Постанова

від 25.09.2012 по справі 13/088-12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. Справа № 13/088-12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Круглікової К.С., Мамонтової О.М. розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша сміттєва компанія" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2012 року у справі№ 13/088-12 Господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Києво-Святошинський комбінат комунальних підприємств" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша сміттєва компанія" простягнення 271 660,54 грн.

за участю представників сторін:

позивача: Завальнюк В.В.,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення боргу в розмірі 208 969,74 грн. у зв'язку з невиконанням відповідачем умов укладеного договору купівлі-продажу №5 від 12.04.2011р., а також 62 690,80 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Київської області від 08.05.2012 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.08.2012р. у справі №13/088-12 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 208 969,74 грн. боргу, 62 690,80 грн. штрафу , а також 5 433,22 грн. судового збору.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Перша сміттєва компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, прийняти нове рішення.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги та проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, виходив з того, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем своїх зобов'язань, згідно укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, щодо оплати останнім за отриманий від позивача товар.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, або додатково перевіряти докази.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між сторонами у даній справі 12.04.2012 був укладено договір № 5, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити відповідачу автомобілі в кількості чотири одиниці на загальну суму 438 969, 74 грн.

На виконання умов зазначеного договору позивач передав відповідачу транспортні засоби в кількості чотири одиниці на загальну суму 438 969,74 грн., що підтверджується накладною за №23 від 21.04.2011р. та актом приймання -передачі транспортних засобів від 21.04.2011р.

В свою чергу, відповідач, в порушення умов укладеного договору, розрахувався з позивачем частково на суму 230 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями та не заперечувалося самим відповідачем.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 193 ГК України (ст.ст. 525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Оскільки відповідачем факт поставки транспортних засобів за договором № 5 на суму 438 969,74 грн. не заперечувався, доказів повної оплати за поставлений позивачем товар ним не було надано, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення суми боргу в розмірі 208 969,74 грн. є правомірними, тому господарський суд обґрунтовано стягнув вказану суму на користь позивача.

Згідно ч. 1 ст. 216, ч. 1, 2 ст. 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій.

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 3.2 укладеного договору №5 сторони визначили, що за необґрунтовану відмову за отриманий автотранспорт відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 30% від суми відмови.

Сума штрафу в розмірі 62 690,80 грн. розрахована позивачем вірно, тому колегія погоджується з висновками судів попередніх судовий інстанцій про задоволення в цій частині позовних вимог.

Крім того, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правомірно не взяли до уваги доводи відповідача щодо необхідності зарахування заборгованості відповідача за укладеним сторонами договором № 110401 від 15.03.2011 в рахунок погашення спірного боргу, оскільки сторонами не досягнуто згоди з приводу відповідного питання, в той час як встановлення розміру заборгованості позивача за договором № 110401 від 15.03.2011 не є предметом даного спору та може бути предметом розгляду в іншій справі.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при зазначених обставинах справи попередні судові інстанції прийшли до законного та обґрунтованого висновку щодо повного задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про наявність підстав для задоволення позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції, а тому не спростовують висновків апеляційного господарського суду та не впливають на них.

Оскільки постанова Київського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2012 року ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111-5,111-7,111-9,111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша сміттєва компанія" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 серпня 2012 року по справі №13/088-12 -без змін.

ГоловуючийМ. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова