Постанова

від 12.09.2012 по справі 2а/0570/9229/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/9229/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Буряк І.В.

при секретарі Могілевському А.А.

за участю представників сторін:

позивача: Сергєєвої В.С. (дов.)

Логвиненко Т.С. (дов.)

відповідача-1: Чернявської О.Д. (дов.)

Пашинського В.В. (дов.)

відповідача-2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговый дом «Укрспецтехника»

до Східної митниці

Головного управління державної казначейської служби України в Донецькій області

про визнання протиправними дії, визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості, стягнення надмірно сплачених платежів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальність «Торговый дом «Укрспецтехника» (надалі - позивач, ТОВ «ТД «Укрспецтехника») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східної митниці (надалі - відповідач-1), Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про:

- визнання протиправними дії Східної митниці при прийнятті рішення про визначення митної вартості №700000003/2012/000620/2 від 24.05.2012р.;

- визнання протиправними та скасування рішення Східної митниці про визначення митної вартості №700000003/2012/000620/2 від 24.05.2012р.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТД «Укрспецтехника» надмірно сплачені платежі: податок на додану вартість в сумі 54 199, 42 грн.

Позов мотивовано безпідставним незастосуванням Східною митницею заявленої позивачем митної вартості за ВМД №700130000/2012/008157, внаслідок необґрунтованого твердження щодо неподання ТОВ «ТД «Укрспецтехника» додаткових документів для підтвердження заявленої декларантом митної вартості.

Ухвалою суду від 27.08.2012р. замінено неналежного відповідача Головного управління державного казначейства України в Донецькій області на належного відповідача Головне управління державної казначейської служби України у Донецькій області (надалі - відповідач-2).

Представники позивача у судовому засіданні від 12.09.2012р. позовні вимоги підтримали, надали суду відповідні пояснення та просили позов задовольнити повністю.

Відповідач-1 надав заперечення на позовну заяву за змістом яких проти вимог позивача заперечував, вважаючи, що для підтвердження заявленої митної вартості товару позивач не надав всіх потрібних документів внаслідок чого Східною митницею було прийнято правомірне рішення про неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Представники відповідача-1 у судовому засіданні від 12.09.2012р. проти позовних вимог, заперечували.

Відповідач-2 письмових заперечень на позовну заяву не надав.

Представник відповідача-2 у судове засідання від 12.09.2012р. не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову, дійшов наступних висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговый дом «Укрспецтехника» зареєстровано виконавчим комітетом Донецької міської ради в якості юридичної особи (ЄДРПОУ 30838656, місцезнаходження: 83054, м.Донецьк, вул.Економічна, буд.34 «Я»), про що видане відповідне свідоцтво серія А01 №431013.

05 січня 2009 року між компанією ZDB Group, a.s., Чеська Республіка, яка є виробником товару (надалі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговый Дом «Укрспецтехника» (надалі - покупець) був укладений зовнішньоекономічний контракт №28.4090/29.

Згідно даного контракту продавець зобов'язується поставити покупцеві товар (опалювальну техніку марки VIADRUS, а саме «чавунні опалювальні радіатори») з метою його подальшої реалізації на території України.

Відповідно до умов контракту вартість товару зазначається у специфікаціях до контракту. Ціни встановлюються в EURO, на умовах FCA Богумін, Чехія або DAF Чієрна над Тісой згідно INCOTERMS 2000 та включає вартість пакування. Відповідно до специфікації №16 від 04.04.12р. продавець поставляє в травні 2012 року товар - «радіатор чавунний TERMO» у кількості 4800 секцій, ціна за одиницю секції складає 4,95 EUR, загальна вартість товару 23760,00 EUR. Умови поставки FCA Богумін.

Відповідно до пункту 4.1. контракту №28.4090/29 оплата товару здійснюється банківським переказом грошових коштів на рахунок продавця у порядку повної передплати. На виконання даної вимоги ТОВ «Торговый Дом «Укрспецтехника» було здійснено переказ: на суму 23760,00 євро, що підтверджується випискою банку від 14.05.12 р.

24.05.12 року в межах зазначеного контракту та Специфікації 16 до нього позивачем на митну територію України в зоні діяльності Східної митниці була ввезена за вантажною митною декларацією (далі - ВМД) №700130000/2012/008237 партія товару «радіатори з чавунного лиття для центрального опалення неелектричні, торгівельної марки VIADRUS, модель TERMO, 4800 секцій», за ціною 23760 Евро, що станом на момент митного оформлення склало - 240396,69 грн. А також до ціни товару відповідно до статті 267 МК України були додані витрати на перевезення за договором від 16.06.09р. № 2461 в розмірі 6000,00 грн. Таким чином, загальна вартість товару становить 246396,69 грн.

