Постанова

від 07.08.2012 по справі 2а-2921/12/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв.

07.08.2012 р. Справа № 2а-2921/12/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні групп компані", м. Миколаїв

до відповідача Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О. Ф. ,

секретар судового засідання Котенкова Л.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.12 р. № 0000630231.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юні групп компані" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення -рішення № 0000630231 від 18.05.2012 року.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні групп компані" - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.12 р. № 0000630231, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. з Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 34034315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні групп компані" (код ЄДРПОУ 34772458).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2012 року Справа № 2а-2921/12/1470

м. Миколаїв

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні групп компані", м. Миколаїв

до відповідача Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О. Ф.

Секретар судового засідання Котенкова Л.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.12 р. № 0000630231.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юні групп компані" (надалі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.05.12 р. № 0000630231.

Відповідач позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

В період з 19.04.12 р. по 25.04.12 р. відповідач по справі провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин з ПП "Тісона" за вересень 2011 р., ТОВ "Флорена-Плюс" за вересень та жовтень 2011 р. та ТОВ "Укрхолод" за листопад 2011 р., про що склав Акт від 03.05.12 р. № 841/22-200/34772458 (надалі -Акт перевірки № 841/22-200/34772458).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого ним було занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, всього у сумі 584087 грн. у тому числі за вересень 2011 р. у сумі 275775 грн., за жовтень 2011 р. у сумі 224979 грн. та за листопад 2011 р. у сумі 83333 грн.

На підставі висновків Акту перевірки № 841/22-200/34772458 відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення: за формою "Р" про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість за основним платежем 584087 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 146021,75 грн.

Підставою визначення порушень була перевірка відповідача правомірності включення позивачем у вересні-листопаді 2011 р. до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 584087 грн. за результатами здійснення операцій із ПП "Тісона", ТОВ "Флорена-Плюс" та ТОВ "Укрхолод" у тому числі у вересні 2011 р. у сумі 275775 грн., у жовтні 2011 р. у сумі 224979 грн. та у листопаді 2011 р. у сумі 83333 грн. та дослідження правомірності і законності формування останнім податкового кредиту на підставі первинних документів, отриманих від вказаних юридичних осіб.

В ході перевірки відповідач використовував інформацію щодо підприємств ПП "Тісона", ТОВ "Флорена-Плюс", ТОВ "Укрхолод" та їх контрагентів у відповідних податкових періодах, а саме:

- Акт перевірки ДПІ у м. Херсоні по ПП "Тісона" від 24.11.11 р. № 79/15-2/ 33726510 за вересень 2011 р.;

- Акт перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва по ТОВ "Флорена-Плюс" від 07.03.12 р. № 103/22-9/35851839 за період з 01.03.09 р. по 29.02.12 р.;

- Акт перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва по ТОВ "Укрхолод" від 07.03.12 р. № 13/3-22-20 за листопад та грудень 2011 р.;

- лист УПМ ДПС у Миколаївській області від 28.03.12 р. № 1815/8/26-304;

- лист ВПМ ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 13.01.12 р. № 621/7/26-502;

- постанова СУ ДПС у м. Київ від 23.03.12 р. про порушення кримінальної справи.

Також, при проведенні перевірки відповідачем використовувались автоматизовані інформаційні системи та АРМи, система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, офіційний веб-сайт ДПА України.

Крім того, при проведенні перевірки позивача перевіряючими були досліджені:

- декларація з податку на додану вартість за вересень 2011 р. з додатками;

- уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 р. з додатками;

- декларація з податку на додану вартість за жовтень 2011 р. з додатками;

- розрахунок коригування сум податку на додану вартість до декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 р.;

- декларація з податку на додану вартість за листопад 2011 р. з додатками;

- наказ про призначення на посаду директора від 03.04.08 р. № 1/2008;

- наказ про призначення на посаду головного бухгалтера від 11.08.11 р. №13-к;

- договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.11 р. № б/н;

- акт прийому-передачі приміщення від 01.04.11 р. до договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.11 р. № б/н;

- додаткова угода № 1 від 01.03.12 р. № 1 до договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.11 р.;

- реєстри виданих та отриманих податкових накладних за вересень-листопад 2011 р.;

- договори, податкові накладні та видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), банківські виписки за вересень-листопад 2011 р.;

- журнали-ордери по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" за вересень-листопад 2011 р.;

- товарно-транспортні накладні.

