Постанова

від 06.06.2012 по справі 2а-724/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

14:51

06.06.2012 р. Справа № 2а-724/12/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І.А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомприватного підприємства фірма "Процес Йде", доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, проскасування податкового повідомлення - рішення №0000112360, №0000122360 від 24.01.2012р., ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство фірма «Процес Йде»(далі - Позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва (далі - Відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень №0000122360 від 24.01.2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 20783,36 грн., у тому числі за основним платежем на суму 16626,69 та за штрафними санкціями на суму 4156,67 грн., № 0000112360 24.01.2012 року, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 21085,84 грн. за основним платежем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач посилається на те, що господарські операції з контрагентами підтверджені документально, а тому висновки акту перевірки про нікчемність правочинів є необґрунтованими.

Відповідач позов не визнав, свої доводи виклав в запереченнях, зазначивши, що в ході проведення перевірки було встановлено відсутність факту реального продажу товарів та здійснення робіт (надання послуг) Позивачу та укладення угод без мети настання реальних наслідків, в результаті чого занижено податок на додану вартість у липні 2011 р. на суму на загальну суму 16626,69 грн., занижено податок на прибуток на загальну суму 21085,84 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, виходячи з наступного.

В період з 22.12.2011 по 28.12.2011 р. ДПІ в Ленінському районі м. Миколаєва проведено позапланову виїзну перевірку ППФ «Процес Йде»з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань, валових доходів та валових витрат за липень 2011 р. по взаємовідносинам з ПП «Мгновение Юг»та ТОВ «Поштовий магазин». За результатами перевірки 05.01.2012 р. складено акт № 2/23-100/33133039 (а.с. 10-25).

На підставі акту перевірки 24.01.2012 р. Відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000112360 (а.с. 28) та № 0000122360 (а.с. 27).

Відповідачем в податковому повідомленні-рішенні № 0000112360 зазначено, що ППФ «Процес Йде»порушено п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 та відповідно до п. 6 підрозділу 10 розділу ХХ Податковго кодексу України; в податковому повідомленні-рішенні № 0000112360 порушено п. 193.1 ст. 193, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та відповідно до абз. 1 п. 123.1 ст. 123 розділу II Податкового кодексу України.

В перевіряємому періоді Позивач мав господарські відносини з ПП «Мгновение Юг»та ТОВ «Поштовий магазин».

В Акті перевірки є посилання на те, що Позивачем проводились взаєморозрахунки з Приватним підприємством «Мгновение-Юг», а також те, що ПП «Мгновение-ЮГ»не веде фінансово-господарську діяльність з травня 2011 року, не може здійснювати господарські операції по причині відсутності майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операції з купівлі-продажу, не має управлінського та технічного персоналу, складських приміщень і транспортних засобів. Такі висновки зроблені перевіряючими особами з пояснень керівника ПП «Мгновение-ЮГ».

Про те, що між ПП «Мгновение-Юг»та Позивачем здійснені господарські операції з купівлі-продажу товарів свідчать наявні в матеріалах справи бухгалтерські документи, а саме: податкові та видаткові накладні, рахунки (а.с. 29-34). Крім того, грошові кошти у сумі 18500,00грн. перераховувалися безготівковим шляхом, що підтверджено банківськими виписками (а.с.62-64).

01.07.2011 р. між Позивачем та ТОВ «Поштовий магазин»укладено договір № 370 (а.с. 73), згідно якого останнє зобов'язалось організувати роботи з електротехнічного вимірювання електрообладнання. На виконання вимог цього договору Позивач надав ТОВ «Поштовий магазин»технічне завдання з вимогами по організації вищевказаних робіт. Звіти отримувалися по електронній пошті. За результати наданих ТОВ «Поштовий магазин»послуг, Позивач протягом липня-серпня виконав низку робіт з електротехнічного вимірювання електрообладнання, про що свідчать договори, акти виконаних робіт (а.с. 74-115). Про здійснення господарських операцій між Позивачем та ТОВ «Поштовий магазин»свідчать наявні в матеріалах справи податкові накладні та акти виконаних робіт (а.с. 35-61).