Відповідно до пункту 5.8. контракту, товар супроводжується стандартними документами, а саме: інвойсом (рахунок-фактурою), пакувальним листом, транспортними документами (CMR та CIM), експортною декларацією країни відправлення.

Для здійснення митного оформлення товару до Східної митниці разом із ВМД був поданий пакет необхідних товаросупровідних документів:

- облікова картка суб'єкта ЗЕД від 17.01.12р. №70000/01/01/01040;

- повідомлення про намір ввезення товару від 20.05.12р. №700000000.2012.904404;

- CMR від 18.05.12р. №0400597;

- інвойс №0000280888 від 18.05.2012р.;

- експортна декларація країни відправлення від 18.05.12р. № 12CZ1461002Z6TLPY6;

- контракт;

- додаткову угоду та специфікацію до нього;

- декларація про визначення митної вартості;

- розрахунок ціни реалізації товару від 03.05.12р. й прейскурант цін від фірми-виробника від 03.05.12р. №258;

- комерційна пропозиція від 03.05.12р. №252;

- звіт про оцінку майна №681/1 від 21.05.12р. (виконаний суб'єктом оціночної діяльності ФЛП ОСОБА_7);

- сертифікат про походження товару від 18.05.12р. №801745, SWIFT від 14.05.12р.;

- лист фірми виробника від 18.05.12р. про відповідність ціни коньюктурі ринка;

- платіжне доручення від 18.05.12р. №167;

- каталог та технічний опис продукції, які підтверджують автентичність ціни.

Також, згідно пункту 11 ПКМУ від 20.12.06р. №1766, додатково для підтвердження ціни позивачем були надані документи: Постанова Донецького окружного адміністративного суду від 06.11.09р., Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 11.05.10р., Ухвала вищого адміністративного суду України від 15.05.11р. - дані документи свідчать про скасування рішення митного органу на вищезгаданий товар, митне оформлення якого здійснене в 2009 році за ціною 4,00 евро за секцію.

На думку позивача, зазначені вище документи, отримані Східною митницею, разом із документами, поданими при митному оформленні товару, підтверджують, що визначена декларантом митна вартість є об'єктивною, прозорою та документально підтвердженою.

В своїх запереченнях відповідач-1 стверджує, що під час розгляду товаросупровідних документів, виявлені неточності у відомостях, що містяться у поданих документах, що є порушенням п.12 Порядку №1766, а саме:

- платіжне доручення на оплату транспортних послуг від 18.05.2012р. №167 не містить підпису головного бухгалтера та відміток банку (штампи, печатки) про прийняття до роботи зазначеного платіжного доручення;

- рахунок-фактура від 18.05.2012р. №ЛТ-0000431 на оплату транспортних послуг не містить підпису керівника підприємства то головного бухгалтера. Підпис особи, яка видала зазначений рахунок-фактуру неможливо ідентифікувати;

- підтвердження стосовно цін на експортну продукцію для підприємства ТОВ «ТД «Укрспецтехника» не містить вихідного номера та дати;

- розрахунок ціни реалізації товару від 03.05.2012р. не містить вихідного номера відправника;

- платіж до SWIFT від 14.05.2012р. не містить підпису керівника підприємства.

Також відповідач-1 зазначає, що виявлено розбіжності у відомостях, що містяться у поданих документах:

- договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 16.06.2009р. №2461 підписаний директором ТОВ «ЛІТО» Огій В.С. Фінансова довідка про транспортні витрати від 18.05.2012р. №340 також підписана директором ТОВ «Літо», але підписи не співпадають;

- фінансова довідка про транспортні витрати від 18.05.2012р. №3440 містить інформацію щодо CMR 0400697, але товар надійшов за CMR 0400597;

- прейскурант на товар №258 та комерційна пропозиція №252 видано на адресу підприємства ТОВ «ТД «Укрспецтехника» 03.05.2012р., у той час як специфікація №16 до контракту від 05.01.2009р. №28.4090/29 на поставку зазначеної партії товару підписано 04.04.2012р.;

- платіжне доручення від 14.05.2012р. №1 та заявка на купівлю іноземної валюти підписана керівником підприємства, у той же час бухгалтерська виписка по рахунку 632 «Розрахунки з іноземними контрагентами» підписана головним бухгалтером, інформація про якого відсутня у обліковій картці суб'єкта від 17.01.2012р. №70000/01/01/001040.