На думку перевірючих, зміст досліджених документів, акти здачі-прийняття робіт (послуг), податкові та видаткові накладні за вересень-листопад 2011 року, договір постачання із ТОВ "Флорена-Плюс" від 01.09.11 р. № 1310, договір перевезення вантажів автомобільним автотранспортом із ТОВ "Укрхолод" від 30.10.11 р. № 3010-11, договір постачання із ПП "Тісона" від 20.09.11 р. № 2009-11, які надані позивачем до перевірки, свідчать про їх суперечність вимогам діючого законодавства з наступних підстав:

- в ході проведення досудового слідства в результаті проведених оперативно-розшукових заходів, направлених на встановлення осіб, які мають відношення до реєстрації та незаконної діяльності ТОВ "Флорена-Плюс", яке має ознаки фіктивності, встановлено, що вказане підприємство за адресою державної реєстрації не знаходиться, декларації, які надавалися за місцем реєстрації платника підписані не службовими особами СПД, а іншими невстановленими особами;

- згідно листа від 07.03.12 р. № 184/7/22-911 з ДПІ у Печерському районі м. Києва отримано щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.03.09 р. по 29.02.12 р., зазначено, що операції ТОВ "Флорена-Плюс" за період з 01.03.09 р. по 29.02.12 р. не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим ТОВ "Флорена-Плюс" не могло фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного;

- в ході проведення перевірки перевіряючи не встановили факт передачі товарів (послуг) ТОВ "Флорена-Плюс" контрагентам-покупцям, у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів;

- відповідач листом від 07.03.12 р. № 204/7/22 від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва отримав Акт від 07.03.12 р. № 13/3-22-20 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Укрхолод" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків покупцями за період листопад, грудень 2011 р., у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, про що складено Акт незнаходження за юридичною адресою;

- відповідачем від ДПІ у м. Херсоні отримано Акт від 24.11.11 р. № 79/15-2/33726510 про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ПП "Тісона" із платниками податків у вересні 2011 р., в зв'язку з тим, що воно відсутнє за місцезнаходженням.

У зв'язку з вищенаведеним, право на податковий кредит позивача по взаємовідносинах з ПП "Тісона", ТОВ "Укрхолод" та ТОВ "Флорена-Плюс" не виникає.

Відповідач зазначає, що правові наслідки у вигляді права на податковий кредит з ПДВ виникає тільки з реально вчинених господарських операцій з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не лише при наявності оформлених відповідних документів чи руху коштів на поточному рахунку платника податків.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

На думку відповідача, лише наявність у покупця належним чином оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України, необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту, якщо відомості, які містяться в таких документах не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій, або якщо угоди, результати виконання яких відобразились в податковому обліку збільшенням податкового кредиту, є нікчемними в силу спрямованості на порушення публічного порядку, зокрема, на незаконне заволодіння майном держави. Наявність документального підтвердження господарських операцій по придбанню товарів (робіт, послуг), призначених для використання в господарській діяльності платника податків, є визначальною, однак не безумовною підставою для виникнення у підприємства права на формування податкового кредиту, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють реально здійснені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань або власного капіталу платника та відповідають змісту, відображеному в укладених договорах. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Враховуючи інформацію наведену в вищезазначених матеріалах перевірок відповідачем зроблено висновок, що документи фінансово-господарської діяльності, податкові та видаткові накладні за вересень-листопад 2011 р. договір постачання із ТОВ "Флорена-Плюс" від 01.09.11 р. № 1310; договір перевезення вантажів автомобільним автотранспортом із ТОВ "Укрхолод" від 30.10.11 р. № 3010-11, договір постачання із ПП "Тісона" від 20.09.11 р. № 2009-11, тощо, виписані на адресу позивача по справі складались та підписувались не уповноваженими на це особами, тобто оформлені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями), а це свідчить про те, що позивачем було використано документи, які суперечать законодавчим та нормативним актам та не можуть довести про фактичне здійснення фінансово-господарських операцій із зазначеними юридичними особами.

