Рішення

від 17.09.2012 по справі 5009/2731/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 3/63/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Запоріжжя

17.09.12 Справа № 5009/2731/12

За позовом: Прокурора Приморського району Запорізької області (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Леніна, 25)

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах -

позивач: Фонд державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945 )

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна" (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б, ідентифікаційний код 31467743)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приморське комунальне підприємство технічної інвентаризації (72100, м. Приморськ, вул. Морська, 49, ідентифікаційний код 13622795)

про витребування майна

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Скибі О.Б.

Представники:

від прокуратури: Марков І.О., прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури області, посвідчення № 80 від 11.08.2010р.

від позивача: Філімонова А.В., провідний спеціаліст юридичного відділу, довіреність № 482 від 01.12.2011р.

від відповідача: Бриль Г.Г., довіреність № б/н від 10.09.2012р.;

Остопарченко Л.В., довіреність № б/н від 04.09.2012р.

від третьої особи: не з'явився

Прокурор Приморського району Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах -Фонду державного майна України звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до відповідача ТОВ "Дюна", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приморське КПТІ про визнання права власності, витребування майна та визнання недійсним свідоцтва про право власності та скасування державної реєстрації права власності.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 18.07.2012р. автоматизованою системою документообігу суду позовну заяву передано на розгляд судді Соловйову В.М.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві № 101-2144 вих. 12 від 17.07.2012р., та обґрунтовані ст. 121 Конституції України, ст. 20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ст. 321, 328, 330, 388 ЦК України, ст. 2, 66, 67, 82-84 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.07.2012р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі 5009/2731/12, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 06.08.2012р. о 10 годині 00 хвилин.

Іншою ухвалою суду від 20.07.2012р. відмовлено в задоволенні заяви прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову.

Ухвалою від 06.08.2012р. розгляд справи відкладений на 12.09.2012р. об 11 годині 00 хвилин. Зобов'язано прокурора у строк до 22.08.2012р. направити копію позовної заяви з додатками на належну адресу відповідача - 72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б, ідентифікаційний код 31467743.

Ухвалою від 12.09.2012р. розгляд справи відкладений на 17.09.2012р. о 14 годині 30 хвилин. Повторно зобов'язано прокурора у строк до 15.09.2012р. направити на належну адресу відповідача копію позовної заяви з додатками.

В судовому засіданні 17.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 21.09.2012р.

Під час розгляду справи, у зв'язку із письмовим клопотанням відповідача від 11.09.2012р. та відповідно до ст. 81-1 ГПК України, здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В судовому засіданні 17.09.2012 прокурор та позивач підтримали заяву від 13.09.2012р. № 101-3848 вих. 12 про збільшення позовних вимог, в якій просять суд:

визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на спальний корпус, позначений на плані літерою "И" загальною площею 612, 1 кв.м., балансова вартість якого складає 370 000, 00 грн., ганок, до "И", ганок, до "И", сходи, до "И";

витребувати спальний корпус, позначений на плані літерою "И" загальною площею 612, 1 кв. м, балансова вартість якого складає 370 000, 00 грн., ганок, до "И", ганок до "И", сходи, до "И" із володіння ТОВ "Дюна" у власність держави в особі Фонду державного майна України та зобов'язати відповідача повернути зазначений об'єкт нерухомості у власність держави в особі Фонду державного майна України;

визнати недійсним свідоцтво про право власності ТОВ "Дюна" на спальний корпус, позначений на плані літерою "И", загальною площею 612, 1 кв. м. ганок, до "И", ганок, до "И", сходи, до "И" та скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ "Дюна" на зазначений об'єкт нерухомості.

Згідно опису вкладення до цінного листа від 16.09.2012р. зазначена заява про збільшення позовних вимог разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслана на належну адресу відповідача.

Як пояснили суду представники відповідача в судовому засіданні, зазначені документи ТОВ "Дюна" отримані. У зв'язку з тим, що представники ТОВ "Дюна" двічі (07.09.2012р. та 14.09.2012р.) знайомилися з матеріалами справи № 5009/2731/12, під час ознайомлення з матеріалами справи користувалися науково-технічними засобами (т.1, а.с.96, т.2, а.с.1), з урахуванням заяви представників відповідача про те, що вони готові до судового розгляду, суд вважає, що прокурором дотримано вимоги ст. 56 ГПК України.

Заява прокурора від 13.09.2012р. № 101-3848 вих. 12 про збільшення позовних вимог судом приєднана до матеріалів справи, але залишена без розгляду на підставі наступного.

