Постанова

від 18.09.2012 по справі 5023/2461/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2012 р. Справа № 5023/2461/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В. , суддя Потапенко В.І. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - Кіянський С.О. (довіреність б/н від 01.05.2012 р.)

відповідача - Мозгова О.С. (довіреність б/н від 12.07.2012 р.)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Мозгова О.С. (довіреність № 2697 від 29.12.2009 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2613Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 07.08.12 р. у справі № 5023/2461/12

за позовом Дочірнього підприємства "Плент", м. Харків,

до Приватного підприємства "Харківкласікбуд", м. Харків,

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Безбродних Микола Вікторович, м. Харків,

про стягнення заборгованості у розмірі 113 691,69 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.08.2012 р. по справі № 5023/2461/12 (суддя Френдій Н.А.) за позовом Дочірного підприємства "Плент" до приватного підприємства "Харківкласікбуд", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Безбродних Микола Вікторович, про стягнення заборгованості у розмірі 113 691,69 грн., позовні вимоги позивача задоволені частково та стягнуто з ПП "Харківкласікбуд" 13 319,14 грн. заборгованості та три відсотки річних у розмірі 37,12 грн. В стягненні на користь позивача 100 000,00 грн. неустойки було відмовлено.

Відповідач із рішенням суду першої інстанції не погодився та подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить, з урахуванням уточнень до апеляційної скарги, частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2012 р. по справі № 5023/2461/12 в частині стягнення з ПП "Харківкласікбуд" 13 319,14 грн. заборгованості та три відстотки річних у розмірі 37, 12 грн.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято в порушення норм матеріального права.

Так, скаржник зазначає, що судом першої інстанції не було застосовано положення ст. 795 ЦК України щодо обов"язковості оформлення факту передачі орендованого майна в оренду та його повернення актом приймання-передачі, та визначення моменту початку дії та припинення договору від дати складання відповідних актів приймання-передачі, а не також витребував чітких розрахунків суми позову із зазначенням періоду виникнення заборгованості.

Заявник апеляційної скарги також зазначає, що, приймаючи рішення про задоволення вимоги позивача про стягнення з заявника суми 13 319, 14 грн., суд першої інстанції виходив з того, що така заборгованість вказана в акті звірки взаєморозрахунків між ДП "Плент" та ПП " Харківкласікбуд" станом на 20.03.2012 р., тоді як такий акт звікри є лише звідним документом з обліку відповідних бухгалетрських операцій між організаціями та не може бути підтвердженням звільнення позивачем орендованих у відповідача нежитлових приміщень, тобто фактичного розірвання договору суборенди від 18.04.2011 р, а фактично позивач звільнив спірні приміщення 01.08.2012 року.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2012 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 04.09.2012 р., запропоновано надати на адресу апеляційного суду ДП "Плент" надати відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

04.09.2012 р. у судовому засідання скаржник повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив частково скасувати рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2012 р. по справі № 5023/2461/12 в частині стягнення з ПП "Харківкласікбуд" 13 319,14 грн. заборгованості та три відстотки річних у розмірі 37, 12 грн.

Представник третьої особи не згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його незаконним та необгрунтованим з тих мотивів, що на його думку, судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення для справи, вважає, що рішення прийняте з порушенням норм чинного законодавства, просить рішення господарського суду першої інстанції скасувати, задовольнити апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представник позивача зазначив, що згоден з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його цілком обгрунтованим та законним, вважає, що судом були об'єктивно і повно досліджені всі матеріали справи, без порушення матеріального чи процесуального права, наполягає на правомірності рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У судовому засідання було оголошено перерву на 13.09.2012 р. для надання уточнення до апеляційної скарги.

12.09.2012 р. через канцелярію суду ПП "Харківкласікбуд" надало заяву про уточнення апеляційної скарги, в якій зазанчено, що в апеляційній скарзі була допущена технічна описка, а саме: у сумі 3% річних, яка складає 37,12 грн.

