Постанова

від 19.09.2012 по справі 2а-1670/4909/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/4909/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

при секретарі - Марченко О.Є.,

за участю:

представника позивача - Рагімханова Р.Р.,

представника відповідача - Близнюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцького дочірнього підприємства №503 Закритого акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа - Приватне підприємство "Азимут плюс" про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Кременчуцьке дочірнє підприємство №503 Закритого акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60" (далі по тексту - позивач, ДП №503 ЗАТ "Сантехмонтаж-60") 24 липня 2012 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 07 травня 2012 року №0002321502/550, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 3 201 грн. 90 коп. (в т.ч., 2 134 грн. 60 коп. - основний платіж, 1 067 грн. 30 коп. - штрафні (фінансові) санкції).

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що підприємством правомірно, на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Азимут плюс", віднесено до податкового кредиту за вересень 2011 року суму податку на додану вартість в розмірі 2 134 грн. 60 коп. Зазначав, що оскільки факт здійснення між ДП №503 ЗАТ "Сантехмонтаж-60" та його контрагентом фінансово-господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними бухгалтерськими документи (податковою накладною, рахунком, актом приймання виконаних підрядних робіт, кошторисною документацією, платіжним дорученням тощо) господарські операції з даним суб'єктом господарювання відповідають вимогам закону. А відтак, висновок контролюючого органу про завищення підприємством податкового кредиту за вересень 2011 року на вищезазначену суму позивач вважає необґрунтованим та протиправним. Крім того, з огляду на реальність здійснення спірної господарської операції, платник податків наголошує на безпідставності доводів контролюючого органу про порушення ДП №503 ЗАТ "Сантехмонтаж-60" вимог Цивільного кодексу України.

Представник позивача в ході судового розгляду справи позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представники відповідача в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечували. У наданих до суду письмових запереченнях на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ДП №503 ЗАТ "Сантехмонтаж-60" посилаючись на обставини, встановлені документальною позаплановою невиїзною перевіркою підприємства по питанню взаємовідносин з ПП "Азимут плюс" за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

Третя особа явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечила, про дату, час та місце їх проведення повідомлялася належним чином.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Кременчуцьке дочірнє підприємство №503 Закритого акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60" у встановленому законодавством порядку зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 01414212; перебуває на обліку в якості платника податків в Кременчуцькій ОДПІ з 25 червня 1994 року та відповідно до свідоцтва №24169443 є платником податку на додану вартість з 08 вересня 1999 року (а.с. 7, 8, 18 ).

Відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності позивача за КВЕД є: монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря (45.33.1), оптова торгівля будівельними матеріалами (51.53.2), роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами і склом (52.46.0), посередництво в торгівлі різними товарами (51.19.0), інші види спеціалізованого посередництва в торгівлі (51.18.0), виробництво металевих конструкцій (28.11.0) (а.с. 9 ).

Фахівцем Кременчуцької ОДПІ в період з 04 квітня 2012 року по 10 квітня 2012 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП №503 ЗАТ "Сантехмонтаж-60" по питанню взаємовідносин з ПП "Азимут плюс" (код ЄДРПОУ 36864964) за період з 01 вересня 2011 року по 30 вересня 2011 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складено акт від 18 квітня 2012 року №866/15-322/01414212 (далі по тексту - Акт перевірки), в якому вказано на порушення позивачем вимог підпунктів 1, 2 статті 215, підпунктів 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України; пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого, на думку контролюючого органу, платником податків завищено податковий кредит за вересень 2011 року на суму 2 134 грн. 60 коп. (а.с. 18-21 ).

Не погодившись з доводами, викладеними у Акті перевірки, позивач надіслав на адресу Кременчуцької ОДПІ заперечення від 20 квітня 2012 року вих. №82 (а.с. 22 ).

За наслідками розгляду заперечень податкова інспекція листом від 28 квітня 2012 року вих. №10160/10/15-322 повідомила платника податків про те, що висновки, викладені в Акті перевірки, відповідають фактичним обставинам справи, а відтак підстави для їх перегляду - відсутні (а.с. 23-27 ).

