Постанова

від 19.09.2012 по справі 5017/1131/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2012 р. Справа № 5017/1131/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого суддіХрипуна О.О. (доповідача), суддівБарицької Т.Л., Кролевець О.А., розглянувши касаційні скарги 1. Заступника прокурора Одеської області 2. Державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 у справі№ 5017/1131/2012 господарського суду Одеської області за позовомДержавного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" доТовариства з обмеженою відповідальністю "СВ Транс Україна" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Міністерства інфраструктури України за участюІллічівської транспортної прокуратури провизнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету та визнання недійсним договору з додатковими угодами за участю представників позивачаРабович І.О., Головко С.М., відповідачане з'явилися, третьої особиГлєбов С.В., Кошова І.Б., Степанов О.В., прокуратуриРудак О.В. -ГПУ,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.06.2012 у справі №5017/1131/2011 (суддя Горячук Н.О.) задоволено позов ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт", визнано незаконним та скасовано рішення тендерного комітету ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт", оформлене протоколом оцінки (акціпту) тендерних (цінових) пропозицій від 06.07.2010 про визнання ТОВ "СВ Транс Україна" переможцем торгів: Будівництво водних шляхів, пристаней, гребель та інших водних споруд, код ДК 016-97 45.24.1 (профілактичне днопоглиблення морської частини підхідного каналу ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт"); визнано недійсним договір від 12.07.2010 № 310-ХД/ТР разом з додатковими угодами № 1 від 27.12.2010; № 2 від 14.01.2011; № 3 від 11.02.2011; № 4 від 11.04.2011, укладеними між ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" та ТОВ "СВ Транс Україна"; стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 (головуючий суддя Лавренюк О.Т., судді Савицький Я.Ф., Гладишева Т.Я.) рішення господарського суду Одеської області від 01.06.2012 у справі № 5017/1131/2011 скасовано та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, заступник прокурора Одеської області та ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 залишивши в силі рішення господарського суду Одеської області від 01.06.2012 у справі № 5017/1131/2011.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема ч. 2 ст. 16, ст. 35 Закону України "Про здійснення державних закупівель", ч. 1 ст. 203, ст. 215, ч. 1 ст. 638 ЦК України, ч. 1, 5 ст. 179, ч. 5 ст. 318, ч. 1 ст. 323 ГК України, п.п. 5 п. 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, п. 6, п.п. 6 п. 38, п. 72, ч. 2 ст. 73 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921, ст.ст. 35, 43 ГПК України.

У відзиві на касаційні скарги ТОВ "СВ Транс Україна" просило залишити їх без задоволення з огляду на їх безпідставність.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

В судове засідання 19.09.2012 представники ТОВ "СВ Транс Україна" не з'явились. Беручи до уваги повноваження касаційної інстанції, суть спору та матеріали справи, а також встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм процесуального та матеріального права, вважає, що касаційні скарги частково підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.06.2010 тендерним комітетом ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" по торгам: Будівництво водних шляхів, пристаней, гребель та інших водних споруд ДК 016-97 45.24.1 (профілактичне днопоглиблення морської частини підхідного каналу ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт"), у зв'язку з виробничою необхідністю, затверджено процедуру закупівлі-запит цінових пропозицій.

Згідно із протоколом оцінки (акцепту) тендерних (цінових) пропозицій від 06.07.2010 тендерний комітет одноголосно прийняв рішення визнати переможцем торгів учасника, пропозиція якого є найбільш економічно вигідною, а саме: ТОВ "СВ Транс Україна".

12.07.2010 року між ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" та ТОВ "СВ Транс Україна" було укладено договір № 310-ХД/ТР, предметом якого є виконання безпосередньо силами генпідрядника та силами залучених підрядників робіт з профілактичного днопоглиблення морської частини підхідного каналу ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" згідно із технічним завданням та планом організації робіт.

Задовольняючи позов про визнання незаконним і скасування рішення тендерного комітету, оформлене протоколом оцінки (акцепту) тендерних пропозицій від 06.07.2010, суд першої інстанції виходив з того, що тендерним комітетом були порушені приписи п. 72 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, в порушення абзацу 3 п. 6 названого Положення тендерним комітетом допущена до оцінки цінова пропозиція ТОВ "СВ Транс України", яке не є виробником (виконавцем) робіт, що є предметом закупівлі.

Визнаючи недійсним договір, укладений між сторонами 12.07.2010 № 310-ХД/ТР, суд першої інстанції виходив з того, що при укладені вказаного договору не було включено або було змінено цілий ряд істотних умов договору, передбачених тендерною документацією, а саме пункти: 1.9, 3.4, 6.3.6, 6.3.7, 6.5, 9.2, 9.3, 11.1, 11.2, 11.3, 13.6; що ТОВ "СВ Транс Україна" не є виробником (виконавцем) робіт, що є предметом закупівлі; що до виконання робіт за договором відповідачем залучені субпідрядники; що на момент розгляду тендерних пропозицій та на момент укладання договору відповідач не мав ліцензії на виконання днопоглиблювальних робіт, тобто спірний договір не відповідає п. 5 ст. 318 ГК України, п.п. 5 п. 103 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимогу про визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету, оформленого протоколом оцінки (акцепту) тендерних (цінових) пропозицій пред'явлено до неналежного відповідача, оскільки ТОВ "СВ Транс Україна" не є особою, яка склала оскаржуваний протокол. Суд апеляційної інстанції також вказав, що при укладанні спірного договору сторонами враховано всі необхідні та істотні умови договору, передбачені тендерною документацією та законодавством, а встановлення в істотних умовах договору тендерної документації відносно оплати виконаних робіт авансового платежу, а в договорі завдатку, за висновком апеляційного господарського суду, не є підставою для визнання недійсним договору.

