Постанова

від 09.08.2012 по справі 5016/773/2012(10/9)

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2012 р.Справа № 5016/773/2012(10/9) Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання -С.В. Гавричкові,

за участю представників сторін :

від позивача: О.О. Чеботарьов,

від відповідача: Г.П. Коханчук,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»у м.Миколаєві

на рішення господарського суду Миколаївської області від 18.05.2012 р.

у справі № 5016/773/2012 (10/9)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»у м.Миколаєві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотол»

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю про ліквідацію товариства,

встановив:

Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»в особі філії Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»у м.Миколаєві звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сотол»про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (засновників) відповідача від 13.05.2011р. про ліквідацію товариства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прийнято рішення про його ліквідацію без письмової згоди банку, що суперечить умовам укладених між сторонами генеральної угоди та кредитних договорів, чим порушено права позивача як кредитора за цими договорами.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.05.2012р. у позові відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права; невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Скаржник в апеляційній скарзі навів доводи, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві.

У відзиві на апеляційну скаргу (1740/12/Д1 від 06.08.2012р.) відповідач просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, зазначивши, що спірне рішення загальних зборів товариства права банку не порушує, а також кредитними договорами не передбачено обов'язок відповідача повідомляти банк про проведення загальних зборів товариства з питання ліквідації останнього, так само як і не передбачено отримання згоди банку на прийняття такого рішення.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

11.06.2008р. між ВАТ «Державний експортно-імпортний банк України»та ТОВ «Сотол»(позичальником) з метою визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності укладено генеральну угоду №62608N1, відповідно до якої банк зобов'язався проводити кредитні операції в межах ліміту заборгованості, який не може перевищувати 2 000 000грн., на підставі та з урахуванням умов кредитного договору (а.с.13-19).

В подальшому в рамках вказаної кредитної угоди між сторонами укладено кредитний договір №62610К6 від 26.07.2010р. та кредитний договір №62611К4 від 26.04.2011р. (а.с.25-31, 38-45).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання не виконував належним чином, у зв'язку з чим у нього перед банком виникла кредитна заборгованість (а.с.49-63).

13.05.2011р. відбулися загальні збори засновників (учасників) ТОВ «Сотол», на яких були присутні Коханчук Г.П. (50% статутного капіталу) та Скорик В.Н. (50% статутного капіталу). На вказаних загальних зборах прийнято рішення, оформлене протоколом №1/05, про припинення діяльності товариства з метою погашення існуючої заборгованості (по кредиту, податкам та обов'язковим зборам, заробітній платі) за рахунок майна товариства та обрання ліквідаційної комісії ТОВ «Сотол»у складі, визначеному в протоколі (а.с.9).

Позивач, вважаючи, що рішення загальних зборів відповідача про припинення діяльності товариства порушує права банку, як кредитора, звернувся з даним позовом до суду. При цьому, банк послався на пункт 5.2.10 генеральної угоди та пункти 5.1.4 кредитних договорів, відповідно до яких позичальник зобов'язується без попередньої письмової згоди банку до повного погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, належних до сплати за цією генеральною угодою та кредитними договорами, не змінювати вид своєї діяльності, не вчиняти дій, що можуть призвести до зменшення обсягів чи/характеру діяльності та операцій позичальника.

Чинним законодавством України встановлено порядок ліквідації юридичних осіб.

Частинам 1, 3 статті 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації. Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом.

Ліквідація означає таке припинення юридичної особи, яке тягне припинення всіх прав та обов'язків цієї особи без їх передання правонаступникам.

Частиною 6 статті 59 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкт господарювання ліквідується:

-за ініціативою осіб, зазначених у частині першій цієї статті ;

- зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;

-у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;

-у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом

Відповідно до вимог частини 1 статті 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

Згідно із частиною 1 статті 150 Цивільного кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було створене, а також за рішенням суду - у випадках, встановлених законом.

Пунктом б) частини 4 статті 19 Закону України «Про господарські товариства»передбачено, що товариство ліквідується за рішення вищого органу товариства. Частиною 1 статті 58 цього Закону таким органом товариства з обмеженою відповідальністю визначено загальні збори учасників.

При цьому, відповідно до вимог пункту 8 частини 4 статті 145 Цивільного кодексу України, прийняття рішення про ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю є виключною компетенцією загальних зборів учасників .

