Постанова

від 30.08.2012 по справі 2а-1870/4429/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2012 р. Справа № 2а-1870/4429/12 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової служи у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2012р. по справі № 2а-1870/4429/12

за позовом Зарічного споживчого товариства

до Державної податкової служи у Сумській області

про визнання недійсною податкової консультації,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Зарічне споживче товариство - звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби у Сумській області (далі по тексту - ДПС у Сумській області, відповідач), в якому просив суд визнати недійсною податкову консультацію Державної податкової служби у Сумській області, надану Зарічному споживчому товариству листом від 12.04.2012 р. № 4309/10/15-206 «Про надання податкової консультації».

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 р. по справі № 2а-1870/4429/12 адміністративний позов Зарічного споживчого товариства до Державної податкової служби у Сумській області про визнання недійсною податкової консультації - задоволено.

Визнано недійсною податкову консультацію Державної податкової служби у Сумській області від 12.04.2012 року № 4309/10/15-206 "Про надання податкової консультації", надану Зарічному споживчому товариству.

Додатковою постановою Сумського окружного адміністративного суду від 19.07.2012 р. по справі № 2а-1870/4429/12 стягнуто з Державного бюджету України на користь Зарічного споживчого товариства (код ЄДРПОУ 30321224) 32 грн. 19 коп. в рахунок повернення судового збору.

Відповідач, не погодившись із постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Зарічного споживчого товариства.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм пп.14.1.172 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.55.3 ст.55, п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України, ч.3 ст.2, ст.ст.86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Вважає, що оскаржувана позивачем податкова консультація жодним чином не суперечить вимогам п.44.1 ст.44, п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України та змісту відповідного податку, а також не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Враховуючи викладене, вказує на відсутність підстав для скасування спірної податкової консультації.

Представник позивача в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. Зазначив, що оскаржувана позивачем податкова консультація не містить відповіді на поставлене перед відповідачем питання щодо практичного застосування п.44.1 ст.44, п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України. З огляду на викладене, стверджує про невідповідність оскаржуваної податкової консультації вимогам пп.14.1. 172 п.14.1 ст.14, п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України, що є підставою для її скасування.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 09 квітня 2012 року позивач звернувся до Державної податкової служби у Сумській області із заявою про надання податкової консультації з питання: на підставі яких документів, вичерпний перелік яких встановлений у п. 44.1 ст. 44 та п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, Зарічне споживче товариство зобов'язане формувати податкову звітність з орендної плати за землі комунальної власності у розмірі 3% від їх нормативної грошової оцінки, якщо наявними у Зарічного споживчого товариства договорами оренди землі передбачена орендна плата у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки. ( а.с.11-12).

12 квітня 2012 року на адресу позивача наданий лист «Про надання податкової консультації» №4309/10/15-206, який за своєю суттю роз'яснює та обґрунтовує обов'язок платника податку сплачувати орендну плату за землю у розмірі трикратного розміру (а.с.13-14).

Вважаючи вказану податкову консультацію такою, що суперечить вимогам Податкового кодексу України, змісту земельного податку, та не допомагає позивачеві правильно сформувати показники податкової звітності, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надана відповідачем податкова консультація не містить відповіді на поставлене позивачем питання, а відтак, є недійсною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з пп.41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 52 Податкового кодексу України передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем такого звернення даним контролюючим органом. Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

У відповідності до п.53.1 ст.53 Податкового кодексу України не може бути притягнуто до відповідальності платника податків, який діяв відповідно до податкової консультації, наданої йому у письмовій або електронній формі, а також узагальнюючої податкової консультації, зокрема, на підставі того, що у майбутньому така податкова консультація або узагальнююча податкова консультація була змінена або скасована.

Платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду (п.53.3 Податкового кодексу України).

Колегія суддів зазначає, що у листі Зарічного споживчого товариства від 09.04.2012 року «Про надання податкової консультації» перед відповідачем ставилось запитання щодо надання податкової консультації з приводу того, на підставі яких документів, вичерпний перелік яких встановлений у п. 44.1 ст. 44 та п. 288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, Зарічне споживче товариство зобов'язане формувати податкову звітність з орендної плати за землі комунальної власності у розмірі 3% від їх нормативної грошової оцінки, якщо наявними у Зарічного споживчого товариства договорами оренди землі передбачена орендна плата у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки.

