Постанова

від 18.09.2012 по справі 25/542-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2012р.м.Київ№ 25/542-А За позовом Державного авіаційного підприємства «Україна»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

про визнання недійсними рішень

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Діковицька О.М.

від відповідача: Харко Д.М., Павлова Н.Г.

18.09.2012р. у судовому засіданні відповідно до п.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне авіаційне підприємство «Україна»(далі-позивач або ДАП „Україна") звернулося до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі-відповідач або ДПІ у Печерському районі м. Києва) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, винесених відповідачем №0001562220/0, №0001572220/2, №0004522305/0 від 30.06.2006р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.10.2006р. відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.10.2006 р., зокрема, зобов'язано сторін надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 23.01.2007р. провадження у справі було зупинено до вирішення Господарським судом міста Києва справи № 46/561-А за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків до Закритого акціонерного товариства "Український кредитний банк", Державного авіаційного підприємства "Україна" про визнання недійсними господарських зобов'язань та набрання законної сили відповідним судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду.

Ухвалою суду від 03.06.2011р. провадження у справі було поновлено та призначено слухання справи на 16.06.2011р., окрім того, зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення з урахуванням Постанови Господарського суду міста Києва від 29.01.2007р., Ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2007р. в проекції на позовні вимоги в даній справі; письмові пояснення з приводу перегляду у Вищому адміністративному суді України справи № 46/561-А та відповідні докази на підтвердження того.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.06.2011 р. справу № 25/542-А залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2012 р. скасовано ухвалу Господарського суду м. Києва від 30.06.2011 р., а справу направлено для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

11.07.2012 р. матеріали справи № 25/542-А надійшли до Господарського суду міста Києва та згідно автоматизованої системи документообігу передані на розгляд судді Бондарчук В.В.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.07.2011 р. суддя Бондарчук В.В. справу № 25/542-А прийняла до свого провадження та призначила до розгляду на 31.07.2012 р.

У судовому засіданні 31.07.2012 р., 30.08.2012 р. та 13.09.2012 р. судом оголошувалась перерва відповідно до 30.08.2012 р., 13.09.2012 р. та 18.09.2012 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив суд скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 30.06.2006 року.

Представники відповідача позов не визнали та надали суду письмові заперечення на позовну заяву.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

12.03.2004 р. між Державним авіаційним підприємством «Україна»та Компанією «AIRBUS, S.N.C.»(Франція) укладено договір купівлі № ССС 337.0013/04, умовами якого передбачено, що компанія «AIRBUS, S.N.C.»продає, а позивач купує та здійснює доставку одного літака «Airbus A319-133 Corporate Jetliner», згідно специфікації у дату доставки та у місце доставки, у відповідності з умовами цього договору купівлі.

Згідно п. 5.2. договору сума, яка дорівнює початковому платежу за зобов'язання - 5 000 000 доларів США (п'ять мільйонів доларів США), вже сплачена «AIRBUS, S.N.C.»до дати цього договору купівлі, вираховується з першого платежу перед доставкою, який має бути сплачений за цим договором купівлі.

Відповідно до п. 5.3.1. договору перед доставкою позивач вносить «AIRBUS, S.N.C.» платіж як частину остаточної ціни («Платіж перед доставкою») у таку дату та у такій сумі: - не пізніше 5 квітня 2004 р. 11 000 000 (одинадцять мільйонів) доларів США позивач намагатиметься внести усі платежі перед доставкою, зазначені у пункті 5.3., до визначеної вище дати, і розуміється, що роботи з оснащення, передбачені у договорі про оснащення, не будуть розпочаті «AIRBUS, S.N.C.»або оснащувачем, доки «AIRBUS, S.N.C.» не отримає такі платежі перед доставкою, таким чином дата повернення літаку, згідно з договором про оснащення, залежатиме від отримання такого платежу. Також «AIRBUS, S.N.C.» залишає за собою право розмістити літак на ринку, якщо до 19 березня 2004 р. не буде отримано жодного платежу.

Пунктом 5.3.3. договору встановлено, що кожний отриманий «AIRBUS, S.N.C.» платіж перед доставкою (включаючи - задля уникнення сумнівів - депозит, про який йдеться у наведеному вище пункті 5.2.) вважатиметься черговим внеском в оплату базової ціни і відраховуватиметься з базової ціни при підведенні балансу остаточної ціни (детальніше описання наводиться у пункті 5.4.).

