Ухвала

від 04.12.2012 по справі 2а-1670/4909/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2012 р.Справа № 2а-1670/4909/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2012р. по справі № 2а-1670/4909/12

за позовом Кременчуцького дочірнього підприємства №503 Закритого акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області

третя особа приватне підприємство "Азимут плюс"

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Кременчуцьке дочірнє підприємство №503 Закритого акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби в якому просив:

- визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 07 травня 2012 року №0002321502/550, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов'язання зі сплати податку на додану вартість в розмірі 3 201 грн. 90 коп. (в т.ч., 2 134 грн. 60 коп. - основний платіж, 1 067 грн. 30 коп. - штрафні (фінансові) санкції).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 р. по справі № 2а-1670/4909/12 адміністративний позов Кременчуцького дочірнього підприємства №503 Закритого акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби, третя особа - приватне підприємство "Азимут плюс" про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 07 травня 2012 року №0002321502/550. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Кременчуцького дочірнього підприємства №503 Закритого акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60" (код ЄДРПОУ 01414212) витрати зі сплати судового збору в сумі 107 грн. 30 коп. (сто сім гривень тридцять копійок).

Відповідач, не погодившись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 р. по справі № 2а-1670/4909/12 подав апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що надані позивачем документи по взаємовідносинах з ПП «Азимут Плюс» складені з порушенням вимог податкового законодавства щодо їх оформлення, а тому не можуть вважатися належними доказами здійснення фінансово-господарських операцій з даним контрагентом. Крім того, у позивача відсутні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів. Просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 р. по справі № 2а-1670/4909/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ЗАТ "Сантехмонтаж-60" відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її в повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 р. по справі № 2а-1670/4909/12 залишити без змін.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь обставин справи, пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно свідоцтва серії АОО № 127673, Кременчуцьке дочірнє підприємство №503 Закритого акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60" зареєстроване як юридична особа 09.08.1999 р. код ЄДРПОУ 01414212 (а.с. 7).

Згідно довідки № 002/5263 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача за КВЕД є: 45.33.1 монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, 51.53.2 оптова торгівля будівельними матеріалами, 52.46.0 роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами і склом, 51.19.0 посередництво в торгівлі різними товарами, 51.18.0 інші види спеціалізованого посередництва в торгівлі, 28.11.0 виробництво металевих конструкцій (а.с. 9).

Кременчуцьке дочірнє підприємство №503 Закритого акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60" перебуває на обліку як платник податків в Кременчуцькій ОДПІ з 25 червня 1994 року та відповідно до свідоцтва №24169443 є платником податку на додану вартість з 08 вересня 1999 року (а.с. 8).

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПП "Азимут плюс", їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.

Як вбачається з матеріалів справи, підставами для перевірки Закритого акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60", слугували результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Азимут плюс" щодо достовірності формування податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, оформлені актом від 26 жовтня 2011 року №2069/15-322/36864964. Зокрема, посилаючись на висновки даної перевірки, відповідач стверджує про нікчемність договору від 06 вересня 2011 року №12/09.

За результатами перевірки закритого акціонерного товариства "Сантехмонтаж-60", 18 квітня 2012 року складено акт перевірки №866/15-322/01414212.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення позивачем:

- підпунктів 1, 2 статті 215, підпунктів 1, 5 статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України;

- пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого, платником податків завищено податковий кредит за вересень 2011 року на суму 2 134 грн. 60 коп. (а.с. 18-21).

Не погодившись з висновками Акту перевірки, позивач на адресу Кременчуцької ОДПІ від 20 квітня 2012 року направив заперечення за вих. №82 (а.с. 22).

За наслідками розгляду заперечень податкова інспекція листом від 28 квітня 2012 року вих. №10160/10/15-322 повідомила платника податків про те, що висновки, викладені в Акті перевірки, відповідають фактичним обставинам справи, а тому підстави для їх перегляду відсутні (а.с. 23-27).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001652330 від 14.12.2011р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 138866,0 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 34721,5 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з неправомірності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, оскільки ЗАТ "Сантехмонтаж-60" надані всі первинні документи які оформлені відповідно до вимог податкового законодавства та підтверджують реальність здійснення фінансово-господарських операцій з ПП "Азимут плюс".