В абзацах 1-5 пункту 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 від 23.03.2012) зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК. Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення (за необхідності) сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання однієї з сторін, належним чином повідомленої про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Як зазначено в Рішенні зборів суддів Вищого господарського суду України від 04.08.2010р. № 4 "Щодо змін, внесених до Господарського процесуального кодексу України згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів", заяви (клопотання) про зміну предмета або підстав позову, подані після початку розгляду господарським судом справи по суті, залишаються без розгляду і приєднуються до матеріалів, про що суд зазначає в описовій частині рішення, прийнятого по суті спору (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи).

В п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників , у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Заявою від 13.09.2012р. № 101-3848 вих. 12 прокурор не збільшує кількісні показники за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві, а змінює предмет позову та додатково просить:

визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України ганок, до "И", ганок, до "И", сходи, до "И", позначені на плані літерою "И";

витребувати ганок, до "И", ганок, до "И", сходи, до "И" із володіння ТОВ "Дюна" у власність держави в особі Фонду державного майна України;

визнати недійсним свідоцтво про право власності ТОВ "Дюна" на ганок, до "И", ганок, до "И", сходи, до "И".

У зв'язку з тим, що розгляд справи № 5009/2731/12 вже розпочато по суті в судових засіданнях 06.08.2012р. та 12.09.2012р., зміна предмета позову на цій стадії судового розгляду є неприпустимою, тому суд розглядає по суті позовні вимоги, викладені в позовній заяві прокурора № 101-2144 вих. 12 від 17.07.2012р., а саме:

визнати право власності держави в особі Фонду державного майна України на спальний корпус, позначений на плані літерою "И" загальною площею 612, 1 кв.м., балансова вартість якого складає 370 000, 00 грн.;

витребувати спальний корпус, позначений на плані літерою "И" загальною площею 612, 1 кв. м, балансова вартість якого складає 370 000, 00 грн., із володіння ТОВ "Дюна" у власність держави в особі Фонду державного майна України та зобов'язати відповідача повернути зазначений об'єкт нерухомості у власність держави в особі Фонду державного майна України;

визнати недійсним свідоцтво про право власності ТОВ "Дюна" на спальний корпус, позначений на плані літерою "И", загальною площею 612, 1 кв. м. та скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ "Дюна" на зазначений об'єкт нерухомості.

В обґрунтування позовних вимог прокурор та представник позивача, зокрема зазначили, що рішенням виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000 № 197 "Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс "Приморський" оформлено право власності на оздоровчий комплекс санаторного типу "Приморський" за ЗАТ по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" (змінено найменування на Приватне Запорізьке обласне АТ по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист") по вул. Курортній, 45 у м. Приморську (82 об'єкта нерухомості).

Згідно договору купівлі-продажу від 29.09.2003р. Запорізьке обласне ЗАТ по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" передало у власність ТОВ "Дюна" нерухоме майно, а саме: спальний корпус № 2 (літера "И"), розташований за адресою Запорізька область, м. Приморськ, ОКСТ "Приморський", вул. Курортна, 45.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.10.2006р. у справі № 15/406/06 за ТОВ "Дюна" визнано право власності на вищевказане нерухоме майно.

Виконавчий комітет Приморської міської ради 08.12.2006р. рішенням № 431 вирішив виділити зі складу майнового комплексу по вул. Курортній, 45 м. Приморська Запорізької області нерухоме майно, а саме: спальний корпус "И" належне на праві власності ТОВ "Дюна" в окремий об'єкт і присвоїти поштову адресу вул. Курортна, 45-6 (п.1), видати ТОВ "Дюна" свідоцтво про праве власності на майновий комплекс, який складається зі спального корпусу літера "И" по вул. Курортній, 45-6 (п.2), Приморському КПТІ сформувати свідоцтво про право власності та провести реєстрацію права власності на майновий комплекс по вул. Курортній, 45-6 в м. Приморську за ТОВ "Дюна".

Реєстратором Приморського КПТІ від 22.03.2007р. прийнято рішення про реєстрацію права власності на спальний корпус, розташований по вул. Курортній, 45-6 в м. Приморську за ТОВ "Дюна".

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2011р. у справі № 17/5009/5414/11 рішення виконкому Приморської міської ради від 17.11.2000р. № 197 визнано недійсним.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. у справі № 17/5009/5414/11 зазначене рішення суду залишено без змін.