13.09.2012 р. у судове засідання з"явились всі сторони, які повністю підтримали свої пояснення, надані у попередньому судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Колегією суддів в ході вирішення спору встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

01 квітня 2011 року між Безбородих М.В., третьою особою по справі, та ПП "Харківкласікбуд", відповідачем по справі, укладено договір оренди, (далі -договір оренди), згідно з умовами п.п. 1.1., 1.4., 3.1. якого Безбородих М.В., орендодавець, передав, а ПП "Харківкласікбуд", орендар, прийняло в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею об'єкта 416,2 кв.м., що розташоване за адресою: м. Харків, вулиця Рибалка, 26, для здійснення господарської діяльності, із строком оренди з 01.04.2011 р. по 01.03.2014 р. Факт передачі об'єкту оренди підтверджується актом прийому - передачі від 01.04.2011 р., підписаного сторонами та завіреного печаткою відповідача.

Згідно зі ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Відповідно до п. 6.8. договору оренди орендатор має право передавати об'єкт оренди в суборенду третім особам без згоди орендодавця.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 18.04.2011 р. між приватним підприємством "Харківкласікбуд", як орендарем, та дочірнім підприємством "Плент", як суборендарем, укладено договір суборенди нежитлового приміщення (далі -договір), згідно умов п.п. 1.1., 1.3. якого орендар, відповідач по справі, передав, а суборендар, позивач по справі, прийняв в тимчасове платне користування нежитлове приміщення загальною площею об'єкта 416,2 кв.м., площею, яка орендується 338,06 кв.м., що розташоване за адресою: м. Харків, вулиця Рибалка, 26 (надалі - майно), яке, згідно п. 1.2. договору, знаходиться в орендному користуванні орендаря у відповідності до договору оренди (найму), укладеного 01.04.2011 р. між орендарем та Безбородих М.В., орендодавцем, третьою особою по справі; для використання його під розміщення аптечного складу та офісних приміщень.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, сторони підтвердили передачу об'єкта оренди позивачу з 18.04.2011 р.

Пунктом 3.1. договору передбачений строк дії договору до 01.03.2014 р. з моменту підписання вказаного договору.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, договір суборенди відповідає чинному законодавству, спору між сторонами щодо підписання договору не було.

Вказаний договір суборенди нежитлового приміщення відповідає вимогам статті 283 Господарського кодексу України та статті 759 Цивільного кодексу України, якими встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом .

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Умовами укладеного договору (розділ 4) сторони встановили розмір суборендної плати, а також порядок її визначення та внесення Орендарем на рахунок Орендодавця.

Так, пунктом 4.1. договору встановлено, що суборендар щомісячно оплачує орендарю суборендну плату за використання об'єкту згідно п.п. 2.1. цього договору, яка нараховується з моменту підписання акту прийому - передачі об'єкта суборенди у національній валюті України і складає 14000,00 грн. щомісячно. Перший платіж у розмірі 126000,00 грн., включає до себе 100% оплату за перші вісім місяців та останній місяць суборенди, яку суборендар оплачує на протязі 10 (десяти) днів з моменту підписання цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2011 р. суборендарем було перераховано на користь орендаря 126000,00 грн., у якості 100% оплати за перші вісім місяців та останній місяць суборенди (копія платіжного доручення №192 від 18.04.2012 р. знаходиться в матеріалах справи а.с. 21).

Також, судом першої інстанції було вірно встановлено, що суборендарем у якості суборендної плати за договором було перераховано на користь орендаря платіжним дорученням №3 21 від 04.08.2011 р. 38430,00 грн. та платіжним дорученням № 329 від 18.04.2011 р. 1730,00 грн.

Таким чином, місцевий господарський суд підрахував загальну сума, яку сплатив суборендар на користь орендаря у якості суборендної плати за договором, а саме - 166160,00 грн.

Як слідує з матеріалів справи, сторони на виконання договору підписали акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 (за квітень 2011 р.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000002 (за травень 2011 р.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000003 (за червень 2011 р.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000004 (за липень 2011 р.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000005 (за серпень 2011 р.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000006 (за вересень 2011 р.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000007 (за жовтень 2011 р.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000008 (за листопад 2011 р.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000009 (за грудень 2011 р.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000001 (за січень 2012 р.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000004 (за лютий 2012 р.), акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000005 (за березень 2012 р.), за якими орендарем було надано послуг суборендарю на загальну суму 152840,86 грн., тобто по 15.03.2012 р.