На підставі вищезазначеного висновку Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 07 травня 2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0002321502/550, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 3 201 грн. 90 коп. (в т.ч., 2 134 грн. 60 коп. - основний платіж, 1 067 грн. 30 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 28 ).

Не погоджуючись із даним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з вимогою про визнання його нечинним.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ від 07 травня 2012 року №0002321502/550 та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДП №503 ЗАТ "Сантехмонтаж-60" 06 вересня 2011 року укладено договір №12/09 з ПП "Азимут плюс", за умовами якого останнє взяло на себе зобов'язання щодо виконання робіт по нівелюванню з/д полотна (а.с. 29 ).

За результатами здійснення даної господарської операції позивачем на підставі податкової накладної, виписаної ПП "Азимут плюс", зараховано до податкового кредиту з ПДВ за вересень 2011 року суму податку в розмірі 2 134 грн. 60 коп.

Однак, перевіркою виявлено безпідставне віднесення до складу податкового кредиту вищезазначеної суми, внаслідок чого відповідач дійшов висновку про завищення платником податків податкового кредиту за вересень 2011 року загалом на 2 134 грн. 60 коп.

При цьому, вказаний висновок контролюючий орган мотивує даними автоматизованого співставлення податкового зобов'язання та податкового кредиту на рівні ДПА України. Крім того, посилається на результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Азимут плюс" щодо достовірності формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, оформлені актом від 26 жовтня 2011 року №2069/15-322/36864964. Зокрема, спираючись на висновки даної перевірки, стверджує про нікчемність договору від 06 вересня 2011 року №12/09.

Разом з тим, суд не погоджується з такими доводами контролюючого органу та вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 вказаної статті 198 визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, виходячи зі змісту статті 198 Податкового кодексу України, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що за результатами здійснення спірної господарської операцій ПП "Азимут плюс" в адресу ДП №503 ЗАТ "Сантехмонтаж-60" виписано податкову накладну від 06 вересня 2011 року №7 (а.с. 34 ).

Дану податкову накладну позивачем включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2011 року (а.с. 61 ).

Дослідивши в судовому засіданні вищевказану податкову накладну судом встановлено, що її оформлено у відповідності до вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідачем не оспорюється той факт, що на момент виписки вищезгаданої податкової накладної ПП "Азимут плюс" мало статус платника податку на додану вартість та було зареєстроване як юридична особа у встановленому законодавством порядку (а.с. 30-31 ).

Крім того, суд зазначає, що зауваження до оформлення податкової накладної у Акті перевірки відсутні.

Відтак, наведена податкова накладна підтверджує факт придбання позивачем у третьої особи підрядних робіт загальною вартістю 10 673 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 134 грн. 60 коп.) та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України є належним доказом у справі.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

На підтвердження реальності виконання третьою особою робіт за договором від 06 вересня 2011 року №12/09 позивачем до матеріалів адміністративної справи надано копії локального кошторису з розрахунком договірної ціни №20-02-1-1 (а.с. 32 ), відомості ресурсів до локального кошторису №20-02-1-1 (а.с. 33 ), акта здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 37 ), рахунка від 06 вересня 2011 року №ФЛ-0000103 (а.с. 35 ).

Дослідивши в судовому засіданні вищевказані копії первинних документів, судом встановлено, що вони відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, тобто є первинними документами бухгалтерського обліку в розумінні частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

При цьому, суд враховує роз'яснення Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, викладені в листі від 09 березня 2010 року №12/19-2-9-21-2368 та відповідно до яких типові форми первинних облікових документів у будівництві "Акт приймання виконаних будівельних робіт" (типова форма №КБ-2в) та "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (типова форма №КБ-3), затверджені наказом Мінрегіонбуду від 04 грудня 2009 року №554, підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Таким чином, оскільки договір від 06 вересня 2011 року №12/09 не містить посилань на обов'язковість застосування типових форм облікових документів у будівництві, затверджених наказом Мінрегіонбуду від 04 грудня 2009 року №554, позивач та третя особа не являються підприємствами державної форми власності, підрядні роботи не виконувалися за рахунок бюджетних коштів, а складений сторонами договору акт здачі-приймання робіт відповідає вимогам чинного законодавства України до первинних документів бухгалтерського обліку та містить необхідну і вичерпну операцію щодо вчиненої господарської операції, суд вважає даний документ належним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.