Пославшись на визначений статутом ТОВ "СВ Транс Україна" предмет діяльності товариства, суд апеляційної інстанції визнав, що на момент укладення договору, відповідач був вітчизняним виробником робіт з днопоглиблення та мав право на укладення договору на проведення днопоглиблювальних робіт. При цьому суд апеляційної інстанції вказав, що Законом України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Переліком робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених Міністерством регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 № 47, не передбачено наявність ліцензії на проведення днопоглиблювальних робіт.

Вказаний висновок суду апеляційної інстанції суперечить наступним положенням законодавства України.

Так, відповідно до п.п. 4.3.6 п. 4.3 Правил технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.05.2005 № 257, експлуатаційні днопоглиблювальні роботи на підхідних каналах і портових акваторіях повинні здійснюватись спеціалізованими підрядними організаціями, які мають відповідні технічні засоби, ліцензію і дозвіл, одержані у встановленому порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) ліцензування у будівництві здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Стаття 17 Закону України "Про архітектурну діяльність" передбачено ліцензування відповідно до законодавства господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури.

Порядок ліцензування господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури на території України, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1396 "Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві".

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 № 1396 "Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві" наказом Мінрегіонбуду України від 27.01.2009 № 47, зареєстрованим у Мінюсті України 11.03.2009 за № 226/16242, затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, які включають у перелік робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, будівельні та монтажні роботи гідротехнічних споруд і систем.

Затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27.05.2005 № 257 Правила технічної експлуатації портових гідротехнічних споруд, як і прийнятий пізніше Закон України "Про морські порти України", відносить підводні споруди штучного та природного походження, у тому числі підхідні канали, до гідротехнічних споруд морських портів (гідротехнічних споруд).

Отже для виконавця днопоглиблювальних робіт на підхідних каналах портів законодавство України вимагає наявність ліцензії, якої, як встановлено судами попередньої інстанції, ТОВ "СВ Транс Україна" не мало на час визнання його переможцем торгів та на час укладення з ним спірного договору.

Відповідно до абз. 3 п. 6 Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2008 № 921 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2008 № 1017) закупівля товарів, робіт і послуг здійснюється у вітчизняних виробників або їх представників, дилерів, дистриб'юторів, а у разі коли товари, роботи і послуги не виробляються, (не виконуються, не надаються) на території України, - у виробників товарів, виконавців робіт і надавачів послуг - нерезидентів або їх представників, дилерів, дистриб'юторів.

За відсутності ліцензії на виконання робіт, що закуповував позивач за державні кошти, ТОВ "СВ Транс Україна" не було виконавцем робіт в розумінні Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, а тому звернення замовника до нього із запитом щодо цінових пропозицій (котирувань), визнання його переможцем та укладення з ним договору є порушенням абз. 3 п. 6, п. 73 -79 вказаного Положення.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що рішення тендерного комітету, оформленого протоколом оцінки (акцепту) тендерних пропозицій від 06.07.2010, та укладений на його підставі договір, суперечать вимогам Положення про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Колегія суддів також звертає увагу, що ст. 227 ЦК України передбачає визнання недійсним правочину юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії).

Одеський апеляційний господарський суд не спростував висновків суду першої інстанції щодо незаконності рішення тендерного комітету та наявності правових підстав для визнання недійсним спірного договору та додаткових угод до нього, у зв'язку з чим, постанова апеляційного господарського суду від 17.07.2012 підлягає скасуванню в частині скасування рішення господарського суду Одеської області від 01.06.2012 про визнання недійсним договору від 12.07.2010 № 310-ХД/ТР разом з додатковими угодами № 1 від 27.12.2010; № 2 від 14.01.2011; № 3 від 11.02.2011; № 4 від 11.04.2011, укладеними між ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" та ТОВ "СВ Транс Україна".

Проте постанова апеляційного господарського суду про відмову у позові в частині визнання недійсним рішення тендерного комітету відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вимогу про визнання незаконним та скасування рішення тендерного комітету, оформленого протоколом оцінки (акцепту) тендерних (цінових) пропозицій, як обґрунтовано встановлено судом апеляційної інстанції, ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" пред'явлено до неналежного відповідача. Доводи касаційних скарг не спростовують висновку Одеського апеляційного господарського суду в цій частині.

Керуючись ст.ст. 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги заступника прокурора Одеської області та державного підприємства "Білгород-Дністровський морський торговельний порт задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 у справі № 5017/1131/2012 скасувати в частині скасування рішення господарського суду Одеської області від 01.06.2012 про визнання недійсним договору та додаткових угод до нього. В іншій частині постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 у справі № 5017/1131/2011 залишити без змін.

Рішення господарського суду Одеської області від 01.06.2012 у справі №5017/1131/2011 в частині визнання недійсним договору від 12.07.2010 № 310-ХД/ТР разом з додатковими угодами № 1 від 27.12.2010; № 2 від 14.01.2011; № 3 від 11.02.2011; № 4 від 11.04.2011, укладеними між ДП "Білгород-Дністровський морський торговельний порт" та ТОВ "СВ Транс Україна", залишити в силі.

Головуючий суддя О.О. Хрипун Судді Т.Л. Барицька О.А. Кролевець