Згідно з наданим до матеріалів справи акту звірки взаєморозрахунків між ПП "Харківкласікбуд" та ДП "Плент", який підписано представниками та завірено печатками сторін, копія якого знаходиться в матеріалах справи, станом на 20.03.2012 р. сума переплати склала 13319,14 грн.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який зазначив, що не погоджується з доводами сторін про підставність сплати суборендних платежів після 27.08.2011 р. з огляду на наступне:

Згідно з п. 2 ст. 774 ЦК України строк договору піднайму не може перевищувати строк договору найму.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 3 ст. 653 ЦК України передбачене загальне правило про момент зміни або припинення зобов'язання, так, у разі розірвання договору за домовленістю сторін моментом припинення зобов'язання є момент досягнення такої домовленості, а якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Як випливає з матеріалів справи, 27.08.2011 р. Безбородих М.В. та ПП "Харківкласікбуд" уклали додаткову угоду до договору оренди, в якій виклали п. 3.1. договору суборенди в наступній редакції "п. 3.1. Строк оренди становить з 01.04.2011р. до 27.08.2011р."., тобто, враховуючи дату укладення додаткової угоди та визначений сторонами строк оренди, остання фактично є угодою про розірвання договору оренди.

Зобов'язання сторін за договором оренди припинились відповідно до положень ст. 653 ЦК України з 28.08.2011 р.

Отже, враховуючи похідний характер договору суборенди від договору оренди, приймаючи до уваги припинення зобов'язання сторін за договором оренди, колегія суддів зазначає, що строк дії договору суборенди - до 27.08.2011 р., а тому відсутні підстави вважати, що зобов'язання сторін за цим договором продовжують діяти після цієї дати, адже, це б суперечило частині 2 ст. 653 ЦК України.

Як встановлено матеріалами справи, відповідач листом від 10.09.2011 р. №10/09-01 повідомив ДП "Плент" про розірвання договору оренди 27.08.2011 р. та просив останнього звільнити об'єкт оренди до 01.11.2011 р. Вказаний лист позивач отримав 19.09.2011 р, про що свідчить повідомлення про вручення, копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Згідно зі ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до п. 7.1. договору суборендатор зобов'язаний повернути орендатору об'єкт оренди на протязі одного дня з моменту закінчення терміну дії договору.

Ні умовами договору оренди, ні договором суборенди сплати коштів за користування об'єктом оренди після закінчення терміну його дії не передбачено, а встановлено відповідальність за несвоєчасне повернення майна у вигляді сплати неустойки (в п. 8.3. договорів).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що, виходячи із умов договору, ст. 785 ЦК України нарахування, сплата суборендних платежів, а також зарахування сплачених коштів в якості суборенд них платежів та/або сплати за фактичне користування приміщенням після 28.08.2011 р., тобто після припинення дії договору, є безпідставними.

Матеріалами справи підтверджено перерахування позивачем відповідачу в якості суборендних платежів після закінчення терміну його дії 97966,45 грн. (166160,00 грн. -68193,55 грн. (орендна плата з 01.04.2011 р. по 27.08.2011 р.)).

Водночас, позивач направив відповідачу вимогу №19/03-12-1 від 19.03.2012 р., яка отримана останнім 06.04.2012 р., про повернення переплати за суборендою платою в розмірі 20093,33 грн.

Згідно зі ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовуються до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки підставою для здійснення перерахунку відповідачу платежів на суму 166160,00 грн. позивачем зазначено здійснення попередньої оплати за суборенду приміщення згідно договір б/н від 18.04.2011 р., що становить відповідно до умов договору більше ніж за 8 місяців суборенди, тоді як зобов'язання по якому між сторонами припинилися через 5 місяців після укладення договору - 27.08.2011 р., що встановлено судом вище, доказів виконання вимоги про повернення (перерахування) коштів в розмірі 13319,14 грн. (сума коштів переплати суборендної плати, яка заявлена позивачем до стягнення) відповідачем не подано, а судом не встановлено, суд приходить до висновку про наявність в спірному випадку правових підстав для стягнення з відповідача цих коштів, як безпідставно набутих.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити 3% річних від простроченої суми, що за період з 14.04.2012 р. (дата визначена з врахуванням семиденного строку, встановленого ст. 530 ЦК України) по 17.05.2012 р. (дата, визначена позивачем) складає 37,12 грн. (розрахунок наведено нище).