Оплату придбаних робіт позивачем проведено у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Азимут плюс", що підтверджується випискою відділення №2 ПУМБ в м. Кременчуці за 13 вересня 2011 року №155 п рахунку №26009900697544 (а.с. 64 ).

При цьому, суд, зважаючи на відповідність суми перерахування та реквізитів отримувача, тим, що зазначені у первинних документах бухгалтерського обліку підприємства, погоджується з доводами представника позивача про те, що при оформленні платіжного доручення від 13 вересня 2011 року №923 бухгалтером ДП №503 ЗАТ "Сантехмонтаж-60" допущено помилку у номері рахунка-фактури, на підставі якого здійснено оплату (а.с. 64, 118 ).

З огляду на викладене, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) спірної господарської операції та встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних робіт податку на додану вартість в сумі 2 134 грн. 60 коп.

Доводи відповідача про відсутність підстав для включення до податкового кредиту сум ПДВ, які обґрунтовані встановленням розбіжностей згідно автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів декларацій з податку на додану вартість, є необґрунтованими - у зв'язку з тим, що вищезазначена сума ПДВ сплачена позивачем на адресу контрагента у ціні придбаних робіт.

Посилання контролюючого органу на результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Азимут плюс" як на підставу для донарахування добросовісному платнику податків (яким є позивач) грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість суперечать практиці Європейського суду з прав людини та Верховного Суду України.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України неодноразово висловлювала правову позицію в даній категорії справ, відповідно до якої: якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум, сплачених в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту у разі, якщо останній має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (постанови ВСУ від 09 вересня 2008 року у справі №21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі №21-573во10, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, від 31 січня 2011 року у справі за позовом ТОВ "Фірма "ВІК" до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

Частиною першою статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, добросовісний платник податків не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків іншим суб'єктом господарювання.

З огляду на вищенаведені фактичні обставини справи, суд вважає, що висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних правовідносин законодавства України та фактичних обставин справи.

Що стосується висновків контролюючого органу про порушення платником податків вимог частин першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як визначено частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

За приписами статті 228 вказаного Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Однак, в ході судового розгляду справи наявності таких доказів не встановлено. Так само, відповідачем як суб'єктом владних повноважень не надано доказів в підтвердження того, що договір від 06 вересня 2011 року №12/09 суперечить вимогам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а також, що укладення такого правочину не було спрямоване на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні статті 124 Конституції України, статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (адже діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених статтями 191, 212 Кримінального кодексу України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (адже наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до статей 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (адже відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним тощо.

За таких обставин, суд вважає безпідставними доводи Кременчуцької ОДПІ про порушення ДП №503 ЗАТ "Сантехмонтаж-60" вимог Цивільного кодексу України.

З вищенаведеного також слідує, що контролюючим органом неправомірно застосовано до платника податків штрафні (фінансові) санкції в сумі 1 067 грн. 30 коп.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

Однак, відповідачем суду таких доказів не надано. Разом з тим, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) спірної господарської операції та встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаних робіт податку на додану вартість в сумі 2 134 грн. 60 коп.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, чим порушено законні інтереси позивача, а відтак податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 07 травня 2012 року №0002321502/550 підлягає скасуванню.

При цьому, зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії та згідно з частиною другою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 07 травня 2012 року №0002321502/550.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до платіжного доручення ПАТ "ПУМБ" від 08 червня 2012 року №488 за звернення до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір в розмірі 110 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року ДП №503 ЗАТ "Сантехмонтаж-60" повернуто надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 02 грн. 70 коп.

Відтак, стягненню на користь позивача підлягають витрати зі сплати судового збору в сумі 107 грн. 30 коп.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 35, 69-71, 86, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Кременчуцького дочірнього підприємства №503 Закритого акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа - Приватне підприємство "Азимут плюс" про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 07 травня 2012 року №0002321502/550.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Кременчуцького дочірнього підприємства №503 Закритого акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60" (код ЄДРПОУ 01414212) витрати зі сплати судового збору в сумі 107 грн. 30 коп. (сто сім гривень тридцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним поданням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 24 вересня 2012 року.

Суддя О.О. Кукоба