Рішення

від 18.09.2012 по справі 5011-30/8532-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-30/8532-2012 18.09.12

За позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах

держави в особі Державного закладу «Київський коледж зв'язку»

До Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву

Про стягнення 94 864,71 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від прокуратури Долгорук С.М. представник за довіреністю № 220 вих-12 від 20.06.12.

Від позивача Інюшин В.В. представник за довіреністю № 314 від 17.07.12.;

Окіпняк Ж.М. представник за довіреністю № 321 від 19.07.12.

Від відповідача не з'явився

Від третьої особи Резаненко А.Ю. представник за довіреністю № 34 від 16.08.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Державного закладу «Київський коледж зв'язку»(далі -позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення 76 887,47 грн., а саме: 18 806,57 грн. -заборгованості за електроенергію, 7 488,99 грн. -заборгованості за опалення, 990,51 грн. -заборгованості за водопостачання, 177,57 грн. -заборгованості за вивіз сміття, 48 679,14 грн. -відшкодування витрат по сплаті земельного податку, 744,69 грн. -збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Крім того, прокуратура в порядку ст. ст. 66 ,67 ГПК України просить суд вжити заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокуратура посилається на несплату відповідачем в повному обсязі заборгованості за Договором № 3586/3718/ком. від 02.12.06. на оплату комунальних та експлуатаційних послуг, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 76 887,47 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.12. порушено провадження у справі № 5011-30/8532-2012, на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - третя особа); розгляд справи призначено на 19.07.12.

В судовому засіданні 19.07.12. представником прокуратури підтримано свої позовні вимоги.

Представником позивача та третьої особи в судовому засіданні 19.07.12. підтримано позовні вимоги прокуратури, при цьому подано письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.12. на підставі ст. 77 ГПК України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, невиконання ним вимог ухвали суду від 02.07.12. про порушення провадження у даній справі та з огляду на необхідність витребування від позивача доказів, розгляд справи відкладено на 31.07.12.

27.07.12. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подано письмові пояснення у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.12., в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 17.08.12.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 17.08.12., в зв'язку з перебуванням судді Ващенко Т.М. у відпустці, справу № 5011-30/8532-2012 передано для розгляду судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.12. суддею Смирновою Ю.М. прийнято дану справу до свого провадження, розгляд справи призначено на 18.09.12.

23.08.12. представником прокуратури через відділ діловодства суду на підставі ст. 22 ГПК України подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва просить суд стягнути з відповідача на свою користь 105 410,43 грн., а саме: 32 407,03 грн. -заборгованості за електроенергію, 11 666,18 грн. -заборгованості за опалення, 1 576,04 грн. -заборгованості за водопостачання, 412,25 грн. -заборгованості за вивіз сміття, 57 046,38 грн. -відшкодування витрат по сплаті земельного податку, 2 302,55 грн. -збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 10.09.12. справу № 5011-30/8532-2012 передано для розгляду судді Ващенко Т.М., в зв'язку з її виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.12. суддею Ващенко Т.М. прийнято справу № 5011-30/8532-2012 до свого провадження.

В судовому засіданні 18.09.12. представником позивача подано заяву про уточнення розміру позовних вимог, в якій Державний заклад «Київський коледж зв'язку»зазначає, що відповідачем було частково сплачено заборгованість по відшкодуванню витрат за вивіз сміття в розмірі 208,15 грн., по відшкодуванню витрат за водопостачання в розмірі 349,39 грн., відшкодування витрат за електроенергію в розмірі 9 988,18 грн. (банківська виписка з рахунку № 35220007002949 за 06.09.12., копія якої наявні в матеріалах справи), а тому з відповідача підлягає стягненню 94 864,71 грн., а саме: 22 418,85 грн. -заборгованості за електроенергію, 11 666,18 грн. -заборгованості за опалення, 1 226,65 грн. -заборгованості за водопостачання, 204,10 грн. -заборгованості за вивіз сміття, 57 046,38 грн. -відшкодування витрат по сплаті земельного податку, 2 302,55 грн. -збору за спеціальне використання водних ресурсів.