Листом ДПС у Сумській області від 12.04.2012 року №4309/10/15-206 «Про надання податкової консультації» позивача з посиланням на пп.14.1.136 п.14.1 ст. 14, п.274.1 ст.274, п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України повідомлено про те, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, як одна з форм загальнодержавного податку - плати за землю, є обов`язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою : для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІІ Податкового кодексу України. Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПКУ ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Таким чином, з 01.01.2011 року податковим законодавством України визначено мінімальний річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності для всіх категорій земель, крім земель сільськогосподарського призначення, на рівні трикратного розміру відповідного земельного податку. Враховуючи вищевикладене та затвердження рішенням Сумської міської ради від 26.12.2007 р. № 1119-МР грошової оцінки земель міста Суми, мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки комунальної власності, що використовуються Зарічним споживчим товариством в межах обласного центру, станом 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки. Норми підпункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України застосовуються в частині обліку показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування, якими стосовно орендної плати за землю, у відповідності до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 та пункту 288.3 статті 288 Податкового кодексу України, є земельні ділянки, які перебувають у користуванні (надані в оренду) (а.с.13-14).

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, аставсалених цим Кодексом. Податковий обов'язок, згідно з пунктом 36.3 статті 36 , є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків.

Підпунктом 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю є загальнодержавним податком, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється, у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом 13 Кодексу.

Згідно з пунктом 274.1 статті 274 ПКУ ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Таким чином, з 1 січня 2011 року податковим законодавством України чітко визначено мінімальний річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності для всіх категорій земель, крім земель сільськогосподарського призначення, на рівні трикратного розміру відповідного земельного податку.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана позивачем податкова консультація не суперечить нормам п.44.1 ст. 44, Розділу ХІІІ Податкового кодексу України та змісту земельного податку.

Крім того, як вбачається з наданої до матеріалів справи копії вказаної податкової консультації, Державною податковою службою в Сумській області надано вичерпну відповідь на запитання позивача, з посиланням на відповідні норми Податкового кодексу України.

Зі змісту вказаної податкової консультації однозначно можна зрозуміти, чому орендна плата за землі комунальної власності становить 3 відсотки від їх нормативної грошової оцінки, а також те, що документи, на підставі яких відбувається формування податкового обліку, визначені пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, при цьому норми даного пункту застосовуються в частині обліку показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування, якими стосовно орендної плати за землю є земельна ділянка, надана позивачеві в оренду.

Фактично позивач не згоден зі змістом наданої ДПС у Сумській області податкової консультації, якою підтверджено, що орендна плата за користування земельними ділянками комунальної власності, яку належить сплачувати Зарічному споживчому товариству, становить не 1, а 3 відсотки.

Однак, така незгода, у розумінні ст.53 Податкового кодексу України, не є підставою для визнання наданої податкової консультації недійсною.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає надану Зарічному споживчому товариству податкову консультацію від 12.04.2012 р. щодо роз'яснення обов'язку сплачувати орендну плату за землю у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом 13 Податкового кодексу України, не лише вірною по своїй суті та такою, що відповідає вимогам податкового законодавства, а й у повному обсязі розкриває поставлене позивачем запитання.

Положеннями частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено критерії, яким повинні відповідати рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Згідно з цими критеріями адміністративний суд при розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень повинен перевірити, зокрема, чи вчинені оскаржувані дії на підставі, у межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на досліджені докази та встановлені у справі фактичні обставини, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач - ДПС у Сумській області при наданні податкової консультації Зарічному споживчому товариству, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковим та таким, що спростовується матеріалами справи, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог Зарічного споживчого товариства щодо визнання недійсною податкової консультації від 12.04.2012 р. № 4309/10/15-206.

У відповідності до п.п.3, 4 ч.1 ст.202 КАС України невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставою для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2012 р. по справі № 2а-1870/4429/12 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п. 3 ст. 198, п.п.3, 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби у Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2012р. по справі № 2а-1870/4429/12 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову Зарічного споживчого товариства до Державної податкової служи у Сумській області про визнання недійсною податкової консультації - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Перцова Т.С. Судді Дюкарєва С.В. Жигилій С.П.