Таким чином, Українське АТ по туризму та екскурсіях "Укпрофтур", не набувши правомочностей власника на спірне нерухоме майно, не мало права без згоди ФДМУ розпоряджатись цим майном та відчужувати це майно шляхом його внесення до Статутного фонду Запорізького обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист".

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві від 12.09.2012р. та в поясненнях до позовної заяви від 17.09.2012р. Зокрема вважає, що прокурором не доведено наявність порушених або оспорюваних прав та інтересів саме ФДМУ. На даний час спірне майно відсутнє у його первісній формі. ТОВ "Дюна" є добросовісним набувачем, а ФДМУ не є власником майна, якому належить право витребувати майно від набувача. Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.10.2006р. по справі № 15/406/06 вже встановлено, що об'єкти, які знаходяться за іншими адресами, не мають ніякого відношення до санаторію "Приморський" за адресою вул. Курортна, 45 у м. Приморську та не мають жодного відношення до скасованого рішення Приморської міської ради від 17.11.2000р. № 197.

У зв'язку з цим представники відповідача в судовому засіданні просять в задоволенні позову відмовити повністю.

Приморське КПТІ (третя особа), повідомлене про час і місце розгляду справи в порядку, передбаченому ГПК України, в судове засідання не з'явилася, витребувані судом документи не надало.

Неявка третьої особи та ненадання витребуваних документів не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та думку прокурора, суд

ВСТАНОВИВ:

29.09.2003р. між Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дюна" (Покупець) укладений договір купівлі - продажу об'єкта нерухомості (надалі - Договір).

Згідно п.1.1 Договору, Продавець продає, Покупець купляє на умовах даного договору наступне майно:

а) спальний корпус № 2, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, ОКСТ "Приморський", вул. Курортна, 45.

Додатковою угодою від 12.04.2006р. до договору купівлі - продажу об'єкта нерухомості від 29.09.2003р. сторони внесли зміни в розділ 1 "Предмет договору" та виклали п.1.1 в наступній редакції:

"Продавець продає, Покупець купляє на умовах даного договору наступне майно:

а) спальний корпус № 2 (літера "И"), що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, ОКСТ "Приморський", вул. Курортна, 45.

Як зазначено в п. 1.2 Договору, відчужуване майно належить Продавцю на праві власності та підтверджується наступними документами:

- Свідоцтво про право власності на оздоровчий комплекс санаторного типу "Приморський", засвідченого від 17.11.2000р. Приморською міською радою, рішення виконкому № 197 від 17.11.2000р.;

- протокол загальних зборів ЗАТ "Запоріжтурист" від 24.06.1998р. "Про реалізацію майна ОКСТ "Приморський", корпус № 2.

Ціна продажу корпуса № 2 складає 370 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 61 666, 67 грн. (п. 2.1 Договору).

Як передбачено п. 3.1 Договору, Покупець повинен сплатити Продавцю вартість корпусу № 2 в сумі 370 000, 00 грн. не пізніше 15.10.2003р.

Згідно п. 3.5 Договору, право власності на майно (п.1.1 даного Договору) у Покупця виникає після повної сплати його вартості Продавцю.

Продавець зобов'язаний передати відчужуване майно Покупцю по акту приймання - передачі протягом 5 робочих днів з дати отримання платежу в сумі 370 000, 00 грн. (п.п.4.1.1 Договору).

Згідно наказу Голови правління Запорізького обласного ЗАТ по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" Белоблоцького В.Н. на підставі рішення Загальних зборів товариства, протокол № 3 від 24.06.1998р. "Про реалізацію майна ЗАТ "Запоріжтурист" та договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 29.09.2003р. передано корпус № 2 ОКСТ "Приморський" Товариству з обмеженою відповідальністю "Дюна".

Передача майна за договором купівлі - продажу від 29.09.2003р. підтверджена "Актом приймання - передачі основних фондів ОКСТ "Приморський" корпуса № 2" від 21.10.2003р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.10.2006р. по справі № 15/406/06 (суддя Колодій Н.А.) визнано за ТОВ "Дюна" право власності на нерухоме майно, а саме: спальний корпус № 2 (літера "И"), розташований за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, ОКСТ "Приморський", вул. Курортна, 45.