При цьому, в судовому засіданні 18.09.12. представником прокуратури підтримано подану позивачем заяву в повному обсязі.

Таким чином, суд розцінює заяву Державного закладу «Київський коледж зв'язку»про уточнення розміру позовних вимог, як заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Вказану заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Вказане також викладено в п. 17 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2351 від 20.10.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" та п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Розглянувши в судовому засіданні 18.09.12. клопотання прокуратури, викладене в прохальній частині позовної заяви, про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахункові рахунки відповідача, суд відзначає наступне.

Клопотання обґрунтовано тим, що систематичне порушення відповідачем умов Договору № 3586/3718/ком. від 02.12.06. на оплату комунальних та експлуатаційних послуг призводить до подальшого нанесення збитку державі.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно п. 1.1 роз'яснення Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову», заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

При цьому, відповідно до п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з п. 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, заявником не подано жодних належних та допустимих доказів в підтвердження того, що грошові кошти відповідача можуть зникнути, що зробить неможливим або утруднить виконання рішення суду, а тому заява Першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва про вжиття заходів до забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні представниками прокуратури, позивача та третьої особи підтримано позовні вимоги з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданої 18.09.12.

Представник відповідача в судове засідання 18.09.12. не з'явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/8532-2012.

В судовому засіданні 18.09.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

На підставі зазначених положень, Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави з позовом про стягнення заборгованості.

05.10.06. між третьою особою (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) укладено Договір оренди № 3586 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 273,30 кв.м, що розміщене за адресою: АДРЕСА_2 та знаходиться на балансі позивача (Балансоутримувач).

Відповідно до п. 5.8 Договору оренди № 3586 від 05.10.06. Орендар зобов'язаний укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Пунктом 10.1 Договору (з врахуванням Договору № 3586/2 від 08.01.08. про внесення змін до Договору оренди № 3586 від 05.10.06., Договору № 3586/03 від 23.02.11. про внесення змін до Договору оренди № 3586 від 05.10.06.) сторонами погоджено строк його дії до 08.11.13. включно.

01.12.06. між третьою особою (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) укладено Договір оренди № 3718 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого (п. 1.1) Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 148,10 кв.м, що розміщене за адресою: АДРЕСА_2 та знаходиться на балансі позивача (Балансоутримувач).

Відповідно до п. 5.8 Договору оренди № 3718 нерухомого майна від 01.12.06. Орендар зобов'язаний укласти з Балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Пунктом 10.1 Договору (з врахуванням Договору № 3718/2 від 08.01.08. про внесення змін до Договору оренди № 3718 нерухомого майна від 01.12.06., Договору № 3718/03 від 23.02.11. про внесення змін до Договору оренди № 3718 нерухомого майна від 01.12.06.) сторонами погоджено строк його дії до 08.11.13. включно.

На виконання п. 5.8 вказаних Договорів, між позивачем та відповідачем укладено Договір № 3586/3718/ком. від 02.12.06. на оплату комунальних та експлуатаційних послуг (далі -Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1), Державний заклад «Київський коледж зв'язку»укладає договори на постачання електроенергії, води, опалення та вивіз сміття з постачальниками цих видів послуг на обслуговування за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно з п. 1.2 Договору, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов'язується відшкодувати Балансоутримувачу витрати за користування комунальними та експлуатаційними послугами.

Позивач зобов'язується вчасно виставляти рахунки за оплату наданих послуг, вказаних в п. 1.1 Договору, а відповідач вчасно сплачувати ці рахунки за отримані послуги (п. 2.2 Договору).

Положеннями п. 3.2 Договору встановлено, що рахунки по всіх видах отриманих послуг виставляються Орендарю на підставі проведених Балансоутримувачем та узгоджених з відповідачем розрахунків: за електроенергію згідно даних лічильника; за опалення пропорційно займаній площі; за водопостачання пропорційно кількості користувачів; за вивіз сміття пропорційно кількості працівників.

