Постанова

від 11.09.2012 по справі 32/278-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2012р.м.Київ№ 32/278-А

За позовомДержавної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Транссервіс» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдах» провизнання недійсним договору Головуючий суддя Станік С.Р.

Секретар судового засідання Макеєнко О.Г.

Представники:

Від позивача не з'явився

Від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдах" про визнання угоди недійсною та стягнення 33 054,05 грн. в доход держави.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2006 було відкрито провадження в адміністративній справі № 32/278-А та призначено попереднє судове засідання на 01.08.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2006 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 05.09.2006.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.09.2006 відкладено розгляд справи на 26.09.2006, ухвалою від 26.09.2006 -до 23.10.2006, ухвалою від 23.10.2006 -до 10.11.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2006 провадження у справі було зупинено на підставі п. 4 ч. 2 ст. 156 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку із необхідністю отримання від Голосіївського районного суду міста Києва відомостей щодо чинності рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25.06.2004 у справі № 2-3705/3 за позовом ДПА у м. Києві до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс" про визнання недійсними статуту та установчого договору ТОВ "Транссервіс" та від Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відомостей необхідних для вирішення справи.

Згідно розпорядження Голови господарського суду міста Києва від 05.07.2011 справу № 32/278-А передано для розгляду судді Станіку С.Р.

Через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 32/278-А, в якому відповідач-2 повідомив суд про те, що твердження позивача про визнання рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25.06.2004 у справі № 2-3705/3 за позовом ДПА у м. Києві до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссервіс" недійсними статуту та установчого договору ТОВ "Транссервіс" не відповідає дійсності і не підтверджується належними та допустимими доказами. Зокрема, відповідач-2 наголошував на тому, що діяльність ТОВ "Транссервіс" не припинено та на підтвердження викладених обставин ТОВ "Укрдах" надало витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/5072 від 03.11.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2012 справу № 32/278-А прийнято до провадження суддею Станіком С.Р., розгляд справи розпочато заново зі стадії судового розгляду та призначено судове засідання на 11.09.2012.

В судове засідання 11.09.2012 сторони представників не направили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли.

П. 2. статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі суд може відкласти її розгляд.

З огляду на те, що сторони були повідомлені про розгляд справи, надали свої пояснення по суті заявлених вимог та заперечення на позов, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли, а відтак суд дійшов висновку, що нез'явлення в судове засідання представників сторін не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи наявний обсяг документів, які необхідні для вирішення спору, судом отримано відповіді на судові запити, сторонами подано свої пояснення та заперечення на позов, і з метою дотримання процесуальних строків розгляду спору суд вирішив розглянути спір по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01.09.2005 року адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська або Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Згідно ч. 5 п. 6 розділу VІІ "Про прикінцеві та перехідні положення" КАС України адміністративні справи, провадження у яких було відкрито місцевими та апеляційними господарськими судами до початку діяльності відповідного адміністративного суду, розглядаються та вирішуються господарськими судами за правилами адміністративного судочинства.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень КАС України позовні заяви у господарських справах, що віднесені цим Кодексом до адміністративної юрисдикції, подані і не розглянуті до набрання чинності Кодексом адміністративного судочинства України, розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом.

Оскільки провадження у даній справі було відкрито місцевим господарським судом до початку діяльності адміністративних судів, господарський суд м. Києва розглядає дану справу за правилами адміністративного судочинства.

Вимоги позивача мотивовані тим, що в ході проведеної документальної перевірки ТОВ «Укрдах»виявлена усна угода між ТОВ «Укрдах»та ТОВ «Транссервіс», яка підтверджується рахунком -фактурою № ТС-1003 від 16.09.2003 на загальну суму 33 054,05 грн., в т.ч. ПДВ 5 509,01 грн. , видатковою накладною № ТС-592 від 25.09.2003 на загальну суму 33 054,05 грн., в т.ч. ПДВ 5 509,01 грн., а також виписаної на їх підставі податковою накладною № 592 на загальну суму 33 054,05 грн., в т.ч. ПДВ 5 509,01 грн. В свою чергу, рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25.06.2006 установчі документи та свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Транссервіс»визнані недійсними з моменту реєстрації, а відтак, ТОВ «Транссервіс»не мало права укладати усну угоду та оформлювати на її виконання документи, отже укладений між відповідачами правочин був укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави порушує інтереси держави в сфері регулювання господарських відносин, а тому є недійсною в силу статті 49 ЦК Української РСР (1963р.), а отримані за нею відповідачем -2 кошти в сумі 33 054,05 грн. підлягають стягненню в доход державного бюджету на підставі ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України.

Відповідач-2 у письмових запереченнях на позов наголошував на тому, що усна угода між ТОВ «Укрдах»та ТОВ «Транссервіс», яка підтверджується рахунком -фактурою № ТС-1003 від 16.09.2003 на загальну суму 33 054,05 грн., в т.ч. ПДВ 5 509,01 грн. , видатковою накладною № ТС-592 від 25.09.2003 на загальну суму 33 054,05 грн., в т.ч. ПДВ 5 509,01 грн. була повністю виконана сторонами, зокрема товар було поставлено відповідачем-1 та отримано відповідачем-2, а останній повністю розрахувався за нього згідно платіжного доручення № 722 від 13.10.2003 на суму 33 054,05 грн., а отже укладення між сторонами усної угоди жодним чином не було спрямовано на ухилення від сплати податків, інтересів держави жодним чином не порушено.