Таким чином, позивачем порушено пункт 198.3 статті 198, пункт 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України в результаті чого ним був занижений податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, всього у сумі 584087 грн.

Позивач вважає, що результати перевірки оформлені упереджено та необ'єктивно, з суттєвими порушеннями норм чинного податкового законодавства, про що докладно виклав у позовній заяві.

Дослідивши надані сторонами докази та заперечення, інші матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд вважає, що викладені в Акті перевірки 841/22-200/34772458 висновки відповідача є помилковими, виходячи з наступного.

Як вбачається з Акту перевірки № 841/22-200/34772458 висновки відповідача базуються на обставинах, що стосуються припущень щодо можливих зловживань та порушень при здійсненні діяльності підприємствами ПП "Тісона", ТОВ "Укрхолод" та ТОВ "Флорена-Плюс", що є неприпустимим виходячи з принципу індивідуалізації юридичної відповідальності. Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Право платника податків на отримання податкового кредиту не може ставитись в залежність від правопорушень зі сторони його контрагентів. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Крім того, суд не погоджується з наведеними в Акті перевірки № 841/22-200/34772458 доводами та обґрунтуваннями висновків відповідача в частині визнання ним угод недійсними, оскільки ні Податковий кодекс України, ні Закон України "Про державну податкову службу в Україні", ні будь-який інший закон не наділяє податкові органи такою компетенцією.

Згідно пункту 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції наділені функціями подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна, звертатися до суду в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України - господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 2, 3 статті 215 Цивільного Кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно приписів статті 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Безпосередньо підстави визначення правочину нікчемним викладені, зокрема, в частині 1 статті 27, частині 1 статті 219, частині 1 статті 220, частини 2 статті 221, частини 1 статті 224, частині 1 статті 226, частині 2 статті 228, частині 2 статті 547, частині 3 статті 586, частині 3 статті 614, частині 6 статті 633, частині 2 статті 661, частині 4 статті 698, частині 3 статті 719, частині 4 статті 720, частині 2 статті 787, частині 2 статті 867, частині 2 статті 981, частині 1 статті 989, частині 2 статті 1055, частині 2 статті 1059, частині 2 статті 1107, частині 9 статті 1109, частині 2 статті 1111, частині 4 статті 1112, частині 3 статті 1113, частині 1 статті 1118, частині 1 статті 1257, частині 2 статті 1307 Цивільного кодексу України і є вичерпними.

Тому, на думку суду, висновки відповідача про укладання позивачем незаконних угод з підприємствами ПП "Тісона", ТОВ "Укрхолод" та ТОВ "Флорена-Плюс" не є доведеними, оскільки відсутні передбачені нормами вищезазначених статей передумови, а саме, спрямування правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння держаним майном.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а фіктивне підприємництво, яке припускається відповідачем стосовно контрагентів позивача, як підстава для висновків за Актом перевірки № 841/22-200/34772458, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили, адже відповідно до частин 1, 2, 3 статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.Судом встановлено, що відповідач не надав відомостей щодо жодного такого вироку.

Посилання відповідача на отримання у рамках розслідування кримінальних справ висновків експертиз, пояснень фізичних осіб, протоколів допиту свідків та інших матеріалах самі по собі не можуть бути преюдиційними документами для визнання угод нікчемними, безтоварними, і як наслідок, податкових накладних недійсними та такими, що не відповідають за своєю формою та змістом приписам чинного законодавства. Тим більше, враховуючи, що таким висновкам ще має бути надана оцінка безпосередньо судом під час розгляду відповідної кримінальної справи. Тобто, відповідач самостійно переймає на себе виключну компетенцію суду, і без встановлення судом фактів та матеріалів слідства самостійно надає оцінку висновкам експертиз, протоколам допитів, поясненням осіб пов'язуючи це зі своїми суб'єктивними припущеннями. До того ж, як вбачається зі змісту Акту перевірки № 841/22-200/34772458 відповідач вважає певне коло підприємств "фіктивними" не тому, що провів перевірку їх діяльності та встановив порушення, а тому, що в окремих випадках податкові інспекції не змогли таку перевірку провести, оскільки окремі підприємства не надали витребуваних документів, або інспекції провели невиїзні перевірки, користуючись виключно окремими матеріалами, поясненнями тощо з кримінальних справ, за якими ще не винесено вироку, а також ніяким чином не перевіреними поясненнями окремих фізичних осіб, а відповідно не можна вважати встановленими та достовірними ті обставини, на які є посилання в Акті перевірки. До того ж, представником відповідача не доведено, яким чином встановлені обставини стосуються підприємства позивача.