У зв'язку з чим, на етапі здійснення митного контролю за визначенням митної вартості товару на поданій в пакеті товаросупровідних документів декларації митної вартості (далі - ДМВ) посадовою особою митного органу, 24.05.2012р. був зроблений напис про необхідність подання додаткових документів, а саме:

1) оборотно-сальдові відомості по рахунку 632 «розрахунки з іноземними постачальниками» або виписку з журналу - ордеру по рахунках 632;

2) заявка на купівлю іноземної валюти;

3) платіжне доручення в іноземній валюті/банківська виписка;

4) пакувальний лист.

Згідно наданих письмових заперечень, відповідач-1 зазначає, що під час контролю правильності визначення митної вартості товарів було встановлено, що заявлена митна вартість даного товару складає 1,51 долар США/кг, що є значно нижчою у порівнянні з мінімальною вартістю, що міститься в ЄАІС ДМСУ - 2,55 доларів США/кг на аналогічний товар. Таке заниження митної вартості викликало об'єктивні сумніви в заявленій позивачем митній вартості та відповідно вимагало її документального підтвердження.

На вимогу митного органу 24.05.2012р. декларантом позивача надано наступні документи (пред'явлено оригінали та надано копії, завірені в установленому порядку), про, що здійснено запис у ДМВ:

1) виписку з журналу - ордеру по рахунках 632;

2) заявка на купівлю іноземної валюти від 11.05.12р. №1;

3) платіжне доручення в іноземній валюті від14.05.12р. №1;

4)пакувальний лист від 18.05.12р. №48967.

Але, відповідачем-1 прийнято рішення про визначення митної вартості №700000003/2012/000620/2 від 24.05.2012р. та картку відмову в митному оформленні товару №700130000/2/00270 від 24.05.2012р.

Згідно пояснень позивача вказане рішення було прийняте з посиланням на те, що у декларанта відсутня інформація про вартість ідентичних (подібних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, хоча в усному порядку посадовій особі було надано відомості про ВМД №700000010/2012/000434 від 16.01.12 за якою вже здійснювалося митне оформлення вищезгаданого товару за першим методом (ціною контракту).

Як зазначено в рішенні від 24.05.2012р митна вартість товару була визначена Східною митницею за вартістю ідентичного товару на підставі даних ВМД №209120000/2/8357 від 13.03.2012, а саме: за митну вартість імпортованих позивачем товарів Східною митницею була взята операція, за якою було розмитнено ідентичні товари, ціна на які встановлена 2,55 дол.США за кілограм товару, при тому, що згідно умов контракту та спеціфикації №16 від 4 квітня 2012р. вартість товару визначається із розрахунку кількості секцій, а не ваги.

29.05.2012р. позивач звернувся зі скаргою (лист № 2905/1) на рішення до Державної митної служби України.

19.06.12р. за вих. № 15/1-152-2/1123 було отримано відповідь, що оскільки документи мають бути вивчені додатково - у ДМСУ відсутні підстави для перегляду рішення.

З метою уникнення простою транспортного засобу, позивачем здійснено митне оформлення товару шляхом подання скоригованої ВМД №700130000/2012/008287 від 24.05.2012р. зі сплатою до державного бюджету суми ПДВ та мита згідно з митною вартістю, визначеною митним органом.

Позивач зазначає, що у зв'язку із наведеним, підприємство сплатило понад раніше задекларований розмір мита та податку на додану вартість у сумі 54 199,42 грн.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України (дійсного на момент митного оформлення товарів) митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Статтею 264 Митного кодексу України (надалі - МКУ) встановлено, що заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення потреби в уточненні заявленої митної вартості товарів або в разі незгоди декларанта з митною вартістю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням випустити товари, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку або сплатити податки і збори (обов'язкові платежі) згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною митним органом.

На письмову вимогу декларант має право на надання йому в тижневий строк з дня звернення письмового пояснення стосовно того, як митним органом було визначено митну вартість оцінюваних товарів.

Строк дії гарантійних зобов'язань, визначених цією статтею, не може перевищувати 90 календарних днів з моменту випуску товарів у вільний обіг.

Після надання банком гарантій, зазначених у частині третій цієї статті, митний орган зобов'язаний випустити товари у вільний обіг. У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у місячний термін з дня прийняття рішення, у порядку, передбаченому законодавством.

Декларант має право оскаржити рішення митного органу щодо визначення митної вартості оцінюваних товарів до митного органу вищого рівня та/або до суду. У повідомленні митного органу вищого рівня про результати розгляду скарги обґрунтовується прийняте за скаргою рішення та міститься інформація про право декларанта оскаржити це рішення в судовому порядку.

