Постанова

від 30.10.2012 по справі 5016/773/2012(10/9)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2012 р. Справа № 5016/773/2012(10/9)

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів:Воліка І.М. (доповідача), Шевчук С.Р., Дунаєвської Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Миколаєві на рішеннявід 18.05.2012 господарського суду Миколаївської області та на постановувід 09.08.2012 Одеського апеляційного господарського суду у справі№ 5016/773/2012(10/9) господарського суду Миколаївської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Миколаєві доТовариства з обмеженою відповідальністю "Сотол" провизнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства про ліквідацію товариства В судове засідання прибули представники сторін: позивачаЖадобін В.І. (дов. від 24.07.2012 № 010-01/6112); відповідачане з'явились; Відповідно до Розпорядження секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 29.10.2012 для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегією суддів у наступному складі: головуючий суддя -Волік І.М., судді -Шевчук С.Р., Дунаєвська Н.Г.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року позивач -Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Миколаєві (надалі -ПАТ "Укрексімбанк" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" у м. Миколаєві) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сотол" (надалі -ТОВ "Сотол", відповідач) про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників (засновників) ТОВ "Сотол" від 13.05.2011 про ліквідацію товариства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прийнято рішення про його ліквідацію без письмової згоди банку, що суперечить умовам укладених між сторонами Генеральної угоди та Кредитних договорів, чим порушено права позивача як кредитора за цими договорами.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 18.05.2012 у справі № 5016/773/2012(10/9) (суддя Алексєєв А.П.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 (колегія суддів: Поліщук Л.В. -головуючий, судді -Бандура Л.І., Туренко В.Б.), у позові відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач -ПАТ "Укрексімбанк" в особі філії ПАТ "Укрексімбанк" у м. Миколаєві звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області від 18.05.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 скасувати, і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 215, 203 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4 3 , 4 7 , 32, 43 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття не законних та обґрунтованих судових актів.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 111 2 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що 11.06.2008 між ВАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (Банк) та ТОВ "Сотол" (Позичальником) з метою визначення загальних умов фінансування інвестиційної, торгово-закупівельної, виробничої та іншої діяльності укладено Генеральну угоду № 62608N1, відповідно до якої Банк зобов'язався проводити кредитні операції в межах ліміту заборгованості, який не може перевищувати 2000000,00 грн., на підставі та з урахуванням умов Кредитного договору.

В подальшому в рамках вказаної кредитної угоди між сторонами укладено Кредитний договір № 62610К6 від 26.07.2010 та Кредитний договір № 62611К4 від 26.04.2011, на виконання якого Банком надані Позичальнику кошти. Втім, Позичальник (відповідач) свої зобов'язання належним чином не виконував, у зв'язку з чим у нього перед Банком виникла кредитна заборгованість.

Разом з тим, 13.05.2011 відбулися загальні збори засновників (учасників) ТОВ "Сотол", на яких були присутні Коханчук Г.П. (50% статутного капіталу) та Скорик В.Н. (50% статутного капіталу) та які прийняли рішення, що оформлене протоколом № 1/05, про припинення діяльності Товариства з метою погашення існуючої заборгованості (по кредиту, податкам та обов'язковим зборам, заробітній платі) за рахунок майна Товариства та обрання ліквідаційної комісії ТОВ "Сотол" у складі, визначеному в протоколі.

Звертаючись з позовом про визнання цього рішення недійсним, позивач посилається на те, що воно (рішення) порушує права банку, як кредитора, у зв'язку з тим, що прийняте без урахуванням пункту 5.2.10 Генеральної угоди та пунктів 5.1.4 Кредитних договорів, відповідно до яких Позичальник зобов'язується без попередньої письмової згоди Банку до повного погашення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та інших платежів, належних до сплати за цією генеральною угодою та Кредитними договорами, не змінювати вид своєї діяльності, не вчиняти дій, що можуть призвести до зменшення обсягів чи/характеру діяльності та операцій Позичальника. Зазначене, на думку позивача, є порушенням його законних права та інтересів та вимог діючого законодавства.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції виходили з того, що підпунктом ж) пункту 7.2. Статуту ТОВ "Сотол" (зареєстрованим Виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 16.06.2010 за реєстраційним №15221050005003561) встановлено, що до виключної компетенції зборів учасників товариства належить прийняття рішення про припинення діяльності товариства. Наведені положення Статуту кореспондуються з приписами цивільного законодавства.

Так, відповідно до частини 1 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно із частиною 1 ст. 150 Цивільного кодексу України товариство з обмеженою відповідальністю може бути ліквідоване за рішенням загальних зборів його учасників, у тому числі у зв'язку зі спливом строку, на який товариство було створене, а також за рішенням суду - у випадках, встановлених законом.

Пунктом б) частини 4 ст. 19 Закону України "Про господарські товариства" передбачено, що товариство ліквідується за рішення вищого органу товариства. При цьому в частині 1 ст. 58 цього Закону визначено, що таким органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Крім цього, в пункті 8 частини 4 ст. 145 Цивільного кодексу України визначено, що прийняття рішення про ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю є виключною компетенцією загальних зборів учасників.