Представником відповідача не спростовано, і це зазначено в Акті перевірки № 841/22-200/34772458, що у позивача були наявні всі податкові накладні, на підставі яких він сформував податковий кредит, придбаний товар був оплачений повному обсязі, що також підтверджено матеріалами справи та Актом перевірки.

Відповідно до пункту 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.10 р. № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.10 р. за № 1401/18696, податкова накладна вважається недійсною лише у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто суб'єктом господарювання, який не зареєстрований як платник податку в податковому органі і якому не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Як свідчить Акт перевірки № 841/22-200/34772458, на момент видачі контрагентами позивача податкових накладних, вони перебували на обліку як платники ПДВ, і, відповідно, мали право на складення та видачу податкових накладних:

- ТОВ "Флорена-Плюс" (код ЄДРПОУ 35851839) здійснено державну реєстрацію 21.04.08 р., свідоцтво платника ПДВ № 100120398 видано 06.06.08 р., анульовано 12.12.11 р.;

- ТОВ "Укрхолод" (код ЄДРПОУ 35791438) здійснено державну реєстрацію 12.03.08 р., свідоцтво платника ПДВ № 100106035 видано 20.03.08 р., анульовано 05.03.12 р.;

- ПП "Тісона" (код ЄДРПОУ 33726510) здійснено державну реєстрацію 03.10.05 р., свідоцтво платника ПДВ № 200008214 видано 28.10.11 р., анульовано 17.02.12 р.

З наведеного вбачається, що позивачем був сформований податковий кредит у ті податкові періоди, коли ним були отримані податкові накладні.

Відповідно до підпункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, і це підтверджується Актом перевірки № 841/22-200/34772458 та не спростовано представником відповідача, що всі без виключення податкові накладні, акти виконаних робіт, розрахункові документи, товарно-транспортні накладні тощо на момент перевірки були в наявності, були перевірені і не визнані недійсними.

Під час вирішення спору, відповідач не давав суду обґрунтованості висновків стосовно встановлення безпосередньо позивачем порушення норм податкового чи іншого законодавства України.

Частиною 2 статті 8 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

В пунктах 69, 70, 71 рішення Європейського Суду з прав людини від 22.01.09 р. у справі "Булвес" АД проти Болгарії" зазначено наступне: "Суд окремо зазначає, що компанія заявник не мала абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ. Отже, Суд вважає, що незважаючи на повне виконання своїх зобов'язань, компанія-заявник була поставлена у несприятливі умови, так як було незрозуміло чи може вона віднести до податкового кредиту суму ПДВ сплачену постачальнику у складі придбаних товарів, оскільки визнання чи невизнання права на податковий кредит також залежало від висновків податкових органів, чи своєчасно виконав свої зобов'язання за подання звітності з ПДВ постачальник.

І, нарешті, що стосується зусиль для попередження обманних зловживань системою оподаткування ПДВ, Суд визнає, що коли Держави-члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної чи юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.

Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватись між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Аналогічні висновки Європейського Суду з прав людини викладені у справах "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", "Інтерсплав" проти України"/

З огляду на вищевикладене, підстави прийняття податкового повідомлення-рішення стосовно донарахування підприємству позивача за наслідками перевірки податку на додану вартість в сумі 584087 грн. не відповідають вимогам закону.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні групп компані" - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.12 р. № 0000630231, прийняте Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби.

Стягнути судові витрати в сумі 2146 грн. з Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 34034315) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юні групп компані" (код ЄДРПОУ 34772458).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

14.08.2012 р.