Рішення

від 26.09.2012 по справі 5006/14/138/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.09.12 р. Справа № 5006/14/138/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Топенерго»,

ЄДРПОУ 31227026, м.Шахтарськ

до відповідача Державного підприємства «Торезантрацит», ЄДРПОУ 32366906, м.Торез

про стягнення 847157,80 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: Сизоненко В.С.-по дов., Шевченко Т.С.-бухгалтер

від відповідача: Сагарда О.І.-юрисконсульт

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувались перерви з 24.07. по 14.08.2012р.,

з 10.15 год. 26.09.2012р. по 11.00 год. 26.09.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Топенерго», м.Шахтарськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Торезантрацит», м.Торез, про стягнення заборгованості в сумі 847157,80 грн., у тому числі основний борг в сумі 565807,98 грн., три проценти річних в сумі 67331,00 грн. та інфляція в сумі 214018,82 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №10/03-05 від 10.03.2005р., видаткову накладну від 19.06.2008р., договір відступлення права вимоги №29/01-09 від 29.01.2009р., угоду про розірвання договору відступлення права вимоги від 29.06.2009р., розрахунок суми позову.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 23.07.2012р. №1-04/1-1238, в якому заявив про пропущення позивачем встановленого строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Як встановлено судом, 10.03.2005р. між позивачем та відповідачем був підписаний договір поставки №10/03-05.

Відповідно до ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом розділу 1 договору №10/03-05 від 10.03.2005р. позивач зобов'язується поставити у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення, а відповідач зобов'язується прийняти цю продукцію у власність та своєчасно сплатити її згідно з умовами договору.

Кількість, строки, ціна та якісні характеристики продукції, узгоджуються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору (п.1.3 договору).

Відповідно до специфікацій №№2-13 до договору №10/03-05 від 10.03.2005р. сторонами було узгоджено постачання позивачем відповідачу редукторів СП202М.01.01.000 на загальну суму 824976,00 грн. При цьому, строком постачання вказаної продукцію визначено червень 2008р.

Як встановлено, згідно з видатковою накладною №25 від 19.06.2008р. позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято редуктори СП202М01.01.000 на суму 824976,00 грн.

Факт отримання від позивача товару за договором №10/03-05 від 10.03.2005р. на вказану суму з боку відповідача не заперечується.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.4.2 договору №10/03-05 від 10.03.2005р. розрахунки за продукцію, що постачається, здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 30 банківських днів з моменту постачання продукції.

Таким чином, з урахуванням умов п.4.2 договору №10/03-05 від 10.03.2005р., відповідач повинен був сплати вартість отриманих від позивача редукторів в сумі 824976,00 грн. в строк до 31.07.2008р.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 824976,00 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

Зокрема, згідно з наданою до матеріалів справи банківською випискою від 14.08.2008р. відповідачем було перераховано позивачу грошові кошти в сумі 197000,00 грн., внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 15.08.2008р. становила 627976,00 грн.

Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст.513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

При цьому, стаття 514 Цивільного кодексу України передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписом ст.517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Як встановлено судом, 29.01.2009р. між позивачем (кредитором) та ТОВ «Самміт-груп» (новим кредитором) було підписано договір №29/01-09 про відступлення права вимоги, відповідно до якого позивач зобов'язався передати, а ТОВ «Самміт-груп» зобов'язалося прийняти право вимоги до ДП «Торезантрацит» про сплату 627976,00 грн. та оплатити його вартість.

Згідно з п.1.2 вказаного вище договору право вимоги до боржника виникло в результаті невиконання останнім своїх зобов'язань за договором поставки №10/03-05 від 10.03.2005р., укладеного між кредитором та боржником.

Право вимоги до боржника вважається переданим кредитором новому боржнику з моменту підписання договору (п.3.1 договору).

Згідно із ст.516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Як встановлено судом, листом №29/01 від 29.01.2009р. ТОВ «Топенерго» повідомило відповідача про укладання 29.01.2009р. між ним та ТОВ «Самміт-груп» договору про відступлення права вимоги №29/01-09.

Згідно наданих до матеріалів справи платіжного доручення №267 від 11.03.2009р., банківської виписки від 22.04.2009р., платіжних доручень №577 від 28.04.2009р., №582 від 29.04.2009р., №599 від 30.04.2009р., відповідачем на користь ТОВ «Самміт-груп» були проведені платежі в погашення заборгованості за договором поставки №10/03-05 від 10.03.2005р. в сумі 60000,00 грн.

Вказані обставини з боку сторін підтверджено.

З урахуванням викладеного, внаслідок здійснення відповідачем оплат на користь ТОВ «Самміт-груп» за договором поставки №10/03-05 від 10.03.2005р., заборгованість останнього за вказаним договором поставки станом на 17.06.2009р. становила 567976,00 грн.

22.06.2009р. між позивачем та ТОВ «Самміт-груп» було підписано угоду про розірвання договору №29/01-09 про відступлення права вимоги від 29.01.2009р., згідно з якою сторони дійшли згоди про розірвання договору №29/01-09 про відступлення права вимоги від 29.01.2009р. з 22.06.2009р.

Згідно п.2 цього договору з моменту розірвання договору про відступлення права вимоги зобов'язання сторін, які виникли за цим договором, припиняються, і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими права та обов'язками, які виникли за договором.

Відповідно до ст.653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

За таких обставин, внаслідок розірвання договору про відступлення права вимоги та припинення зобов'язань сторін за цим договором, право вимоги сплати від відповідача заборгованості в сумі 567976,00 грн. за договором поставки №10/03-05 від 10.03.2005р. перейшло до позивача.

