Рішення

від 11.09.2012 по справі 10/065-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2012 р. Справа № 10/065-12

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Сай А.С.

розглянувши справу № 10/065-12

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євротрубпласт»,

м. Рубіжне Луганської області;

до 1) товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазбудсервіс»,

м. Вишгород Київської області;

2) приватного підприємства «Автомагістраль», с. Синяк Київської області;

про стягнення 933 743,59 грн.

Представники сторін:

від позивача: Клепач О.П., довіреність № 4/2012 від 03.01.2012р.;

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Корзаченко В.М., довіреність б/н від 17.04.2012р.

обставини справи:

До господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євротрубпласт»(надалі -позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазбудсервіс»(надалі -відповідач 1) та приватного підприємства «Автомагістраль»(надалі -відповідач 2) про стягнення 933743,59 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач 1 в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 327 від 06.10.2011р. у визначений строк не розрахувався за одержаний товар, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 790103,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані пеня в сумі 55398,93 грн., інфляційні втрати -4286,21 грн., 3% річних -10950,71 грн. та проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 73004,74 грн. Крім того, з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань відповідачем 1 за Договором № 327 від 06.10.2011р., між позивачем та відповідачем 2 було укладено Договір поруки № 327-ПР від 06.10.2011р., відповідно до п. 3.1. якого поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором в тому ж обсязі, як і боржник, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, стягнення збитків та інших виплат, передбачених договором поставки. Отже, позивач звернувся до суду з вимогою щодо солідарного стягнення з відповідачів заборгованості в сумі 790103,00 грн. та нарахованих на неї штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.07.2012р. порушено провадження у справі № 10/065-12.

Присутнім у судових засіданнях 02.08.2012р., 21.08.2012р., 11.09.2012р. представником позивача позовні вимоги були підтримані у повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача 2 під час розгляду справи проти позову заперечував, проте письмового відзиву по суті заперечень не надав.

Відповідач 1 свого представника у судові засідання, які відбулись 02.08.2012р., 21.08.2012р., 11.09.2012р. не направив, витребувані ухвалою суду від 16.07.2012р. документи не надав, про причини неявки представника у судові засідання не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача 1 суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача 1 не надходило, а, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача 1, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Згідно ст. 85 ГПК України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2011р. між позивачем (за договором -постачальник) та відповідачем 1 (за договором -покупець) було укладено Договір № 327, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити труби поліетиленові, комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (надалі «товар»), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором (п. 1.1. договору).

Умовами п.п. 4.1.3, 4.3, 4.4 договору передбачено, що достатнім підтвердженням всіх умов поставки, зазначених в товаросупровідних документах, буде також приймання покупцем продукції в порядку, передбаченому п.4.4. даного договору, незалежно від наявності замовлення або підтвердження покупцем умов поставки, зазначених у рахунку-фактурі. Поставка продукції здійснюється на базисних умовах постачання згідно з міжнародними правилами тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року, визначеним у рахунку-фактурі або Специфікації. Якщо кінцевий пункт доставки не визначений, то поставка партії продукції вважається узгодженою на базисній умові ЕХ\У Завод Постачальника за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Трудова, 1. Поставка партії продукції повинна супроводжуватись передачею покупцю накладної постачальника та/або акта здавання-приймання вантажу до перевезення, підписання кожного з яких представником покупця або експедитором (у випадку доставки продукції Перевізником), буде свідчити про отримання покупцем продукції. Представник покупця повинен надати постачальнику належним чином оформлену довіреність на отримання матеріальних цінностей (довіреність ТМЦ). На момент передачі продукції допускається узгодження довіреності ТМЦ від покупця за факсом, з наступною передачею оригіналу в порядку п.4.5. цього Договору.

Відповідно до п. 4.6 договору, датою поставки продукції вважається дата накладної постачальника, що передається покупцю. При цьому обовязок постачальника поставити товар покупцю вважається виконаним у момент передачі товару перевізнику для доставки покупцю або з моменту забезпечення наявності товару на складі постачальника, якщо специфікацією передбачена вибірка продукції зі складу постачальника.