Статтею 60 Господарського кодексу України, визначено загальний порядок ліквідації суб'єкта господарювання. Відповідно до частин 1-3 цієї статті, ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачений цим Кодексом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується. Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію. Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, вміщує в друкованих органах відповідно до закону повідомлення про його ліквідацію та про порядок і строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі у встановлені цим Кодексом чи спеціальним законом строки.

Згідно з частиною 2 ст. 61 Господарського кодексу України, у разі ліквідації платоспроможного суб'єкта господарювання вимоги його кредиторів задовольняються в порядку черговості, встановленої Цивільним кодексом України.

Відповідно до частин 1 -3 ст. 112 Цивільного кодексу України, у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Судами встановлено, що після прийняття загальними зборами ТОВ "Сотол" оспорюваного рішення про припинення діяльності, 23.07.2011 у газеті "Голос України" № 133 було опубліковано оголошення про припинення відповідача шляхом ліквідації і визначено двохмісячний строк для пред'явлення вимог кредиторів з дня опублікування цього оголошення.

За таких обставин та враховуючи вищенаведені законодавчі приписи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що прийняття рішення про припинення діяльності товариства належить до виключної компетенції загальних зборів ТОВ "Сотол", загальними зборами товариства створено ліквідаційну комісію, в друкованому органі розміщено оголошення про ліквідацію товариства з визначенням двохмісячного строку для заявлення претензій кредиторами, у зв'язку з чим не було порушено права банку як кредитора, оскільки банк не був позбавлений права звернутися у визначений строк для задоволення своїх вимог.

Судами відхилено доводи Банку про те, що спірне рішення прийняте з порушення вимог діючого законодавства, оскільки у ньому не зазначено строків ліквідації товариства, з посиланням на те, що у вказаному рішенні зазначено про здійснення ліквідації ТОВ "Сотол" у порядку, визначеному Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про господарські товариства", Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", а також до інших нормативно-правових актів, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

При цьому, судом апеляційної інстанції правомірно зауважено, що підпунктом е) пункту 7.1. Генеральної угоди та пунктами 6.1.7 Кредитних договорів передбачено, що існування достовірної інформації про те, що засновники Позичальника прийняли рішення про ліквідацію товариства, повинна тлумачитись як подія невиконання зобов'язань.

Пунктом 7.2. Генеральної угоди та пунктами 6.2. Кредитних договорів визначено наслідки подій невиконання зобов'язань, відповідно до яких якщо сталася і триває подія невиконання зобов'язань, банк:

а) вживає будь-яких необхідних (на розсуд банку) заходів щодо оздоровлення фінансового стану Позичальника, включаючи призначення своїх довірених осіб для здійснення подальшої діяльності, призначення представників до керівних органів Позичальника, обмеження Позичальника у праві розпоряджатися виробленою продукцією та іншим майном Позичальника тощо та/або

б) повідомляє Позичальника про те, що непогашена частина кредиту, нараховані проценти за користування кредитом, а також інші платежі, нараховані згідно із кредитними договорами, підлягають достроковому поверненню. Позичальник зобов'язаний сплатити зазначену в повідомленні суму протягом 10 календарних днів з дати отримання повідомлення.

У випадку порушення зазначеного строку сплати Банк набуває право здійснити договірне списання коштів з поточних рахунків Позичальника, відкритих у банку або інших банківських установах, у розмірі будь-яких передбачених кредитними договорами платежів, що мають бути сплачені Позичальником Банку або іншим особам, у тому числі у розмірі платежів, спрямованих на погашення банку основного боргу, нарахованих процентів за користування кредитом, інших обов'язкових платежів, сплату штрафних санкцій тощо, а також у розмірі платежів, спрямованих на купівлю/продаж/обмін (конвертацію) валюти на міжбанківському валютному ринку України, та/або звернути стягнення на предмет забезпечення виконання зобов'язань Позичальника.

Тобто, Банк, довідавшись про прийняття відповідачем спірного рішення про ліквідацію товариства, мав право вжити передбачені договорами вищезазначені заходи. Не вжиття таких заходів Банком не є правовою підставою для визнання рішення загальних зборів ТОВ "Сотол", оформлених протоколом № 1/05 від 13.05.2011, про припинення діяльності (ліквідацію) товариства -недійсним.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відмовляючи у задоволенні вимог позивача про визнання недійсними рішення загальних зборів товариства, суди попередніх інстанції повно та всебічно дослідив усі суттєві обставини даної справи, правильно встановили, і виходили з того, що позивач відповідно до вимог ст. 33 ГПК України не довів у суді ті обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

З урахуванням вищенаведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду, України вважає, що доводи, викладені позивачем у касаційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не свідчать про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та/або процесуального права.

Таким чином, прийняті рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів відповідають матеріалам справи та вимогам закону, тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" в особі філії ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" у м. Миколаєві залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 09.08.2012 та рішення господарського суду Миколаївської області від 18.05.2012 у справі №5016/773/2012(10/9) залишити без змін.

Головуючий, суддя І.М. Волік

Судді : С.Р. Шевчук

Н.Г. Дунаєвська