Пунктом 3.1 Договору сторонами погоджено, що відповідач відшкодовує позивачу витрати за користування комунальними та експлуатаційними послугами протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку Державного закладу «Київський коледж зв'язку».

Договір набирає чинності та діє протягом дії відповідних Договорів оренди нерухомого майна (тобто до 08.11.13. включно) (п. 5.1 Договору).

Додатковими угодами № 1 та № 2 до Договору, п. 3.2 Договору викладено в іншій редакції, відповідно до якої рахунки по всіх видах отриманих послуг виставляються Орендарю на підставі проведених Балансоутримувачем та узгоджених з відповідачем розрахунків: за електроенергію згідно даних лічильника; за опалення пропорційно займаній площі; за водопостачання згідно показників лічильників; за вивіз сміття пропорційно займаній площі; по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку та збору за спеціальне використання водних ресурсів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокуратура посилається на несплату відповідачем в повному обсязі заборгованості за Договором № 3586/3718/ком. від 02.12.06. на оплату комунальних та експлуатаційних послуг, внаслідок чого у останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 94 864,71 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій»встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 204,10 грн. -заборгованості за вивіз сміття, суд відзначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Грінко-Київ»було укладено договори від 18.02.11. № КД-12890-ГК-11-ЮР-ТП та від 07.02.12. № 115512 на вивіз сміття, зокрема, за адресою: АДРЕСА_2, про виконання умов яких між позивачем та ТОВ «Грінко-Київ»було підписано відповідні акти надання послуг, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов Договору позивачем відповідачу за спірний період виставлялись відповідні рахунки: № 147 від 25.05.11. за березень-квітень 2011 р., № 198 від 12.07.11. за травень-червень 2011 р., № 290 від 07.11.11. за липень-вересень 2011 року, № 352 від 13.12.11. за жовтень-листопад 2011 року, № 42 від 09.02.12. за грудень 2011 року, № 80 від 09.04.12 за січень-лютий 2012 року, № 130 від 13.06.12. за березень-квітень 2012 року, № 192 від 07.08.12. за травень-липень 2012 року, на загальну суму 1 706,40 грн.

Крім того, між сторонами за спірний період складено та підписано акти приймання-здавання робіт щодо відшкодування витрат на вивіз сміття, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем лише частково оплачено надані позивачем послуги з вивозу сміття на суму 1 502,30 грн., внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 утворилась перед позивачем заборгованість з оплати вивозу сміття в розмірі 204,10 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення, а тому позовні вимоги прокуратури в цій частині підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення з відповідача 57 046,38 грн. -відшкодування витрат по сплаті земельного податку обґрунтовані п. 284.3 ст. 284 та п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 284.3 ст. 284 вказаного Кодексу, якщо платники податку, які користуються пільгами з цього податку, надають в оренду земельні ділянки, окремі будівлі, споруди або їх частини, податок за такі земельні ділянки та земельні ділянки під такими будівлями (їх частинами) сплачується на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території.

Згідно з п. 286.2 ст. 286 зазначеного Кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

На виконання умов Договору позивачем відповідачу за спірний період виставлялись відповідні рахунки: № 17 від 27.01.11. за 4 квартал 2010 р., № 95 від 23.03.11. за 1 квартал 2011 р., № 208 від 12.07.11. за 2 квартал 2011 р., № 300 від 08.11.11. за 3 квартал 2011 р., № 362 від 13.12.11. за 4 квартал 2011 р., № 89 від 09.04.12 за 1 квартал 2012 року, № 201 від 07.08.12. за 2 квартал 2012 року, на загальну суму 68 409,43грн.