Посилання Відповідача у Акті перевірки на фіктивність угод, за рахунок яких у ТОВ «Поштовий магазин»було сформовано податковий кредит у липні 2011 року з третіми особами, не мають ніякого відношення до Позивача, оскільки у даному випадку Позивач був не отримувачем товару, а набувачем послуг.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового Кодексу.

Позивачем надано всі бухгалтерські документи, на підставі яких законно та правомірно визначено розмір валових витрат.

Визначальною ознакою валових витрат є їх зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Отже правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 р. зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Отже бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 вищевказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операції є первині документи, які фіксують факти здійснення господарських операції. Позивачем під час проведення перевірки надані Відповідачу усі первинні документи, що підтверджують факт реальної поставки йому товарів від ПП «Мгновение-Юґ»та послуг від ТОВ «Поштовий магазин».

Перевезення з оформленням товарно-транспортних накладних є необхідним для цілей податкового та бухгалтерського обліку виключно для формування валових витрат підприємства-покупця, спрямованого на зменшення оподатковуваної бази податку на прибуток. Для цілей формування податкового кредиту з ПДВ товарно-транспортні накладні не використовуються.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу), п. 201.10. встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вказані в декларації Позивача з ПДВ за перевіряємий період дані чітко відповідають даним Реєстру отриманих та виданих податкових накладних платника податків в частині отриманих накладних. Відповідач не заперечує проти наявності у Позивача на момент проведення перевірки усіх податкових накладних на підтвердження реальності здійснення господарських операцій. Крім того, Відповідач не заперечує факт перерахування Позивачем повної оплати за отриманий товар на адресу ПП «Мгновение-юг»та за надані послуги ТОВ «Поштовий магазин». Податкові накладні виписувалися уповноваженими на то особами та мають всі необхідні реквізити. На час здійснення господарських операцій продавець (ПП «Мгновение-юг»та ТОВ «Поштовий магазин») було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ.

Згідно ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 вказаної статті, є, нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України визнання судами нікчемних правочинів не вимагається.

Отже укладений між Позивачем та ПП «Мгновение-Юг», ТОВ «Поштовий магазин»договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутнє судове рішення про визнання їх недійсними. Відповідач не може керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору. Його позиція про те, що цей договір очевидно суперечить інтересам держави та суспільства не підкріплений належними доказами та рішенням суду про визнання його таким. В силу ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких обставин, враховуючи, що Позивачем пред'явлені видаткові накладні на отриманий від ПП «Мгновение-Юг»товар та на отримані від ТОВ «Поштовий магазин»послуги, отримані та пред'явлені до перевірки всі податкові накладні, суми яких винесені до податкового кредиту, Позивач повністю розрахувався с постачальником ПП «Мгновение-Юг»та ТОВ «Поштовий магазин», уповноважив його на сплату відповідних податків зі сплачених сум , контрагенти Позивача на момент здійснення угод були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, видане в встановленому законодавством порядку, фіктивність господарських операцій між Позивачем та ПП «Мгновение-Юг», ТОВ «Поштовий магазин»не підтверджена належними доказами, суд дійшов висновку, що твердження, викладені в акті перевірки від 05.01.2012 року № 2/23-100/33133039 не відповідають фактичним обставинам перевірки, а тому зроблені на припущеннях, а винесені на підставі акту перевірки податкові повідомлення- рішення №0000112360, №0000122360 від 24.01.2012 року підлягають скасуванню.

Згідно приписів пункту 2.3.4. наказу ДПА України від 10.08.05 р. № 327 «Про затвердження Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205 - не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва №0000112360 від 24.01.2012 року.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва №0000122360 від 24.01.2012 року.

4. Відшкодувати судові витати в сумі 418,70 гривень з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС (код ЄДРПОУ 34034404 ) на користь приватного підприємства фірми "Процес Йде" (код ЄДРПОУ 33250984).

Відповідно до п.1 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена

у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України

та підписана суддею 11.06.2012 року.

Суддя І. А. Устинов