Відповідно до п. 5.3.4. договору «AIRBUS, S.N.C.»матиме право утримувати та використовувати кожний платіж перед доставкою як абсолютний його власник, при цьому зобов'язуючись лише: - відраховувати кожний такий платіж перед доставкою з базової ціни при підведенні балансу остаточної ціни; - сплатити позивачу суму, яка дорівнює платежам перед доставкою, у відповідності з положенням пункту 13.5. У будь-яких інших випадках «AIRBUS, S.N.C.»не зобов'язаний повертати позивачеві внесені ним платежі перед доставкою.

03.11.2004 р між Державним авіаційним підприємством «Україна»та «AIRBUS, S.N.C.»укладено поправку №1 до договору купівлі № ССС 337.0013/04 від 12.03.2004 р.

Згідно п. 1.2. поправки №1 не зважаючи на параграф 4 «Договору переходу боргу», «AIRBUS, S.N.C.»погоджується відшкодувати Українському Кредитному Банку Плату за Резервування у розмірі 5 000 000 (п'яти мільйонів доларів США), згаданих у вищезгаданому параграфі на протязі 5 банківських днів - після одержання від позивача суми у розмірі 2 000 000 (двох мільйонів доларів США) («Депозит»). Слідує, що даний депозит оплачується позивачем «AIRBUS, S.N.C.», кількість вказана у підпункті 5.2. («Депозит») «Договору купівлі літака» має бути рівною «Депозиту», та більше не має бути рівною розміру плати за зобов'язання.

12.11.2004 р. через Відкрите акціонерне товариство «Укрексімбанк»позивачем було здійснено переказ валюти платіжним дорученням № 89 у сумі 2 000 000,00 доларів США на рахунок французької компанії «AIRBUS, S.N.C.»згідно з поправкою №1 до договору з купівлі реактивного літака від 12.03.2012 р. № ССС 337.0050/04 на підставі індивідуальної ліцензії Національного банку України від 12.11.2004 р. № 315.

За період з 01.01.2005 р. по 31.12.2005 р. Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено планову документальну перевірку діяльності позивача, за результатами якої було складено акт від 16.06.2006 р. № 244/23-05/25196197 та прийнято повідомлення - рішення №0001562220/0, №0001572220/0 та №0004522305/0, якими на позивача накладено наступні штрафні санкції: пеня в розмірі 10 302 617,00 грн. за порушення позивачем термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності; - штраф у розмірі 1020,00 грн. за порушення п. 2 ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»; - податку з доходів нерезидента у сумі 7 408,00 грн. за порушення п. 1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що повідомлення - рішення №0001562220/0, №0001572220/0 та №0004522305/0 є незаконними і такими, що не підлягають виконанню з наступних підстав.

Посилання відповідача при нарахуванні пені у розмірі 10302617,00 грн. на порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності безпідставне, оскільки в рамках укладеного договору купівлі реактивного літака А 319CJ та поправки ССС № 337.0050/04 від 12.03.2004р, а також згідно індивідуальної ліцензії Національного банку України від 12.11.2004р. № 41-332/5375-11732 позивачем фактично було перераховано «AIRBUS, S.N.C.» в якості депозиту/застави 2 млн.доларів США, що по курсу НБУ становить 10 612 600,00 грн.

Позивач, як державне підприємство фінансується за рахунок державного бюджету, є одержувачем коштів з державного бюджету та у своїй діяльності керується бюджетним законодавством України.

Головним розпорядником коштів підприємства є Державне управління справами, яке відповідно до частини 4 статті 22 Бюджетного кодексу України забезпечує управління бюджетними асигнуваннями та здійснює контроль за повнотою надходжень бюджетних коштів до їх одержувачів.

У зв'язку з тим, що в подальшому державне фінансування вказаної програми було призупинено зі сторони Державного управління справами, ДАП „Україна" не мало змоги перерахувати компанії «AIRBUS, S.N.C.» перший платіж на оплату вартості літака А 319CJ.