Крім того, між сторонами за спірний період складено та підписано акти приймання-здавання робіт щодо відшкодування витрат по сплаті земельного податку, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем лише частково оплачено відшкодування витрат по сплаті земельного податку на суму 11 363,05 грн., внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 утворилась перед позивачем заборгованість з відшкодування витрат по сплаті земельного податку в розмірі 57 046,38 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення, а тому позовні вимоги прокуратури в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 22 418,85 грн. -заборгованості за електроенергію, суд відзначає наступне.

Як встановлено, між позивачем та АЕК «Київенерго»було укладено договори: № 3002016 від 21.02.05. (з додатковою угодою), № 3002016 від 06.12.11. (з додатковою угодою), № 30020 від 18.04.12. на постачання електроенергії, про виконання умов яких між позивачем та АЕК «Київенерго»було підписано відповідні акти приймання-передачі товарної продукції, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, в матеріалах справи наявні рахунки-розшифровки електроенергії, акти контрольного огляду засобів обліку електроенергії споживача, відомості по використанню електроенергії позивачем.

На виконання умов Договору позивачем відповідачу за спірний період виставлялись відповідні рахунки: № 98 від 23.03.11. за січень-лютий 2011 р., № 152 від 25.05.11. за березень-травень 2011 р. з перерахунком за січень-лютий 2011 р., № 211 від 12.07.11. за червень 2011 р., № 259 від 22.09.11. за липень 2011 р., № 260 від 22.09.11. за серпень 2011 р., № 284 від 07.11.11. за вересень 2011 р., № 285 від 07.11.11. за жовтень 2011 р., № 345 від 12.12.11. за листопад 2011 р., № 35 від 09.02.12. за грудень 2011 р., № 94 від 23.04.12. за січень 2012 р., № 95 від 23.04.12. за лютий 2012 р., № 136 від 13.06.12. за березень 2012 р., № 137 від 13.06.12. за квітень 2012 р., № 138 від 13.06.12. за травень 2012 р., № 179 від 07.08.12. за червень 2012 р., № 180 від 07.08.12. за липень 2012 р., на загальну суму 130 643,42 грн.

Крім того, між сторонами за спірний період складено та підписано акти приймання-здавання робіт щодо відшкодування витрат за електроенергію, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем лише частково оплачено надані послуги з постачання електроенергії на суму 108 224,57 грн., внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 утворилась перед позивачем заборгованість з оплати вивозу сміття в розмірі 22 418,85 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення, а тому позовні вимоги прокуратури в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо вимог прокуратури про стягнення з відповідача на користь позивача 11 666,18 грн. -заборгованості за опалення, суд відзначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та АК «Київенерго»було укладено договір № 520585 від 01.02.05. на постачання теплової енергії у гарячій воді (з додатковими угодами) та з ПАТ «Київенерго»договір № 5520585 від 18.04.12. про закупівлю послуг за державні кошти, про виконання умов яких між позивачем та АК «Київенерго»було підписано відповідні акти приймання-передачі товарної продукції, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

На виконання умов Договору позивачем відповідачу за спірний період виставлялись відповідні рахунки: № 85 від 23.03.11., № 147 від 25.05.11., № 198 від 12.07.11., № 290 від 07.11.11., № 352 від 13.12.11., № 42 від 09.02.12., № 80 від 09.04.12., № 130 від 13.06.12., на загальну суму 93 399,12 грн.

Крім того, між сторонами складено та підписано акти приймання-здавання робіт щодо відшкодування витрат за опалення, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем лише частково оплачено надані послуги з постачання опалення на суму 81 732,94 грн., внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 утворилась перед позивачем заборгованість з оплати опалення в розмірі 11 666,18 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення, а тому позовні вимоги прокуратури в цій частині підлягають задоволенню.

Крім того, прокуратура просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 1 226,65 грн. -заборгованості за водопостачання.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ВАТ «АК «Київводоканал»було укладено договір № 08720/1-5-01 від 12.12.00. (з додатковими угодами) на послуги водопостачання та водовідведення, про виконання умов якого між позивачем та ВАТ «АК «Київводоканал»було підписано відповідні акти виконаних робіт, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Також, матеріали справи містять акти звірки показників лічильників спожитого водоспоживання за адресою: АДРЕСА_2.

