Постанова

від 25.09.2012 по справі 15/17-2268-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2012 р. Справа № 15/17-2268-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М., суддів:Круглікової К.С., Мамонтової О.М.

розглянувши касаційну скаргу

Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в

особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю

в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 р.

у справі № 15/17-2268-2011 Господарського суду Одеської області

за позовом Приватного сільськогосподарського селекційно-дослідного

підприємства "БОР"

до Дачненської сільської ради Біляївського району Одеської

області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на

стороні відповідача Інспекція державного архітектурно-будівельного

контролю в Одеській області

про визнання права власності на самочинно збудоване майно

за участю представників сторін:

прокуратури: Рудак О.В.,

позивача: не з'явився ,

відповідача: не з'явився ,

третьої особи: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що знаходиться за адресою с. Дачне, пров. Морський, 16, та складається з трьох нежитлових будівель загальною площею 3831,4 кв.м, що позначені у технічному паспорті від 29.04.2011 р., виданим КП "ОМБТІ та РОН".

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.08.2011 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2012р. по справі №15/17-2268-2011 позовні вимоги задоволено в повному обсязі, визнано за останнім право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, що знаходиться за адресою Одеська область, Біляївський район, с. Дачне, провулок Морський, 16, та складається з 3 нежитлових будівель загальною площею 3831,4 кв.м., позначених у технічному паспорті від 29.04.2011 р., виданому КП "Одеське МБТІ та РОН", а саме на: нежитлову будівлю (літ. "А") площею 836 кв.м.; нежитлову будівлю (літ. "Б") площею 334,8 кв.м.; нежитлову будівлю (літ. "В") площею 2660,6 кв.м.

Не погоджуючись з ухваленими рішеннями, Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року та рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2011р. скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого та апеляційного господарських судів -скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх судових інстанцій та вбачається з матеріалів даної справи, рішенням Дачненської сільської ради № 341-ХХІV від 05.11.2004 року було надано дозвіл Приватному сільськогосподарському селекційно-дослідному підприємству "Бор" на попередній вибір земельної ділянки, загальною площею 4,00 га із земель запасу житлової та громадської забудови, розташованих в межах с. Дачне, по провулку Морському Біляївського району Одеської області, під будівництво селекційної лабораторії і складських приміщень та для закладки розсадки інтродукції рослин. Також вказаним рішенням було зобов'язано директора Приватного сільськогосподарського селекційно-дослідного підприємства "Бор" подати акт вибору та обстеження земельної ділянки на розгляд та затвердження сесії в установленому порядку на протязі шести місяців.

24.01.2005 р. рішенням Дачненської сільської ради № 393-ІV були внесені зміни до п. 1 вищевказаного рішення сільради № 341-ХХІV від 05.11.2004 р., відповідно до яких Дачненська сільська рада надала позивачу дозвіл на попередній вибір земельної ділянки загальною площею 4,00 га із земель запасу (землі зв'язку) рілля та пасовища, розташованих в межах с. Дачне по провулку Морському Біляївського району Одеської області, під будівництво селекційної лабораторії і складських приміщень та для закладки розсадки інтродукції рослин, для надання її в довгострокову оренду строком на 25 років.

Комісією, створеною Дачненською сільською радою, було проведено обстеження земельної ділянки, передбаченої для будівництва селекційної лабораторії і складських приміщень та для закладки питомника рослинної ретродукції по пров. Морському, с. Дачне Біляївського району Одеської області, про що було складено відповідний акт (а.с. 18-20).

Згідно вказаного акту комісією було встановлено, що обстежувана земельна ділянка придатна для будівництва селекційної лабораторії і складських приміщень та для закладки питомника рослинної ретродукції по пров. Морському, с. Дачне.

Позивач стверджував про те, що вказаний акт було подано відповідачу для затвердження на сесії Дачненської сільської ради.

В подальшому рішенням Дачненської сільської ради № 101 від 27.03.2008 р. вищевказаній земельній ділянці площею 4,0 га із земель запасу житлової і громадської забудови, розташованої в межах с. Дачне, по провулку Морському Біляївського району Одеської області, присвоєно наступну адресу: провулок Морський, 16, село Дачне, Біляївський район, Одеська область.

Як вірно з'ясовано місцевим судом, право оренди вищевказаної земельної ділянки позивачем не було оформлено. При цьому позивачем на вищезазначеній земельній ділянці в період 2005-2010 рр. було самовільно здійснено будівництво складських приміщень.