Згідно ст. 265 Митного кодексу України встановлено, що митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями цього Кодексу. Такий контроль може здійснюватися в установленому порядку із застосуванням різних форм, у тому числі відповідно до статей 60 і 69 цього Кодексу, після закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів. Порядок контролю правильності визначення митної вартості товарів після закінчення операції митного контролю, оформлення та пропуску через митний кордон України товарів і транспортних засобів та донарахування обов'язкових платежів визначається Кабінетом Міністрів України.

Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Пунктом 15 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р., встановлено, що у випадках, передбачених статтею 264 Митного кодексу України, декларант має право звернутися до митного органу із заявою про випуск товарів, що декларуються, у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку.

Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантію уповноваженого банку встановлюється Держмитслужбою.

Механізм реалізації права декларанта, що заявляє митну вартість, згідно з положеннями статті 264 Митного кодексу України і пункту 15 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження визначає «Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України» затвердженого наказом Державної митної служби України від 17 березня 2008 р. N 230 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 березня 2008 р. за N 259/14950.

Пунктом 6 зазначеного Порядку встановлено, що гарантійні зобов'язання надаються декларантом шляхом сплати до державного бюджету суми податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, або надання гарантії уповноваженого банку.

Відповідно до п.13 «Порядок випуску товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання при ввезенні їх на митну територію України» встановлено, що декларант повинен подати митному органу необхідні відомості для підтвердження заявленої митної вартості та забезпечити можливість їх перевірки.

Згідно п. 14 вказаного порядку встановлено, що митний орган перевіряє надані декларантом відомості, а в разі необхідності вживає додаткових форм контролю, передбачених законодавством. На підставі результатів такої перевірки, але не пізніше 10 днів до завершення строку дії гарантійних зобов'язань митний орган приймає рішення та повідомляє декларанта про можливість/неможливість застосування митної вартості, заявленої декларантом.

Суд зазначає, що 24.05.2012р. на декларації митної вартості наведений вичерпний, на думку відповідача-1, перелік документів, відповідно до яких може бути підтверджена митна вартість, заявлена декларантом.

Тобто, надання інших документів, окрім зазначених на декларації, від позивача для підтвердження заявленої митної вартості не вимагалось.

Із письмових заперечень та пояснень під час судового розгляду Східної митниці не вбачається можливим встановити які саме витребувані документи не надані відповідачу-1, на вимогу про надання додаткових документів.

Суд зазначає, що посилання відповідача-1 на недоліки товаросупровідних документів не може бути виключною підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною договору (контракту).

Під час судового розгляду позивачем доведено та матеріалами справи підтверджено отримання транспортно-експедиційних послуг від ТОВ «Літо» за договором №2461 від 16.06.2009р.

Відповідачем-1 не наведено обґрунтувань неможливості підтвердження заявленої позивачем митної вартості радіатори з чавунного лиття після надання ТОВ «ТД «Укрспецтехника» документів.

Також відповідачем-1 не наведено, які саме обставини залишились нез'ясованими для підтвердження заявленого позивачем розміру митної вартості - 1,51 дол. США/кг.

Таким чином, Позивачем, відповідно до ч.1 ст.264 Митного кодексу України, була заявлена митна вартість товарів і були подані відомості про її визначення, які базувались на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Суд зазначає, що позивачем митна вартість товару визначалась за першим методом - за ціною договору (контракту).

Східною митницею митна вартість визначена на підставі довідкової інформації ЄАІС ДМСУ.

Відповідач-1 у своїх письмових запереченнях зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості товарів було встановлено, що заявлена митна вартість даного товару складає 1,51 дол.США/кг, що є значно нижчою у порівняні з мінімальною вартістю, що міститься в ЄАІС ДМСУ - 2,55 дол.США/кг на аналогічний товар.

При цьому відповідач-1 надав до суду витяг з ЄАІС ДМСУ, в якому міститься інформація щодо вартості аналогічного товару.

Суд зазначає, що наданому відповідачем-1 витягу не міститься інформації щодо товару - радіатор чавунний TERMO 500/95. Відповідач-1 наводить інформацію щодо вартості таких моделей радіаторів фірми Viadrus, як: Termo 500/130, Kalor 350/160, Kalor 500/070, Kalor 900/070. Karol3 350/160, Styl 500/130.

