Постанова

від 20.09.2012 по справі 5009/526/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2012 р. Справа № 5009/526/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіДобролюбової Т.В., суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О. за участю представників сторін позивача: відповідача: розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Разуваєва К.М. -дов. від 01.11.11, не з'явились, повідомлені належно, Комунального підприємства "Водоканал" на постанову відДонецького апеляційного господарського суду 03.07.12 у справі Господарського суду №5009/526/12 Запорізької області за позовомКомунального підприємства "Водоканал" доЗакритого акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс "Вознесенка" простягнення 274926,99 грн.

Комунальне підприємство "Водоканал" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс "Вознесенка" про стягнення з відповідача 274926,99 грн. боргу. Позивач вказував на те, що відповідачем не виконані належним чином зобов'язання за договором №20 від 31.07.95 про долеучасть в будівництві житлового комплексу на вул. Перемоги, 7, 8 в м. Запоріжжя в частині надання позивачеві житла збудованого у другій черзі на суму 274926,99 грн. Відтак, повивач вважав підставним стягнення спірної суми з відповідача.

Господарський суд Запорізької області рішенням від 17.05.12 (суддя Азізбекян Т.А.) в позові відмовив. Господарський суд виходив з недоведеності матеріалами справи наявності у відповідача заборгованості за спірним договором. При цьому, суд визнав, що акт звірки не є належним і допустимим доказом наявності боргу у відповідача за відсутності первинних документів.

Донецький апеляційний господарський суд постановою від 03.07.12 (судді: Принцевська Н.М., Колядко Т.Н., Ломовцева Н.В.) перевірене рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав.

Комунальне підприємство "Водоканал" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти у справі, як ухвалені з порушенням норм матеріального в процесуального права, та задовольнити позов. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник наголошує на порушенні судами приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, статі 193 Господарського кодексу України, статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України. Підприємство вказує на наявність підстав для стягнення спірних коштів, оскільки відповідачем не виконані зобов'язання за договором №20 від 31.07.95 в частині надання позивачеві житла збудованого у другій черзі на спірну суму перерахованого останнім внеску. Водночас скаржник зазначає, що факт наявності боргу у відповідача підтверджений актом звірки розрахунків, і це, на думку скаржника, є також підставою для стягнення спірних коштів.

Від відповідача судом отримано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити постанову у справі без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що за договором №20 від 31.07.95 про дольову участь у будівництві житлового комплексу на вулиці Перемоги, 7,8, у місті Запоріжжя, сторони у справі домовились про дольову участь у будівництві житлового комплексу на вулиці Перемоги, 7,8, у місті Запоріжжя в об'ємі 5 квартир, загальною площею 300 кв.м на суму 11 232 000 000 карбованців в цінах діючих на момент укладення договору, без врахування сплаченої інвестором долі на момент укладення договору. Відповідно до пункту 2.1.1 договору інвестор (позивач) зобов'язаний передати виконавцю (відповідачеві) грошові кошти для фінансування будівництва комплексу пропорційно частки житла, яка буде отримана за графіком. Вартість будівництва 1 кв. м загальної площі житла, включаючи вартість об'єктів життєзабезпечення, визначається у розмірі, еквівалентному умовним 300 карбованцям зразка 1984 року. Вартість будівництва в поточних цінах, яка підлягає сплаті замовником, визначається виконавцем щомісячно на підставі діючих цін, тарифів, розцінок на матеріали, обладнання, послуги та роботи. Графік передачі грошових коштів в запланованому році узгоджується сторонами додатково. Згідно із пунктом 2.2.1 договору виконавець зобов'язаний надавати інвестору після закінчення будівництва комплексу житло в об'ємах та строки за графіком. Щомісячно виконавець здійснює розрахунок частки вартості будівництва комплексу, фактично сплаченої замовником, у відповідності з яким коректується об'єм отримуваного замовником житла. Облік частки вартості будівництва, яка сплачується інвестором ведеться в цінах 1984 року і в діючих цінах, що оформлюється актом звірки взаєморозрахунків. За умовами пункту 4.2 договору при невиконанні виконавцем своїх обов'язків інвесторові повертаються грошові кошти проіндексовані відповідно до індексу інфляції, розрахованому Міністерством статистики України. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Комунального підприємства "Водоканал" про стягнення з Закритого акціонерного товариства "Молодіжний житловий комплекс "Вознесенка" 274926,99 грн. боргу. Як на підставу позову, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язання за договором від 31.07.95 в частині надання позивачеві житла збудованого у другій черзі на профінансовану суму 274926,99 грн., а відтак вважав правомірним її стягнення з відповідача. Ухвалюючи судові акти у справі, господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення цих вимог. За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, господарські суди визнали недоведеним позивачем належними і допустимими доказами факт наявності у відповідача заборгованості за спірним договором. При цьому, судами були оцінені надані позивачем, в підтвердження своїх вимог, копії листів, акти звірки взаєморозрахунків, претензії, котрі як установили суди, не є первинними документами, що підтверджують факт перерахування позивачем спірних грошових коштів відповідачеві, часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а відтак не доводять і обов'язку останнього сплатити заявлену суму боргу. Отже, враховуючи те, що позовні вимоги позивачем належним чином не доведені і документально не підтверджені, господарські суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність підстав для їх задоволення. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі господарськими судами. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Довід скаржника про те, акт звірки підтверджує наявність боргу у відповідача, не може бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки, по-перше, він був предметом розгляду апеляційним господарським судом та відхилений ним як необґрунтований, а по-друге, він не є документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції, тобто первинним документом бухгалтерського обліку у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Інші доводи касаційної скарги також визнаються неспроможними, позаяк не спростовують встановленого судами та стосуються оцінки доказів, яка знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції.

За таких встановлених судами обставин справи, відсутні підстави для скасування постанови у справі та задоволення касаційної скарги скаржника.

Враховуючи зазначене, керуючись статтями 108, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 03.07.12 у справі №5009/526/12 залишити без змін.

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Водоканал" - без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

В.Швець