08.12.2006р. Виконавчим комітетом Приморської міської ради прийнято рішення № 431 "Про виділення майна із оздоровчого комплексу з присвоєнням нової поштової адреси і видачу взамін рішення суду свідоцтва про право власності на виділене майно", яким вирішено:

1. Виділити ТОВ "Дюна" із складу оздоровчого комплексу санітарного типу "Приморський", розташованого за адресою: м. Приморськ, вул. Курортна, 45, нерухоме майно, а саме: спальний корпус "И", якому присвоїти нову поштову адресу: м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б і яке належить ТОВ "Дюна" на підставі рішення господарського суду від 13.10.2006р. по справі № 15/406/06.

2. Оформити право колективної власності, з видачею ТОВ "Дюна" взамін рішення господарського суду від 13.10.2006р. по справі № 15/406/06 свідоцтва про право власності на нерухоме майно, спальний корпус "И", розташований за адресою: м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б.

3. Приморському комунальному підприємству технічної інвентаризації здійснити формування свідоцтва про право власності та провести реєстрацію права колективної власності на нерухоме майно, спальний корпус "И", який розташований за адресою: м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б, за ТОВ "Дюна".

22.03.2007р. на підставі рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 08.12.2006р. № 431 Виконкомом Приморської міської ради Запорізької області видано ТОВ "Дюна" свідоцтво Серії САВ № 121627 про право власності на нерухоме майно - Спальний корпус за адресою: Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б. Опис об'єкта: спальний корпус, И, 612,1 кв.м.; ганок, до И; ганок, до И; сходи, до И).

Згідно Витягу № 13984843 від 22.03.2007р. про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Приморським КПТІ, за ТОВ "Дюна" зареєстровано право власності на Спальний корпус за адресою: Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Курортна, буд. 45-б. Підстава виникнення права власності - свідоцтво САВ № 121627 від 22.03.2007р. Виконавчого комітету Приморської міської ради.

Господарським судом Запорізької області розглянуто справу № 17/5009/5414/11 за позовом заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах - Фонду державного майна України до виконавчого комітету Приморської міської ради Запорізької області (відповідача 1), Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" (відповідача 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приморське комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації про визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Приморської міської ради, визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2011р. у справі № 17/5009/5414/11 визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000р. № 197 "Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс "Приморський".

Визнано право власності за державою України в особі Фонду державного майна України на об'єкти нерухомого майна оздоровчого комплексу санаторного типу "Приморський", що знаходиться за адресою: вул. Курортна, 45 м. Приморськ Запорізької області (клуб-їдальня літера А загальною площею 1660,9 м2; адміністративна будівля літера А1 загальною площею 2143,8 м2; медпункт літера Б загальною площею 80,6 м2; склад № 5 літера Т загальною площею 180,5 м2; інструкторська Т1 загальною площею 179,3 м2; спальний корпус літера П загальною площею 964,7 м2; спальний корпус літера Р загальною площею 960,4 м2; спальний корпус літера О загальною площею 3254,7 м2; лікувальний корпус літери У, У1 загальною площею 141,0 м2; склад літера Ф загальною площею 141,9 м2; склад-майстерня літера Х загальною площею 175,6 м2; склад літера Х1 загальною площею 109,4 м2; гараж літера Ш загальною площею 469,8 м2; котельня літера Щ загальною площею 184,6 м2; будинок охорони літера Я загальною площею 7,9 м2.

Витребувано із чужого незаконного володіння Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" об'єкти нерухомості за адресою: вул. Курортна, 45 м. Приморськ Запорізької області (клуб-їдальня літера А загальною площею 1660,9 м2; адміністративна будівля літера А1 загальною площею 2143,8 м2; медпункт літера Б загальною площею 80,6 м2; склад № 5 літера Т загальною площею 180,5 м2; інструкторська Т1 загальною площею 179,3 м2; спальний корпус літера П загальною площею 964,7 м2; спальний корпус літера Р загальною площею 960,4 м2; спальний корпус літера О загальною площею 3254,7 м2; лікувальний корпус літери У, У1 загальною площею 141,0 м2; склад літера Ф загальною площею 141,9 м2; склад-майстерня літера Х загальною площею 175,6 м2; склад літера Х1 загальною площею 109,4 м2; гараж літера Ш загальною площею 469,8 м2; котельня літера Щ загальною площею 184,6 м2; будинок охорони літера Я загальною площею 7,9 м2 у власність держави в особі Фонду державного майна України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. по справі № 17/5009/5414/11 апеляційну скаргу Приватного Запорізького обласного акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" на рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2011р. у справі 17/5009/5414/11 залишено без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 09.11.2011р. у справі № 17/5009/5414/11 залишено без змін.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до Преамбули та пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960р. "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР" (із змінами, внесеними згідно з Постановами Ради Міністрів УРСР N 271 від 14.06.71, N 153 від 22.04.86), з метою дальшого поліпшення організації відпочинку і санаторно-курортного обслуговування трудящих і підвищення ролі профспілок у цій важливій справі та на виконання постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 березня 1960 року N 335 "Про передачу профспілкам санаторіїв і будинків відпочинку", зобов'язано Міністерство охорони здоров'я УРСР передати до 1 травня 1960 року Українській республіканській Раді профспілок:

а) всі діючі госпрозрахункові санаторії (крім туберкульозних) загальною кількістю 73 об'єкти на 23586 ліжок, 92 будинки відпочинку на 20997 ліжок, 8 санаторних пансіонатів на 1510 ліжок, курортні поліклініки, які знаходяться у віданні Головного управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку Міністерства охорони здоров'я УРСР, згідно з додатками NN 1, 2, а також санаторії (крім туберкульозних) і будинки відпочинку, що будуються для цього Управління;

б) Головне республіканське і територіальні управління курортів, санаторіїв і будинків відпочинку з усіма підприємствами і організаціями, що знаходяться у їх віданні, та курортні контори, згідно з додатком N 3.

Пунктом 2 Постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960р. передбачено передачу у відання профспілкових органів курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку та інших підприємств і організацій здійснити безоплатно, з усім обладнанням, транспортом, допоміжними підприємствами і підсобними господарствами, спорудами, жилими будинками, земельними ділянками, парками за станом на 1 січня 1960 року, а також асигнуваннями на їх утримання, планами з праці, фондами персональних надбавок, капіталовкладеннями, фондами на всі види матеріалів і лімітами на проектування за планом на 1960 рік, невикористаними централізованими коштами курортного збору і амортизаційного фонду та іншими коштами по балансу на 1 січня 1960 року.

18.11.1990р. Президією Ради Загальної Конфедерації професійних союзів СРСР прийнята Постанова № 2-1а "Про затвердження Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном", якою з метою забезпечення виконання статутних завдань було затверджено Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном. Вказаним договором у власність Федерації незалежних профспілок було передано майно згідно додатку.

Президією Федерації незалежних профспілок України постановою від 23.08.1991р. № П-7-7 (зі змінами від 09.10.1991р.) прийнято рішення про перетворення Української республіканської ради по туризму та екскурсіях в акціонерне товариство "Укрпрофтур".

04.10.1991р. між Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України укладений установчий договір про створення на базі туристично-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму та екскурсіях акціонерного товариства "Укрпрофтур" і затверджено його Статут.

21.11.1997р. між Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" та Запорізьким обласним дочірнім підприємством "Запоріжтурист" з метою створення Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" шляхом реорганізації Запорізького обласного дочірнього підприємства "Запоріжтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" в акціонерне товариство закритого типу на основі добровільного об'єднання свого капіталу, грошових коштів, інших матеріальних цінностей укладено установчий договір Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист". Установчий договір затверджено протоколом установчих зборів засновників Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" від 10.10.1997р. № 1.

Згідно з п. 3.1. вказаного установчого договору, Запорізьке обласне закрите акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" є правонаступником Запорізького обласного дочірнього підприємства "Запоріжтурист" Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур".

Відповідно до акту передачі у власність Запорізькому обласному закритому акціонерному товариству по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" майна та будівель від 15.12.97 № 514, Українським акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Укрпрофтур" передано у власність, а Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" прийнято у власність, зокрема, будівлі та майно туристсько-оздоровчого комплексу "Приморський", 332410, м. Приморськ (…). До складу комплексу "Приморський" входять: туристична база "Приморська", 332410, м. Приморськ, згідно паспорту (…).

Статтею 12 Закону України "Про господарські товариства" (в редакції чинній на момент створення Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист") передбачено, що товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у т.ч. на інтелектуальну власність), грошові кошти, в т.ч. в іноземній валюті (стаття 13 цього ж Закону).

17.11.2000р. виконавчим комітетом Приморської міської ради прийнято рішення № 197 "Про видачу свідоцтва про право власності на оздоровчий комплекс "Приморський". Зазначеним рішенням виконавчий комітет Приморської міської ради вирішив: оформити право власності на оздоровчий комплекс санаторного типу "Приморський" за закритим акціонерним товариством "Запоріжтурист" по вул. Курортній, 45 м. Приморськ (п. 1). Приморському державному комунальному підприємству технічної інвентаризації видати свідоцтво про право власності (п. 2).