Відповідно до п. 5.1 договору, оплата продукції покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі товару, якщо інший порядок розрахунків не визначений в рахунку-фактурі або в специфікації, в порядку, передбаченим даним договором.

На виконання умов договору позивач за видатковими накладними № ЕТП ЦБ2311/037 від 23.11.2011р., № ЕТП ЦБ0912/005 від 09.12.2011р., № ЕТП ЦБ3012/001 від 30.12.2011р., № ЕТП ЦБ3012/002 від 30.12.2011р., № ЕТП ЦБ3012/004 від 30.12.2011р., копії яких залучені до матеріалів справи, здійснив поставку товару відповідачу 1 на загальну суму 790 103,00 грн. Вказані видаткові накладні підписані представниками сторін, підписи яких засвідчені печатками юридичних осіб.

Натомість, відповідач 1 в порушення взятих на себе зобов'язань за отриманий товар не розрахувався.

Таким чином, заборгованість відповідача 1 перед позиваем на день розгляду справи становить 790 103,00 грн. Під час розгляду справи відповідачі не надали суду доказів оплати отриманого товару на сум 790 103,00 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

В силу ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, виходячи з вищезазначених обставин та враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості на день розгляду справи, судом визнаються обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення 790 103,00 грн. заборгованості.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем 1 грошового зобов'язання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідачів 55398,93 грн. пені, розрахованої окремо по кожній видатковій накладній.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.3. договору передбачено, що у випадку невиконання (прострочення) термінів оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення. Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовились, що нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через один рік від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається з умов п. 8.3. договору, сторони домовились щодо іншого строку нарахування пені, а саме: нарахування вказаної штрафної санкції припиняється через один рік від дня, коли оплата мала бути здійснена.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє її в сумі 55 398,93 грн. згідно з розрахунками, доданими позивачем до позовної заяви.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 4286,21 грн. та 3% річних -10950,71 грн., розрахованих з урахуванням дат виникнення заборгованості за кожною накладною окремо.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.

При цьому, індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце протягом повного календарного місяця, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. № 265 «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін»).

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»від 03.04.1997р. № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).

Отже, враховуючи умови оплати товару, передбачені п. 5.1. договору, та період, визначений позивачем у розрахунку позовних вимог, індекс інфляції на суму заборгованості за видатковими накладними № ЕТП ЦБ2311/037 від 23.11.2011р., № ЕТП ЦБ0912/005 від 09.12.2011р. підлягає нарахуванню за період з січня по червень 2012 року, а за видатковими накладними № ЕТП ЦБ3012/001 від 30.12.2011р., № ЕТП ЦБ3012/002 від 30.12.2011р., № ЕТП ЦБ3012/004 від 30.12.2011р. - за період з лютого по червень 2012 року.

Згідно офіційної інформації, розміщеної на веб-сайті Державної служби статистики Україин: http://www.ukrstat.gov.ua , у період з січня по червень 2012 року були наступні індекси інфляції: січень -100,2%; лютий -100,2%, березень -100,3%; квітень -100,0%; травень -99,7%; червень -99,7%.

При помноженні за період з січня по червень 2012 року зазначених індексів інфляції сумарний індекс інфляції становить 100,09%.

Таким чином, 167847,80 грн. (107010 + 60837,80) х 100,09% = 167998,86 грн. (заборгованість з урахуванням індексу інфляції) -167847,80 грн. = 151,06 грн. (втрати від інфляції).

А при помноженні за період з лютого по червень 2012 року зазначених індексів інфляції сумарний індекс інфляції становить 99,89%, тобто мала місце дефляція, що виключає можливість збільшення заборгованості 622 255,20 грн. на індекс інфляції.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції підлягають частковому задоволенню в сумі 151,06 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідачів 3% річних у сумі 10950,71 грн., які нараховані за загальний період з 24.12.2011р. по 09.07.2012р. на загальну суму боргу 790103,00 грн. з урахуванням дат виникнення заборгованості за кожною накладною окремо.

За умовами п. 5.4 договору, у випадку невиконання (прострочення) покупцем зобов'язання по оплаті товару з моменту настання передбачених договором термінів, він за вимогою постачальника сплачує на користь постачальника крім неустойки, передбаченої даним договором, 3% річних за весь час прострочення (відповідно до ст. 625 ЦК України).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, судом перевірено правильність нарахування 3 % річних, та задовольняє їх за розрахунками позивача, які додані до позовної заяви.

Крім того, позивач просить стягнути 20% річних за користування чужими коштами у загальній сумі 73004,74 грн., які нараховані за загальний період з 24.12.2011р. по 09.07.2012р. на загальну суму боргу 790103,00 грн., з урахуванням дат виникнення заборгованості за кожною накладною окремо на підставі п. 8.4. договору.

Пунктом 8.4. договору передбачено, що у випадку прострочення покупцем термінів оплати поставленого йому товару на термін понад 30 днів, постачальник, відповідно до ч. 3. ст. 692 та ч. 5 ст.694 Цивільного кодексу України, має право нарахувати проценти за використання чужих коштів в розмірі 20% річних за весь період прострочення оплати.

Згідно з ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Оскільки при укладенні договору сторонами досягнуто згоди щодо розміру процентів за користування чужими коштами у разі прострочення оплати поставленої продукції на термін понад 30 днів за процентною ставкою - 20% річних, які згідно з вірним арифметичним розрахунком за загальний період з 24.12.2011р. по 09.07.2012р. на загальну суму боргу 790103,00 грн., з урахуванням дат виникнення заборгованості, становлять 73004,74 грн., то позовна вимога в цій частині також підлягає задоволенню.

Крім того, з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов'язань ТОВ «Укргазбудсервіс»за Договором № 327 від 06.10.2011р., між позивачем (за договором -кредитор) та відповідачем 2 (за договором -поручитель) було укладено Договір поруки № 327-ПР від 06.10.2011р., відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку товариством з обмеженою відповідальністю «Укргазбудсервіс», щодо оплати товару за Договором № 327 від 06.10.2011р., укладеного між кредитором (позивач) та боржником (відповідач 1).

Пунктом 3.1 договору поруки встановлено, що поручитель зобов'язаний у разі порушення боржником обов'язку за основним договором, самостійно виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора та акту звірки між боржником та кредитором, завірених печатками, в строк не пізніше 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання вимоги шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок кредитора. Поручитель відповідає перед кредитором в тому ж обсязі, як і боржник, включаючи оплату основного боргу, процентів, неустойки, стягнення збитків та інших виплат, передбачених основним договором.

Відповідно до п. 4.1. договору поруки, договір набирає чинності з моменту його підписання і втрачає чинність через три роки з моменту його укладення, але в будь-якому разі не раніше закінчення строку дії основного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.05.2012р. позивач надіслав на адресу відповідача 2 рекомендованою поштою вимогу № 340/2012 про сплату грошових коштів по договору поруки № 327-ПР від 06.10.2012р.

Таким чином, позивач, відповідно до умов Договору поруки № 327-ПР від 06.10.2011р., належним чином повідомив відповідача 2 (поручителя) про наявність заборгованості за зобов'язанням, забезпеченим порукою, однак зобов'язання щодо погашення боргу і штрафних санкцій ані боржником, ані поручителем виконані не були.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Таким чином, виходячи з вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Євротрубпласт»до відповідачів обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідачів пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно товариства з обмеженою відповідальністю «Укргазбудсервіс»(07300, Київська область, м. Вишгород, пр-т Мазепи, 1, кв. 75, код ЄДРПОУ 36832817) та приватного підприємства «Автомагістраль»(07351, Київська область, Вишгородський район, с. Синяк, вул. Леніна, 68, код ЄДРПОУ 31481658) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Євротрубпласт»(93009, Луганська область, м. Рубіжне, вул. Трудова, 1; поштова адресм: 02660, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 8; код ЄДРПОУ 33090871) 790 103,00 грн. -боргу, 55 398 грн. 93 коп. -пені, 10 950 грн. 71 коп. -3% річних, 73 004 грн. 74 коп. -20% процентів за користування чужими грошовими коштами, 151 грн. 06 коп. -втрат від інфляції, 18 592 грн. 17 коп. -витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту рішення -24.09.2012 р. Суддя А.І. Привалов А.І. Привалов