Ухвала

від 30.08.2012 по справі 2а-754/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-754/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"30" серпня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Собківа Я.М.

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС груп»до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 року позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС груп»звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень №0011372310/0, №0011382310/0 від 30.12.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2011 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи, в зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Вирішуючи правомірність спірних податкових повідомлень-рішень №0011372310/0, №0011382310/0 від 30.12.2010 року, колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС груп»(код ЄДРПОУ 32665578) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»( код ЄЖРПОУ 34981754) за період з 01.01.2008 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №1069/23-10/32665578 від 14.12.2010 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, податковим органом прийняті податкові повідомлення рішення від 30.12.2010 року :

- №0011372310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість в розмірі 132 800,00 грн.;

- №0011382310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 161 929,00 грн..

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІС Груп»та Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»укладено договір про надання поліграфічних послуг №1509 від 15.09.2008 року.

Апелянт вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що на його думку вищезазначений договір є недійсним в силу закону, оскільки правочин не відповідає загальним умовам дійсності правочину, так як відсутнє вільне волевиявлення учасника правочину та його відповідальність внутрішній волі.

В акті перевірки зазначено про відсутність настання наслідків угоди, на підставі того, що в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа №079010/10 за ч.5 ст. 191, ч.2 ст.205 КК України, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_1..

В ході досудового слідства встановлено, що громадянин ОСОБА_1. формально є засновником та директором ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та ніяких документів фінансово господарської діяльності підприємства від імені даного товариства не підписував.

На думку податкового органу, податкові накладні, виписані ТОВ «С.Дж.Р.Груп», не можуть бути підставою для віднесення сум податку, сплаченого вказаному підприємству, до податкового кредиту.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, згідно з частиною 2 згаданої статті, є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

На вимогу суду першої інстанції про надання інформації по кримінальній справі відносно посадових осіб ТОВ «С.Дж.Р.Груп», відповідачем не надано інформацію про наявність вироку по кримінальний справі. не надав.

Доводи апелянта про наявність умислу у директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»на укладення угоди, спрямованого на ухилення від сплати податків є необґрунтованими. Крім того Акт перевірки не містить посилань, з яких підстав відповідач вважає угоду, здійсненою позивачем, нікчемним правочином, в чому саме угода порушує публічний порядок.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначає, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно укладено договору про надання поліграфічних послуг №1509 від 15.09.2008 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»надало ТОВ «АІС груп»послуги на загальну суму 531193,20, в тому числі податок на додану вартість 88532,20 грн..

Фактичне виконання робіт підтверджується актами виконаних робіт (послуг).

Віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам між контрагентами зроблено на підставі первинних документів.

З урахуванням положень пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, у зв'язку з чим не заслуговують на увагу доводи апелянта, щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»надавалися позивачу послуги з тиснення, які є складовою частиною поліграфічних послуг, які надає позивач.

Вказані послуги відносяться до технологічного процесу послуг, які надає позивач.

З матеріалів справи вбачається, що зазначенні послуги використовувалися в господарській діяльності позивача, зокрема, реалізація поліграфічної продукції, з виконаними Товариством з обмеженою відповідальністю «С.Дж.Р.Груп»роботами.

Враховуючи вище викладене, податковий орган дійшов помилкового висновку, що про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 161 929,00 грн. та винесення податкового повідомлення рішення №0011382310/0 від 30.12.2010 року.

Щодо встановлених податковим органом порушень вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», колегія зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Доводи апелянта не заслуговують на увагу в зазначеній частині, оскільки позивачем надано належним чином оформлені податкові накладні, у зв'язку з чим висновки викладенні в акті перевірки є необґрунтованими.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем підтверджено здійснення господарських операцій, у зв'язку з чим Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва дійшла помилкового висновку щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту, та порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч. 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 березня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 05.09.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Собків Я.М.