На підставі рішення виконавчого комітету Приморської міської ради від 17.11.2000р. № 197 Приморською міською радою складено свідоцтво про право власності Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" на об'єкт в цілому (що складається з основних будівель: А, А 1 , Б, Г, Д, Т, Т1, З, И, К, П, Р, О, У, У1, Ф, Х, Х1, Ш, Щ, Я, Я1; підсобних будівель та споруд) - оздоровчий комплекс санаторного типу "Приморський", що розташований в м. Приморську, вул. Курортна, 45.

Вказані факти встановлено рішенням господарського суду Запорізької області від 09.11.2011р. у справі № 17/5009/5414/11, яке вступило в законну силу 21.02.2012р.

Іншим рішенням господарського суду Запорізької області від 13.10.2006р. по справі № 15/406/06, яке ніким не було оскаржене, встановлений факт придбання ТОВ "Дюна" нерухомого майна, а саме: спальний корпус № 2 (літера "И"), розташований за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, ОКСТ "Приморський", вул. Курортна, 45, саме на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2003р. між Запорізьким обласним закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист" і ТОВ "Дюна".

У відповідності до ч. 2 ст. 35 ГПК України, зазначені факти не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно ст. 10 Конституції УРСР 1978 року основу економічної системи Української РСР становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності. Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 87 ЦК Української РСР, соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.

Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження.

Статтею 89 ЦК Української РСР визначено державну власність як спільне надбання всього радянського народу, основну форму соціалістичної власності.

Держава є єдиним власником всього державного майна.

З вищевикладеного вбачається, що майно, в тому числі Оздоровчий комплекс "Приморський", який переданий у відання профспілок згідно з постановою Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960р., є державною (загальнодержавною) власністю.

Правонаступником Української республіканської Ради профспілок стала Рада Федерації незалежних профспілок України, правонаступником якої, в свою чергу, є Федерація професійних спілок України.

Статтею 1 Закону України від 10.09.1991р. N 1540-XII "Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України" (із змінами, внесеними згідно з Декретом N 8-92 від 15.12.92) встановлено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 10.04.1992р. N 2268-XII "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України", до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.

Пунктами 1, 3 постанови Верховної Ради України від 04.02.1994р. № 3943-ХП "Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" визначено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.

До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном у процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів).

Згідно ст. 1 Тимчасового Положення "Про Фонд державного майна України", затвердженого постановою Верховної Ради України від 07.07.1992р. N 2558-XII, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 09.12.2011р. № 4107-VI "Про Фонд державного майна України", Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Пунктами 4, 5 ч.1 ст. 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" встановлено, що до основних завдань Фонду державного майна України належать:

захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами;

здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством, передачі державного майна в оренду та користування; повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства; управління корпоративними правами держави, які перебувають у сфері його управління;

Постановою Верховної Ради України від 29.11.1990р. N 506-XII "Про захист суверенних прав власності Української РСР", яка втратила чинність з дня затвердження Верховною Радою України Державної програми приватизації на підставі Постанови ВР N 2164-XII від 04.03.92) до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна було встановлено мораторій на території республіки на будь-які зміни форм власності і власника державного майна, ініціаторами та учасниками яких є органи державної влади і управління.

Виходячи з наведених норм законодавства, господарський суд дійшов висновку про те, що майно, яке передане у відання профспілок на підставі постанови Ради Міністрів УРСР № 606 від 23.04.1960 р., є державною (загальнодержавною) власністю.

Отже, Українське акціонерне товариство по туризму та екскурсіях "Укпрофтур", не набувши правомочностей власника на спірне нерухоме майно, не мало права без згоди Фонду державного майна України розпоряджатись таким майном та відчужувати це майно шляхом його внесення до статутного фонду Запорізького обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях "Запоріжтурист".

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що право володіння, користування та розпоряджання своїм майном належить виключно власнику.

Саме власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч.1 ст.319 ЦК України).

Відповідно до ст. 658 ЦК України право продажу товару належить його власнику.

За приписами ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ч. 1 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Як свідчать матеріали справи, право власності держави України в особі Фонду Державного майна України на спірний об'єкт не визнається відповідачем по справі.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Правом на подання віндикаційного позову наділені як власники, так і титульні володільці, які на час подання позову не володіли цим майном. При цьому позивач повинен довести належність йому майна на праві власності чи на іншому речовому праві. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, незалежно від того чи знає він про неправомірність і незаконність свого володіння, чи ні. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.