Представник відповідача-1 - ТОВ "Транссервіс" в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчать повернуті до суду поштові відправлення, причини неявки суду не повідомив. Заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача 1 згідно з вимогами ч. 4 ст. 128 КАС України.

В судовому засіданні 11.09.2012 було оголошено ухвалу про закінчення зясування обставин справи та перевірки їх доказами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Святошинському районі м. Києва є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснював повноваження, покладені на нього ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"(в редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції можуть подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Виходячи зі змісту п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні"державна податкова інспекція як орган державної влади, звертаючись з відповідним судовим позовом, здійснює владні управлінські функції та виступає суб'єктом владних повноважень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссервіс" зареєстроване юридичною особою, згідно довідки Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 12.11.2001 року (код ЄДРПОУ 31722603), перебувало на податковому обліку в ДПІ в Голосіївському районі м. Києва.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдах" є юридичною особою, зареєстроване Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією 03.10.2002 року (код ЄДРПОУ 32112857), перебуває на податковому обліку як платник податків в ДПІ у Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до видаткової накладної від 25.09.2003 на суму 33 054,05 грн., та на підставі рахунку -фактури № ТС-1003 від 16.09.2003, ТОВ «Транссервіс»було поставлено, а ТОВ «Укрдах»прийнято товар загалом на суму 33 054,05 грн. та оплачено його у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 722 від 13.10.2003 на суму 33 054,05 грн.

Відтак, виконання сторонами зобов'язань з поставки товару, які виникли у спрощений спосіб, підтверджується наявними у справі первинними документами, а саме - рахунком-фактурою № ТС-1003 від 16.09.2003, видатковою накладною від 25.09.2003 на суму 33 054,05 грн. та платіжним дорученням № 722 від 13.10.2003 на суму 33 054,05 грн.

У вересні 2006 року позивачем була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Укрдах" з питань правових відносин з ТОВ «Транссервіс», ДП «Екопромбуд», ТОВ «Симовл і Ко», ТОВ «Промтехзбуд-1»за період з 01.08.2003 року по 01.09.2006, за результатами якої була складена довідка № 203/23-30/32112857 від 07.09.2006.

Згідно вказаної довідки № 203/23-30/32112857 від 07.09.2006, невиїзною документальною перевіркою було встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2004 в справі № 2-3705/3, копія якого наявна і в матеріалах справи, визнано недійсними установчі документи ТОВ "Транссервіс" з моменту їх державної реєстрації, а саме -статут та установчий договір товариства, свідоцтво платника податку на додану вартість. В свою чергу, результатами перевірки у висновку вказано, що порушень не встановлено.

Отже, висновок про порушення вимог податкового законодавства позивач обґрунтовує своїм припущенням, що ТОВ "Укрдах" занизило податкові зобов'язання з податку на додану вартість на підставі операцій з ТОВ "Транссервіс" згідно усного договору з поставки товарів, укладеного у вересні 2003 року, що потягло ненадходження податків до державного бюджету.

Позивач вважає, що вказана усна угода, укладена між ТОВ "Транссервіс" та ТОВ "Укрдах" є недійсною, оскільки господарські зобов'язання за цією угодою суперечать інтересам держави та укладені з метою уникнення оподаткування, оскільки відповідач-1 не мав права укладати угоди та вести господарську діяльність через скасування в судовому порядку його установчих документів з моменту їх державної реєстрації.

Перевіряючи доводи позивача про недійсність зазначеного усного договору, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 49 ЦК УРСР (що діяв на час укладення та виконання спірної угоди) якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Наявність умислу у сторін угоди означає, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася, суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином, для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

- вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

- такий умисел повинен виникнути у сторін до моменту укладення договору;

- метою укладення такого договору є приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Позивач, як на доказ наявності протиправного умислу, посилається на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 25.06.2004 в справі № 2-3705/3, яким установчі документи ТОВ "Транссервіс" визнано недійсними з моменту їх складання, свідоцтво платника податку на додану вартість підприємства визнано недійсним з моменту внесення в реєстр платників податку на додану вартість.

В свою чергу, суд відхиляє вказаний доказ, як доказ саме недійсності оспорюваного позивачем правочину, адже визнання у судовому порядку установчих документів ТОВ "Транссервіс" з моменту їх складання, не є підставою для визнання спірної угоди такою, що укладена з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Сам факт скасування статуту та установчого договору підприємства, свідоцтва платника ПДВ не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

До того ж, суд враховує і те, що наявність умислу на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства, не може бути підтверджено лише рішенням місцевого суду про визнання установчих документів відповідача-1 недійсними з моменту їх складання, оскільки предметом дослідження у такій справі було, зокрема, відповідність державної реєстрації підприємства вимогам чинного законодавства, а не наявність протиправного умислу при укладенні угод, що мала місце під час підприємницької діяльності суб'єкта .