Свої зобов'язання позивач не зміг виконати повністю (перерахувати суму згідно умов договору) через невиконання Державним управлінням справами фінансування вказаного проекту. Таким чином, позивач не зобов'язаний відповідати за фінансовими зобов'язаннями держави, оскільки літак А 319CJ є власністю держави, а не власністю позивача.

Таким чином у зв'язку з тим, що Державним управлінням справами не було виділено позивачу коштів для закупівлі реактивного літака, позивач не зміг виконати покладені на нього зобов'язання по розрахунку з компанією «AIRBUS, S.N.C.».

Слід також відмітити те, що 2 000 000, 00 доларів США згідно пункту 5.2. «Депозит» договору купівлі-продажу ССС № 337.0013/04 та пункту 1.2. поправки № 1 ССС № 337.0050/04 за своїм призначенням є платежем у якості депозиту/застави, а не розрахунком як передоплата за товар по контракту.

Таким чином, у відповідача немає жодних юридичних підстав для накладання на позивача пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Щодо порушення п.2 ст.10 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»та на підставі п.2 ст.16 цього Декрету відповідачем було накладено на позивача штрафні санкції у розмірі 1020,00 грн.

Позивач з таким висновком не погоджується і зазначає, що грошові кошти в сумі 2 000 000,00 доларів США згідно пункту 5.2. «Депозит договору купівлі-продажу ССС № 337.0013/04 та пункту 1.2. поправки № 1 ССС № 337.0050/04 за своїм призначенням є платежем у якості депозиту/застави, а не розрахунком як передоплата за товар по контракту.

Щодо накладення на позивача податку з доходів нерезидента у сумі 7 408,00 грн. за порушення п. 1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то останній зазначає, що на запит відповідача позивачем під час перевірки було надано свідоцтво № 0826739, що підтверджує реєстрацію компанії «Mia airlines»як юридичної особи (резидента) Румунії.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції чинній на момент здійснення розрахунків) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»(в редакції чинній на момент здійснення розрахунків) порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Статтею 570 ЦК України встановлено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

З матеріалів справи, а саме п. 5.2. та п. 5.3.3. договору купівлі №ССС 337.0013/04 від 12.03.2004 р., вбачається, що кошти в розмірі 2 000 000,00 доларів США були перераховані позивачем на підставі поправки №1 до договору купівлі № ССС 337.0013/04 від 12.03.2012 р. на рахунок «AIRBUS, S.N.C.»як депозит, який буде вираховано з першого платежу перед доставкою та вважається черговим внеском в оплату базової ціни і відраховуватиметься з базової ціни при підведенні балансу остаточної ціни.

При цьому в договорі погоджено, що «AIRBUS, S.N.C.»не зобов'язаний повертати позивачеві внесені ним платежі перед доставкою, за винятком деяких випадків, які фактично в правовідносинах не настали.

Таким чином, суд приходить до висновку, що грошові кошти в розмірі 2 000 000,00 доларів США були перераховані позивачем на виконання умов договору та свого господарського зобов'язання, а тому вказаний платіж в розумінні ст. 570 ЦК України є саме завдатком.

За таких обставин, оскільки судом встановлено, що платіж в розмірі 2 000 000,00 доларів США є завдатком, а не авансом, як це вказує відповідач, Державним авіаційним підприємством «Україна»не вчинялося порушення ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а відтак -нарахування пені у розмірі 10 302 617,00 грн. згідно ст. 4 Закону є безпідставним, а повідомлення - рішення № 0001562220/0 є незаконним та визнається судом недійсним.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(в редакції чинній на момент здійснення розрахунків) валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Як зазначає відповідач, перевіркою встановлено, що станом на 01.04.2005 р., 01.07.2005 р., 01.10.2005 р. у позивача існувала прострочена дебіторська заборгованість на загальну суму 2 000 000,00 доларів США.

Позивачем до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва були подані декларації про валютні цінності №18/23-1437 від 12.04.2005 р., №22/23-1437 від 12.07.2005 р., №25/22-236 від 14.10.2005 р., згідно яких вищевказана дебіторська заборгованість відображена в р. ІІ «Фінансові вкладення»п. 14 «Перераховано на інші цілі».

