Постанова

від 14.03.2013 по справі 5011-30/8532-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" березня 2013 р. Справа № 5011-30/8532-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Дерепи В.І.

суддів Грека Б.М., Палія В.В. (головуючий)

розглянувши у

відкритому судовому

засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

Вікторівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2012

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013

у справі № 5011-30/8532-2012

за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району міста

Києва в інтересах держави в особі Державного закладу "Київський

коледж зв'язку"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна

України по місту Києву

про стягнення 94 864,71 грн.

за участю представників:

позивача: Інюшин В.В.- предст. (дов. від 20.02.2013р.)

відповідача: ОСОБА_1- фіз. особа-підприємець

ОСОБА_4- предст. (дов. від 23.01.2013р.)

третьої особи: Іщенко І.О.- предст. (дов. від 07.12.2012р.)

прокуратури: Красножон О.М.- прокурор відділу (посв. №000598)

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Державного закладу "Київський коледж зв'язку" з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1" про стягнення (з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог, яка підтримана прокурором) 94 864,71грн. заборгованості по оплаті комунальних послуг, відшкодуванню земельного податку та збору на спеціальне використання водних ресурсів. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором №3586/3718/ком. на оплату комунальних та експлуатаційних послуг від 02.12.2006 року (який укладений на підставі договорів оренди №3586 від 05.10.2006 року та №3718 від 01.12.2006 року).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2012 року (суддя Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 року (судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.) позов задоволено повністю, із посиланням на обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального права та на порушення норм процесуального права, просить рішення та постанову скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Представник прокуратури в усних поясненнях, наданих у судовому засіданні 14.03.2013р., проти доводів касаційної скарги заперечив і в її задоволенні просить відмовити.

У відзиві Державний заклад "Київський коледж зв'язку" у задоволенні касаційної скарги просить суд відмовити, а судові акти попередніх інстанцій залишити без змін.

Представник третьої особи в усних поясненнях зазначив, що при розгляді касаційної скарги покладається на розсуд суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку її обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, місцевий та апеляційний господарські суди встановили, що 05.10.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди №3586 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 273,30 кв.м, що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на балансі Державного закладу "Київський коледж зв'язку" (балансоутримувач) (п. 1.1).

Відповідно до п. 5.8 договору оренди № 3586 від 05.10.2006 року, орендар зобов'язаний укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Пунктом 10.1 договору (з врахуванням договору № 3586/2 від 08.01.08. про внесення змін до договору оренди № 3586 від 05.10.06., договору № 3586/03 від 23.02.11. про внесення змін до договору оренди № 3586 від 05.10.06.) сторонами погоджено строк його дії до 08.11.2013 року включно.

01.12.2006 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (Орендодавець) та відповідачем (Орендар) укладено Договір оренди № 3718 нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 148,10 кв.м, що розміщене за адресою: АДРЕСА_1 та знаходиться на балансі позивача (Балансоутримувач) (п. 1.1).

Відповідно до п. 5.8 договору оренди № 3718 нерухомого майна від 01.12.2006 року орендар зобов'язаний укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Пунктом 10.1 договору (з врахуванням договору № 3718/2 від 08.01.08. про внесення змін до договору оренди № 3718 нерухомого майна від 01.12.06., договору № 3718/03 від 23.02.11. про внесення змін до договору оренди № 3718 нерухомого майна від 01.12.06.) сторонами погоджено строк його дії до 08.11.2013 року включно.

На виконання п. 5.8 вказаних договорів, між позивачем та відповідачем укладено договір № 3586/3718/ком. від 02.12.2006 року на оплату комунальних та експлуатаційних послуг (далі - договір), відповідно до умов якого Державний заклад "Київський коледж зв'язку" укладає договори на постачання електроенергії, води, опалення та вивіз сміття з постачальниками цих видів послуг на обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 (п. 1.1).

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, на виконання умов договору, позивачем укладено договори з постачальниками послуг: на вивіз сміття з ТОВ "Грінко-Київ"; на постання електроенергії з АЕК "Київенерго"; на постачання теплової енергії у гарячій воді з ПАТ "Київенерго"; на послуги з водопостачання та водовідведення з ВАТ "АК "Київводоканал".

Згідно з п. 1.2 договору, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зобов'язується відшкодувати балансоутримувачу витрати за користування комунальними та експлуатаційними послугами.

Позивач зобов'язується вчасно виставляти рахунки за оплату наданих послуг, вказаних в п. 1.1 договору, а відповідач вчасно сплачувати ці рахунки за отримані послуги (п. 2.2 договору).

Положеннями п. 3.2 договору встановлено, що рахунки по всіх видах отриманих послуг виставляються орендарю на підставі проведених балансоутримувачем та узгоджених з відповідачем розрахунків: за електроенергію згідно даних лічильника; за опалення пропорційно займаній площі; за водопостачання пропорційно кількості користувачів; за вивіз сміття пропорційно кількості працівників.

Судами встановлено факт виставлення рахунків відповідачу по всіх видах отриманих комунальних та експлуатаційних послуг за спірний період.

Пунктом 3.1 договору сторонами погоджено, що відповідач відшкодовує позивачу витрати за користування комунальними та експлуатаційними послугами протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку Державного закладу "Київський коледж зв'язку".

Додатковими угодами № 1 та № 2 до договору, п. 3.2 договору викладено в іншій редакції, відповідно до якої рахунки по всіх видах отриманих послуг виставляються орендарю на підставі проведених балансоутримувачем та узгоджених з відповідачем розрахунків: за електроенергію згідно даних лічильника; за опалення пропорційно займаній площі; за водопостачання згідно показників лічильників; за вивіз сміття пропорційно займаній площі; по відшкодуванню витрат по сплаті земельного податку та збору за спеціальне використання водних ресурсів.

Неналежне виконання відповідачем зобов'язань із оплати комунальних послуг, відшкодуванню земельного податку та збору на спеціальне використання водних ресурсів у період з 2011-2012 рр. стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Як вірно встановлено попередніми судовими інстанціями, за своєю правовою природою укладений між сторонами правочин на оплату комунальних та експлуатаційних послуг є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, попередні судові інстанції виходили з того, що вимога про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 94 864,71грн. заборгованості по оплаті комунальних та експлуатаційних послуг є такою, що підлягає задоволенню, враховуючи, що відповідачем було отримано вказані послуги, проте їх вартість у повному обсязі не оплачена.

Вказані висновки попередніх судових інстанцій є такими, що відповідають матеріалам справи та чинному законодавству України.

Щодо нарахованого позивачем податку на додану вартість при виставленні рахунків, то суд апеляційної інстанції обґрунтовано виходив з того, що кошти, які надійшли орендодавцю від орендаря у вигляді компенсації комунальних послуг та послуг на поточне утримання приміщень, наданих у період до 01.07.2012 року, підлягали включенню до бази оподаткування ПДВ та оподаткуванню на загальних підставах за основною ставкою.

Посилання скаржника на те, що Перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва не був наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом, оскільки зазначений позов заявлено не в інтересах держави, а в інтересах державного закладу "Київський коледж зв'язку" відхиляються колегією суддів, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 2 ГПК України в позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах .

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 зазначив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що відповідно до вимог статті 43 ГПК України рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду ґрунтуються на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідають нормам матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків попередньої судової інстанції, зводяться передусім до переоцінки доказів, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення та постанови відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 - 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2012 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2013 у справі № 5011-30/8532-2012 залишити без змін.

Головуючий суддя В.І. Дерепа

Судді Б.М. Грек

В.В. Палій