Крім того, суд зазначає, що наявними матеріалами справи підтверджується, що господарська операція по спірній усній угоді між відповідачами (у вересні 2003 року) відбулась до визнання недійсними в судовому порядку установчих документів ТОВ "Транссервіс" (у червні 2004 року), тобто на час укладення та виконання господарських операцій відповідач-1 знаходився у державному реєстрі та був платником податку на додану вартість, а відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/5072 станом на 15.10.2011 значився як зареєстрований у відповідному реєстрі.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Сама по собі угода з поставки товару не є такою, що суперечать інтересам держави та суспільства. Передбачений угодою товар не виключений законом із цивільного обігу, на торгівлю та поставку не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його поставки та оплати.

Отже, судом за наявними у справі матеріалами не встановлено, а позивачем не доведено належними і допустимими доказами ту обставину, що на час здійснення правочину (укладення усного договору) та його виконання відповідач-2 та його контрагент - ТОВ "Транссервіс" мали намір, а посадові особи підприємств -умисел, на укладення правочину всупереч інтересам держави або суспільства.

Також суд зазначає, що наявність умислу при укладенні спірного правочину не підтверджується і довідкою документальної невиїзної перевірки № 203/23-30/32112857 від 07.09.2006, складеної позивачем. У даному випадку висновки невиїзної документальної перевірки ТОВ "Укрдах" в частині дотримання суб'єктом господарювання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість не можуть вказувати на наявність умислу при укладенні угоди при здійсненні ним підприємницької діяльності.

Окрім цього, суд зазначає, що умисел фізичної особи може бути доведений під час здійснення кримінального судочинства у вироках судів загальної юрисдикції, які встановлюють причинно-наслідковий зв'язок між укладеними угодами та несплатою податків, вину посадових осіб підприємства в ухиленні від сплати податків. Але суду станом на момент вирішення спору не надано належних і допустимих доказів притягнення посадових осіб відповідача та його контрагента до кримінальної відповідальності заме за вчинення економічних злочинів, відповідальність за які передбачена особливою частиною Кримінального кодексу України. .

Також, судом станом на момент вирішення спору, не встановлено обставин, які свідчили б про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Отже, позивачем не було доведено суду, що спірне господарське зобов'язання вчинено відповідачами саме з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою. Навпаки, як свідчать матеріали справи, ТОВ "Укрдах" сплачувало продавцю - ТОВ "Транссервіс" податок на додану вартість в ціні товару, а також відобразило вказану операцію у податковому обліку та виписало відповідну податкову накладну.

Оскільки спірна угода була укладена та виконана у 2003 році, відтак до підстав її укладення підлягає застосуванню ЦК УРСР 1963 року, а наслідки щодо її недійсності підлягають оцінці з урахуванням ст.ст. 207 208 господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР 1963 року, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Цивільний кодекс України, який набрав чинності 1 січня 2004 року, серед правових наслідків вчинення правочину, який порушує публічний порядок, не встановлює санкцій аналогічних тим, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу України в редакції 1963 р.

Разом з тим, такі санкції за укладення угоди (вчинення господарського зобов'язання) з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, встановлені Господарським кодексом України (ст. ст. 207-208 ГК України), на які посилається позивач у позові та своїх письмових поясненнях.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України в даному випадку не можуть бути застосовані судом з урахуванням того, що оспорюваний правочин мав місце у 2003 році. Відповідно до ст. 5 ЦК України (що вступив у дію з 01.01.2004 року) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Щодо правових наслідків, передбачених ст. ст. 207-208 Господарського кодексу України, на які посилається позивач, суд зазначає, що такі санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. При цьому санкції, встановлені ч. 1 ст. 208 цього Кодексу, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину. Для застосування санкцій, передбачених ч. 1 ст. 208 Кодексу, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків.

Частиною 1 ст. 208 Господарського кодексу України передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі ст. 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені цією частиною, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню ч. 1 ст. 238 ГК України. Тому такі санкції можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про недоведеність податковою інспекцією того, що спірний договір укладений з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

З урахуванням викладених обставин, суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не було доведено суду, що спірне господарське зобов'язання вчинено відповідачами саме з метою заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, а не з будь-якою іншою метою, а відтак і підстави для визнання її недійсною відповідно до статті 49 ЦК УРСР 1963 року, як і підстави для стягнення одержаного за нею в доход державного бюджету у відповідності до ст. 208 Господарського кодексу України -відсутні, а отже вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Згідно пункту 6 Прикінцевих ти перехідних положень КАС України після початку діяльності апеляційного адміністративного суду апеляційні скарги в адміністративних справах, подані до відповідних апеляційних господарських судів, передаються цими судами до апеляційного адміністративного суду, якщо апеляційне провадження у справі ще не відкрито.

На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 8-11, 69-72, 159-163, п. п. 6-7 Прикінцевих перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Дата підписання постанови -17.09.2012