На підставі того, що товар радіатори TERMO 500/95 та радіатори Termo 500/130, Kalor 350/160, Kalor 500/070, Kalor 900/070. Karol3 350/160, Styl 500/130 відрізняться один від одного за своїми фізичними властивостями, суд робить висновок, що ці товари не аналогічні, тобто не можуть вважатись ідентичними.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 Митного кодексу України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції");

за ціною договору щодо ідентичних товарів;

за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

на основі віднімання вартості;

на основі додавання вартості (обчислена вартість);

резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно ст.267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Відповідачем-1 не спростовано, що декларантом були надані митному органу усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару - «радіатори з чавунного лиття для центрального опалення неелектричні, торгівельної марки VIADRUS, модель TERMO, 4800 секцій» за ВМД №700130000/2012/008237.

Митні органи у відповідності до ст. 41 Митного кодексу України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Відповідно до п. 7 «Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження» для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 11 «Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження», передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як суд зазначив вище, декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу застосувати митну вартість, заявлену позивачем. Відповідач-1 не навів переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару.

Згідно п.14 «Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження» встановлено, що якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Разом з тим, суд вважає, що такі положення Порядку зовсім не передбачають, що митний орган у разі неповного подання документів зобов'язаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.

Відповідно до частини 3 статті 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Як зазначалось вище, законодавець в ст.266 Митного кодексу України встановлює, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідачем-1 не надано суду доказів щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів, з урахуванням додатково наданих документів, та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Стаття 266 Митного кодексу Україну чітко визначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Проведення консультації з позивачем не була доведена відповідаче-1 в судовому засіданні, що дає суду підстави для висновку, що митним органом були порушені вимоги митного законодавства щодо проведення обов'язкових консультацій з декларантом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом також встановлено, що у відповідності із статтею 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

У відповідності з п. 3.5 «Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення», затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 за № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за № 64/11938, встановлено, що кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету. Податок на додану вартість у контексті вимог статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» є загальнодержавним податком, який зараховується до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 1.2 «Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення», надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Відповідно до пункту 8 «Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами», затвердженого Наказом Державної митної служби України 20.07.2007 року за № 618, суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

Згідно ВМД №700130000/2012/008287 від 24.05.2012р. вбачається, що сума надмірно сплачених платежів в загальному розмірі становить 54 199,42 грн., у тому числі надмірно сплачене мито у сумі 16 937,32 грн. та надмірно сплаченого податку на додану вартість у сумі 37 262,1 грн., сплачена у зв'язку із збільшенням відповідачем-1 митної вартості товару.

Позивач зазначає, що зазначена сума надмірно сплачених платежів сплачена у повному обсязі.

Під час судового розгляду представники відповідач-1 проти наведеного вище факту сплати мита та податку на додану вартість не заперечували.

Оскільки, як встановлено вище, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної відповідачем-1 за шостим методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), ТОВ «ТД «Укрспецтехника» сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

Відповідно до пункту 6 «Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення Східної митниці про визначення митної вартості №700130000/2012/008237 від 24.05.2012р. та позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «ТД «Укрспецтехника» суми надмірно сплачених платежів в розмірі 54 199,42 грн. підлягають задоволенню.

Суд приходить до висновку, що відповідач-1, приймаючи рішення про визнання митної вартості №700000003/2012/000620/2 від 24.05.2012р., діяв на підставі, в межах повноважень, що передбачені законодавством, з метою, з якою це повноваження надане.

Зазначені обставини дають суду підстави для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дії Східної митниці при прийнятті рішення про визначення митної вартості №700000003/2012/000620/2 від 24.05.2012р.

Таким чином, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецтехника» задовольнити частково.

Рішення Східної митниці про визначення митної вартості №700000003/2012/000620/2 від 24.05.2012р. - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговый дом «Укрспецтехника» (ЄДРПОУ 30838656, місцезнаходження: 83054, м.Донецьк, вул.Економічна, буд.34 «Я») суму надмірно сплачених платежів, а саме:

- мито в розмірі 16 937 (шістнадцять тисяч дев'ятсот тридцять сім) гривень 32 (тридцять дві) гривні;

- податок на додану вартість в розмірі 37 262 (тридцять сім тисяч двісті шістдесят дві) гривні 10 (десять) копійок.

- 2. В решті позовних вимог відмовити.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговый дом «Укрспецтехника» (ЄДРПОУ 30838656, місцезнаходження: 83054, м.Донецьк, вул.Економічна, буд.34 «Я») 2 146 (дві тисячі сто сорок шість) гривень 00 копійок судового збору.

4. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 12 вересня 2012 року, повний текст виготовлено 17 вересня 2012 року.

5. Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

6. Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Буряк І. В.