Оскільки, прокурором та позивачем доведено факт володіння відповідачем спірним нерухомим майном без відповідної правової підстави, позовні вимоги про визнання права власності держави в особі Фонду державного майна України на спальний корпус, позначений на плані літерою "И", загальною площею 612,1 кв.м, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б, балансова вартість якого складає 370 000, 00 грн., а також в частині витребування цього спального корпусу із володіння ТОВ "Дюна" у власність держави в особі Фонду державного майна України та зобов'язання відповідача повернути зазначений об'єкт нерухомості у власність держави в особі Фонду державного майна України, задовольняються повністю.

В частині вимоги прокурора про визнання недійсним свідоцтва про право власності ТОВ "Дюна" на спальній корпус, позначений на плані літерою "И", загальною площею 612,1 кв.м. провадження у справі слід припинити.

Так, згідно ст.13 ГПК України "Справи, підсудні місцевим господарським судам", місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

У відповідності із ст. 12 ГПК України, господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами:

підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією

За змістом ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ч.2 ст.16 ЦК України.

Так, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.20 ГК України, кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов'язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Тобто, за змістом вказаних норм господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Юридичною формою рішень державного чи іншого органу є акт - офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальний акт), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України N 02-5/35 від 26.01.2000 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" (з наступними змінами).

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п. 1.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28.07.2010 N v7757500-09), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.02.2002р. за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення), це Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (далі - Положення) визначає порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі -державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Пунктами 1.2, 1.3 Тимчасового положення визначено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" та інших законодавчих актів України" та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1.7 Тимчасового положення, державна реєстрація прав проводиться реєстратором БТІ за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, реєстратор якого проводить державну реєстрацію прав на цей об'єкт.

За приписами п.8.1, 8.3 Тимчасового положення, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтва про право власності за заявою про оформлення права власності на нерухоме майно:

а) органами місцевого самоврядування;

б) органами приватизації;

в) Державним управлінням справами.

Підготовку документів для видачі свідоцтва про право власності за дорученням органів місцевого самоврядування та інших органів відповідно до законодавства можуть проводити БТІ.

Системний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється або припиняється, або актом, який може бути оскаржений в господарському суді.

За таких обставин, спори такої категорії не підлягають вирішенню в господарських судах України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Роз'яснити прокурору та сторонам, що згідно ч. 2 ст. 80 ГПК України, у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

В частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Дюна" на спальний корпус, позначений на плані літерою "И", загальною площею 612,1 кв.м, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б в задоволенні позову слід відмовити.

Ухвалами господарського суду Запорізької області від 20.07.2012р., від 06.08.2012р. у прокурора та позивача суд витребував нормативне обґрунтування заявлених вимог. Крім того, ухвалою суду від 12.09.2012р. судом максимально конкретизована вимога в цій частині та зобов'язано прокурора і позивача надати правове обґрунтування та письмові пояснення з посиланням на відповідні норми законодавства щодо вимоги про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Дюна" на зазначений об'єкт нерухомості.

В позовній заяві прокурора в цій частині лише здійснено посилання на ст. 26 Закону України від 01.07.2004р. № 1952-ІУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За приписами згаданої норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже, зазначена стаття Закону № 1952-ІУ лише декларує, що на підставі рішення суду вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Проте, прокурором та позивачем не зазначено норми права, які унормовують питання щодо права суду приймати рішення про скасування державної реєстрації прав, та не наведено відповідне обґрунтування заявленої позовної вимоги.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що в необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

В п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами (п.2.3 постанови Пленуму ВГСУ № 18).

Оскільки прокурором та позивачем ані при зверненні до суду з позовом, ані під час розгляду справи на вимогу суду не надано правового обґрунтування вимоги про скасування державної реєстрації права власності ТОВ "Дюна" на спальний корпус, в задоволенні цієї вимоги відмовляється.

При зверненні до суду з позовною заявою від 17.07.2012р. в цій частині прокурором не враховано також те, що ТОВ "Дюна" не може бути відповідачем за вимогою про скасування державної реєстрації права власності.

Вказаний висновок підтверджується змістом ст. 21 ГПК України, відповідно до якої відповідачами в судовому процесі є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

На підтвердження висновку суду свідчить зміст Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема частина 5 статті 3, відповідно до якої державна реєстрація прав є публічною та проводиться органом державної реєстрації прав.