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 14 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки ЗАТ "Сантехмонтаж-60" були фінансово-господарські взаємовідносини з ПП "Азимут плюс".

06.09.2011 р. між ПП "Азимут плюс" (підрядчик) та ЗАТ "Сантехмонтаж-60" (замовник) укладено договір № 12/09. За умовами даного договору замовник надає, а підрядчик приймає на себе виконання робіт по невіліруванню залізнодорожніх шляхів (рехтовка, виправка, перешивка), в обсязі зазначеному в локальному кошторисі № 20-02-1-1, яка є невід'ємною частиною даного договору. Згідно п. 2.1 договору, вартість робіт за кошторисом складає 12807,60 грн. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядчика (п.2.2 договору). Приймання виконаних робіт здійснюється уповноваженими представниками замовника та підрядчика та оформлюється актом виконаних робіт.

На підтвердження реальності виконання ПП "Азимут плюс" робіт за договором від 06 вересня 2011 року №12/09 позивачем до матеріалів справи надано копії локального кошторису з розрахунком договірної ціни №20-02-1-1 (а.с. 32), відомості ресурсів до локального кошторису №20-02-1-1 (а.с. 33), акт здачі-приймання робіт (надання послуг) (а.с. 37), рахунок-фактуру від 06 вересня 2011 року №ФЛ-0000103 на суму 12807,60 грн. в т.ч. ПДВ 2134,60 грн. (а.с. 35), податкову накладну від 06 вересня 2011 року №7 на загальну суму 12807,06 грн. в т.ч. ПДВ 2134,60 грн. (а.с. 34), яку позивачем включено до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за вересень 2011 року (а.с. 61).

Оплата за договором від 06 вересня 2011 року №12/09 позивачем проведена у повному обсязі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ПП "Азимут плюс", що підтверджується випискою відділення №2 ПУМБ в м. Кременчуці за 13 вересня 2011 року №155 (а.с. 64). Проте, судом першої інстанції встановлено, що при оформленні платіжного доручення від 13 вересня 2011 року №923 бухгалтером ДП №503 ЗАТ "Сантехмонтаж-60" допущено помилку у номері рахунка-фактури, на підставі якого здійснено оплату (а.с. 64, 118). Оскільки, суми перерахування та реквізитів отримувача відповідають тим, що зазначені у первинних документах бухгалтерського обліку підприємства, таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані документи підтверджують факт сплати позивачем у ціні придбаних робіт податку на додану вартість в сумі 2 134 грн. 60 коп.

Колегія суддів зазначає, що зазначеними доказами спростовується припущення відповідача про відсутність можливості у контрагента реально здійснювати ці господарські операції. Таким чином, первинні документи, надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП "Азимут плюс" (договір, рахунок - фактура, податкова накладна, акт виконаних робіт, відомості ресурсів, виписка з банку) за формою та змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем сума податку на додану вартість за договором від 06 вересня 2011 року №12/09 з ПП "Азимут плюс", включена до складу податкового кредиту правомірно, оскільки наявні всі необхідні первинні документи, які підтверджують факт виконання господарських операцій між позивачем та контрагентом.

Щодо посилання контролюючого органу, як на правомірність прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення, на неможливість встановити факт сплати податку ПП "Азимут плюс", колегія суддів вважає необґрунтованими. Припущення про несплату податків контрагентом позивача не може бути підставою для відповідальності товариства, відносно якого у справі відсутні докази його недобросовісності як платника. Доказів фактичної несплати контрагентом позивача відповідачем суду не надано.

Отже, фактичні обставини справи підтверджують здійснення господарської діяльності між позивачем та контрагентом - ПП "Азимут плюс" і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання умов договору. Таким чином, колегією суддів не приймається довід відповідача про нікчемність здійснених правочинів між позивачем та його контрагентом.

З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податковий кредит підтверджений відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку та наявний зв'язок витрат позивача з його господарською діяльністю.

В силу ч. 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 р. по справі № 2а-1670/4909/12 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п.1 ч. 1 ст. 198, 205, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2012р. по справі № 2а-1670/4909/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мінаєва О.М. Судді Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Мінаєва О.М.

Повний текст ухвали виготовлений 10.12.2012 р.