ВідсотокГраничний строк оплатиСтрок розрахунку річнихКількість днів прострочкиСума до сплати, грн.Сума річних, грн. 3% 13.04.2012 17.05.2012 34 13319,14 37.12

Позов в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 100000,00 грн., заявлений з посиланням на п. 3.3. договору в редакції, встановленій додатковою угодою №2 від 01.10.2011 р., внаслідок розірвання договору суборенди по ініціативі орендаря (відповідача) на протязі одного року з моменту підписання цієї додаткової угоди, задоволенню не підлягає, оскільки дана угода була укладена сторонами після припинення дії договору суборенди.

Позов в частині стягнення 335,43 грн. 3% річних заявлений на суму з врахуванням неустойки, а також за період, визначений з порушенням ст. 530 ЦК України, а відтак господарський суд цілком правомірно зазначив, що він заявлений безпідставно і задоволенню не підлягає.

Як вірно зазначив місцевий господарський суд, надані позивачем у якості доказів намагання звільнення приміщення, наданого ДП "Плент" у суборенду після розірвання договору суборенди від 18.04.2011 р. з ПП "Харківкласікбуд", надані подані до суду в копіях, які, всупереч вимогам ст. 36 ГПК України, не засвідчені належним чином, оскільки не відповідають вимогам п. 5.27 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 7 квітня 2003 року №55, згідно якої, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів „Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки підприємства, установи, організації іншої юридичної особи (ФОП - за наявності), а тому не можуть бути належними і допустимими доказами в розумінні ст. ст. 33, 34 ГПК України, по - друге, дані листи не мають жодної доказової сили, оскільки не підтверджують фактів, на які посилається позивач, а саме не свідчать про намагання звільнення приміщення, наданого в суборенду після розірвання договору суборенди з ПП "Харківкласікбуд".

А отже, колегія суддів погоджужється із висновком місцевого господарського суду про необхідність часткового задоволення позову в частині стягнення з відповідача на ткористь позивача 13 319,14 грн. заборгованості та три відсотки річних у розмірі 37,12 грн. та про відмову у стягненні стягненні на користь позивача 100 000,00 грн. неустойки.

Апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не було застосовано положення ст. 795 ЦК України щодо обов"язковості оформлення факту передачі орендованого майна в оренду та його повернення актом приймання-передачі, та визначення моменту початку дії та припинення договору від датискладання відповідних актів приймання-передачі, а не також витребував чітких розрахунків суми позову із зазначенням періоду виникнення заборгованості.

Заявник апеляційної скарги також зазначає, що, приймаючи рішення про задоволення вимоги позивача про стягнення з заявника суми 13 319, 14 грн., суд першої інстанції виходив з того, що така заборгованість вказана в акті звірки взаєморозрахунків між ДП "Плент" та ПП " Харківкласікбуд" станом на 20.03.2012 р., тоді як такий акт звікри є лише звідним документом з обліку відповідних бухгалетрських операцій між організаціями та не може бути підтвердженням звільнення позивачем орендованих у відповідача нежитлових приміщень, тобто фактичного розірвання договору суборенди від 18.04.2011 р, а фактично позивач звільнив спірні приміщення 01.08.2012 року.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки, як вже зазначалося, в силу положень статей 653, та пункту 2 статті 774 Цивільного кодексу України договір суборенди не може перевищувати договір оренди, від якого він походить, і з моменту припинення основного зобов"язання (за договором оренди) припиняється зобов"язання за похідним договором (договором суборенди в будь-якому разі.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 07.08.2012 р. по справі № 5023/2461/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 18.09.2012 року.

Головуючий суддя (підпис) Тихий П.В.

Суддя (підпис) Потапенко В.І.

Суддя (підпис) Ільїн О.В.