Відповідачем визначено, що зазначену заборгованість позивач повинен був задекларувати в р. ІІ «Фінансові вкладення»п. 13 «Суми коштів, перерахованих за кордон та виставлених векселів по імпортних контрактах, по яким на звітну дату перевищено встановлені законодавством терміни здійснення цих контрактів.

Згідно п. 2.7. Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою НБУ від 08.02.2000 р. №49, невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою таку відповідальність: - порушення порядку декларування - накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(в редакції чинній на момент здійснення розрахунків) несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 16 цього Декрету.

Згідно ч. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(в редакції чинній на момент здійснення розрахунків) до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): - за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.

У п.п. 3 п. 2.8 Положення про валютний контроль, затвердженого Постановою НБУ від 08.02.2000 р. №49 зазначено, що несвоєчасне подання, приховування або перекручення встановленої Національним банком України звітності про валютні операції тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, як встановлено судом вище, оскільки грошові кошти в розмірі 2 000 000,00 доларів США були перераховані позивачем на виконання умов договору та свого господарського зобов'язання, позивач правомірно виконав всі передбачені законодавством вимоги щодо декларування валютних цінностей, а тому накладення відповідачем на позивача штрафних санкцій у розмірі 1020,00 грн. є необґрунтованим, а повідомлення - рішення №0001572220/0 є незаконним та визнається судом недійсним.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним повідомлення - рішення №0004522305/0, суд відзначає наступне.

Перевіркою Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва встановлено, що 22.09.2005 р. позивачем перераховано на рахунок Компанії «Міа-Ейрланс»20 000 євро, згідно укладеного між Державним авіаційним підприємством «Україна»та Компанією «Міа-Ейрланс»контракту №527 від 12.09.2005 р. на оренду літака «Falcon-900».

Згідно п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції чинній на момент здійснення розрахунків) будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти: - роялті, фрахту та доходи від послуг типу "інжиніринг".

Відповідно до п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

Пунктом 13.5 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що сума фрахту, що сплачується резидентом нерезиденту за договорами фрахту, оподатковується за ставкою 6 відсотків у джерела виплати таких доходів за рахунок цих доходів. При цьому: - базою для оподаткування є базова ставка такого фрахту; - особами, уповноваженими стягувати цей податок та вносити його до бюджету, є резидент, який виплачує такі доходи, незалежно від того, чи є він платником цього податку чи ні, а також чи є він суб'єктом спрощеного оподаткування чи ні.

Відповідно до п.п. 1.35.1 п. 1.35 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»фрахт - винагорода (компенсація), що сплачується за договорами перевезення, найму або піднайму судна або транспортного засобу (їх частин) для цілей перевезення вантажів та пасажирів морськими або повітряними суднами.

Згідно п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

У відповідності до ст. 8 Конвенції між Урядом України і Урядом Румунії про уникнення подвійного оподаткування та попередження ухилень від сплати податків стосовно доходу і капіталу від 29.03.1996 р., ратифікованої Верховною радою України, прибутки від експлуатації морських або повітряних суден, залізничного або автодорожнього транспорту, що використовується у міжнародних перевезеннях, оподатковуються тільки в тій Договірній Державі, резидентом якої є підприємство.

Пунктом 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 р. N 470 (в редакції чинній на момент здійснення розрахунків), встановлено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни. Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: - повну назву або прізвище нерезидента; - підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; - назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; - дату видачі.

Довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

У разі необхідності така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплаченого податку на іншу дату, що передує даті виплати доходів.

У разі необхідності особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутись до органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення Державною податковою адміністрацією запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

Оскільки позивачем не надано суду доказів подачі до органу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва довідки, яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір, вимога позивача про визнання недійсним повідомлення - рішення №0004522305/0 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Державного авіаційного підприємства «Україна»задовольнити частково.

2. Визнати недійсними повідомлення-рішення про застосування фінансових санкцій №0001562220/0 та №0001572220/0 від 30.06.2006 року.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Державного авіаційного підприємства «Україна»(08300, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 2, код ЄДРПОУ 25196197) сплачене державне мито в розмірі 56 (п'ятдесят шість) грн. 67 коп. та 78 (сімдесят вісім) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України .

Повне рішення складено: 24.09.2012 р.

Суддя Бондарчук В.В.