Зазначене підтверджується також Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 21.11.2011 N di_515637 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм процесуального права", в пункті 3 якого вказано наступне:

справи зі спорів за позовами суб'єктів господарювання до бюро технічної інвентаризації про зобов'язання останніх здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно або про зобов'язання її скасувати не пов'язані з захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає розгляд відповідних справ у порядку адміністративного судочинства (див. постанову Вищого господарського суду України від 11.02.2010 N 02-03/587).

Відповідні правові позиції викладалися й Верховним Судом України (див. постанови Верховного Суду України від 27.11.2007 N 45/24пн, від 13.05.2008 N 1/23).

Що стосується прохання прокурора поновити строк позовної давності.

Прокурор у позовній заяві від 17.07.2012р. № 101-2144 вих12 стверджує, що про порушення інтересів держави в особі Фонду державного майна України він дізнався лише з постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012р., якою визнання недійсним та скасування рішення виконавчого комітету Приморської міської ради № 197 від 17.11.2000р. господарським судом Запорізької області визнано законним та залишено в силі.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

З урахуванням того, відповідачем не спростовано твердження прокурора, що про порушення інтересів держави в особі ФДМУ він дізнався лише з постанови Донецького апеляційного господарського суду від 21.02.2012р. по справі № 17/5009/5414/11, позов по вказаній справі було подано заступником прокурора Запорізької області до суду 09.09.2011р., господарський суд не вбачає пропуску прокурором строку позовної давності, встановленого для захисту цивільного права та інтересів держави у спірних правовідносинах.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати в частині вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння та його повернення покладаються на відповідача.

При цьому суд враховує наступне.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається:

у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується.

Згідно заявлених прокурором позовних вимог та відповідно до умов договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості від 29.09.2003р., вартість спального корпусу № 2, що знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, ОКСТ "Приморський", вул. Курортна, 45, складає 370 000,00 грн.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011р. N 02/163-48 "Про судовий збір".

Відповідно до ст. 1 цього Закону, судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду (ст. 2 Закону).

Статтею 3 Закону N 02/163-48 визначено об'єкти справляння судового збору.

Так, судовий збір справляється:

за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;

за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України;

за видачу судами документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах:

за подання до господарського суду:

1) позовної заяви майнового характеру -2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

2) позовної заяви немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати.

Статтею 13 Закону України від 22.12.2011р. № va315731-11 "Про Державний бюджет України на 2012 рік" установлено на 2012 рік мінімальну заробітну плату:

у місячному розмірі: з 1 січня - 1073 гривні, з 1 квітня - 1094 гривні, з 1 липня - 1102 гривні, з 1 жовтня - 1118 гривень, з 1 грудня - 1134 гривні.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню в доход Державного бюджету України 7 400,00 грн. судового збору (370 000,00 х 2 %).

Суд не приймає для розрахунку судового збору довідку про балансову вартість спального корпусу "И" за адресою: Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б в сумі 454 640,00 грн. станом на 01.09.2012р., оскільки зазначена сума визначає вартість нерухомого майна -Спального корпусу за адресою: Запорізька область, Приморський район, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б після проведеної відповідачем реконструкції на підставі рішення виконкому Приморської міськради Запорізької області від 07.12.2004р. № 427, який включає: спальний корпус, И, 612,1 кв.м.; ганок, до И; ганок, до И; сходи, до И .

В іншій частині позовних вимог судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст. 44, 49, п.1 ч.1 ст. 80, ст. 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945) на спальний корпус, позначений на плані літерою "И", загальною площею 612,1 кв.м, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б.

3. Витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна" (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б, ідентифікаційний код 31467743) спальний корпус, позначений на плані літерою "И", загальною площею 612,1 кв.м, який знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б, у власність держави Україна в особі Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945) та зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Дюна" (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б, ідентифікаційний код 31467743) повернути зазначений об'єкт нерухомості у власність держави Україна в особі Фонду державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945).

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна" (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Курортна, 45-б, ідентифікаційний код 31467743) в доход Державного бюджету України (код класифікації доходів бюджету 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), 22030001, банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області, р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 38025409) 7 400 (сім тисяч чотириста) грн. 00 коп. судового збору.

5. В частині вимог про визнання недійсним свідоцтва про право Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна" на спальний корпус, позначений на плані літерою "И", загальною площею 612, 1 кв.м провадження у справі припинити.

6. В частині вимог про скасування державної реєстрації права власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна" на зазначений об'єкт нерухомості в задоволенні позову відмовити.

7. Повне рішення складено 21.09.2012р.

Суддя В.М. Соловйов