Статтею 601 Цивільного кодексу України передбачено можливість припинення зобов'язання шляхом проведення зарахування зустрічних однорідних вимог.

Зокрема, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Як встановлено судом, заявою від 30.08.2010р. №10/05-1624 відповідачем було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог з позивачем на суму 2169,02 грн., зокрема, про припинення своїх зобов'язань перед позивачем в частині сплати грошових коштів в сумі 2169,02 грн. за відвантажену продукцію за договором №УП-279007 від 14.01.2008р.

За таких обставин, виходячи з того, що згідно із ст.601 Цивільного кодексу України для зарахування зустрічних однорідних вимог досить заяви однієї із сторін, враховуючи однорідність зустрічних вимог сторін (вимоги про стягнення грошових коштів) судом встановлено, що зобов'язання відповідача щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 2169,02 грн. припинились, внаслідок чого решта заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки №10/03-05 від 10.03.2005р. становить 565807,98 грн.

Викладене також підтверджується змістом акту звірки взаємних розрахунків від 18.07.2012р., який підписаний уповноваженими представниками сторін, чиї підписи засвідчені фірмовими печатками підприємств.

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 23.07.2012р. №1-04/1-1238 будь-яких заперечень щодо наявності основного боргу перед позивачем в сумі 565807,98 грн. за договором поставки №10/03-05 від 10.03.2005р. не надав. Одночасно, відповідачем заявлено про пропущення позивачем встановленого строку позовної давності.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд твердження відповідача до уваги не приймає та вважає їх неправомірними, враховуючи наступне:

Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вказувалось судом вище, згідно з п.4.2 договору №10/03-05 від 10.03.2005р. розрахунки за продукцію, що постачається, здійснюються відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 30 банківських днів з моменту постачання продукції.

Таким чином, з урахуванням умов п.4.2 договору №10/03-05 від 10.03.2005р., приймаючи до уваги факт постачання продукції за вказаним договором 19.06.2008р. позивач дізнався про порушення відповідачем свого права на отримання винагороди за поставлену продукцію 01.08.2008р., внаслідок чого й право позивача на відповідний позов виникло 01.08.2008р.

Одночасно, відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 30.08.2010р. №4-10/05-1624 генеральний директор та головний бухгалтер ДП «Торезантрацит» визнали суму заборгованості перед позивачем у розмірі 567976,00 грн. за договором №10/03-05 від 10.03.2005р. Крім цього, вказаним листом відповідач не лише визнав суму заборгованості перед позивачем, а й провів зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 2168,02 грн.

Тобто, дії відповідача були направлені на визнання свого боргу перед позивачем за договором поставки №10/03-05 від 10.03.2005р.

З урахуванням викладеного, за висновками суду, перебіг встановлено строку позовної давності по правовідносинам сторін, що склалися за договором №10/03-05 від 10.03.2005р., перервався 30.08.2010р. та з 31.08.2010р. розпочався заново.

Виходячи з того, що позовна заява направлена до суду 11.07.2012р. (згідно зі штампом вхідної кореспонденції №06-06/4414), судом встановлено, що позивачем дотримано встановлений ст.257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості в сумі 565807,98 грн.

За таких обставин, враховуючи наявність у позивача порушеного відповідачем права на отримання винагороди за поставлену за договором №10/03-05 від 10.03.2005р. продукцію, виходячи з того, що твердження відповідача щодо пропуску позивачем встановленого строку позовної давності є безпідставними, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 565807,98 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім суми основного боргу, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача інфляцію в сумі 214018,82 грн. та три проценти річних в сумі 67331,00 грн. за період з 20.08.2008р. по 09.07.2012р.

За висновками суду, розрахунок суми трьох процентів річних є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Одночасно, при нарахуванні суми інфляції позивачем помилково не враховано ті обставини, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, а не по днях. Зокрема, при застосуванні індексу інфляції, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

Таким чином, внаслідок проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція за період з серпня 2008р. по червень 2012р. в сумі 200685,90 грн., а решта вимог про стягнення інфляції є неправомірною.

За таких обставин, враховуючи, що позов про стягнення заборгованості доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення інфляції в сумі 13332,92 грн. є неправомірним, виходячи з того, що заперечення відповідача проти позову спростовуються наданими до справи матеріалами, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 833824,88 грн., у тому числі основний борг в сумі 565807,98 грн., три проценти річних в сумі 67331,00 грн. та інфляція в сумі 200685,90 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Топенерго», м.Шахтарськ до Державного підприємства «Торезантрацит», м.Торез про стягнення заборгованості в сумі 847157 грн. 80 коп., у тому числі основний борг в сумі 565807 грн. 98 коп., інфляція в сумі 214018 грн. 82 коп. та три проценти річних в сумі 67331 грн. 00 коп., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Торезантрацит» (86600, Донецька обл., м.Торез, вул.Енгельса, 88, ЄДРПОУ 32366906, п/р 26002007402001 в АТ КБ «ТК «Кредит» м.Київ, МФО 3228302) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Топенерго» (86200, Донецька обл., м.Шахтарськ, вул.Ватутіна, 2/8; 83004, м.Донецьк, вул.Артема, 138а, оф. 1405, ЄДРПОУ 31227026, п/р 26005060365490 в Донецькому РУ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 335496) основний борг в сумі 565807 грн. 98 коп., інфляцію в сумі 200685 грн. 90 коп. та три проценти річних в сумі 67331 грн. 00 коп., всього заборгованість в сумі 833824 грн. 88 коп., судовий збір в сумі 16677 грн. 15 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Топенерго», м.Шахтарськ до Державного підприємства «Торезантрацит», м.Торез відмовити.

В судовому засіданні 26.09.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 27.09.2012р.

Суддя Левшина Г.В.