Задовольняючи позовні вимоги та визнаючи право власності на спірні приміщення за позивачем місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний господарський суд, зазначив про те, що спірні будівлі в цілому відповідають вимогам будівельних норм і правил, що підтверджується відповідним технічним висновком компетентної організації, та знаходиться на земельній ділянці, що відведена позивачу для будівництва спірних будівель, при цьому таке будівництво не порушує законні права і інтереси інших осіб, заперечення з боку відповідача, як власника земельної ділянки, відсутні, тому позовні вимоги Приватного сільськогосподарського селекційно-дослідного підприємства "Бор" є цілком обґрунтованими та правомірними.

Колегія суддів вважає висновки попередніх судових інстанцій передчасними з огляду на таке.

Предметом позову є матеріально-правова вимога про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.

Відповідно до частини 2 ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Однак, в окремих випадках ст. 376 Цивільного кодексу України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.

Так, частиною 3 ст. 376 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. При цьому частиною 5 цієї статті визначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку, розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту; а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (частина 4 ст. 376 ЦК України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

При цьому, вирішуючи питання про право позивача на земельну ділянку, господарський суд повинен оцінювати відповідність самочинно збудованого нерухомого майна цільовому призначенню земельної ділянки.

Виходячи з викладеного, спірні правовідносини щодо права власності на майно безпосередньо пов'язані з правовідносинами щодо права власності та користування земельною ділянкою, на якій розташоване спірне майно.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі входить встанов лення факту надання позивачу (який здійснив самочинне будівництво) в установленому законом порядку земельної ділянки під самочинно збудоване нерухоме майно; дослідження питання наявності чи відсутності заперечень проти визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно з боку власника земельної ділянки, питання наявності чи відсутності порушення прав інших осіб у зв'язку зі здійсненням позивачем самочинного будівництва, .

Однак, місцевий господарський суд не взяв до уваги, що позивач не надав суду правоустановчі документи на земельну ділянку, а апеляційна інстанція не звернула увагу на зазначене та погодилась з рішенням суду першої інстанції.

Посилання ж суду першої та апеляційної інстанцій на наявні у справі рішення Дачненської сільської ради від 05.11.2004р. про надання дозволу на попередній вибір земельної ділянки; від 27.03.2008р. про присвоєння земельній ділянці відповідної адреси та від 21.10.2011р. про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в довгострокову оренду позивачу є необґрунтованими, оскільки зазначені рішення не є рішеннями про надання земельної ділянки під розміщення самочинного будівництва .

Отже, матеріали справи не свідчать, що на момент розгляду даної справи відповідачем приймалося рішення про надання позивачу земельної ділянки під самочинне будівництво. Крім того, визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в судовому порядку (за приписами статті 376 Цивільного кодексу України) можливо не тільки за умови належного оформлення права на земельну ділянку під такою забудовою, але й за умови додержання забудовником архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил.

Ці обставини судами попередніх судових інстанцій не були встановлені, судами не надано належної правової оцінки обставинам справи, що були встановлені, що призвело до передчасних висновків.

Неповне дослідження фактичних обставин та неналежне з'ясування дійсних прав і обов'язків сторін унеможливило правильне застосування норм матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 7 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний и об'єктивний розгляд у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи , є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п.3 ч.1 ст. 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Отже, колегія суддів вважає за необхідне рішення господарського суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи слід врахувати зазначене, з'ясувати наявність права позивача на користування земельною ділянкою, на якій збудовано спірне майно; наявність самочинно збудованого нерухомого майна; відповідність самочинно збудованого нерухомого майна будівельним нормам і правилам; наявність згоди власника земельної ділянки на будівництво відповідного нерухомого майна, якщо земельна ділянка належить позивачу на праві користування, зокрема, на підставі договору оренди земельної ділянки, тощо. Слід також звернути увагу на те, що застосовуючи положення ст. 376 Цивільного кодексу України необхідно враховувати, що вони є спеціальними стосовно положень ст. 331 Цивільного кодексу України, що визначають загальний порядок набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в

особі Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.07.2012 року та рішення господарського суду Одеської області від 01.08.2011року у справі № 15/17-2268-2011 -скасувати.

Справу №15/17-2268-2011 направити до господарського суду Одеської області на новий розгляд в іншому складі суддів.

Головуючий М. Малетич Судді:К. Круглікова О. Мамонтова