Зазначена норма Цивільного кодексу України кореспондується із підпунктом ж) пункту 7.2. статуту ТОВ «Сотол»(зареєстрованим Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 16.06.2010р. за реєстраційним №15221050005003561), відповідно до якого до виключної компетенції зборів учасників товариства належить прийняття рішення про припинення діяльності товариства.

Загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання встановлено статтею 60 Господарського кодексу України, відповідно до частин 1 -3 якої ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

У разі ліквідації платоспроможного суб'єкта господарювання вимоги його кредиторів задовольняються в порядку черговості, встановленої Цивільним кодексом України (частина 2 статті 61 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин 1 -3 статті 112 Цивільного кодексу України 1. У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, після прийняття загальними зборами ТОВ «Сотол»спірного рішення про припинення діяльності, 23.07.2011р. у газеті «Голос України»№ 133 було опубліковано оголошення про припинення відповідача шляхом ліквідації і визначено двохмісячний строк для пред'явлення вимог кредиторів з дня опублікування цього оголошення (а.с.12).

Отже, прийняття рішення про припинення діяльності товариства належить до виключної компетенції загальних зборів ТОВ «Сотол», загальними зборами товариства створено ліквідаційну комісію, в друкованому органі розміщено оголошення про ліквідацію товариства з визначенням двохмісячного строку для заявлення претензій кредиторами, у зв'язку з чим банк не був позбавлений права звернутися у визначений строк для задоволення своїх вимог.

Твердження банку на не зазначення у спірному рішенні загальних зборів відповідача №1/05 від 13.05.2011р. строків ліквідації товариства є безпідставними, оскільки у вказаному рішенні зазначено про здійснення ліквідації ТОВ «Сотол»у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про господарські товариства», Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», а також до інших нормативно-правових актів.

З урахуванням вищенаведеного, є необґрунтованими посилання банку на пункт 5.2.10 генеральної угоди та пункти 5.1.4 кредитних договорів як на підставу скасування спірного рішення загальних зборів відповідача.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що підпунктом е) пункту 7.1. генеральної угоди та пунктами 6.1.7 кредитних договорів передбачено, що існування достовірної інформації про те, що засновники позичальника прийняли рішення про ліквідацію товариства, повинна тлумачитись як подія невиконання зобов'язань.

Пунктом 7.2. генеральної угоди та пунктами 6.2. визначено наслідки подій невиконання зобов'язань, відповідно до яких якщо сталася і триває подія невиконання зобов'язань, банк:

а)вживає будь-яких необхідних (на розсуд банку) заходів щодо оздоровлення фінансового стану позичальника, включаючи призначення своїх довірених осіб для здійснення подальшої діяльності, призначення представників до керівних органів позичальника, обмеження позичальника у праві розпоряджатися виробленою продукцією та іншим майном позичальника тощо та/або

б)повідомляє позичальника про те, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі, нараховані згідно із кредитними договорами, підлягають достроковому поверненню. Позичальник зобов'язаний сплатити зазначену в повідомленні суму протягом 10 календарних днів з дати отримання повідомлення.

У випадку порушення зазначеного строку сплати банк набуває право здійснити договірне списання коштів з поточних рахунків позичальника, відкритих у банку або інших банківських установах, у розмірі будь-яких передбачених кредитними договорами платежів, що мають бути сплачені позичальником банку або іншим особам, у тому числі у розмірі платежів, спрямованих на погашення банку основного боргу, нарахованих процентів за користування кредитом, інших обов'язкових платежів, сплату штрафних санкцій тощо, а також у розмірі платежів, спрямованих на купівлю/продаж/обмін (конвертацію) валюти на міжбанківському валютному ринку України, та/або звернути стягнення на предмет забезпечення виконання зобов'язань позичальника.

Тобто, банк, довідавшись про прийняття відповідачем спірного рішення про ліквідацію товариства, мав право вжити передбачені договорами вищезазначені заходи.

Таким чином, прийняття рішення загальних зборів ТОВ «Сотол»№1/05 від 13.05.2011р. про припинення діяльності (ліквідацію) товариства не порушує права банку, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у позові про визнання вказаного рішення недійсним.

З урахуванням викладеного, рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд -

постановив:

Рішення господарського суду Миколаївської області від 18.05.2012р. у справі №5016/773/2012 (10/9) залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Повний текст постанови підписано 13.08.2012р.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.І. Бандура

Суддя В.Б. Туренко