На виконання умов Договору позивачем відповідачу за спірний період виставлялись відповідні рахунки: № 147 від 25.05.11., № 198 від 12.07.11., № 290 від 07.11.11., № 352 від 13.12.11., № 42 від 09.02.12., № 80 від 09.04.12., № 130 від 13.06.12., № 192 від 07.08.12., на загальну суму 8 903,22 грн.

Крім того, між сторонами складено та підписано акти приймання-здавання робіт щодо відшкодування витрат за водопостачання та водовідведення, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем лише частково оплачено надані послуги з надання водопостачання та водовідведення на суму 7 676,57 грн., внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 утворилась перед позивачем заборгованість в розмірі 1 226,65 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення, а тому позовні вимоги прокуратури в цій частині підлягають задоволенню.

Вимоги прокуратури про стягнення з відповідача на користь позивача 2 302,55 грн. -збору за спеціальне використання водних ресурсів обґрунтовані п. 326.13 ст. 326, п. 326.1 ст. 326 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 326.13 ст. 326 вказаного Кодексу, у разі якщо водокористувачі, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, використовують обсяги води для господарської діяльності, направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, збір обчислюється на загальних підставах з усього обсягу використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання.

Згідно з п. 326.1 ст. 326 Податкового кодексу України, водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком з початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту - починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснено таке використання.

Так, дійсно, якщо водокористувачі, які повністю утримуються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, використовують обсяги води для господарської діяльності, направленої на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах (наприклад, при здачі в оренду будівель, споруд чи їх частин, здійсненні спільної діяльності тощо), збір обчислюється на загальних підставах з усього обсягу використаної води з урахуванням обсягу втрат води в їх системах постачання.

На виконання умов Договору позивачем відповідачу за спірний період виставлялись відповідні рахунки: № 46 від 09.02.11., № 151 від 25.05.11., № 219 від 12.07.11., № 318 від 09.11.11., № 32 від 09.02.12., № 139 від 13.06.12., № 204 від 07.08.12., на загальну суму 8 080,49 грн.

Крім того, між сторонами складено та підписано акти приймання-здавання робіт щодо відшкодування збору за спеціальне використання водних ресурсів, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Вказана заборгованість додатково підтверджується наданими позивачем податковими деклараціями.

При цьому, судом встановлено, що відповідачем лише частково оплачено відшкодування збору за спеціальне використання водних ресурсів на суму 5 777,94 грн., внаслідок чого у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 утворилась перед позивачем заборгованість з відшкодування збору за спеціальне використання водних ресурсів в розмірі 2 302,55 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення, а тому позовні вимоги прокуратури в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокуратурою та позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню у розмірі 94 864,71 грн.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки в силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір»від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури -при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді, то на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та з огляду на повне задоволення позову, витрати по сплаті судового збору стягуються з відповідача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04213, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Державного закладу «Київський коледж зв'язку»(01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 11; код ЄДРПОУ 32985579) 22 418 (двадцять дві тисячі чотириста вісімнадцять) грн. 85 коп. -заборгованості за електроенергію, 11 666 (одинадцять тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 18 коп. -заборгованості за опалення, 1 226 (одну тисячу двісті двадцять шість) грн. 65 коп. -заборгованості за водопостачання, 204 (двісті чотири) грн. 10 коп. -заборгованості за вивіз сміття, 57 046 (п'ятдесят сім тисяч сорок шість) 38 коп. -відшкодування витрат по сплаті земельного податку, 2 302 (дві тисячі триста дві) грн. 55 коп. -збору за спеціальне використання водних ресурсів.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (04213, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) в доход спеціального фонду Державного бюджету України 1 897 (одну тисячу вісімсот дев'яносто сім) грн. 29 коп. -витрат по сплаті судового збору.

4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.09.2012 р.

Суддя Т.М. Ващенко