітів № 3-ПН про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до Інструкції щодо заповнення форм звітності № 3-ПН ця форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Таким чином, за своїм змістом звіт за формою 3-ПН є актом інформування органів працевлаштування про створені на підприємстві робочі місця для працевлаштування інвалідів і, водночас, запитом про направлення на підприємство інвалідів для працевлаштування.

З огляду на вказане, у разі якщо підприємство не звітує до центру зайнятості про створення нормативу робочих місця для інвалідів, у центра зайнятості відсутня відповідна інформація щодо наявності вільних вакансій для направлення інвалідів для подальшого працевлаштування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протягом 7 місяців 2011 року, а саме у березні, квітні, травні, липні, серпні, вересні, жовтні було виконані вимоги статті 18 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ щодо обов'язку створення робочих місць для інвалідів, оскільки підприємство у вказаний період подавало звіти № 3-ПН.

Проте, відповідач не надав доказів виконання вимог встановлених частиною першою статті 19 Закону України від 21.03.1991 №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»у січні, лютому, червні, листопаді і грудні 2011 року, а тому він зобов'язаний відповідно до закону сплатити до Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції в розмірі середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом за даний період.

Згідно з розрахунком від 07.09.2012, наданим позивачем, за порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач зобов'язаний сплатити на користь Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню за 5 місяців 2011 року у сумі 10525,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів того, що відповідач створив місця для працевлаштування інвалідів та звертався до центру зайнятості населення або органів місцевого самоврядування про працевлаштування інвалідів відповідачем суду не надано.

Суму адміністративно-господарських санкцій відповідач добровільно до Фонду соціального захисту інвалідів не сплатив.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача частково обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, який не надав суду доказів понесення ним судових витрат, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Полігон твердих побутових відходів» (код ЄДРПОУ 36890122) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 10525 (десять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 17 вересня 2012 р.